Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Страшна помста за нерозділену любов
08:30 15.10.2017
862

Улітку 1944-го у Камені-Каширському закатували зв'язкову УПА, яка не стала коханою червоного партизана.

Про це розповідається на сайті «Високого замку»

Кілька років тому вся Україна говорила про село Деревок Любешівського району Волині: на майдані Незалежності у Києві в лютому 2014-го снайпер забрав життя молодого поліщука Едуарда Гриневича. Хлопцеві було 28 років. Проте мало хто знає, що цей патріот повторив долю своєї родички Степаниди Ниципорик, зв’язкової УПА, яка загинула від рук катів-федорівців 1944 року.

Пішла у ліс за ройовим УПА

Уперше цю страшну історію відкрили для молодшого покоління Деревка лише у 1996 році. Цілих шість десятиліть старші люди мовчали. Навіть коли прийшла Незалежність, боязко переглядалися й все-таки не насмілилися відразу розповісти усю правду про трагічні воєнні сторінки з життя свого села. Тримали в серцях і пам’яті імена тих, кого радянська влада зробила ворогами народу, — як імена героїв України.

- Про деревоцьку трагедію я чув змалечку від батьків, – згадує колишній учитель місцевої школи Микола Терещук. – Їх теж у роки війни хотіли розстріляти. Але серед федорівців був один односельчанин, який за них заступився. Так наша сім’я вціліла.

Микола Терещук доклав титанічних зусиль, аби оприлюднити страшні факти. Чоловік обійшов кожну хату, записав свідчення людей, кілька років просидів в архівах, ознайомлюю­чись з документами. І, нарешті, зібрав матеріал на цілу книжку, яка невдовзі може побачити світ, якщо знайдуться благодійники й профінансують її друк.

— У роки Другої світової війни багато з наших односельчан подалися в повстанці, – розповідає Микола Іванович. – В основному молоді хлопці, але були серед них і дівчата. Пішла в УПА і Степанида Ниципорик.

Дівчина була дивовижної вроди. Досі старожили переповідають: як сідала верхи на коня, жінки, дивлячись на неї, аж плакали. Гарна була така, що очей ніхто не міг відвести. Не дивно, що залицялися до красуні навіть хлопці й з більш віддалених сіл, як-от Силантій Пархомчук з Пнівного Камінь-Каширського району. Кажуть, навіть сватів заслав, та дівчина відмовила, бо вподобала собі ройового командира УПА Сидора Климчука.

Хлопець був сином місцевої селянки та австрійця, який прибився на Полісся в роки Першої світової війни. Змалку Сидора в селі називали не інакше, як «німчиком». Розумний був, тямущий до наук і навчався у Любешівській гімназії. Коли почала в краї формуватися УПА, пішов у повстанці. А Степанида – за ним зв’язковою. Там же служив і її рідний брат.

— Яка це була гарна пара, – далі продовжує свою розповідь Микола Терещук. – Ось, гляньте, збереглося їхнє фото.

Чоловік дістає зі свого архіву старенький знімок. Він давно понищений часом, та досі зберіг обриси закоханих. Чорнява усміхнена красуня Степанида та русявий Сидір, що дивиться на свою половинку з невимовною любов’ю… Це фото – єдине «живе» свідчення їхніх почуттів, що дійшло до наших днів.

Не зміг Силантій пережити такого «приниження». Дізнавшись, що Степанида пішла за коханим у повстанці, й собі подався воювати. Правда, по інший бік – до червоних партизанів-федорівців. А ті вже жахали Полісся своїми страшними злочинами.

Федорівці закатованим виколювали очі й підпалювали тіла…

Одного дня розправа за упівців прийшла і в село Деревок. Було 2 серпня 1943 року – свято Іллі. Федорівці вдерлися у село й давай грабувати. Навиносили з хат та клунь 200 (!) возів добра. Усіх, кого підозрювали у зв’язках з повстанцями, хапали та зганяли до сільського майдану. А далі починали катувати й вбивати. На чолі карального загону був той самий Силантій Пархомчук. Так мстив за нерозділене кохання.

