Дещо про архітектурні пам'ятки Каменя-Каширського

24 Листопада 2016, 08:47
14644 Джерело: Будинок на вулиці Гагаріна, 3. 60-і роки ХХ ст.

Туристична привабливість будь-якого міста чи краю визначається багатьма критеріями, але не останнім у цьому переліку є наявність архітектурних об’єктів, які представляють історичну чи культурну цінність. Звісно ж: чим краще збережені пам’ятки, тим вони привабливіші та більш пізнавальні. Що ж цікавого можуть побачити туристи у Камені-Каширському?

Найстарішими об’єктами в місті є каплиця домініканського монастиря, костел і церква Різдва Пресвятої Богородиці. Римо-католицька каплиця побудована в І пол. ХVІІ ст.; найбільш вірогідно, що в цей час було зведено й костел, що знаходиться поруч. То найстаріші муровані споруди на Камінь-Каширщині з великою і цікавою історією.

4
Каплиця домініканського монастиря, І пол. ХVІІ ст., м. Камінь-Каширський
Каплиця домініканського монастиря, І пол. ХVІІ ст., м. Камінь-Каширський

4
Перед костелом. 1928 р.
Перед костелом. 1928 р.

3
Будівля колишнього костелу, 2015 р.
Будівля колишнього костелу, 2015 р.

 

Після І світової війни за костелом знаходились поховання солдатів російської та австрійської армій. На території нового костелу, освяченого й відкритого влітку 2005 року, збереглись надмогильні плити з тих часів, щоправда, лише кілька екземплярів, інші ж – були використані, так би мовити, – не за призначенням. Під дубами, розповідають старожили, й в роки ІІ світової війни були захоронені семеро солдатів вермахту, які загинули 19 серпня 1943 р., коли вояки УПА розгромили німецьку комендатуру на Гірці. До слова, поховали їх із почестями; німецький солдат зібрав кілька місцевих дівчат і наказав плести вінки із ялини. «А коли хоронили, – пригадує Гель Катерина, – то говорив, що загиблі солдати – теж люди і в них є діти, тому треба віддати їм належну шану».

3
Фото із сайту volyntimes.com.ua
Фото із сайту volyntimes.com.ua

 

Різдво-Богородична церква, що на вулиці Воля, побудована в 1723 р. на кошти місцевого поміщика графа Красіцького та парафіян, через 23 роки після зведення Свято-Іллінського храму, який був домінуючою спорудою центральної частини міста. Нині волинська церква є окрасою міста, вона доглянута і добре збережена. Ікони «Спас» і «Богородиця Одигітрія» І пол. ХVІ ст. з цього храму є шедеврами іконописного мистецтва.

3
Вулиця Воля. Вдалині видніється Різдво-Богородична церква. 2015 р.
Вулиця Воля. Вдалині видніється Різдво-Богородична церква. 2015 р.

 

Найцікавішою завжди є центральна частина будь-якого поселення. На головній площі міста увагу перехожого перебирає на себе районний Будинок культури. Цей Дім людовий (спулечний) зводили усією громадою міста з 1937-го по 1939-й роки. Робітники привозили підводами пісок із навколишніх місць, збирали на полях каміння для фундаменту, а мурували будинок, зрозуміло, із цегли; в околицях Каменя було кілька цегелень, одна з них – у кінці Олексіївки.

5
Будинок культури.1951 р. Фото із родинного архіву Должків.
Будинок культури.1951 р. Фото із родинного архіву Должків.

 

3
Будинок культури (східна сторона). 2016 р.
Будинок культури (східна сторона). 2016 р.

 

Дім, призначений для публічних зібрань, виставок, концертів, і дотепер зберіг первісні функції. Цікавинкою було облаштування танцювального майданчика на даху будівлі. Подейкують, що в роки окупації німецьким офіцерам було до вподоби тут відпочивати, а якщо ще й випадала нагода споглядати танець струнких дівчат, – то й поготів... Старожили добре пам’ятають, як 1 вересня 1939 р. на місто були здійснені авіанальоти й один із снарядів поцілив у будинок, зруйнувавши кут з лівої сторони. Перший поверх дому призначався для магазинів. З 50-х років у розміщеному тут молочному магазині продавали продукцію з місцевого маслозаводу (смачне «каміньське» масло, кажуть, експортували навіть у міста союзного значення, такі, як тодішній Ленінград). Тут же знаходились м’ясний, рибний, хлібний, спортивний магазини тощо.

