Дубецьк: з історії «неугодного» хутора, який відновлюють

22 Червня 2017, 18:02

4064

На місці, де був колись хутір Дубецьк, жодної хати. А колись це був райський куточок, де жили знані в Камені-Каширському люди: адвокати, судді, лікарі.

Охоче селилися на хуторі Дубецьк і хлібороби, бо землі тут були одні з найкращих. Старожили розповідають, що в пана Дубицького був найкращий в окрузі сад, – пише користувач SHLAMOFON на ресурсі Reibert.info.

Окрім яблунь, черешень, вишень, слив, він висадив цілу алею чорної, рожевої і білої шовковиці, а дорогу обсадив липами, кленами, акацією. Пан дозволяв брати черенки із сортових дерев, тож і у селян росли смачні яблука і черешні. Воду з джерела використовували не лише як питну, але й прали в ній, у спеціально обладнаних нижче за течією басейнах, білизну. Вода була м’якою і добре відбілювала її.

Заможні селяни, їх дух господарської незалежності не сподобалися радянській владі і в 1951 році хутір був знесений, а селян переселили. Частину аж… у Сибір. Вирубали дерева над дорогою, викорчували сади, замулилося і джерело. Лише минулого року взялися за його відновлення.

#Дубецьк

Коментарі

22 Червня 2017, 22:28

"Лише минулого року взялися за його відновлення.": й тут же почали копати пісок, невтомно повторюємося )))))). Про яке відновлення іде мова? Про таке, поставили інформаційний стенд, викопали криницю, поставили лавочку ...... й почали копати пісок шаленими темпами. Камінчуки потребують підсипки біля своїх хат.

22 Червня 2017, 23:25

Ага, от звідки колись біля сільгосптехніки росла шовковиця.

23 Червня 2017, 01:13

А там хлопці обговорюють, як будуть шукати скарб на Дубецьку. Тобто те, що вони знайдуть - те й продадуть. Чорні копачі тобто. А це діло поза законом.

23 Червня 2017, 02:13

"Чорні копачі тобто. А це діло поза законом.": це тільки лопатою але якщо ексковатором та камазами?

23 Червня 2017, 12:20

НА ДУБЕЦЬКУ ЖИВ КОЛИШНІЙ ЦАРСЬКИЙ ЖАНДАРМ. СОЛОВЇ. ПАНА ЗВАЛИ ВАЦЕК. Про нього ходив анекдоти: пан боявся сам виходити до вітру і з ним мусила йти дружина. і от однієї ночі вона знову проводила ПАНА Ващука по цій справі. Він присів, а дружина глянувши на всіяне зорями небо мрійливо промовила: Ох як ясно зв'язди свянцем! А Вацек нерозчув і перепитує: цо цо вільки ляцком? А дружина відповідає : срай, срай глупий Важку. ЗЛІВА ТЕЖ БУЛИ ХУТОРИ. Горонецьке Облапове та інші. Все це прекрасно видно на тодішніх картах кожну будівлю кожну стодолу або хлів

23 Червня 2017, 12:22

Клятий телефон підставив Ващук замість Вацек. Приношу вибачення за зіпсований анекдот.

23 Червня 2017, 14:07

Цього жандарма ще могила збереглася на "Піску".

23 Червня 2017, 15:08

А з Солов'ями Ука також клятий телефон підвів? Адже це слово чи прізвище всує вставлене в текст без жодного стилістичного зв'язку з контекстом. А родина Солов'їв, пращурі котрої були власниками значної частини Дубицьких земель, таки справді там жила і їх нащадки одними з перших порушили питання про встановлення хреста на місці цього колишнього поселення. Відомо, що більшість з цієї родини з вуличним назвиськом Дзьоби через відносну заможність потрапила до Сибіру і щойно в 70-х почала повертатися до Каменя, їх добре знають у місті. Один з представників цієї родини Петро Мартинович Соловей свого часу працював заступником міського голови, інший, його двоюрідній брат, - Іван Петрович Соловей тривалий час успішно розбудовував у широкому розумінні цього слова і очолював місцеву профтехосвіту. Ще один з нащадків цієї родини, пан Микола, власне, і був ініціатором відродження пам'яті про цей колишній квітучий закуток Полісся з гордою та милозвучною назвою Дуби(е)цьке. Від цього поселення на згадку нащадкам дивним чином до 80-х років зберігся одинокий кремезний дуб зі встромленим військовим штик-ножем, вірніше зламаним його фрагментом, біля дупла поміж верхнім гіллям, що муляв око і мрію місцевих хлопчаків знайти там, якщо не скарб, то хоча б самого заповітного нехай і надломленого багнета чи штик-ножа. Вочевидь і легенда про скарб і ніж народжена і тягнеться ще з тих часів. Не думаю, що мешканці Дубицька були настільки багаті, що тримали капшука з золотими царськими червінцями чи чимось іншим через війну та лихоліття аж до 1951 року, коли виселяли звідти людей. Надто складні часи оповили тоді поліщуків, лісами швендяло маса озброєного люду з личинами будь-яких політичних сил, держав та світоглядів, або й просто бандюків. Найменша чутка про наявність золота чи інших цінностей могла спровокувати насилля для родини і смерть при вимаганні. Стояло питання не вмерти голодною смертю навіть господарям, а не те, що мати скарби в запасі. Справжнім скарбом там було джерело з смачнющою водою, котру набирали для квашення огірків в діжці - кажуть це була справжня смакота...

