У Верхах відсвяткували 275-річчя місцевого храму

21 Вересня 2017, 22:32
7154

Святомихайлівському  храму, що у селі Верхи, – 275 років.

З цієї нагоди на святкове богослужіння зібралися прихожани, гості. Завітав у верхівський храм і керуючий Волинською єпархією УПЦ Преосвященніший Нафанаїл.

Під час Богослужіння єпископ вручив церковні нагороди двом священнослужителям округи, – повідомляє сайт Волинської єпархії УПЦ..

Настоятель Свято-Михайлівського храму села Верхи протоієрей Петро Камець був нагороджений правом носіння митри. Священик Петро Антончук з села Житнівка отримав золотий наперсний хрест.

1

 

Окрім того, Преосвященніший Нафанаїл вручив церковну нагороду – орден святителя Миколая Чудотворця – уродженцю округи, Смолярчуку Дмитру Григоровичу, відзначивши таким чином його труди на благо Христової Церкви. Разом з ним близько двох десятків людей були нагороджені благословенними грамотами.

У свою чергу, віруючі та їхній настоятель подякували архіпастирю за молитву та увагу; протоієрей Павло Камець від імені громади подарував єпископу Нафанаїлу квіти та образ чуда Архангела Михаїла.

 

1

 

З історії храму святого Архістратига Михаїла

Свято-Михайлівський храм с. Верхи побудований в 1742 році на кошти власника цих земель Марка Рачинського і при­значався для потреб ченців василіанського мо­настиря. Перший писемний спомин про монас­тир і його фундатора виявлено під 1703 роком. В науковій літературі згадується про те, що оби­тель заснували монахи Мілецького Свято-Миколаївського чоловічого монастиря, – йдеться на сайті Камінь-Каширського благочиння.

Настоятель Свято-Михайлівського храму священик Павло розповідає, що серед прихожан й тепер побутує переказ про власне назву села Верхи, який теж засвідчує, що деякі мілецькі монахи через непорозуміння між братією залишили свою обитель і вирушили шукати усамітнення і спокою в цих глухих місцях. Це було мілецьке духовне верховенство, або «верхівка», «вер­хи». Таким чином, у Верхах був ніби «верхній» монастир, а у Мільцях — «нижній», що, зреш­тою, й дало назву згаданому поселенню.

Найбільш ймовірно, що монастирська оби­тель з початку існування була уніатською.

Відомо, що період після укладання Брестсь­кої унії в історії Західної Волині, що ввійшла до складу Речі Посполитої, позначений діями уні­атського духовенства, спрямованими на повне окатоличення православних віруючих.

Проте Мілецький Свято-Миколаївський мона­стир ще довгий час утримував православ'я і лише в 1707 році був насильно захоплений уніатами, які почали впроваджувати в монастирське жит­тя чернечий статут ордену св. Василія Великого і називати себе василіанами. Зрозуміло, що не всі ченці бажали приймати нову віру.

Можливо, суперечки між братією через розбіжність у поглядах на віросповідування й стали приводом для зміни їх місця проживання і поселення на землях сучасного села Верхи.

Стверджувати, що діяльність Верхівського монастиря була впливовою і значимою, не вар­то хоча б тому, що він ніколи не був багаточисельним. В документах, які запропонували для опрацювання співробітники Центрального Дер­жавного Історичного архіву у Львові, вказано, що, до прикладу, в 1774 році в ньому мешкало п'ятеро ченців, а в 1804 році — лише четверо, Не згадується він і в переліку важливих уніатсь­ких монастирів Волинської губернії за 1775 рік. І однією з причин такого становища міг бути спро­тив місцевого населення утвердженню нової, чужої йому віри. Про це засвідчує хоча б те, що в одній з богослужбових книг зроблений запис не­відомого автора, яким висловлюється анафема (тобто, відлучення від церкви, прокляття) уніатсь­кому архієпископу Йосафату Кунцевичу.

Монастирське приміщення було вибудоване в одну лінію, дах покритий ґонтом. Келії розм­іщувались по обидва боки коридору: трохи більша за розмірами — «старшинська», з коморою і роз­дягальнею, деякі, без грубок і підлоги, замінені на підсобки. В кінці будівлі — кухня, за нею — так званий бровар і інші господарські споруди.

При монастирі діяло училище, у якому навчалося понад півсотні хлопчиків. Саме у цьому духовному училищі здобув систематичну освіту майбутній митрополит Санкт-Петербурзький і Новгородський Антоній(Григорій Рафальський).