Вистояли до сьогоднішніх днів й дві колишні каміньські синагоги. Одна з них по вулиці 1 Травня в 50-х роках була пристосована для дитячого садка-ясел. То був добротний мурований будинок із високою стелею і великими вікнами, всередині якого так і залишились дві кімнати, в яких колись молились чоловіки й жінки (за єврейськими правилами – жінки не мали права молитись із чоловіками в одному приміщенні ). Після закриття дитячої установи, в кінці 90-х – на початку 2000-х років, приміщення перейшло у власність общини п’ятидесятників і тепер у ньому – дім молитви. Відтак – будівля перебудована, як зовні, так і всередині.

2
Будинок колишньої синагоги.на вулиці 1 Травня (нова назва - Магдебурзького права).
Будинок колишньої синагоги.на вулиці 1 Травня (нова назва - Магдебурзького права).

 

У приміщенні іншої каміньської синагоги, що на початку вулиці Торгової, вже давно знаходиться магазин «Сільгосппродукти». До будинку свого часу було добудоване праве крило і нині навіть важко здогадатись, що колись це була культова споруда. До слова, за цим домом, у садку, стоїть звичайна цегляна хата, в якій живуть Томюки. У міжвоєнний період то був будинок місцевого равина.

1
Будинок колишньої синагоги на вулиці Торгова.
Будинок колишньої синагоги на вулиці Торгова.

 

На площі, за будинком культури, туляться один до одного примітивні, не дуже виразні, без будь-яких претензій на увагу, старі єврейські будиночки, зведені на початку ХХ століття. Нині в одному з них – автошкола, магазин ритуальних послуг і кілька житлових квартир, а в другому – якесь кафе. Якщо приглянутись уважніше, то побудовані вони буквою «П», тобто більша їх частина ховається в глибині двора. Специфіка такої забудови пояснюється просто: раніше податок за житло сплачувався тільки з тієї частини, яка виходила на центральну площу чи вулицю, тому вигідніше було «витягувати» забудову у двір.

1
За каштанами сховались старі будинки на площі Культури
За каштанами сховались старі будинки на площі Культури

1
Старі єврейські будинки на площі Культури.
Старі єврейські будинки на площі Культури.

 

Розкішний двоповерховий дім по вулиці Гагаріна будувався в кінці 30-х років і призначався для лікарні. У роки війни в ньому розмістився гебітскомісаріат, один із шести в області. Розповідають, що перекладачкою в гебітскомісара була єврейка, вродлива молода дівчина. З родиною вона не жила, позаяк ті змушені були переховуватись. Із 1945-го по 1956-й рр. у приміщенні діяло педагогічне училище. Багато викладачів і студентів приїхали сюди з центральних і східних областей. Також навчались тут юнаки й дівчата із сиротинців, яких у післявоєнні роки було багато, в тому числі – і з Камінь-Каширського. Ще у 1947 р. на училищі студенти вивісили національний стяг; серед кількох сміливців був студент із Раків-Лісу Йосип Козік. Каміньське училище давало хороші знання, викладачі були досить вимогливі й строгі; приміром, у І семестрі 1952-53 н. р. була лише одна відмінниця на весь заклад – Олександра Кондратович, тепер – відома дослідниця народної творчості. Після закриття училища приміщення перепрофілювали для міської середньої школи; тут навчались міські діти і школярі з навколишніх сіл. Нині в ньому – будинок дитячої і юнацької творчості, районний музей, станція юних туристів, спортивна школа.

3
Будинок на вулиці Гагаріна, 3. Фото 2014 р.
Будинок на вулиці Гагаріна, 3. Фото 2014 р.

 

Будівля районної бібліотеки для дорослих, трудового архіву і віднедавна – районного військкомату зведена в 20-х роках минулого століття якимось підприємливим поляком, котрий сам проживав на Озюрку (тоді – Єзьорко), а будинок здавав у найм. Вартий поваги задум проектантів, за яким під час ремонту було залишено автентичний вигляд фасаду приміщення.

4

3

 

Каміньський вокзал тепер приймає вкрай мало пасажирів; населення віддає перевагу автомобільному транспорту. Проте його історичної ролі ніхто не заперечить. Власне, вокзальний будинок побудували на початку 20-х років, хоч залізниця з Ковеля до Каменя діяла із 1916 р. Скажімо, на цьому вокзалі в роки І світової війни солдати кайзерівської армії зустрічали короля Баварії Людвіга ІІІ; ймовірно, то було 3 листопада 1916 р., коли він приїжджав у Ковель і тоді навідався й до нашого міста. А про те, яка затребувана для всіх сфер життя була залізниця в радянські часи, годі й говорити!

2
Залізничний вокзал.
Залізничний вокзал.