23 Червня 2017, 18:14

Пане Хрін так цікаво розповідаєте, що цього літа попробую відвідати Дубицьке, бо ніколи там не був.

23 Червня 2017, 23:14

Дякую на доброму слові! Можливо й справді цікаво, бо ж пишу не руками і головою, а серцем. Дитячі спогади - вони ж чисті, мов джерельна вода на Дубицьку. Дітлахами шастали зграйками з одного кінця Каменя в інший, як кіт по подвір'ї. А вже як батьки купили роверка "Орлёнка", то лишень встигай колесити стежками. Хіба можна забути, скажімо, Лебське озеро з його знаменитими йоршами-чортополохами, що настовбурчують свої колючки - остюхи в різні боки коли витятягаєш його ірода ліщиновою вудкою з води, стоячи в ній півдня до пояса, доки губи не посиніють і цюник сховається хто-зна куди від холоду. А часом летиш звідти до іншого краю міста, де, наприклад, Анатолій Козачок - легендарний вчитель фізвиховання родом з Житомирщини - організував юнацьку першість міста з футболу. Справжню таку, а не по завданню райкому комсомолу. А фінал же ж був на стадіоні, ото було свято для молоді. От і гасаєш містом сюди-туди, метляючи педалі, аби не спізнитися хоча б болільником за хлопців зі своєї вулиці. То як таке забути? Дитячий реєстратор відклав в пам'яті не один терабайт різних бувальщин та пригод з життя нашого міста. А Дубицький дуб потрапив у хлопчаче поле зору через те, що до нього вела одна з найкращих вкатаних життям велодоріжок з центра міста тротуаром, а далі в бік Клітицька і ген-гені...Саме тоді старшуни оповідали про скарби Дубицька та встромлений в дуба багнет. Про виселення людей, тим більше до Сибіру ніхто тоді і не заїкався, це вже все стало з'являтися на світ Божий значно пізніше. Ой вей, азохенвей...

24 Червня 2017, 00:11

Прямо жалкую, що в дитинстві ровером дальше вулиці Радянської не заїжджав. На Лебському бував, а ще на Турії, але найбільше на Озюрку. А.Козачка видів лише на віньєтці, хоча на стадіоні бував в дитинстві частенько.

24 Червня 2017, 00:14

"чутка про наявність золота чи інших цінностей могла спровокувати насилля для родини і смерть при вимаганні.": чомусь Вашій родині це не загрожувало між іншим, якщо Ви і так званий "Штерн" одна і та сама особа який говорив про те, що американські долари допомагали Їм призвичаїтися й до совіцької влади. "Ой вей, азохенвей.." Ой-вей (евр. рас. אױ װײ) — расовое иудейское восклицание, выражающее досаду, расстройство, раздражение, недовольство, разочарование, недоумение, экзистенциально-метафизическую тоску или просто баттхёрт. Переводится как «О, горе!» Все-таки цікаво стало що ж це за висловлювання такого "щирого українця", ага,.... розумію тоска.