Відомі імена деяких настоятелів Свято-Ми­хайлівського монастиря. На початку XVIII ст. ігу­меном був Климент Рожнятовський, в кінці 1798 року — Сімеон Войнілович, на поч. XIX ст., в 1802 році — Філімон Ніджвіцький. Останнім суперіором Верхівського монастиря значиться Граціан Крупський (народився в 1760р.), людина освіче­на, грамотна. Освіту він здобував у Ярославлі, деякий час працював у навчальних закладах Ос­трога, маючи вчене звання «професор». Духов­ний сан отримав у 26-річному віці.

В кінці 1827 року в римсько-католицькій ду­ховній колегії відбулось визначення про ліквіда­цію зайвих базиліанських монастирів і перетво­рення їх на різні потреби уніатських церков. В цьому ж році припинив своє існування Верхівський Свято-Михайлівський монастир, а цер­кву було перейменовано в приходську.

Можливо, Граціан Крупський ще залишався настоятелем приходської церкви до повернення її в лоно православ'я. В 1844 році першим вже православним священиком значиться Іоан Крашеновський, який виконував свої обов'яз­ки впродовж двадцяти шести років.

Свято-Михайлівська церква була побудова­на майже через чотири десятки років після зас­нування монастирської обителі. Очевидно, увесь цей проміжок часу ченці задовольнялись церквою-капличкою.

Храм в ім'я св. Архангела Михаїла вибудований, природно, з дерева, розміщений вівта­рем на північний схід, був покритий ґонтом. Спочатку будівля церкви була двохкупольна. Згодом, можливо, під час ремонтних робіт у 1883 році, перебудована на однокупольну.

Вікна, очевидно, були розміщені в два гори­зонтальних ряди, розташовані один над одним. Це засвідчують матеріали архівів. Чи зберіга­лось таке розташування вікон постійно — не відомо. Якщо так, то це суперечить спогадам старожилів села. Існують перекази, що нижній ряд вікон у стінах церкви прорізали австрійські солдати в роки І світової війни. Відомо, що село Верхи знаходилось на лінії фронту, яка прохо­дила обабіч річки Стохід. Австрійські вояки мали намір зробити у церкві конюшню, але коні, пере­ступивши поріг, падали на передні лапи. Зрозу­мівши, що це є наруга над святинею, відмови­лись від свого задуму. Облаштувавши в приміщенні госпіталь, вони прорізали в стінах нижній ряд вікон для кращого освітлення.

Такий вигляд з двома ярусами вікон церква мала до кінця 90-х років минулого століття. Але подібне їх розташування відволікає від молит­ви, розсіює увагу у прихожан, тому, отримав­ши погодження і дозвіл відповідних інституцій, настоятель храму свящ. Павло дав розпоряд­ження закрити нижній ряд.

У церковних документах зазначено, що у церкві 1893 року влаштовано новий кіот і в ньому розміщена особливо шанована ікона Богоматері Остробрамської. Церковний літописець зафіксував, що ця ікона викуплена одним купцем у турка. У час відсутності ту­рецького іновірця заговорила до нього, попросила її викупити, що й було зроблено. Та турок після купівлі вирішив, що заплачено за ікону мало й  подався у погоню.  Ікона знову заговорила й сказала, що турок доганяє, але одразу заспокоїла, сказавши, що він все одно не дожене. Та купець так гнав коня, бив по ньому батогом, що й вдарив по іконі. А коли купець заплакав од такої своєї необачності, начебто знову ікона заговорила, сказавши, що йому буде прощено цей гріх. Однак той удар став білим шрамом через все зображення. Ікона мала бути в Камені-Каширському, проте зупинилася у Верхах, і те місце назвали згодом „купецький куток ”. Ще одну історію за­писав літописець про цю ікону. Він зазначає, що прихожани свідчи­ли, як під час служби ікона змінювалась. Особливий вид її був, коли поміщик-католик зайшов у церкву із собакою. Тоді, - наго­лошували прихожанки, — ікона «спротивилась» цій нарузі.

Серед прихожан Верхівського храму досить пошанованою є складна ікона Почаївської Бого­родиці. Верх середньої її частини вирізьблений у формі купола, бічні половини складаються до середини, утворюючи ідентичну форму. Знизу на іконі є напис: «Икона сия сооружена на пожертвования нижнихъ чиновъ пехотного Селенчинского полка, переведенных в 1902 году в 25 роту императорской пограничной стражи». В роки Першої світової війни цю ікону в одній із сільських хат залишили солдати царської армії, пообіцявши забрати її на зворотному шляху. Доля тих солдатів не відома, а от ікону селяни зберегли до наших днів. Кілька років тому на прохання священика її перенесли до сільсько­го храму.