Арештованих виводили по одному на плац, штовхали у коло й били кілками, поки не падав мертвий. Тоді виколювали очі. Але й на цьому безчинства не припинялися. Тіло кидали на солому й підпалювали. Через секунду в коло виводили наступну жертву.

Від тих страхітливих розповідей мороз іде по шкірі. Хіба людина зі здоровим глуздом могла б видумати таке катування?

Свідками безчинств червоних партизанів стали не лише дорослі, а й діти. Сьогодні найстаршому очевидцю деревоцької трагедії Юхиму Мандзику – 93 роки. Той кривавий плац був по сусідству з його батьківською хатою. Хлопець мав 19 років і бачив усе, що діялося за вікном. Каже, врятувало від страти їхню родину одне – особисте знайомство зі Силантієм. Але цьому Юхим не радів. Рвався вискочити надвір, щось робити. Та стримала мати. Вона, як побачила, що навіть мертвим спокою не дають і кидають тіла у вогонь, зомліла…

Кати забрали награбоване, спалили хати «ворогів» і поїхали геть. А селяни почали ховати сімнадцятьох по-звірячому закатованих. Але тоді ні Степаниди, ні Сидора серед вбитих не було. Відомо, що батько дівчини дав партизанам відкупне – добротні чоботи. І ті спокусилися. А Силантію Пархомчуку про те, що хтось у Степаниди є вдома, не зізналися. Однак не минуло й року, як дівчині довелося пережити ще страшніші тортури.

Дивився, як катували ту, яка йому відмовила

Улітку 1944-го Степанида захворіла на тиф. Зв’язкова УПА, аби підлікуватися, стала переховуватися у місті Камені-Каширському. Одного разу в дім її благодійника випадково зайшов односельчанин. Глянув на дівчину й здивовано так запитав:

— То ти тут, голубко?

Від тих слів Степаниді стало не по собі. Вона благально дивилася на чоловіка й пересохлими від виснаження губами ледве вимовила:

— Не губіть, змилуйтеся…

— Все буде добре, – відповів той і пішов.

А за годину в хаті вже були енкаведисти разом із червоними партизанами.

— Не чіпайте, це моя донька, – заступався за Степаниду господар оселі, який не мав власних дітей і, ризикуючи своїм життям, намагався врятувати дівчину. Та йому, звісно, ніхто не повірив. Нелюди витягнули хвору зв’язкову з хати і попід руки потягнули в катівню. Все містечко здригалося від її голосіння: «Не вбивайте! Врятуйте!». Лише федорівці були до нього глухі.

У темному сирому підвалі школи ледь світив тьмяний каганець. Червоні партизани, голосно матюкаючись, кинули свою жертву на холодну підлогу. Били, копали у живіт. Та корчилася від болю, кров заливала обличчя та одяг, вже нічого не могла сказати, лише важко хрипіла. Але й цього їм видалося замало. Тоді кати взялися її живцем четвертувати. Ще живій відрізали вуха, тоді… груди, обмотали якимись рушниками й підпалили. Степанида вже не могла зронити ні слова. А втішені своїм же звірством виродки реготали. Лише в кутку мовчки спостерігав за стратою… Силантій Пархомчук. Цей факт став відомий лише два роки тому.

Поховали Степаниду в Камені-Каширському біля церкви. На могилі посадили калину. Та коли почали розширювати вулицю, зрівняли ту могилу із землею та заасфальтували. Сподівалися, що цей страшний комуністичний злочин буде забуто. Та пам’ять нащадків його воскресила.

А Сидір? Важко переніс вісточку про страшну загибель коханої. А сам загинув у бою. Силантій Пархомчук, командир карального загону партизанів, війну пережив. Та потім загинув за загадкових обставин…

Наталія Кравчук

Коментарі

Я-Оленка-зміючка

11:18 15.10.2017

Чи відоме прізвище каміньського благодійника, господаря, в якого перебувала хвора на тиф Степнида?
Чи знають хто цей односельчанин, що здав її ?

