Дослідниця фольклору зберегла пам'ять про весільні обряди Камінь-Каширщини

15 Лютого 2017, 11:06
2608

Дослідниця Олександра Кондратович збирає народні пісні волинського Полісся понад шістдесят років. За цей час їй вдалося записати близько тисячі творів.

Про це повідомила доцент кафедри документознавства і музейної справи Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Алла Дмитренко, - повідомляє IA ZIK.

Олександра Кондратович зробила значний внесок у дослідження фольклорно-етнографічної спадщини Волинського Полісся. Впродовж багатьох років вона невтомно збирає, вивчає та пропагує народнопісенний фольклор, звичаї та обряди рідного краю.

Починаючи з 1952 року, майже в усіх селах Камінь-Каширського, в окремих селах Ратнівського, Старовижівського та інших районів вона зафіксувала біля 1000 народних пісень різних жанрів. Повністю записані гуто-камінський і видричівський весільні обряди, окремі обряди піщанського, нуйнівського та інших весіль.

До збирання фольклору спонукало зачарування поліськими мелодіями, яке сформувалось від народження. Адже родина Олександри Кондратович була надзвичайно співочою. Гарні голоси мали її батьки Надія та Павлин, хороші сильні голоси були у братів Сергія, Федора і Михайла, сестри Ганни.

Вечорами, коли батько щось майстрував, а мама пряла чи шила, – всі співали, злагоджено, у два-три голоси. «Я, здається, співати почала раніше, ніж говорити» – пригадує пані Олександра.

Безпосереднім поштовхом до збирацької роботи був випадок у потязі по дорозі до Одеси, куди їхали три студентки-заочниці з Волині. Вони співали рідних пісень, всі слухали їх із зачаруванням, аж раптом зайшов молодик і зневажливо кинув: «А шо, дєвочкі, завєлі на свойом телячьем!»

Саме тоді Олександра дала собі слово, що позбирає всі пісні рідної землі. А коли кинулася втілювати свою мрію у життя, то настільки зачарувалася піснею рідного народу, що вона назавжди стала часткою її життя. Багато десятиліть із тяжким магнітофоном за плечима обходила поліські села, записуючи найцінніше, що зберегла народна пам’ять.

Довідка.

Народилася Олександра Кондратович 13 березня 1936 року у селі Кримно Камінь-Каширського району, де й пройшли її дитячі роки і яке для неї є найкращим місцем на Землі.

Після закінчення місцевої семирічки здобувала освіту у Камінь-Каширському педучилищі, здобувала фах вчителя-філолога в Одеську університеті. Все трудове життя пов’язане з освітою – працювала у школах с. Нуйно, Качин та Ворокомле Камінь-Каширсього району, очолювала районний методкабінет; пізніше була заступником голови Педагогічного товариства України; заступником директора з навчально-виховної роботи та вчителем школи № 19 у Луцьку.

Упродовж всього трудового життя О. Кондратович успішну плідну працю за прямими обов’язками поєднувала з великою громадською і дослідницькою роботою. Тривалий час співпрацювала з Волинським обласним радіо, де вела разові і тематичні передачі. Зокрема, впродовж двох років готувала передачу «Космос душі української» про традиції та звичаї українців, щедрість високої поліської душі. Зробила кілька десятків радіонарисів про найкращих учителів, людей області. До останніх років пані Олександру можна побачити на екранах обласного телебачення та почути по радіо – їй є чим поділитись із слухачами та глядачами.

Унікальність Олександри Кондратович як збирача і дослідника полягає в тому, що вона не є і ніколи не була членом жодних академічних чи наукових інституцій, ніхто ніколи не організовував її наукових експедицій – все це робила вона сама: фіксувала зразки народної творчості, розшифровувала тексти та мелодії, готувала до видання і видавала.

Сьогодні Олександра Кондратович відома далеко за межами рідної Волині. Вона – учасник багатьох обласних і всеукраїнських наукових конференцій. Має чимало публікацій у наукових збірниках з проблем краєзнавства, етнографії та фольклору.

За свої здобутки на ниві фольклорно-етнографічного краєзнавства, за велику популяризаторську роботу Олександрі Павлівні присвоєне звання Почесного краєзнавця України.

Коментарі
15 Лютого 2017, 23:57
Якби якась добра душа допомогла Олександрі Павлівні оцифрувати та систематизувати всю її багатолітню працю: пісні, записи, фото та інші доробки, бо сумніваюсь, аби їй самій це було під силу так, як вона це бачить. Нехай би якийсь фонд у доступний спосіб допоміг цій невтомній і щирій людині зберегти прийдешнім поколінням етно-культурне надбання сучасників. Такі ентузіасти, які вміють заглянути за горизонт на десятки років в майбутнє, родяться надзвичайно рідко. Я, хіба, можу її порівняти з корифеєм збирання культурної спадщини, правда значно більшого масштабу, Бориса Возницького -Героя України. ВІн, щоправда, мав й значно потужніші можливості зі своєї посади та відповідної освіти. Але відчайдух пані Олеся - не менша і з огляду на її доробок на сьогоднішній день, Кондратович - це народний Герой без сумніву. Дай їй Боже ще довгих літ при доброму здоров'ї і радощах .
16 Лютого 2017, 00:12
Интересно все.
Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024