Ікона «Покладання Ісуса до гробу» має також незвичайну історію. Потрапила вона у Верхи з Повурського костелу в роки другої світової війни. Ікону, яка пливла за течією по річці Стохід, поба­чили стобихвівські селяни. Вони підібрали її і пе­ренесли хресним ходом у Верхівський храм. На полотні є кілька невеликих отворів: це сліди від куль — наслідки глуму над іконою німецьких сол­датів, які стріляли в неї, а потім викинули в річку.

Церква є постійно діюча, богослужіння в ній не припинялись навіть в часи радянського атеї­зму.

Про давно минулі часи і їх учасників сьогодні нагадують вікові, старезні липи, посаджені чен­цями василіанського монастиря на території церкви (до речі, про липову алею є спомин у дослідницьких працях М. Теодоровича) і ста­вок, викопаний ними власноруч.

З 1997 року настоятелем Свято-Михайлівської церкви є священик Павло Камець. Він всією душею вболіває за збереження у хоро­шому стані духовної святині і віддає для цього багато енергії, часу і уміння. А верхівські прихожани бачать у ньому мудрого духівника  і просвітителя



 

 

Коментарі
22 Вересня 2017, 03:04
Що означає на щиті "єврейське око"?
22 Вересня 2017, 11:27
У християнській традиції око в трикутник вперше вписали в Середньовіччі. Позначав отриманий символ так зване «Всевидюче Око», яке для перших послідовників християнства було втіленням Бога-Отця. Трикутник символізує Трійцю, кожна з іпостасей якої рівноцінна та єдина. Часто «Всевидюче Око» малюють в оточенні променів, що осмислюється як сяйво божественного величі.
22 Вересня 2017, 15:43
Так люблю читати, як "рускомірскіє попи" подають історію поліських дерев'яних церков, особливо каміньського району, викладаючи незаперечні історичні факти з датами та прізвищами духовних і мирських осіб, зовсім не дбають про логічність, та послідовність у тексті, знаючи, що основна маса прихожан церковної історії не знає. Тому маніпулювання висновками історичних фактів, які зафіксовані писемно, для них звична справа, а лиш би поліщуки не докопувались до правди, не гордились своїм корінням, а головне - зневажливо ставились до історії віри своїх прапрадідів і лише в певних часових рамках церковної історії поліського краю.
22 Вересня 2017, 19:04
А правда однаково вибереться наверх її не втаїш, як і шило в мішку. Для того, щоб уявити собі, яке значення мав греко-католицький монастир у Верхах, читаємо у вікіпедії біографію вищезгаданого митрополита Антонія (Григорія Антоновича Рафальського) зазначаємо собі у пам'ять для подальшого порівняльного аналізу. Фіксуємо, що в Нуйно на кладовищі в церкві в крипті поховані його мати і батько(греко-католицький священик). Цікавим можна почитати і про митрополита Йосифа Симашко, їхня діяльність проходила майже в один час. Тільки Й.Симашко своїх батьків вислав у московську глухомань через те, що як священик(батько) не хотіли зректися віри дідів, греко-українського обряду, та перейти у московське православ'я.
22 Вересня 2017, 20:15
"На полотні є кілька невеликих отворів: це сліди від куль — наслідки глуму над іконою німецьких сол­датів, які стріляли в неї, а потім викинули в річку." Невже німці були такими дикунами? Тут ближче до діянь більшовиків.
22 Вересня 2017, 21:49
але автор "З історії" - не К-Каширське благочиння. не крадіть чужої роботи. А адмін має давати правильні посилання.
23 Вересня 2017, 00:09
&quot;В кінці 1827 року в римсько-католицькій ду­ховній колегії відбулось визначення про ліквіда­цію зайвих базиліанських монастирів і перетво­рення їх на різні потреби уніатських церков В цьому ж році припинив своє існування Верхівський Свято-Михайлівський монастир, а цер­кву було перейменовано в приходську.