24 Червня 2017, 01:36

Моє метафоричне і справді єврейське "Ой-вей..." я вжив лишень для того, аби підкреслити свої журливі слова "Про виселення людей, тим більше до Сибіру ніхто тоді і не заїкався, це вже все стало з'являтися на світ Божий значно пізніше." Бо як ще коротко можна висловити це горе великого роду, що викорчували з корінням зі своєї тяжко заробленої землі, теплих і затишних домів, перекресливши навіки всі надії і сподівання? Щодо "української щирості" чи національної ідентичності тощо, то в мене є своє бачення цього явища, але це окрема і за відомим письменником Т. Прохаськом непрОста тема. Тут лишень зауважу, що будь-яка нація має розумних і не дуже, вихованих і не вельми, простих і непрОстих людей! Крапка! Та й саме поняття нація нині сприймається різними людьми по-різному, часто його надто спрощують та ідентифікують в етнічному сенсі, що є глибоко помилковим. Тому, не приміряйте мою "українську щирість" під заготовлений кимось копил. Бо навіть в російське слово "жЕЛАЙ" при заміні першої букви на "д" вже міняє змістна "дЕЛАЙ" і запросто може бути використаним, аби частина найщиріших вишиватників зрозуміла суть того, що "хотіти" і "могти", бажати і робити, це велика, як кажуть в Одесі "разница". Здебільшого ми лишень хочемо, бажаємо, аби хтось за нас зробив нам добро, а "кріп" чи "петрушка" лишень політична приправа і не більше...

24 Червня 2017, 13:46

"як ще коротко можна висловити це горе великого роду,": щоб розуміти горе цих людей слід хоча б трохи побути у їхній шкурі тому у цьому випадку український люд щонайменше знає що таке ГОРЕ, оскільки голодом Їх принаймі винищено близько трьох мільйонів. Але старі рани заживають добавляються нові як ото війна на Сході. У принципі Я Вас можу розуміти, навіть той випадок коли Ви можете навдивовижку бути насправді не "щирим українцем", а простим євреєм в якого родина по щасливій випадковості вижила у тому пеклі. Але Я ВАс не можу зрозуміти чому Ви до цього часу шифруєтеся, очевидно у ВАс є для цього якісь причини це Ваша справа. Розумію Вашу ностальгію по К-Каширську й розумію чому К-Каширський все-таки не захистив Вас в інший час; "виселення людей, тим більше до Сибіру ніхто тоді і не заїкався, це вже все стало з'являтися на світ Божий значно пізніше.", саме так. Але Ваші слова про те, що:"частина найщиріших вишиватників зрозуміла суть того, що "хотіти" і "могти", бажати і робити, це велика, як кажуть в Одесі "разница" майже перекреслює все те, що ВИ до цього часу говорили за український націоналізм. Український націоналізм у свій час, навіть дійсно зараз це тільки ресурс за допомогою якого українська держава, нація може утриматися від зовнішньої агресії, відбитися від ворога але на жаль користуючись цим державу не побудуєш. Тому бачите вкотре повторюючись сучасні реалії такі, принаймі тут на К-Каширщині що та сама вже НАми обома завоялежена тема, хто тут може закінчується на тому самому "Укропу"... Три крапки. І дійсно не в назві справа.

24 Червня 2017, 14:52

Шановний земляче, український націоналізм і вишиватництво є антиподами і я це в різний спосіб "яложу" тут вже тривалий час. Бо українські вишиватники "жЕЛАЮТ" манни небесної для себе від небожителів під різними личинами, а націоналісти "дЕЛАЮТ" це у різний доступний їм спосіб. Одні гальмують рух українців у європейському напрямку, ностальгуючи за "промисловістю" у вигляді ДОЗу у Камені, на якому шурупи у кухонні шафки забивали молотком, символами і назвами вулиць своєї молодості, котрі у них асоціюються з миром, "достатком" і стабільністю. А націоналісти ламають ці стереотипи, не завжди, як нам здається, у привабливий спосіб, зносять ідолів та символи, за котрими дехто щиро шкодує, бо ж "хай би були, кому вони заважають, це ж історія і т.п." Націоналізм, як такий в широкому розумінні цього слова не є найкращою політичною ідеологією в стабільних і вільних суспільствах, як, до слова, і кожна крайня ідеологія правого чи лівого толку, але він є універсальним інструментом в часи боротьби за незалежність, за свободу свого народу, за свою національну ідентичність і рівність в колі інших народів і етносів. Тому, часто маніпулюючи правдою, українським націоналістам в роки Другої світової війни московити приписують колаборацію з антикомуністичними силами, ігноруючи той факт, що українці не мали своєї держави і не визнавали більшовицької ідеології. Вишиватник - раб, часто корисний ідіот, бо своїми малими захцянками (кульком гречки, пластиковим вікном, 200 грн. тощо) надає перевагу популістам, політичним повіям, політичним рецидивістам, політичним клоунам і народним артистам від політики. Себто те, що ми спостерігаємо нині в українських реаліях. Саме тому, я справді, часами гостро, полемізую з коментаторами цього чи іншого сайту, з Вами особисто, але не для того аби Вас, пане "Камінь" образити - а користі для... Адже, в наших краях чимало люду щиро вірять, що хтось з Президентів (Порох, Юля, Олєжки один і другий, Гриценко чи Коломойський) за тиждень-два завершив би звільнення України від московитів, повернув би доляр по 5 чи 8 грн., спорудив пам'ятник в цетрі Києва Конраду Аденауру поряд пам'ятником Кагановичу чи Щорсу, аби всім було до кого ходити молитися, а нам лишень треба його правильно вирахувати і обрати на виборах, залишаючись самими собою. Ваша персона, особливо під досить вдалим ніком "Камінь" якби символізує каміньську громаду у своїй великій частині, вона й нібито проукраїнська, й нібито розуміється в політикумі, і патріотична, бо голосує за УКРОП чи схожу партію, але не хоче змінити себе і свої уявлення про шляхи подолання ситуації. Тому я Вам дякую, що маю кого скубати і, у такий спосіб, всім нам разом краще розуміти реалії. А щодо ФІО, яке ви так наполегливо витягуєте з мене, чим тільки підтверджуєте бажання дивитися не у суть мною сказаного, а у ХТО це сказав... Мені нема чого приховувати, але й я не маю політичних амбіцій чи будь-якої іншої пихи. Нічого не буває тайним, аби не стало явним, головне, що я намагаюсь не торкатися особистих характеристик людини, я лишень обговорюю її політичні чи суспільні погляди, оскільки вони намагаються "пакращити" нам всім життя...))

