Верхи: для школи придбали нові дошки

16 Грудня 2016, 10:00
6794 Джерело: tilkyrazom.com.ua

Як воно – пояснювати шкільний матеріал, не маючи для цього належного інвентарю, знають учителі села Верхи Камінь-Каширського району.

Навчальний заклад цього села має два корпуси. Один збудували ще за Польщі – 79 років тому. Іншій будівлі – 45 років. Зараз у дев’ятирічці навчається 69 учнів. Класні кімнати маленькі, зате ошатні. Попри відсутність потрібного інвентарю, вчителі намагаються створити належні умови навчання для школярів. Кілька років вони разом із техпрацівниками за час канікул власними руками оновлювали понищені часом та інтенсивною експлуатацією шкільні дошки.

Про це повідомляє прес-служба Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».

«Цим шкільним дошкам уже більш як по п’ятдесят років. Останнім часом на них неможливо було писати – дуже погано видно. Для того щоб надати їм хоч якогось вигляду, ми щороку на канікулах з ДВП робили потрібний нам інвентар – цього надовго теж не вистачало», – розповідає вчителька початкових класів Наталія Марчук.

Коли дошки-саморобки ставали непридатними, почали активно застосовувати роздатковий матеріал. Кожен намагався по-своєму пояснити тему за допомогою наочності. Батьки хотіли за власні кошти придбати потрібне шкільне обладнання у класні кабінети, однак ціна дошки виявилася зависокою для селян.

«Часто ми їздили на семінари в міські школи. Бачили, яке обладнання є у них – нам про таке тільки мріяти. Хотілося, щоб наші діти мали сучасні дошки, на яких учитель може застосовувати всі доступні методи навчання», – каже директорка школи Ольга Ілляшик.

Нещодавно всі класи верхівської дев’ятирічки облаштували сучасними дошками. Посприяв у їх придбанні на умовах співфінансування фонд Ігоря Палиці «Тільки разом». Тепер учні можуть не лише писати крейдою, а й використовувати магніти. Покращення умов викладання матеріалу одразу помітили і школярі, які, за словами педагогів, почали піднімати руку, коли завдання треба виконувати на дошці.




 

Коментарі
16 Грудня 2016, 13:26
Верхи, Низи....Спочатку олігархи обдирають країну як липку, а, згодом, дарують у школах - кому дошки, кому швабри...Й дорослі дяді з тьотями показують великим пальцем - люкс! Ще й діток цьому вчать - на фото. З одного боку, ніби й подарунок від Миколая, а з іншого- країна задзеркалля на фоні е-декларацій чиновництва і розграбованого простого люду...
16 Грудня 2016, 14:52
Напис на дошці нагадує сталінські часи : &quot;Спасіба таваріщу Сталіну за наше щаслівоє дєтство!&quot;<br/>Раби ,млять..
16 Грудня 2016, 15:06
а дітки хороші. вони виростуть і розберуться ху іс ху
16 Грудня 2016, 17:15
А виростуть то рабами... І тоді вони нікому на ху і не треба...
16 Грудня 2016, 19:06
Діти ж не писали того тексту на дошках, це ж вчительки старались, висолопивши язика. Частині з них, окрім бонусів за участь в організації і проведенні виборів до ВР від переможців, Миколайцьо ще й дошки нові приніс - чом не радіти...
16 Грудня 2016, 21:19
Та дошка файна, мови нема. Розмови навколо дошки нефайні. Мене, наприклад, цікавить не фонд, а чому одесит Палиця бриє тім&quot;я, як Котовський з мавзолею в Подольську?
17 Грудня 2016, 10:16
&quot;Діти ж не писали того тексту на дошках, це ж вчительки старались, висолопивши язика&quot; -і кого виховають вчительки із цих же дітей? Звичайно ,таких же самих &quot;раболєпних&quot; та пристосуванців... Раб (вчитель із рабською психологією) може виховати тільки собі подібного раба. Ви ніколи не чули , чого бажають одна одній за чаркою , за столом ці вчительки одна одній? - &quot;СЛУХНЯНИХ учнів&quot;!! Не розумних , а слухняних! <br/>&quot;Раби, підніжки, грязь Москви....&quot; (Т.Г.Шевченко)
17 Грудня 2016, 10:31
&quot;Діти ж не писали того тексту на дошках&quot; або &quot;Коні не винні&quot; .. <br/>А потім виникає &quot;філософське&quot; питаннє :&quot;Чого бідний - бо дурний! Чого дурний - бо бідний!..&quot; Ось така діалєктіка...
17 Грудня 2016, 12:42
І коні не винні, і вчительки майже не винні, оскільки їх виховала Система, відсепарувала, (так, так - відсепарувала), причому не у першому поколінні. Бо, якщо ці вчительки й не є вчительськими дітьми, то все одно дітьми покоління зі зломленими і притлумленими почуттями гідності, відповідальності за майбутнє. І мова не стільки про цю конкретну школу і вчителів з с. Верхи. Ці дошки отримав, звичайно, директор школи через райво з думкою - дарованому коню у зуби не заглядають. Тих вчителів, що вміли/могли думати масштабно, ще у &quot;тверді часи&quot;, практично студентами, взяли в узду і вели куратори-методисти, свідомі були на особливому контролі. В районі, хто цікавиться думаючими учителями, знають, для прикладу, про Олесю Григорівну Ковальчук. У студентські роки Леся була виключена з комсомолу за причетність до групи студентів-однодумців, які вболівали за долю України і без диплому направлена у Ворокомлівську середню школу нашого Камінь-Каширського району. З 1977 року — Леся Григорівна у Жидичинській середній школі Луцького району, де з 1978 року — працює заступником директора і понині. Але мало хто знає, що вона ще студентом, майже в останню хвилину перед судом, з обвинуваченої була переведена у свідки по &quot;націоналістичній&quot; справі Стефана Забужка, покійного тата нині всесвітньо відомої письменниці, Оксани Забужко, котрий працював викладачем Луцького педінституту. Його &quot;націоналізм&quot; в основному грунтувався на дружбі з Євгеном Сверстюком - відомим, почилим у Бозі, дисидентом-шістдесятником, одного з останніх моральних авторитетів новітньої України. Не чув, аби Олесю Григорівну, цього знаного педагога- патріота, колись запросили до Вороколівської СШ чи у район для зустрічі з педагогами села чи району. Ці місцеві живі свідки і учасники національного відродження, названі шістдесятниками, мали прийти на поступову зміну вчителям 25- тисячникам, яких скеровували у західні області України зі Сходу для формування &quot;русского мира&quot; чи хоча б толерантності до нього, замінили б не одну &quot;виховну&quot; годину, не одне районне методоб'єднання з питань національного виховання. У середній школі №1 колись працювала Марія Миколаївна Луцевич, яка також за безневинні розповіді-штрихи про національних письменників, про &quot;не все так просто&quot; раптово &quot;зашелестіла&quot; разом з чоловіком з району в рамках затирання книги першого секретаря ЦК Компартії України Петра Шелеста &quot;Гомоніла Україна&quot;. ( Я мав щастя знайомства і навчання у цих видатних педагогів.) Але ж для зустрічей з такого сорту педагогів має бути &quot;політична воля&quot; нинішнього керівництва райво, а хто там домінує - відомо. Вчительська братія, причому не тільки нашого району, яка по селах несе майже основний &quot;тягар&quot; на виборах різного рівня, перебуваючи у складі виборчих комісій, часто вимушено чи й з доброї вмотивованої волі місцями &quot;підкориговує&quot; результати і так рабських голосувань у потрібному для влади напрямку. Запускаючи у район представників олігархії, неважливо якого призову, вони з раціонального мислення хоча б мають надію на &quot;крихти&quot; з барського олігархічного стола - пластикові вікна, дошки, хоч щось, але є! А вже, якщо претенденти беруться за ремонт, скажімо, ФАПу то тут і сумнівів ніяких у підтримці такого кандидата ні у кого немає. Тут, принаймні у селі, навіть й корегування відданих голосів не потрібно. А ремонтувати треба світогляд, гідність всіх нас, і у такий спосіб свою державу.. Тому коні не винні, а вчителі - тільки трішечки, в рамках усталених традицій...
17 Грудня 2016, 16:18
Дивна у вас &quot;об'єктивність&quot; - і діти не винні , і вчителі не винні ,і коні не винні ...Таким своїм &quot;раціональним&quot; мисленням ,отримуючи &quot;крихти з олігархічного столу&quot; такі вчителі усіх нас і засмоктують у багнюку злиднів і рабства-залежності від якогось олігарха.. А після цього всього вони ще й ображаються :&quot;За що ж нас, вчителів ,інтєлєгєнцію, народ не поважає і не любить??&quot;
17 Грудня 2016, 17:30
Бачу не вловили ви моєї іронії, бо ж коні і &quot;поні&quot;, яких вивели гібридним способом за минулі часи, таки не винні, аки не &quot;розуміють, що творять&quot;! Скажу вам більше, ще й не скоро і не у всіх одночасно настане прозріння. А у декого, можливо, пройшли незворотні зміни і вони залишаться при своїй думці. В умовах побудови демократичної держави, їх навіть охоронятиме Закон! Таку &quot;невинність&quot; прищепили не за один день, вона і нині ще має благодатний ґрунт у силу різних причин. В період вчителювання згаданої вище Олесі Ковальчук у Ворокомле, принаймні на момент переїзду її в Жидичин, &quot;шелестіння&quot; з району Луцевичів завідувати районним відділом освіти призначили людину з сім'ї, що зазнала репресій з боку УПА. Совпадєніє? Не думаю! - скажу вже відомим сленгом. Я не хочу оцінювати людську трагедію цієї сім'ї, оцінювати конкретні якісь дії цього заврайвно (бо не у ньому справа), як і конкретного вчинку тих упівців, бо це практично неможливо. Оцінити об'єктивно той час, особливо нам волинякам (дідам, батькам, дітям і внукам) історично складно - ми всі без виключення є жертвами того кривавого часу. Є тільки політична оцінка, але й вона не єдина. Навіть вже в Горбачовський період, маже в останні роки СССР, на вимогу Кремля було проаналізовано кадрову обойму західних областей України, яка сформувалася під впливом відлиги й шістдесятництва, й знайшли чимало &quot;упущений и недостатков&quot;, оскільки до чиновницького апарату, керівних кадрів проникли родичі(!!!) , представники родин &quot;українських буржуазних націоналістів&quot;. Тоді тільки у районі звільнили абсолютно добропорядних і нейтральних керівників райвно, директора середньої школи у Камені та інших працівників, які могли!? впливати на світоглядні процеси у районі. Таке ж творилося й по інших українських містах і селах. Саме приблизно у цей час, в період цієї кампанії, загинув у тюрмі політв'язень Василь Стус. Тому, чи винуваті коні і поні - питання риторичне... Діти - школярики точно не винні, бо не писали крейдою нічого поганого, а пальчики для фото їх попросили і показали як правильно тримати. А вчителі - запитайте у них, впевнений, що вони &quot;обгрунтують&quot; своє &quot;спасибо товарищу ...&quot; елементарною людською ввічливістю за подарунок. А глибше, ширше вони й не зобов'язані думати!? Жоден суд не знайде у їх діях крамоли...<br/><br/>P.S. Пригадав до теми: &quot; Подумав - не кажи! Сказав - не пиши! Написав - не підписуй! Підписав - так тобі, дурневі, і треба...&quot;
17 Грудня 2016, 19:26
Дякую Хріну за цікавий допис. Коні тут ні до чого, як і жінки вчительки. Що поробиш, не йдуть хлопці у педагогічні ВНЗ вчитися на вчителів. А моноколективи, як жіночі, так і чоловічі завжди специфічні, бо нема балансу, нема різноманіття.
Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024