&quot; - це речення приховує масштабну трагедію, яка відбувалась після третього поділу Речі Посполитої в 1795 році на захоплених територіях сучасної Білорусі, Волині, Холмщини, Підляшшя, Полісся протягом півстоліття. Спочатку царський уряд жорстоко, згідно указу царя Миколи І від 22 квітня 1828р., почав &quot;воссоединять&quot; греко-католицьку церкву Київської традиції до &quot;московского православия&quot; без патріарха, яке управлялось обер-прокурором Синоду. Для початку утворили Греко-униатскую духовную коллегию, підпорядкували її Синоду, зменшили кількість єпархій з 4-х до 2-х, підпорядкували єпархіальному керівництву василіанські монастирі і почали їх скорочувати та закривати, парафіяльних священиків, які не хотіли переходити у московське правослвіє до Сибіру, віруючих парафіян скопом різками заганяли у своє православіє, тобто &quot;здраствуй русский мир&quot;. А після польського повстання 1831-33 років, тобто через 5 років царський уряд почав &quot;давити&quot; і закривати римо-католицькі монастирі, зокрема і в Камені припинив свою діяльність у 1832 р. домініканський монастир, а костел того самого Архангела, що і у Верхах, став парафіяльним, як і церква у Верхах - ось так треба розуміти це речення. А в 1839 році повністю ліквідував греко-католицьку церкву. Через трохи такий самий фінт повторили і з Холмщиною.<br/>. Московські попи вважають греко-католиків ворогами, на їхню думку &quot;уніат&quot; це дошкульніше слово, ніж греко-католик, бо і самі ж свою церкву називали Русская греко-кафолическая церковь. Правда не всі попи, є і такі священики. які знають правду і кажуть : &quot; ... пока наше духовенство, говоря вообще, еще не готово на деятельную борьбу за православие и за нравственность, пусть хоть униатское отстаивает Землю Русскую. Уния вовсе не такая дурная вещь, какою ее у нас считают.&quot; Кельсиев В. И
23 Вересня 2017, 12:26
&quot;Я-Оленка-зміючка<br/>21:09 22.09.2017&quot;: тільки одну громадянку, що проживає тепер у с. Раків_Ліс знав має освіту яка називається:&quot; релігієзнавство&quot;, а тепер ще й дружина К-Каширського волонтера. Про Вас наскільки я знаю проживаєте у м. Луцьк про те це заважає звичайно Вас поважати за такі рідкісні, відкриті та доступні погляди з питань релігії. Ви напевно &quot;ходяча&quot; енциклопедія )))).
23 Вересня 2017, 22:53
Вашій церкві майже 300 років? Тоді ми йдемо до вас , у ваш стародавній храм.......
24 Вересня 2017, 16:20
Хтось задумувався чому в Камінь-Каширській окрузі було лише дві кам'яні споруди в Мильцях у василіанському монастирі церква св.Миколая та в Камені - костел арх.Михаїла монашого ордену домініканів. Чому з Мильцівського монастиря монахи заснували монастир в Михнівці та у Верхах? Якщо Берестейська унія відбулась 1596 року, Михнівський монастир заснований в 1637 р. став осередком іконопису(церква Стрітеня Господнього -1642), а Верхівський монастир згаданий у 1703, де при ньому діяло училище, яке мало 50 вихованців(церква арх.Михаїла зведена в 1742 р.), Не хотіла, але нагадаю чи наведу паралель, що наша держава хоче вступити в Європейський Союз(EU - European Union), тобто Європейську Унію(як кажуть поляки), поки лише добилися безвізу. А наші пращури були набагато розумніші, важелем Люблінської Унії була волинська шляхта і саме вона та духовне керівництво того часу тримали першість в світських і в релігійних справах, Саме їм єпископу Володимирсько-Берестейському Ігнатію Потію (пізніше Митрополит Київський. Галицький та всєї Руси) та Кирилові Терлецькому єпископу Луцькому та Острозькому було доручено підписати в Римі статті(де обряд залишався греко-українським, підпорядкування змінювалось) на яких Київська митрополія Константинопольського патріархату розривла з Константинополем і воз'єднувалась з Апостольською Cтолицею. Тобто вони були на стільки далекоглядні, що через 25 років після Люблінської Унії підписали релігійну Берестейську Унію. І тоді, як і тепер, вони мали опонентів-противників в когорті магнатів-князів як і в релігійній верхівці, які не сприймали змін, що наставали в суспільно-політичному та релігійному житті, точнісінько як і в наш час. Тому применшувати значення духовних осередків, якими на той час були монастирі, зокрема і на терені нашого району, перекручувати їхню історію, бо вони були уніатськими, тобто зберігали Київську традицію - греко-український обряд, тому Російська імперія після третього поділу Речі Посполитої в першу чергу наносила удар по духовному життю нашого народу - монастирях, використовуючи технології примусового переходу в &quot;лоно Московського цареславія&quot; відпрацьовувались відповідними прийомами - якось ненормально, м'яко кажучи . <br/>Висновок : Віра об'єднує людей, а релігія роз'єднує!!!
Коментар
19/03/2024 Понеділок
18.03.2024
17.03.2024