3
Фото із сайту volyntimes.com.ua
Фото із сайту volyntimes.com.ua

 

Є в місті кілька добре збережених цегляних житлових будинків, зокрема, по вулицях Шевченка, Гагаріна, які репрезентують архітектурну забудову міжвоєнного періоду. Хоч би ніякі «вітри перемін» не торкнулись кам’яниці, що на повороті вулиці Шевченка, недалеко від Миколаївської церкви! То цікавий в архітектурному плані старий дім у місті. У минулому році був втрачений будинок початку ХХ ст., який стояв перед городищем, де нині школа мистецтв. Дехто з містян мав очікування побачити на тому місці затишний сквер, а в старому будинку, скажімо, – картинну галерею.

3
Житловий будинок на вулиці Шевченка.
Житловий будинок на вулиці Шевченка.

 

Із перелічених споруд лише каплиця й церква на Волі є пам’ятками архітектури й містобудування, відповідно, місцевого й національного значення. Але то аж ніяк не применшує привабливості перелічених споруд, зважаючи на їх історичне, архітектурне чи культурне значення в житті міста. Для нас це цікаво, а от як туристам – хто зна... 

Наталія ПАСЬ.

 

Коментарі
24 Листопада 2016, 12:14
Для відвідування К-Каширського найкращий захід є новозбудований Пассаж. Крім того хотілося б бачити репортажі буших побудованих за радянський час промислові підприємства в якому вони тепер стані.
24 Листопада 2016, 14:09
А звідки така ностальгія за промисловістю радянського періоду в останніх коментарях на різні теми? Може є грандові пропозиції від Симоненка з Вітренчихою в рамках підготовки до майбутніх виборів? З одного боку лідерами будуть саакашвільники, а з іншого адаммартинюки, є свіжа копійка? Чи так собі, "приятно вспомнить"? Якесь флюгерство, однако...!!!
24 Листопада 2016, 14:47
Немає нічого того що Ви тут пишете. Просто давайте скажемо собі чесно. Це все було і це було в Нашій історії. Про те швидше всього, що Ви молода людина яка не надто пам"ятає що було тут в К-Каширську. В К-Каширську було багато і те що було надихає, повинно надихати на майбутнє Нашого Повіту оскільки якщо не будемо пам"ятати минуле Нас чекає забуття та розвал і тільки Пассаж буде височіти серед розваленого каміння Маслозаводу, ДОЗ-у Льонзаводу і тому подібного. Я наприклад навіть не уявляю такого в майбутньому К-Каширська. А Ви?
24 Листопада 2016, 14:49
До речі відносно перейманування К-Каширська в К-Коширськ. Ось дивіться на фото з 1016 року. На табличці перед кайзеровськими військами написано польською - Каширський.
24 Листопада 2016, 15:27
Я розумію Цих молодих зі своїм Пассажем. У свій час наприклад те саме було приблизно як із Маслозаводом. Те що Їх кормило у першому випадку (мослозавод) і те що Їх кормить у другому це Все те саме, оскільки тут є місце на якому людина має свій дохід, прибутки та просте людське, спілкування. У першому випадку, Маслозавод також якимсь чином облагороджувався, копали рови, ставки відстійники осушували навкруг болото навіть поклали від нього систему водовідведення яка до цього часу лежить та не використовується за призначенням. Одним словом багато роботи та коштів вкладено, просвистали. Те саме і з Пассажем. Навколо нього також риють рови, осушують вже ось другий раз за десятиріччя. Говорять для парку. Але парк це те саме, для Пассажу оскільки Вони (молодь) тільки й живуть НИМ як свого разу минуле з Маслозаводом. ТОму нічого не змінилося. Ось тільки "Хрін" говорить що це радянська влада з його точки зору воно і мало там загинути. Але ось побачите що нові форми торгівлі Ваш Пассаж також відкинуть в минуле. Звичайно не на той рівень що Маслозавод сьогодні але бачите самі як інтернет торгівля розвивається зараз. У К-Каширську вже зараз мінімум три точки інтернет-торгівлі. Але ось по факту маємо, що Маслозавод розвалився буцім-то через розвал радянської влади та ще й чогось ностальгії якогось там "Камінь". Слід бачити свої приорітети у першу чергу, а потім хто чим та якою політикою дихає.
24 Листопада 2016, 17:36
Дякую за гарно і професійно підготовлені та проілюстровані матеріали щодо архітектурних пам'яток міста, перелік яких відчутно осиротів через втрату найдавнішої споруди Свято-Іллінської церкви. Разом з тим, було б цікаво дізнатися про деталі, учасників подій 1947 року у зв'язку з підняттям українського стягу на приміщенні педагогічного училища, про які Ви так доречно згадуєте у своєму текстовому супроводі. В наступному році буде своєрідний ювілей цієї небуденної події у ті грізні часи, можливо ще живі учасники, свідки тієї героїчної ночі, що українську ідею підняли вище від страху бути за це покараним. Думаю, що і Богдан Козік міг би суттєво допомогти у пошуках якихось документів, копій арештантських справ, фото, свідчень тощо. Це потрібно для історії, яка пишеться нині кров'ю молодих українців на сході держави, потрібно для школярів, потрібно для утвердження своєї держави в мізках нинішніх "колєблющихся" і "сумнівающихся". Бо вшанування сучасних Героїв в приміщенні районної Ради буде неповним, якщо забути про ті буремні повоєнні часи у Камені - Каширському та й музей збагатився б матеріалами на цю тематику. А надіятись на когось іншого, мабуть, не варто...
24 Листопада 2016, 18:19
І до чого тут той маслозавод з Ігорком Єремеєвим? Обидва ж в небутті. Архітектурних пам"яток обмаль, бо бідували поліщуки завши і за совка також, щоб там не писав Каденчук про ельдорадо в СРСР. На повороті Шевченка-це типовий європейський будинок *(комин у фронтоні), характерний для сільської Франції, Бельгії та деяких інших країн, тобто-це була Європа в Камені (була, бо його троха змінили).
24 Листопада 2016, 20:16
Будинки такого типу збереглися й в багатьох волинських селах і містах (колишніх штетлах) , як-от: Ковель, Ратно, Луцьк, Горохів, Любомль, трохи в Любешові і т.д. Добре збережені такі будинки в Ковелі.
24 Листопада 2016, 22:22
Пропив Бондар старий будинок в центрі міста перед школою мистецтв. Тепер там буде ще одна забігалівка в міксі з мебельним
25 Листопада 2016, 00:23
"ще більшою дурістю є прагнути відбудувати все заново і вернути старі порядки.": хто взагалі ратує за відновлення старих порядків? Це Ви здуру весь час говорите, що мовляв "Камінь" ратує за старі порядки. Я тільки в своїх "репортажах" показую, намагаюсь розказувати про наше минуле про К-Каширський який мав свою вагу та який зможе мати знову, якщо не профукають Повіт. Ось і вся казка. Але про те що тут згадуємо радянську владу то вибачте у своєму житті за п"ятдесят з лишком я тільки й ЇЇ пам"ятаю плюс ще український період. Іще розказує інколи моя Мама про поляків та російських зайд. Бачимо тут про першу світову, а далі вже тільки на письмі. Ось і все. Але згідно чи відповідно своєї освіти яка не є/маю бачу/дивлюся на майутнє цього містечка яке мені до вподоби та пече його майбутнє оскільки за цим майбутнім стоїть майбутнє моїх/Ваших дітей. За двадцять з лишком літ багато чого сталося і якщо Ми не були такими пасивними цього не сталося б, що маєм.
25 Листопада 2016, 03:23
Наталю! А приміщення райлікарні?
25 Листопада 2016, 10:29
і не тільки приміщення райлікарні, ще є "нарсуд" на розвилці Коніщука й Ковельської, колишній військкомат, теперішній паспортний стіл, ряд приватних будівель із цікавою історією, але я намагалась згадати про більш-менш презентабельну архітектуру, як для туристів. Хоча, заради справедливості треба сказати, що до відкриття в 30- х роках (точна дата мені не відома) того приміщення райлікарні ( із пречудовим балконом, помережаним кованим візерунком, що виходить у двір (нині - то неврологічне відділення)), було вимощено дорогу від центру до лікарні. І ця насправді доблесна бруківка, названа шашкою Трилінського в честь її винахідника, дотепер є чи не найкращим покриттям дороги в Камені.
25 Листопада 2016, 14:16
Пані Наталія Пась зайнялась корисною справою для К-Каширська оскільки будь-яка інформація про район про його потенціал, а також що важливо у цьому випадку про минувщину допомагатиме ставати Нам займати гідне місце регіонів. Взагалі порада тому ж начальнику РАПО. Тільки прорекламувавши район серед інформаційних та інших ЗМІ в тому числі серед інтернет видань зможе район вивести на трохи вищий рівень. У цьому непростому світі тільки інформація яка виводиться у підприємницькі, урядові та інші кола зможуть подати район як перспективу для відродження. І у принципі цей сайт тому допомога. Головне не замикатися у тому що у Нас все негаразд або гаразд як кому хочеться і тому Нам непотрібно нічого друкувати та писати про себе. У принципі потрібно розуміти навіть суть соціальних мереж. Чим коло розкручується, між іншим по-спіралі тим на вищий штабель воно піднімається. Це перша порада начальнику РАПО.
25 Листопада 2016, 17:07
У неврологічному відділені не лише балкон, але й поручні сходів зроблені за Польщі гонорово.
Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024