24 Червня 2017, 16:07

"націоналісти ламають ці стереотипи, не завжди, як нам здається, у привабливий спосіб, зносять ідолів та символи, за котрими дехто щиро шкодує": бачите така справа що на теренах К-Каширщини після бувшого Вашого зневажливого ДОЗу найкращим виробником меблів в районі виявляється є пан Гноянець якому не припишеш по-моєму навіть й грама націоналізму оскільки він є ревним прихожанином К-Каширської вдало спаленої вогнем Свято-Іллінської церкви. Крім того у нього маємо не тільки своєрідний дизайн але й чудові умови для працівників тому тут Ваші слова не доречні про те, що тільки "націоналісти можуть" вдало забивати шуруп в ДСП. Крім того якщо я й коли говорив про ДОЗ, Маслозавод або й бульбу то це тільки для того щоб підкеслити про ТУ потужність яка у свій час мав район навіть у період так званого розвинутого соціалізму оскільки ця потужність розроблялася у першу чергу українськими громадянами, українським народом. І в першу чергу для того щоб у молодих людей не опускалися руки та голови дивлячись на сьогоднішній найскладніший день у нашій історії через те, що у принципі він не є складним, не прийшов він ще буде попереду у той день коли тут людей буде катма приблизно як у Польщі сьогодні. Тому все-таки слід розуміти та надіятися що ДОЗ це не наше минуле, а це наше майбутнє оскільки якщо не надіятися й при цьомук не мати доброго прикладу то на цій території не буде нічого й у тому числі Вашого націоналізму через те, що він приходить з людьми. Без людей небуде нічого і в першу чергу для людей має бути робота для того щоб годувати свої сім"ї та родини. У той час коли Ви так його ненавидите родини принаймі мали чим годуватися через те, що мали роботу й ДОЗ з його невдалим інколи менеджментом як на сьогоднішній день абсолютно не причому.

24 Червня 2017, 16:22

Камінь майже всі совкові меблеві фабрики та ДОЗи зникли в Україні, але в гаражах і складах наставили розкрійних верстатів (круглопильних, фрезерних тощо), закупили імпортну фурнітуру і завалили сяк-так зробленими меблями України, при цьому і ціну самошедшу утримують.

24 Червня 2017, 16:57

"не хоче змінити себе і свої уявлення про шляхи подолання ситуації." з Вашими шляхами Я не проти і вони навіть подекуди схожі на шляхи подолання як в часи радянського союзу але слід рахувати інших і тому тут нічого не зробиш. Краще вже вибирати той варіант ніж той який не дає результату через Їхній інколи аторитаризм. Ви самі вже декому тут натякали про їхній "правильний" шлях який "подекуди" не йде з шляхом верхніх ешелонів. Але К-Каширский сьогодні в такому лайні що вимушений вибирати тільки той шлях в якому Ми принаймі можемо мати очікування Нашого шляху. Доказ того що МИ майже нічого не значимо у цьому періоді це те, що пан Гунчик навіть не призначив для Нас Госпітальний округ тому Ми вимушені обирати таких які для Нас хоча б щось обіцяють й роблять у цьому напрямку. Іншого, Ми не можемо повірте.