історик

14:08 15.10.2017

то де ж могила Степаниди?біля якої церкви?

Знаючий

14:40 15.10.2017

Здається, на території Іллінської церкви чи біля неї

Знаючий

15:21 15.10.2017

Здається, якраз під тим тротуаром , який біля пам'ятника жертвам політичних репресій біля колишньої згорілої Іллінської церкви

Я-Оленка-зміючка

15:24 15.10.2017

В приміщенні старого управління сільського господарства зразу після вступу червоної армії знаходилось МГБ. В підвалі катували людей, пізніше підвал присипали до половини.
Могили були на території згорілої Іллінської церкви. Мабуть Степанида і є та дівчина, про яку згадували, що її поховали біля убитих повстанців. Старі люди оповідали , що могили були в рядочок зразу від хреста вправо(якщо стояти на вул.Шевченка лицем до хреста-пам'ятника). Пізніше упівців препоховали на кладовище, деяких тайком забрали вночі рідні. Може кому старі докладніше розказували як мені.

Хрін

16:03 15.10.2017

Справою честі Інституту національної пам'яті України вважаю організацію ресурсного забезпечення для підготовки та друку книги за матеріалами вчителя Терещука. Лист з таким проханням могли б підготувати органи виконавчої влади обох районів. ІНПУ разом з СБУ можуть надати вичерпну відповідь щодо наявних в архівах матеріалів щодо Степаниди. Відновлення пам'яті про події, викладені авторами цього матеріалу, з врахуванням нинішнього подвигу Гриневича- матеріал для нинішніх поколінь у будь-яких формах і варіантах його подачі.

Камінь

16:22 15.10.2017

Фільм поставити але чого до цієї події не докопався відомий наш письменник?

Хрін

16:25 15.10.2017

Аби не повторюватись із з'ясуванням всіх деталей, котрі вже відомі щодо Степаниди, місцеві журналісти мали б вже оббивати пороги любешівського вчителя Миколи Терещука, запросити його у Камінь для зустрічі з громадськістю. Можливо, не варто нині називати всі прізвища родин місцевих нкведистів причетних до цієї трагедії, доки достеменно не з'ясовані всі деталі, принаймні для того щоб ці деталі не були втрачені чи спотворені. У всякому випадку є добра нагода розумно використати ці яскраві трагічні події і факти для початку потужної роботи з відновлення історичної пам'яті щодо місцевих борців за українську державу. Це буде не просто, люди ще налякані тими часами, можливо цим до певної міри пояснюється малолюдність при відкритті памя'тного знака в Хотешові.

Камінь

17:32 15.10.2017

Йдеться мова про вбивства та знущання з людей. Крім того ніхто не дає право відплати іншій стороні у такому плані як було раніше тому громадяни якщо й знають, бачать, роблять висновки й тому сидять по будинках адже можуть думати, що відплата може знов таки прийти недаром НВКС-шники породжували своїх дітей, внуків і так далі десятиліттями приблизно як пан Чечотка породив своїх дітей, яким закортіло сьогодні попіаритися тут на К-Каширщині пам"ятаючи свій "безгрішний" на їхню думку шлях їхнього папа. Шановний революція породжує революції але щоб пройти цей шлях який Вам до вподоби слід прожити не один рік і два десятиліття або цей шлях подібний до цього який сьогодні, вбивства, різанина, демократії немає все це на Донбасі в Криму тому у принципі це той шлях який Ви собі намітили іншого не придумали через те, що у всякому випадку є одна сторона і є інша.

ХРІНу

09:15 16.10.2017

Старші люди справді бояться розказувати різного роду "пікантні" історії. Це факт. А на рахунок Хреста і памятної дошки в Хотешові, то таке враження, що пан Кухтєй мав велике бажання пропіаритись на тому, а люди відчувають нещирість, тому й такий вузький загал. Самі для себе. Далі - картінки, інет і т.д.

Хрін

10:32 16.10.2017

Не буду заперечувати щодо бажання Кухтея троха попіаритися, адже у житті, кажуть, все є піаром окрім некролога. Хоча, останнім часом, частина людей і на цьому стараються причепуритися публічно, якщо не вдається причепити небіжчику німб над головою. Оскільки Кухтей живіше всіх живих, за словами Каменя - ще переживе нас багатьох- то у нього швидше всього спрацювала норовлива пані Ностальгія за рідним районом, адже він тут поклав на алтар свої молоді та зрілі роки, а ці речі просто так не відпускають. Але, попри всі скепсиси, домисли та резюмування багатьох з висоти своєї кухні, Кухтей, хоче хтось цього чи ні, увійшов у історію району у ролі ініціатора та співорганізатора появи у районі першого пам'ятного хреста-знака, який на сайті навіть назвали монументальною спорудою, на пошанування борців за Незалежність України. Місцеві ж патріоти також у різний спосіб долучаються до цієї доброї справи - роблять велопробіги, співають пісень, танцюють та моляться за полеглих, часто у церквах, що управляються з Центру, проти якого героїчно боролися справжні українці. Нинішні матеріали про Степаниду є добрим шансом для всіх, аби продуктивно докластися до вшанування пам'яті наших попередників - борців за волю України на три фронти:російський, польський та німецький! Четвертий - внутрішній пофігізм, мояхатакрайність, або за словами Каменя, "мій дім моя фортеця", а все решта мені у носі, якщо не у іншому місці... Іншими словами - нині після Кухтея є шанс пропіаритись всім іншим. Особисто я продовжу схиляти Юрія Журавля та Олеся Саніна, які мають корінн з нашого міста, аби вони долучились до промоції цих подій на Всеукраїнському рівні. Не знаю чи Олесь погодиться холити стежками свого діда, лейтенанта НКВД, однак сподіваюсь на позитив, адже його творчість однозначно проукраїнська та цивілізаційно конструктивна.

777

11:27 16.10.2017

Той Кухтей для декого, як біла ворона. А пан Хрін цікаво спростовує закиди в його бік. Висуваю нову версію активності Кухтея. Відомо, що слабкий здоров"ям багато не вип"є, а пан Ростислав ще той фізкультурник за фахом та за здоров"ям. Ніхто не заперечить, що він хлоп моцний. Доля поблажлива до нього тим, що в поважному віці не принесла йому серйозних болячок (може декілька папілом десь виросло, але то вікове). Наразі бачимо здорового чоловіка, який зайнятий переоцінкою цінностей, в якому прокидається українець та який активно виховує зразками патріотизму своїх земляків сущих та прийдешніх. У протилежному випадку,-постукаємо по дереву, ми б не бачили активності Р.Кухтея.

Камінь

11:33 16.10.2017

"у нього швидше всього спрацювала норовлива пані Ностальгія за рідним районом, ": найкраща праця на Наш район якщо у нього до цього часу є певна ностальгія про яку Я дуже сумніваюся, вельми сумніваюся була б робота над Госпітальним округом через зайняття своєї посади в Області яка є до речі не маловажною адже він найбільше знає перспективи краю, а тим більше з його руки будувалися останні медичні приміщення. Чогось перед прийняттям цього дуже важливого рішення нічого не було чути про Їхні заявочки стосовно Госпітального округу, а отже він в авангарді Гунчикового правління й нічого не вартий тут на Волині і в районі зокрема. Тому не слід його тут дійсно піарити, хіба що про те , що вже кинув пиячити то це вже добра справа.

Каменю

15:53 16.10.2017

П'яний проспиться, а дурень -ніколи! Ти з ним пив? Чи водив його попідруки додому? Чи хоча б сидів на одному гектарі?

Камінь

17:11 16.10.2017

Таких не водять, переважно Їх возять та заносять куди слід. Це дурні ходять та сидять на "гектарі", Вони сидять вже на позолоченому у цьому Їхня перевага над "дурнями".

Каменю

18:17 16.10.2017

Тому і не в'якай!

Хрін -777

19:03 16.10.2017

У мене таке враження, що людей нині більше цікавить Кухтей а не події більш ніж 70 річної давності на Поліссі. Ви чітко підмітили, що він для багатьох є альбіносом і тому голови посполитих заповнені проблемою - що взавтра встругне позавчорашній чиновник, а не те, чому нинішніх треба штурхати у плечі, аби вони мали якийсь гонор і конструктив. Ніхто окрім Наталії Пась не порушує питання нашої історії у буремні часи боротьби за Україну, не аналізують у чому помилки і прорахунки вчорашньої районної та міської влад, аби це не повторювалось нині. А район фактично за всіма показниками пасе задніх! Чому це так? Чому позачергова районна сесія не ставить другим питанням всі ці проблеми- втрата госпітального округу, примарний повіт, яка доля аграрїв району у зв'язку з децентралізацією, що робити з незаконними рубками лісу та пилорамами???? Хіба не за свою землю і господарів на ній гинули люди у далекому 44-му році?

Агент СБ

20:22 16.10.2017

Кухтей має відношення до 30% монументів на території району.
Кухтей зустрічався із Славою Стецько. Кількагодинна бесіда мала великий вплив на нього, після чого, Кухтей мав пряме відношення до всіх пам'ятних знаків та хрестів встановлених в роки незалежності України на території району. Чи потрібен людині 1946 року піар?

777

20:30 16.10.2017

Пане Хрін, щоб аналізувати помилки вчорашніх треба мати сукупність об"єктивних фактів для аналізу. А з цим сутужно, бо вони або розпорошені по архівах, або вибірково сидять в головах свідків, пройшовши через їх суб"єктиве сито, наприклад, як винесений мною на загал факт-феномен так званих криївок 80-х років (фактично креативних спецгенделиків). Проте такі факти розрізнені та з нашаруванням суб"єктивних суджень аж нічого не дають для аналізу, хіба, що декому негативних емоцій добавлять. Пасуть задніх у порівнянні з якими районами Любешівським, Ратнівським, Костопільським, Олевським? Тобто, це також емоційне судження, яке нічого не дає, але лише констатує наявність відчуття небезпеки типу відчуття для людини, залишеної вночі в лісі. Стосовно стрічкопиляльних верстатів та подібної тіньової діяльності, то тут, говорячи мовою інженера, відсутня притомна (по -Вашому) технологія управління природно-соціальною системою, складовими якої є і безробітні поліщуки, і лісові культури сосни, і масова свідомість мігрантів, і...

Хрін - 777

21:03 16.10.2017

Дались Вам ті криївки 80-х, лісники зліпили стола і лавку десь на Силікатному або в іншому місці, аби хоча б троха облагородити п'янки начальничків і з капотів бобіків перенести в імпровізоване бунгало. Це були поодинокі випадки і вони не мали якогось помітного впливу на життя району. Щодо сарказму про Олевський/Костопільський райони, то я ж не притягую за вуха факти щодо стану КК району серед інших на Волині. Соціально-економічний стан відстаючого, як на мене, мав би виправлятися обома рівнями влади -обласним та районним через організаційні та економічні важелі, зокрема у наданні допомоги району у питаннях обліку та оподаткування самозайнятості, ФОПів та інших форм господарювання. Якщо існуючий стан господарки району задовільняє владу і людей, то це також можна зафіксувати публічно шляхом прийняття якоїсь "резолюції" та й фертик, для чого хвилі розганяти і струшувати повітря...

777

23:18 16.10.2017

"...з капотів бобиків..." Чи знаєте Ви Балика В.І,-нашого земляка, що у 80-ті був директором у Голій Пристані на Херсонщині? Так от він "капоти бобиків" там також практикував (де Волинь, а де Херсонщина, а Ви про "поодинокі випадки"). З іншим погоджуюся, але мова тут таки йде про пам"ять, то нехай пам"ять про Степаниду живе серед поліщуків та Царство їй Небесне.

Хрін - агенту СБ

10:14 17.10.2017

Не додавайте Кухтею років, він ще не списаний жінками ГО ВОДТ"Спілка Чорнобиль" в утиль. Щойно у квітні ц.р. від відсвяткував свій перший поважний ювілей. Все решта - близьке до істини!

Камінь

22:13 17.10.2017

"Соціально-економічний стан відстаючого, як на мене, мав би виправлятися обома рівнями влади": вже щось нове у Ваших записках. Виявляється, що якщо про соціально-економічний стан району (як вмію) пише вчорашній з Ваших слів прибічник радянської влади оскільки він ходив з заявою до міської ради то це не нормально але якщо ВИ шановний тут переймаєтеся то огоооо це вже щось... Якщо Ви вмієте читати та аналізувати то очевидно помітили що пан під ніком "Камінь" майже тут один і волає про те, що Ви тут почали тут нарешті писати про місцевий катастрофічний соціально-економічний стан в районі. Не головно, а що ж там робиться у Нашій неньці Україні, а саме у Нашому рідному районі. Скажімо чому так, а тому що будь-які особи які стоять у владі завжди будуть дивитися на центр очікуючи тільки з центру команд та приписів. Така їх доля і теоретично і практично особи які призначені з центру ніколи не будуть вирішувати місцеві пробеми. Вони вирішуватимуть проблеми загальнодержавного характеру як ото покладання вінків до, раніше пам"ятника леніну, а тепер до вибачте на слові інших героїв сьогодення, потім ледь-ледь нашкребуючи статистику за м"ясо, бульбу, горох та малину вони з радістю рапортують що у Них все впорядку, не гірше як у минулому році оскільки українська стастика така річ, завжди порівнює сьогоднє з минулим роком. До речі так звана ненависна Вами радянська влада завжди порівнювала свої здобутки з 1914 роком пам"ятаючи що це був передвійськовий період навіть російської імперії. Але знов таки повторюючи як мантру скажу Вам, що якщо Вони призначені центром вони не будуть грати на район як ото виявилося з паном Дунайчуком який раніше говорив про ОТГ в межах усього району повторюючи почуте з області, а тепер і зовсім й з меншим і в тому числі з Госпітальним округом. Тепер будь-які вибори не варті і виїденого яйця оскільки він певна річ бажатиме стати головою якої небуть ОТГ. Тепер як йому можна довірити ОТГ коли він практично нічого не зробив у цьому плані, а найбільше за Госпітальний округ. Ви скажете що він же там їздив, говорив буцім-то сперечався. Даруйте але ж Я також тут волав тому те що він кудись там їздив не варте того самого яйця, хоч би подивитися на останні фото з прохачем-Сусом з руками на пузі. Тому тут може щось тільки двинутися коли все-таки відбудуться нарешіт вибори до ОТГ й то не можна сказати, що воно тут щось здвинеться оскільки принаймі в місті влада хоч би називають вони себе патріотами але вони нічого не роблять для того щоб місто розвивалося. Вони переймаються передусім своїм становищем поміж інших. Для Них найголовніше це щоб інші соціальні прошарки міста не вийшли в інше становище. Тут все підходить. Грязні технології голосування по кільканадцять раз незаконних рішень, тупе вирішення справ коли житель змушений з Ними судитися по кілька раз і тому подібне. Місто, принаймі депутатський корпус, а надто Мер погрязло в майже приватні політичні розборки і зовсім не налаштоване на співпрацю не тільки з іншими політичними силами але й з простими громадянами яких приписують до тих чи інших політичних течій які між іншим навіть слухом не знають чого МЕр та його політична сила так поступає з Ними. Одним словом бардак, а в бардаку нічого не буде і тому Ви тут силкуєтеся доказувати іншим такі речі які можна тільки читати в книжках та зошитах хіба що десь в якомусь дитячому садочку, а не серед дорослих дядьків. Тільки вибори можуть тут щось налагодити але якщо ні то Камінь-Каширьский район втратить свою перспективу. По-моєму ця перспектива ближча як інша на яку МИ надіємося, разом.

Каменю

22:57 17.10.2017

Те , що ви особисто надієтесь тільки на вибори то вже знають всі, навіть й у "дитячому садочку", бо тільки тоді списаним кадрам у районі є нагода підзаробити якусь копійчину. Якщо не вірите, то спитайте про це у Шевчука, Мельника та інших бувших - вони не міцно це заперечуватимуть навіть про "людське око". Все решта нехай вас не турбує, вам, як на мене, складно вловити суть нинішніх процесів... А от Кухтей, навіть у свої 70 з хвостиком, як свідчать факти у Хотешові ще мишей ловить...

777

23:34 17.10.2017

Кидається якір 13.04.1947 р., але ж тут про Степаниду. Може вже достатньо того діда вихваляти? Інакше нема чого тоді й фальшивити про пам"ять за вбитою дівчиною. Соромно.

777-у

10:08 18.10.2017

Підтримую, пора зав'язувати піарити діда- енерджайзера, вести мову про "криївки" на Силікатному та Голі Пристані - втрачається сутність розмови і злоби дня...

Камінь

19:43 18.10.2017

"як на мене, складно вловити суть нинішніх процесів": по-моєму сами ВИ не вловлюєте суть нинішніх процесів оскільки якщо Ви маєте на увазі саме ці процеси про які тут у цьому репортажі ведуть мову. Шановний(а) суть сьогоднішніх процесів у розбудові ОТГ але якщо Ви знаходитеся у владі і нічого не робите то Ви саме там, де як Ви говорите про Мене. Моя ВАм порада Ви хоча б вивчайте те що роблять по інших районах для того щоб хоча б орієнтуватися потім. Але якщо Ви бажаєте то я ВАм можу при особистій зустрічі з ВАми порекомендувати навіть літературу яка дає розуміння, а що ж тепер є сутністю сьогоднішніх перебудов, тому що про Них мені довелося читати ще майже п"ятнадцять років назад.

Каменю

20:45 18.10.2017

Читати "майже п"ятнадцять років назад" ще не означає, що ви щось тоді зрозуміли. Для прикладу, ваше "... років назад" вчителі діткам пояснюють, що правильно писати "...п'ятнадцять років ТОМУ", бо "назад" це все одно, що сів на м'яке місце))

Камінь

22:20 18.10.2017

"правильно писати "...п'ятнадцять років ТОМУ", бо "назад" це все одно, що сів на м'яке місце": якщо Ви акцентуєте на "назад" то з Вами все ясно як в білий день. Ви не тільки не серйозний(а) але й однозначно що не розумієтеся на Цих проблемах але очевидно що Ви все-таки розумієтеся на виборчих технологіях саме через те, що Ви у моїх коментарях впізнали самого себе який(а) згадав(ла) про вибори, а отже Ви і є тим(ією) особою яка однозначно засідає в комісіях та творить або скоріше всього витворяє майбутнє.

777

22:56 18.10.2017

Стійкість колеги Каменя заслуговує щонайменше на увагу. Молодець.

777-у

08:15 19.10.2017

Ага, його стійкість полягає у тому, коли людина на будь-які "мокрі речі у очі" каже - іде дощ! ))

777

14:54 19.10.2017

А яка різниця? Якість сама по собі цінна, бо бійцівська, не рабська.

Камінь

21:18 20.10.2017

Шановні варто інколи стати на місце тієї людини з якою спілкуєшся щоб ЇЇ зрозуміти і аж тоді все стає на місця.

21 листопада
Сьогодні
Вчора
19.11.2017
18.11.2017
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин