Таємничість тихих вод Волового ока в об'єктиві фотографа

30 Травня 2017, 12:43

9089

Камінь-Каширщина – це безліч мальовничих та загадкових куточків, про існування яких ми можемо навіть і не здогадуватися. Це також і чимало місць, про які не раз доводилося чути та й бувати там.

Багато із камінь-каширських місцин мають свою історію і сповнені містичних загадок. Як от зеро Заблоцьке (Волове око), що знаходиться поблизу села Сошичне.

Красу та загадковість його тихого плеса зафіксував на фото Сергій Шиліпук. Фотограф поділився вражаючими світлинами природи на своїй сторінці у Фейсбуці.

–За легендами тут можуть траплятися раптові вири, що можуть затягнути під воду човен. Вирів ми, звісно ж, не побачили, однак тихі води поверхні водойми не менш оповиті загадковістю, ніж давні легенди. Хтозна, які таємниці приховані в цих темних чистих водах, – зазначив Сергій Шиліпук.

Зрештою, озеро Заблоцьке (Волове око) – одне з найглибших озер нашого краю. Його глибина сягає до 30 - 50 метрів. Площа озера становить 6,9 гектара.

Коментарі

30 Травня 2017, 22:12

Красиво. Ніколи там не був. Навіть більш мальовничо за Озюрко.

31 Травня 2017, 01:14

"безліч мальовничих та загадкових куточків, про існування яких ми можемо навіть і не здогадуватися.": щоб такого не було слід інтенсивно рекламувати себе, тобто район але рекламувати себе слід переважно від одного "дистриб"ютера" для того щоб подорожуючий якщо такий знайдеться міг ідентифікувати його та зв"язатися з Ним щоб мати якісь певні гарантії про те, що подорож може вдатися та врешті-решт насолодитися певними перевагами від цих подорожей. На початку цим може зайнятися відділ інфраструктури РДА але в загальному можуть зайнятися держлісгоспи яким у принципі належать ті землі та водні об"єкти. Туристична галузь тут на Волині або на Поліссі зокрема це не копане поле яке слід просто зорати наповнюючи змістом.

31 Травня 2017, 15:01

В Польщі, в прибалтійських, скандинавських країнах досить розвинуте поняття зеленого туризму. Існують державні, європейські та інші міжнародні програми, які передбачають надання пільгових чи ощадливих кредитів різного розміру, аби місцеві мешканці приозерних, прирічкових чи й інших місцевостей дикої природи в малонаселених пунктах могли облаштувати прийом невеликих груп туристів. За кредитні кошти власник цього мікробізнесу купує необхідне для цього обладнання, реманент, майно, переоблаштовує своє житло - себто створює умови для тимчасового проживання та відпочинку 2-3, а інколи й 1 особи, яка має намір поспілкуватися з автентичною, мало урбанізованою природою. Ціна такого відпочинку на добу в поляків приблизно від 100 євро і вище - залежно, що бажає турист. Скажімо, він хоче поплавати моторним човном по заплавах, порибалити, збирати гриби, просто, що називається полазити по диких закутках, спостерігати за природою зсередини. Для поліщука це здається неймовірним, бо він живе у цьому всьому й іншого не знає, але для людини з мегаполісу, скажімо, ІТ - галузі, де місяцями програмісти невилазно сидять за компом завершуючи якусь програму, або працівника іншої схожої галузі, де платять гідні гроші, - це релакс, цимес і перезавантаження мізків за посередництва природи. Доки господар забавляє туриста чи групу, його дружина готує їм смачний обід, вечерю з автентичних місцевих страв, вкладаючи у них, звісно, натурпродукти місцевого чи власного виробництва. Звичайно, що зелений туризм не є суперприбутковим, але з часом, коли вибудовується своя мережа туристів, котрим сподобався такий відпочинок і господар, графік відвідувань щороку стає щільнішим. Звичайно, що таке відпочинкове обійстя є офіційно зареєстроване, описується перелік послуг, зручності (душ, окремі кімнати, зв'язок тощо), прейскурант, воно легкодоступне в інтернеті тощо. В Україні такий підхід активно розвивається у Закарпатті і, останнім часом, з розвитком Буковеля, Яремчанського курорту у Прикарпатті. У цивілізованих державах для розвитку такого підприємництва встановлюють податкові пільги на кілька років, згодом - помірне оподаткування з правом зарахування це у стаж та певні соціальні гарантії. А все разом - це робочі місця, прив'язка людей до цієї місцевості, розвиток підприємництва і т.п. - всім вигідно. Турист, який бажає саме такого відпочинку, а не гламуру у Туреччині чи й Акапулько, отримує задоволення від відпочинку, місцеві люди заробляють копійку, часом непогану, для проживання, молодь з сіл чи й хуторів стрімголов не пре до міста, аби тільки не крутити хвости коровам, держава не "кормить" субсидіями/дотаціями/пільгами тощо сільське населення, яке при ділі. У нас в районі також таке з часом буде, приклад окремих сіл на Шацьких озерах - тому підтвердження. А чим гірші наші окремі озера, ратнівські, старовижівські чи любешівські? Тут переважає, так званий, дикий туризм, але пора його потроху приручати, а не самому банячити на березі у сонячну літні дні, як дехто у нас полюбляє. Бо чого я маю "ішачити" на когось, кажуть такі? І правильно думає, "пахати" треба на себе, але мусить скластися така традиція. Хто почне першим - обов'язково виграє від цього, державі лишень варто продумати благодатну фіскальну політику у цьому напрямку і бізнес почне рости, як маслюки у теплу дощову літню пору... Грошовитого туриста в Україні чи й сусідніх державах не бракує, а от сервісу на нашому Поліссі вкрай малувато...

31 Травня 2017, 15:18

"що зелений туризм не є суперприбутковим, але з часом, коли вибудовується своя мережа туристів,": зелений туризм має стати тотальним але він має стати таким на початку з допомогою держ та місцевих структур які так чи інакше розуміють проблеми комунікацій починаючи від дороги, інтернетзв"язку, людських. Сьогодні вже принаймі прийнято в першому читанні закон про особисте селянське господарство в частині зеленого туризму але чекати повністю прийнятого закону не варто чим раніше запрацюють в РДА тим швидше розбудується інфраструктура та комунікації. Комунікації це по-перше зв"язки надавачів зеленого туризму з власне туристами оскільки у принципі точки входу можуть бути тільки виходу до Них немає, ніхто незнає.