Богдан Пташник розповів про реальну можливість припинити війну

У грудні ветерани АТО вимагали у бойовиків звільнити військовополонених, або у іншому випадку вони розпочнуть блокаду торгівлі з непідконтрольними територіями України. Однак вимоги не були виконані. Відтак ветерани розпочали блокаду.

Вони перекрили залізничне сполучення з окупованими територіями, адже саме залізницею велася найактивніша торгівля між Україною та «самопроголошеними» республіками.

Богдан Пташник – один з організаторів ціє блокади.

Сайт "0332.ua. Сайт міста Луцька" запитав у нього, як і чому відбувається блокада, хто у цьому винен, що везуть "туди" і що привозять назад. Також пан Богдан розповів про своє бачення подальшого статусу територій Донецької та Луганської областей.

- Богдане, розкажіть, будь ласка, як розпочалася блокада і що саме стало основними її причинами?

- Як все почалося? З людей... Якщо конкретно, то з тих людей, які зараз в полоні у "сєпарів". Наша влада вкотре морочить голову народу про "важкість процесу", "складнощі" і "руку Москви"(куди ж без неї), але на сьогодні сотні людей поневіряються заручниками у проросійських найманців - це факт. І владу це влаштовує...

Давайте повернемося до подій не дуже далекої давнини. Щоб не розповідати про батальйон «Донбас» багато, зупинимось на тому моменті, коли наші бійці потрапили до полону... Тоді також, як і сьогодні, політики багато говорили і розповідали «умні вєщі» по телевізору, на кшалт, що Президент працює у поті чола і тому подібне, і робиться те все важко та не знати на яких рівнях. Я не знаю, як воно те все було і на яких рівнях. Але факти - річ уперта. Після того, як інші (тобто діючі бійці батальйону "Донбас") разом з Семеном Семенченком (народний депутат, командир батальйону) втомились слухати "високоповажні" обіцянки, і фізично перекрили "контрабас" - "несподівано" зрушилося питання повернення наших полонених. А вже відразу після цього пішов шквал критики на самого Семенченка.

- Який ультиматум владі було поставлено людьми, котрі організували блокаду?

- Добровольці втомились чекати і слухати брехливі обіцянки. Була зроблена заява ветеранів нашого батальйону, ветеранів батальйону "Айдар" та інших добровольців. Ультиматум: два тижні і випустити полонених. Цього зроблено не було. Ок. Ми знову були змушені робити за державу її роботу. Це лише наша влада любить створювати проблеми і героїчно їх вирішувати. І розповідати, як вони гарують і який народ темний, бо не розуміє цього...

- На початку розмови Ви розповідали, що на кордоні з окупованими територіями "процвітає" торгівля у неймовірних обсягах. Розкажіть детальніше.

- Копнувши цю проблему (контрабанди) трохи глибше - перед нами постала зовсім унікальна картина. Виявляється, що влада і олігархи дуже вдало торгують з сеператистами. Уявляєте, СБУ видало 90 тисяч дозволів на торгівлю з окупованою територією! Якщо говорити на рівні чуток, то кажуть, що це неймовірно вигідно самому Порошенку. По суті, то там, в переліку дозволів, майже немає продуктів харчування, там лише індустріальна хімія, запчастини для різного (не здивуюсь, що і для військового) транспорту, металургія. Ми постачаємо в ДНР навіть газетний папір і готову продукцію поліграфії. Ясно, що там друкується явно не патріотична продукція. Що везеться назад? Ахметівське вугілля, цигарки, горілка без акцизу і багато золота. Кажуть, що у Володимирі-Волинському є склади, на які цигарки привозили фурами, а нині вже бусами, бо шифруються.

- Богдане, але ж наші чиновники постійно наголошують на тому, що вугілля, котре ввозиться з Донбасу - життєво необхідне для України...

- Знаєте, в Україні є ТЕС... Так от, по факту - 80% ТЕС належать Ахметову. Звідси і ростуть ноги. От вам приклад, який безпосередньо стосується Волині і Львівщини. Останнім часом у наших шахтарів труднощі. З роботою, зі збутом тощо. Можна шукати "кота у темній кімнаті", а можна зіставити один цікавий факт. Бурштинова ТЕС у Івано-Франківській області працювала на вугіллі західного басейну. Зрештою, при її будівництві це було автоматично і цілком логічно враховано. Ахметов викупив, переобладнав котли під вугілля зі своїх шахт, яке возить... за 1500 кілометрів. Наші ж шахти лишились «не при ділах». Це один аспект. Треба розуміти й інший. Питання енергонезалежності - пріорітетне для кожної держави. Якщо вже уряд і влада так каже, що Україна залежна від вугілля сепаратистів і москалів, то вони вже давно могли знайти спосіб, як з цієї голки "спригнути". Якщо Ахметов міг переобладнати, то і держава теж могла це зробити. У нас є вугілля західного Донбасу, Західної України, в нас є атомні ЕС, є інші потужності та можливості. 

Дико продавати електроенергію в Крим за копійки, а з народу України дерти втричі дорожче. Зрештою, наприклад, Курахівська ТЕС настільки "всеядна", що, при потребі, може працювати навіть на мазуті. Виникає питання: чи дійсно ми такі залежні від того вугілля на сьогоднішній момент? Дивують ті страшилки, якими годують людей. Ну, наприклад, про якісь міфічні відключення електроенергії... Та навіть якщо й так би це було. Проблема? Я думаю, що краще посидіти годину-дві без світла, ніж хоронити наших хлопців.

- На вашу думку, як же вчинити з тими людьми, котрі зараз знаходяться на окупованих територіях?

- Усі ці байки, що там є наші люди – повна маячня. Поїдьте в ДНР чи ЛНР і спробуйте розказати тамтешнім, що вони українці... Вони один раз нас уже продали. І взагалі, чому це ми зараз маємо сидіти й думати, як повернути тих людей? А не вони, як їм приповзти, щоб ми їх пробачили та прийняли в Україну? До того ж, "переконувати" тих прибічників Росії за рахунок наших грошей, наших податків, наших виплат ... не забагато вони вимагають?

- Пане Богдане, на сьогодні взагалі існує якийсь вихід з ситуації, у якій опинилася Україна?

- Вихід на сьогодні лише один – це повна блокада. Війну потрібно завершувати. І завершувати нашою перемогою! Натомість, наша влада хоче вести війну вічно, бо їй вона вигідна. І в економічному плані, і в політичному. Але народ має найперше запитати у себе: чого хоче Україна? Якщо переможного завершення російсько-української війни, то - вперед, ми вказали один із найдієвіших шляхів. Приєднуйтеся!

Розмовляла: Надія Омельчук

Фото: Анастасія Качина 

Фото: з архіву Богдана Пташника