День пам’яті та примирення: як вшановували загиблих героїв Другої світової війни

08 Травня 2017, 21:35
4986

Мітинг-реквієм, приурочений Дню пам’яті та примирення відбувся сьогодні, 8 травня, на площі перед адміністративною будівлею районної ради та РДА.

Аби вшанувати пам’ять загиблих у Другій світовій війні тут зібралися небайдужі камінь-каширці разом із керівництвом району та міста. На мітингу, зокрема, були присутні  голова райдержадміністрації Валерій Дунайчук, його заступники Олександр Михалік та Інна Бігун, голова районної ради Віктор Сус, його заступник Сергій Дмитрук, керуючий справами районної ради Валерій Хитрик та міський голова Василь Бондар

–Сімдесят два роки тому закінчилася Друга світова війна – найбільший за своїми масштабами військовий конфлікт. Для нас – це історія, але для наших дідусів та бабусь – це частина життя і найчорніша смуга долі, що й досі озивається у серцях смутком і болем. Нині про трагізм тих років нагадують обеліски та братські могили, пам'ятні знаки, могили невідомому солдату. Вони святиня нашої пам'яті, – промовив ведучий заходу. 

 


 

Перед присутніми виступив голова райдержадміністрації Валерій Дунайчук, який наголосив на необхідності повсякчас пам’ятати про тих, хто ціною власного життя та здоров’я здобув перемогу над нацизмом, оточити належною увагою тих, хто нині боронить рідну землю від зазіхань агресора. Він також закликав приєднатися сьогодні до всеукраїнської акції «Перша хвилина миру». Відбудеться вона сьогодні, 8 травня, о 23.00.

 





–Не так давно Україна приєдналася до європейської традиції у відзначенні Дня пам'яті та примирення, який посилює важливість усталеного державного свята – Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Пам'ятна дата 8 травня покликана вшанувати подвиг українського народу, висловити повагу усім бійцям проти нацизму, увічнити пам'ять загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів і депортацій, – звучали слова ведучої. 

Представники районної та міської влади поклали квіти до пам’ятного знака борцям за волю України, до меморіальної дошки Героям Небесної Сотні, до стенду пам’яті на честь загиблих бійців АТО.

 







 

Настоятель Свято-Миколаївського храму, декан Камінь-Каширського району отець Володимир біля Братської могили провів молебень за мир в Україні та її захисників.

Нагадаємо, що завтра, 9 травня, у Камені-Каширському відбудуться заходи з нагоди відзначення Дня Перемоги. 




1

 

Коментарі
09 Травня 2017, 01:02
"на площі перед адміністративною будівлею районної ради та РДА.": вже за доброю традицією перед адміністративною будівлею......, перед робочим часом працівників апарату та інших нетрадиційних робітників.
09 Травня 2017, 02:40
останнє фото - жирна трикрапка
09 Травня 2017, 12:55
&quot;День пам'яті та примирення: як вшановували загиблих героїв Другої світової війни&quot; із заголовка випливає, що вшановували тільки героїв Другої світової війни, а цих і не згадали<br/>людські втрати з боку СРСР на фронтах Радянсько-німецької війни :<br/> -загинуло 28 540 000 бійців, командирів і мирних громадян.<br/> -поранено 46 250 000.<br/> -повернулися додому з розбитими черепами 775 000 фронтовиків.<br/> - однооких 155 000.<br/> - сліпих 54 000.<br/> - з знівеченими особами 50 1342<br/> - з кривими шиями 157 565<br/> - з пошкодженими хребтами 143 241<br/> - з відірваними статевими органами 28 648<br/> - одноруких 3 000 000 <br/> - безруких 110 000<br/> - одноногих 3 255 000<br/> - безногих 1 121 000<br/> - з частково відірваними руками і ногами 418 905<br/> - безруких і безногих так званих «самоварів», - 850 942.<br/>Шановні репортери та редактори сайту, будь ласка, ставтесь уважніше до своєї роботи.
09 Травня 2017, 14:45
Пані &quot;Зміючка&quot;, а про події кінця 50-х років 20 століття, що пов&quot;язані із самоварами та інвалідами-безхатьками можна інформацію?
09 Травня 2017, 15:08
всі вони, скалічені, герої
09 Травня 2017, 15:29
777 11:45<br/>Прошу, більше не годна... важка тема для мене і моєї родини...<br/>В 1949 году, перед празднованием 70-летия юбилея Великого Сталина, в СССР были расстреляны фронтовики, инвалиды Второй мировой войны. Часть их расстреляли, часть вывезли на далекие острова Севера и в глухие углы Сибири с целью дальнейшей утилизации. Валаам - концентрационный лагерь для инвалидов второй мировой войны расположенный на острове Валаам (северная часть Ладожского озера), куда после второй мировой войны в 1950 - 1984 свозили инвалидов войны. Основан по указанию советского руководства в 1950 году. Находился в старых монастырских зданиях. Закрытый в 1984 году. Окончательное решение инвалидского вопроса в СССР было проведено за одну ночь силами специальных отрядов советской народной милиции. В одну ночь органы провели облаву, собрали бездомных инвалидов и централизованно везли на вокзал, грузили в вагоны теплушки типа ЗК и эшелонами отправили на Соловки. Без вины и суда. Чтобы они неприятным видом своих фронтовых обрубков не смущали граждан и не портили идиллическую картину всеобщего социалистического благоденствия советских городов. Существует мнение, что беспризорные инвалиды ВОВ, коих было после войны десятки тысяч, прежде всего вызывали злость у тех, кто действительно просидел войну в штабах. Ходили слухи, что эту акцию организовал лично Жуков. Инвалидов, например, вывезли не только из Киева, их вывезли из всех крупных городов СССР.<br/> «Зачистили» страну за одну ночь. Это была беспрецедентная по своим масштабам спецоперация. Рассказывали, что инвалиды в пытались сопротивляться, бросались на рельсы но их поднимали и всё-равно везли. «Вывезли» даже так называемых «самоваров» - людей без рук и ног. На Соловках их иногда выносили подышать свежим воздухом и подвешивали на верёвках деревьев. Иногда забывали и они замерзали. Это были обычно 20-летние ребята, покалеченные войной и списанные Родиной как отработанный и больше не приносящий пользу Родине человеческий материал.<br/> Многие из них калечились во время штурма Берлина в Марте-апреле 1945-го, когда маршал Жуков в целях экономии танков посылал солдат пехотинцев в атаку на минные поля - таким образом наступая на мины и подрываясь - солдаты своими телами разминировали минные поля, создавая коридор для войск, тем самым приближая Великую Победу. - Об этом факте товарищ Жуков с гордостью хвастался Эйзенхауэру, что зафиксировано в личном дневнике американского военачальника, который просто впал в ступор от таких откровений советского коллеги.
09 Травня 2017, 18:43
Саме ізза такого блюзнірського ставлення до своїх солдат американці прозвали Жукова &quot;Маршал-м'ясо&quot; (((
09 Травня 2017, 22:19
так, не плачте над розлитим молоком або не пиляйте тирсу. ФІлософія - річ корисна
10 Травня 2017, 23:05
... указывают исследователи и врачи, обитателей дома на Валааме охватывал так называемый «островной синдром» – «когда заканчивалась навигация, они навсегда обрезали связи с внешнем миром, и хотя они были еще живы, уже считали себя мертвыми». Обездвиженные инвалиды на Валааме попали в ситуацию, когда дом не был полностью готов. Не было даже света, горячей, а подчас и холодной воды, медикаментов, врачей нужных специальностей, даже продовольствия. Вот это чувство брошенности, ненужности, одиночества среди таких же несчастных мучило людей больше всего.<br/>Исследователи со слов очевидцев выяснили, что нередко и минимальный медицинский уход был никакой. Медперсонал, как правило, пьянствовал. Часто лежачих больных «забывали» переворачивать, и в их пролежнях заводились черви. Зачастую в одной корзине (!) жили по два безногих человека, так называемые «танкисты», у которых отобрали их спасительные тележки. Находясь в холодных помещениях, практически без ухода, многие ветераны спивались, умирали...<br/><br/>Благодаря замечательному художнику Геннадию Доброву, который в 1974 году побывал в доме инвалидов на Валааме и даже вопреки запрету директора Королева пробрался в Никольский скит и нарисовал одного такого «самовара». Художник, по его словам, почувствовал на себе чей-то взгляд. Обернулся и увидел: на кровати в углу лежал спеленатый человек. Без рук и ног. Подошел дежурный санитар. «Кто это?», – спросил художник. «Документов нет. А он не скажет – после ранения лишился слуха и речи», – ответил санитар...<br/>Портрет этого солдата Добров назвал «Неизвестный». А всю серию рисунков – «Автографы войны». Эта тема осталась главной у него на всю жизнь. Он потом ездил по стране и рисовал ветеранов и инвалидов. Тех, кого боялись или не хотели рисовать другие его коллеги. Чтобы не портить радужную картину социалистической жизни. А художник хотел, чтобы их помнили, чтобы их мужеством и волей к жизни восхищались. Чтобы их страдания очищали жизнь современников...<br/><br/>И «неизвестный», по некоторым данным, оказался очень даже известным – Героем Советского Союза Григорием Волошиным. Волошин был летчиком-истребителем, младшим лейтенантом, который считался погибшим 16 января 1945 года, когда он, спасая командира, совершил воздушный таран. Однако храбрец не погиб, а только потерял руки, ноги, слух и речь. И было ему всего 23 года. Последующие 29 лет жизни он провел «самоваром» в доме на Валааме. Его родные якобы только спустя много лет, уже после смерти, узнали о том, как сложилась судьба героя. И лишь в 1994 году поставили ему памятник на Игуменском кладбище.<br/>..Сейчас за могилой Волошина уже никто не ухаживает. И остальные могилы остались безымянными, поросли травой… Потому что Игуменское кладбище – это единственная коммунальная собственность, которая подчиняется светской администрации города Сортавала. Все остальное уже отдано монастырю. То, что делают там, на Валааме, сейчас монахи, по мнению многих, мало вписывается в нормальные рамки человеческого общежития. Монахи взяли курс не столько на восстановление монастыря, сколько на коммерциализацию его существования. Они уже добились уничтожения в 2006 году поселка жителей Валаама, где жили и потомки ветеранов-инвалидов, которые смогли найти себя в новых условиях жизни и даже завели семьи (было-то многим из них по 25-35 лет от роду), и работники персонала дома и их потомки, не уехавшие на материк после переноса туда остатков заведения. Монахи стараются убить даже память о таком вот чрезмерно уродливом «светском» характере жизни монастыря. И, получается, убивают память о людях. Несмотря даже на то, что Патриарх Московский и всея Руси Кирилл в том же 2006 году лично освятил каменную плиту с именами ветеранов войны, которые умерли на Валааме и чьи имена восстановлены энтузиастами и родственниками. Но вытеснение жителей с острова продолжается и сегодня. Увы, так бывает, что Богу служат не совсем по-Божески...
Коментар
19/04/2024 Четвер
18.04.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром