Науковці назвали кількість українців-жертв Голодомору

25 Листопада 2017, 10:06
7820

У Національній академії наук України запевняють, що протягом 1932-1933 років від голоду на території сучасної України загинули 3,9 млн осіб.

Про це заявив заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Олександр Гладун під час прес-конференції, – інформує «Український інтерес».

«Дуже часто у виступах політиків, у ЗМІ можна почути цифри 7, 10, а зараз вже говорять про 12 мільйонів втрат. Ми проаналізували близько 20 досліджень (щодо чисельності населення – ред.). У жодному не було зазначено понад 5 млн втрат», – наголошує Гладун.

Головний науковий співробітник інституту Наталія Левчук уточнила, що втрати через надсмертність внаслідок голоду у 1932-1933 роках досягають 8,7 млн осіб на всій території СРСР.

“Україна має найбільші втрати – 3,9 млн осіб. Переважно потерпіли селяни, але голод був і у містах. Там втрати сягають близько 300 тисяч осіб”, – каже Левчук.

Всього ж на території сучасної України, за словами науковців, у ті роки жили близько 30 мільйонів осіб.

Так, серед областей, які входили до складу СРСР, найбільше потерпіли від голоду Київська та Харківська. У кожній з них померли більш ніж мільйон осіб. Другу групу утворюють Вінницька, Дніпропетровська та Одеська області. Відносно найнижчі втрати у Чернігівській та Донецькій.

“Якщо у Київській і Харківській області відносні втрати сільського населення досягають 23 і 24% від загальної кількості населення, то у Вінницькій, Дніпропетровській та Одеській – десь від 10 до 13%, а в Чернігівській та Донецькій – 5-9%”, – пояснила Наталія Левчук.

Так, у Київській області загинули 1 млн 110 тис. 800 осіб, у Харківській – 1 млн 37 тис. 600, у Вінницькій – 545 тис. 500, у Дніпропетровській – 368 тис. 400, у Одеській – 326 тис. 900, у Чернігівській – 254 тис. 700, у Донецькій – 230 тис. 800 осіб.


 

Інфографіка: “Український інтерес” / Анастасія Туловська

Найбільше від голоду на районному рівні потерпіли населені пункти центру України, у сучасному поділі – це Київська, Черкаська та Полтавська області. Серед районів, які зазнали найбільших втрат, – Тетіївський, Ставищинський, Володарський райони сучасної Київщини та Глобинський, Решитиліський, Опішнянський райони Полтавської області. Там загинули від голоду 40-54% населення.

Всього ж зареєстроване число смертей за перше півріччя 1933 року зросло вдесятеро, порівняно з попередніми роками.

“Це свідчить про те, що відбулися катастрофічні події, які підірвали основи життєдіяльності сільського населення в Україні, фактично залишивши демографічну руїну на селі”, – додала Левчук.

У НАН також уточнили, що втрати від голоду – це не усі померлі у період голоду, а їх надлишок, тобто різниця між реальним числом померлих від голоду та їх очікуваною кількістю, якби голоду не було.

Зазначимо, що на офіційному сайті “Меморіал жертв Голодомору” вказано, що від голоду загинули 7 мільйонів українців. У офіційній “Книзі пам’яті” зараз записано лише 882 510 імен.

“Радянський тоталітарний режим доклав максимальних зусиль, щоб стерти пам’ять про вбивство понад 7 мільйонів українців у кількох поколінь”, – йдеться на сайті.

 

Коментарі
25 Листопада 2017, 14:51
Інформація директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Олександр Гладун про кількість жертв Голодомору, Президентом якої є 99-річний Борис Євгенович Патон, дай йому Боже довгих літ і здоров'я, а нам енергійного і молодшого на років 50 керманича українською наукою, м'яко кажучи дискусійна. Як і дискусійний рівень української науки, котра практично не фінансується і не розвивається належним чином, загалом. Бо скажімо, наші науковці порахували "... різницю між реальним числом померлих від голоду та їх очікуваною кількістю, якби голоду не було.", але забули порахувати потенційно ненароджених від померлих репродуктивного віку та дітей. Серед наших науковців є також знані історики, як для прикладу Петро Толочко та його вихованці, котрі, звісно, змушені повторювати "історичні події" їхніх кандидатських та докторських дисертацій, написаних 30-40 років тому за наукового керівництва керманичів університетів марксизму- ленінізму. Тому посилання на "джерела", зокрема, на "Ми проаналізували близько 20 досліджень (щодо чисельності населення – ред.). У жодному не було зазначено понад 5 млн втрат" у мене не вселяє довіру через вище ті ж причини. Аналізувати кількість жертв Голодомору тільки 1932-1933 років потрібно за офіційними переписами 1926-31 та наступних після цього голоду. Навіть "покращені" владою, аби приховати ці злочини показники свідчать про лукавість та заангажованість нашої наукової братії, яка вийшла, як і ми всі "из народа"...
25 Листопада 2017, 17:02
Пане Хрін не в кількості справа (в кожному постраждалому від голодомору районі дя майже 30 % сіл знищені архівні документи за 1933 рік), а в якості, тобто які зміни стались у світосприйнятті тих, хто вижив, їх нащадків.
26 Листопада 2017, 17:34
Звісно, що Голодомор, як і Холокост, це найперше, злочини проти людяності, проти людства або злочини проти миру та безпеки людства, як вони визначені в пояснювальній записці до Римського статуту Міжнародного кримінального суду, є "найбільш ненависними злочинами, так як являють собою серйозний руйнівний вплив на людську гідність, принижують та спричиняють деградацію особистості". Звісно, що усвідомлення всієї цієї ганьби в історії людства впливає на світосприйняття. Але ж я про інше. Я, підкреслюючи тенденційність наших науковців у підрахунку кількості жертв Голодомору, а кожне життя у цивілізаційному вимірі, це окрема цінність та дар Божий, вказую ще на одну хворобу нашого суспільства - маніпулювання науковців історичними фактами на догоду організаторам цього зла, яке за певних умов може бути потрактоване, як пособництво у злочині.
26 Листопада 2017, 23:09
Пане Хрін, якщо в 21 століття на Донбасі "их там нет", то що Ви хочете за першу половину 20 століття? Документи знищенні, спотворені або не велися, а для істориків -це факти, а не мені ж Вам говорити, що дослідження починаються зі збору фактів.
27 Листопада 2017, 01:13
Не можу не погодитися із Вами, щодо Патона та фінансування, проте говорити про рівень української науки може лише науковець. Хто зна можливо п. Хрін ним і є оскільки робить такі висновки. Але я думаю, що у наукових колах з ним не погодяться. Вишкіл науки в Україні є на порядок вищим ніж у країних ЄС по при низьке фінансування. І я знаю, що пишу, бо маю ряд опублікованих наукових праць як закордоном так і в Україні. Щоби опублікувати працю за кордоном потрібно заплатити від 10000 грн (скопус). Середньостатистичний український науковець, за свою зарплатню не може зробити такої публікації, але публікуються в цих журналах. За них платять закордонні колеги, які не взмозі робити науку. Візьмемо приміром Польщу. Та там нема науки, там пустиня. Був на конференції, де доповідав поляк по обґрунтуванню розміру ключки для гольфу. Та наші українці за животи трималися і таких прикладів море. Майже у кожному польському вузі верхівку професорсько-викладацького складу займають наші професори, які керують поляками у науковому плані за гарні гроші. Жодна рада по захосту дисертацій в Україні не пропустить халтури, хі ба що ти міліонер. Тому питання рівня української науки є глибоко дискусійним.
27 Листопада 2017, 01:18
У декого ( бачу) Є бажання це трагічне ЧИСЛО довести й до 15 мільйонів !-- А що == 3, 9 млн не жахає ?
27 Листопада 2017, 12:32
То добре, що тут науковці никаються. Щоб бути науковцем непотрібно бути поляком, українцем, чи росіянином, а всього на-всього мати та розвивати потребу в пізнанні певного фрагменту навколишньої дійсності. У такому разі не будуть деградувати пізнавальні інтереси та відповідна пізнавальна мотивація. Стаття фахова в Україні коштує 350-450 грн (за публікацію).
27 Листопада 2017, 12:38
З повагою відношуся до вашої, шановні колеги коментатори, думки, але ви мене, якщо дивитися у корінь проблеми, не переконали. <br/>Підпільнику: Щодо рівня нинішньої української науки, то вона десь відповідає ситуації &quot;не дивлячись на лікування, стан хворого йде на покращення&quot;, бо українська молодь таки має жадобу до знань та наукової діяльності. Прикладом цього може бути українка-математик Марина В’язовська зі Швейцарського федерального технологічного інституту (Лозанна, Швейцарія) буде удостоєна премії SASTRA Ramanujan Prize 2017 року, котра ступінь бакалавра отримала у Києві. Раніше вона отримала одну з найпрестижніших математичних премій світу - &quot;Премію Салема 2016&quot;, яку за значимістю прирівнюють до Нобелівської премії. Українка розв’язала задачу, над вирішенням якої вчені працювали кілька століть. І вона не є одинокою у свої досягненнях. Правдою також є і те, що чимало українських вчених, лікарів та інших фахівців, особливо у ІТ - галузі, виїхали за межі нашої держави у пошуках гідної оплати своєї праці. Однак, хто хоча б трішечки є у курсі стану справ з фінансуванням, власне науки, а не громіздких наукових інституцій, той вам переконливо скаже, що українська наука знаходиться у плачевному стані та потребує негайної реформації. Навіть в умовах війни потрібно не забувати, що справжній науковий потенціал можна втратити через бездумність просто і швидко, а відновити у короткий час неможливо! А вже оце Ваше сакраментальне &quot;Жодна рада по захосту дисертацій в Україні не пропустить халтури, хі ба що ти міліонер.&quot; далеке від істини, &quot;як до ентой звезды&quot;. )) Вчені ради, ВАКи у ВНЗ штампують науковців як на конвеєрі, оскільки діє корпоративна єдність через принцип &quot;ти мені, я тобі&quot; та все ті ж кляті бакси. А вже про плагіат краще промовчу, оскільки ця проблема не потребує дискусії. А скільки &quot;наукового баласту&quot; у вигляді лаборантів, м.н.с. та іншого допоміжного персоналу, який зберігають &quot;для солідності і статусу&quot; установи і щоб не скоротили фінансування - то краще про це не знати.<br/>Краєзнавцю:<br/>Безперечно, що передчасна і несправедлива смерть навіть окремо взятої людини сприймається як трагедія, у Конституціях всіх країн, навіть й у СССР, закріплюються невід'ємні права людини на захист її прав та свобод. То що вже говорити про мільйони трагічних мученицьких смертей, особливо голодних смертей дітей на очах у матерів, це справді жах і невимовна невиліковна рана на тілі суспільного організму. Саме тому, вільне маніпулювання кількістю цих смертей, навіть за умови неможливості їх точного й поіменного підрахунку через приховування тодішньою владою своїх злочинів, є також недопустимим. Прикладом такої маніпуляції, є наведене мною ігнорування підрахунку потенційно ненароджених українців, посилання на джерела, котрі не завжди є вільними та незалежними у своїх діях. Тому, підтримуючи Вас у тому, що цифра - 3,9 млн. жертв, це більше аніж здатен сприйняти людський розум, це безумовний жах, однак незалежні аналітики твердять про значно більші ніж ця цифра втрати нашої людности з причини штучного голоду ще й з особливостями для українців - озброєні &quot;заградбатальйони&quot; по периметрах вимираючих сіл, аби помираючі десь не втекли і не отримали допомоги ззовні...
28 Листопада 2017, 12:29
Наших людей у районі мало цікавить Голодомор, то що вже говорити про світову спільноту чи дивуватися, що британські парламентарі не проголосували за визнання його Геноцидом. Підтвердженням нашої байдужості до цієї вселенської катастрофи у кілька мільйонів людських життів є той факт, що, для прикладу, на час написання цього коментаря цю статтю на сайті відвідало 271 читач, а інформацію про успіх духового оркестру району на всеукраїнському рівні - 1318, майже у 5 разів більше. Хіба потрібні більш красномовні факти щодо поваги до самих себе, до історії свого народу, до своєї держави у кінці кінців? Історія, як хтось казав, часто не є вчителем, вона лишень суворо карає за невивчені уроки...
28 Листопада 2017, 17:02
Сумні факти
30 Листопада 2017, 01:20
До Хрін: Хрін ще раз підтвердив, що він необізниний в питаннях науки України. Якщо український вчений є затребуваним за кордоном то це без сумніву говорить про якість. Інакше кому ми там були би потрібні у тих сферах, які ви перерахували? Інакше питання фінансування, з яким я погоджуюся.<br/>До 777: без сумніву ціна 350-450 грн за статтю у фаховому виданні є актуальна для 95 відсотків журналів, які мають нульовий індекс цитування. А фахові журнали, які цитуються мінімум 100 грн за ст. А скопус чи веб оф сайнс десь приблизно 400 баксів. (Потужні Технічні журнали).
30 Листопада 2017, 14:29
&quot;...Партийцы и чекисты пишут только о «продовольственных трудностях». В книгах регистрации смертности появляются новые термины, такие как «безбелковый отек» для обозначения смерти от голода. Со второй половины 1933 года в вымершие от голода села Украины начинают переселять колхозников из российских областей и Беларуси. В конце того года книги регистрации смертности за 1933-й извлекается из сельсоветов. Так режим пытался скрыть масштабы своего преступления...&quot;
Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39