Будинок дитячої та юнацької творчоті відзначив 60-річчя

18 Листопада 2016, 14:00
6317

Далекий 1956 рік став знаменним в житті багатьох дітей Камінь-Каширського району. Саме тоді розпочалася історія позашкільної освіти. Будинок дитячої та юнацької творчості на той час називався Будинком піонерів.

З тих пір не одне покоління учнівської молоді було виплекане у стінах цього закладу. Багато цікавих зустрічей, найрізноманітніших заходів було проведено за час діяльності Будинку дитячої та юнацької творчості. А головне – діти мали змогу в позаурочний час знайти собі улюблену справу до душі, поповнити свої знання та відпочити.

Відтак ювілей БДЮТ – це визначна подія для всього району. Отож, на його святкування до закладу завітало багато гостей та друзів.

З вітальними словами виступили перший заступник голови райдержадміністрації Олександр Михалік, заступник голови районної ради Сергій Дмитрук, голова Камінь-Каширської міської ради Василь Бондар, які прийшли на свято, звичайно, не з порожніми руками.





 

До речі, ювілей позашкільного закладу збігся іще з кількома пам’ятними датами. Директор районного Будинку дитячої та юнацької творчості Людмила Володимирівна Соловей відзначає професійний ювілей – 30 років роботи на чолі цього закладу. 

Окрім того у цьому році виповнюється 20 років з часу написання пісні «Вікно в дитинство», яка була присвячена 800-річчю нашого міста. А першим її виконавцем став ансамбль естрадної пісні Будинку школяра. Тож на святі прозвучала ця пісня у виконанні однієї з його перших учасниць – Юлії Поліщук разом з автором пісні Михайлом Пасем.

 

 

Теплі слова вітань з нагоди свята дарували начальник відділу освіти Віктор Пась, голова районного комітету профспілки освітян Людмила Кузьмич. А також колишні керівники цієї установи.


 

 

Привітали бдютівців із ювілеєм закладу і колеги-позашкільники директор районної станції юних техніків Микола Білінчук та директор районної станції юних туристів Іван Тищук.


 

Завітали на свято з вітаннями директори навчально-виховних комплексів міста ­– Людмила Тішкова та Галина Куницька.

А це веселий та оригінальний подарунок знагоди ювілею від гімназистів.

 

Прозвучало музичне вітання від учнів ЗОШ с. Раків Ліс

 

Багато років з Будинком дитячої та юнацької творчості пліч-о-пліч працює районний народний краєзнавчий музей. Отож, в цей день слова вітань линули і з вуст директора музею Наталії Пась.

БДЮТ завжди співпрацював з районним будинком культури, школою мистецтв, бібліотеками міста Тож від їх імені привітала ювілярів начальник відділу культури райдержадміністрації Євгенія Сидорчук.


 

Зразковий фольклорний гурт «Берегиня» ЗОШ І-ІІІ ст. с. Нуйно також привітав піснею.

 

 

Музичне вітання дарувала учасниця Всеукраїнського конкурсу «Соловейко долі» 1996 року Олена Комар зі своїми учнями

 

 

 

Інші колективи талановитих дітей району також поздоровили ювілярів. 

 

 

 

 

 

 

Коментарі
18 Листопада 2016, 18:40
Молодці ювіляри! За цих 60 літ, починаючи з Будинку піонерів, що розташовувався навпроти МНВК, десь на межі між нинішнім райсудом і новозбудованими багатоквартирними будинками, позашкільне навчання в технічних гуртках, в колективах художньої самодіяльності пройшло не одне покоління каміньчуків. Валентина Павлівна Варчук завжди, як і нині)), була молодою, симпатичною і життєрадісною. За мізерну платню, відсутність хоча б якогось натяку про батьківські віддяки, тощо працівники-вихователі віддавали своє серце і душу дітям. Один Господь знає скільки сил, енергії та здоров'я вони потратили, аби місто і район майже завше були лідерами в області. Тут були перші дискотеки для старшокласників, перші ковтки вина для сміливості запросити дівчину на танок, що пригублювалися біля басейну, перші напівзатяжки з кашлем цигаркою з фільтром та й перші несміливі поцілунки старшокласників опісля танців. Суботнього вечора, коли, зазвичай, відбувались ці танці-дискотеки, молодь чекала з нетерпінням, надто ті, хто якимсь дивом дістав джинси Levi's чи Wrangler. Це був безпрограшний козир схилити до себе симпатію, особливо з іншої школи, незалежно чи це №1, чи №2... Тому, дякую за гарний репортаж з ювілею, він додає ностальгії за Каменем, у якому завше народжувались і розвивались талановиті й розумні діти і, звичайно, вихователі. Кілька разів прослухав пісню у виконанні тріо з Оленою Комар, респект цим виконавцям, гарно, чітко, музично грамотно і приємно. Ну, а за довголітнього музичного тамаду Михайла Пася навіть не тре зайвий раз і нагадувати, аби не зурочити чоловіка.)) Не один десяток весіль з його музикою і співом дав дорогу в життя щасливим людям, котрі люблять свій край, художню й технічну самодіяльність та позашкільну освіту...
18 Листопада 2016, 20:06
Ого! О пан Хрін дає. Невже біля басейну чорнило "Золота осінь" навертали? Там,-біля басейну, був невеликий парк, в якому завше дядьки "Агдам", "Зосю" і міцніші напої пили. Щодо позашкільної освіти, то в технічній творчості талановитим організатором авіамоделювання був Іван Лукич. Його учні Сергій Калюх-відомий в Камені організатор технічної творчості, дельтапланерист, О. Чирко-відомий московський тусовщик, ексавіатор, автор трьох чи чотирьох тисяч фоток на своїй сторінці в "Однокласниках" та інші не менш відомі люди.
18 Листопада 2016, 23:21
Та всяке траплялося. Як не було "Рислінгу" і "Червоного маку" на загризти, котрий смакував молодому Хроняті, то й "Агдам" з горлушка по кругу йшов в товаристві, навіть "біоміцин" за 1руб. 05 коп.))) Тоді гординя чи "випєндрож" в товаристві не віталися, всяке "гусарство" і "нарцисизм" швиденько підстригалися "дружніми" дотепними жартами і кпинами на адресу такої білої ворони. Але, нинішня молодь має знати, що у ті часи вміли і вчитися науки, і сповна використовувати молоду енергію та завзяття. Скажімо, я не чув аби хлопці гнули матюка при дівчатах чи, крийбоже, навпаки. Причому я себе снобом чи монахом й близько ніколи не вважав та й, чесно кажучи, не вітав того в інших, але були такі часи. Каміньська шкільна освіта тоді була досить таки на високому рівні.Хоча й нині їй у порівнянні з іншими нічого не бракує. В моєму випуску, для прикладу, було 8 правдивих золотих медалей, до ВНЗ вступило більше 70% випускників. Причому блату, грошей, хіба може у медінститут, практично ніхто не знав. Та й вчитися ж потрібно було по справжньому, бо сесія за бабло не проходила. Тому, навчання, гуртки, танці, дівчата й келішок/ковток вина в 10 -х класах - все це було, але якось збалансовано і одне другому не заважало)). Та й тепер, я бачу, є можливості для творчості, є відповідна аудіо та музапаратура, а талантами земля поліська була завше щедра...Чого-чого, а заспівати ми можемо не тільки на весіллі чи біля костра з комарами на березі Озюрка, як тре - то й на сцені втнемо так, що й грамоту якусь члени жюрі мусять виписувати хутейко...)))
19 Листопада 2016, 01:20
"Причому блату, грошей, хіба може у медінститут, практично ніхто не знав"-пане Хрін не обманюйте молодь. Бо і юристом, і лісничим, і фармацевтом за совка нелегко було стати (банкою зелениць і в"язкою сушених білих, чи ондатровими шкірами не проходило). Це, розумієте, інженер-механіком, агрономом, ветеринаром і подібними фахівцями можна було стати так, як Ви пишете,особливо, якщо хлоп тільки-тільки прийшов з армії.
19 Листопада 2016, 12:42
Ізя, Вам як викладачу ВНЗ, принаймні так я зрозумів за час спілкування, можливо й краще знати про "прохідний бал" у вищі НЗ, бо поміж викладачами в перервах на міжгалузевих симпозіумах чи наукових конференціях після рюмки чаю такі обговорення тарифів, звісно, є. А от мені, невігласу у цих питаннях, відомо інше. За совка ніхто не міг стати юристом доки не обзавівся рекомендаціями з райкому комсомолу, райкому партії та іншими попругами --списками для можливості стати абітурієнтом юридичного факультету, які в остаточному варіанті накопичувалися в КГБ. Для омріяної професії лісничого, а це директор над лісниками місцевого масштабу, можливо, й практикувалися в окремих випадках "канверти", бо таки тягнути до Львова свиняче стегно, в'язки грибів чи слоїки зелениць для частини лісових батьків було неспідручно. А от вже для успішного "перетворення дуба в липу", як було прийнято називати процес навчання в лісотехнічному, "помазання" від скрипу, вочевидь, таки було. За фармацію не впевнений, а лікувальний, стоматологічний факультети таки потребували батьківських втручань на етапі вступу, про що я згадував у попередньому коменті. Разом з тим, в совкові часи процент вступників за ондатрові шапки все одно був мізерний, тим більше навчання було таки справжнім, бо продажних викладачів було й того менше. А технічні, фізико-математичні, технологічні, військові та інші схожі спеціальності, можна сказати, взагалі були у цьому плані чесніші від Херувимів, бо таки ніхто не мав потреби і не хотів платити за свої знання... У цілому, ніколи і ніґде не було ідеального середовища і колективу, проте за совка, най він спочиває в історії, такого бедламу з грошима, який нині розійшовся й по школах, таки не було!!! Тому, не кидайте тінь))) на благородних працівників Будинку піонерів чи Будинку юних техніків, про які ведемо мову, там працювали і, думаю, працюють тепер безсрібники, ентузіасти, справжні вихователі дитячих душ. Навіть Іван Лукич не зловживав міцно трапезою при присудженні його вихованцям призових місць на змаганнях, а в побуті, з колегами - то кому яке діло? ))
19 Листопада 2016, 13:09
Дякую. Тінь не кидаю-це Ви даремно так. До Івана Лукича особисто приходив на ознайомче заняття, де бачив О.Чирка, який запускав кімнатний гумомоторний літачок (каркас із соломинок, обтягнутий плівкою), а потім в коридорі цей же Чирко завів двигун для кордових авіамоделей. У студентські роки декілька разів бачив Лукича в дизель-потязі Камінь-Ковель. В іншому погляди збігаються, за винятком фармацевтів, бо там таки треба було мати або клепку, або гроші.
20 Листопада 2016, 13:07
Правдивих 8 медалістів? Не смішіть моє мешти шановний. Про які правдиві медалісти була мова у радянський час? За цими правдивими медалістами стояли тільки радянська номенклатура, директори банків та підприємств. Хіба що від сили один-два. Наприклад у моєму виписку був один і той правда не борака до сьогоднішнього часу навіть не обзавівся сім"єю через свою науку.
21 Листопада 2016, 00:59
Добру справу в площині виховання роблять позашкільні заклади. Побільше б для них уваги від держави і грошей.
Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39