«Цензура»: реакція на зобов'язання голови Камінь-Каширської РДА узгоджувати з ним інформацію для ЗМІ

А от і все правильно: повинна бути субординація, підлеглість, державна відповідальність, підзвітність, внутрішня дисципліна і тому подібне! Голова відповідає за діяльність державних органів у районі, тим більше структурних підрозділів райдержадміністрації. Як керівник будь якого підприємства, він повинен погоджувати дії підлеглих, щоб не було як лебідь, рак і щука. Тим більше, що держслужбовець - не `одна баба казала`, а офіційний представник державної ланки. З цього починається не цензура, а елементарний порядок діловодства та інформування. Хочете читати доморощені байки? Читайте російські сайти, може вам така інформація подобається, вона ж ` правдива, без цензури`!

Влада в нашому районі живе давно окремо від народу. А як живе той народ,їй давно байдуже. Вони прийшли пограти ігри.Це дуже дешеві актори.

Надто резонансна стаття, тому переніс свій коментар з попередньої на цю ж тему. Отже:<br/><br/>&quot;Для того, аби зрозуміти суть цієї бурі у стакані води, потрібно знати хоча б ази/основи державної служби. В обговоренні, у т.ч. і зі скрину в стрічці ФБ Дунайчука, я не побачив компетентної оцінки цього неоковирного доручення, хоча там є навіть допис цілого редактора районної газети. Почнемо з того, що цей конкретний документ голови РДА прийнятий не з його власної ініціативи, а вимушено і &quot;на виконання&quot; ряду документів та вимог вищестоящих органів виконавчої влади, починаючи з постанови КМУ ще від 2002 року і закінчуючи листом- вказівкою губернатора від 25 вересня 2017 року. Про це йдеться в преамбулі цього доручення. Але, як кажуть, застав декого молитися, то він і лоба поб'є. А лоб може виявитися у синцях і навіть з ґулями, коли у цьому лобі, тобто в апараті РДА відсутні достатньо фахові держслужбовці - &quot;копірайтери&quot;, себто ті, хто готує проекти документів, що підписує голова РДА. Адже сам голова, зазвичай з вірогідністю більше 95% , особисто не пише тексти і не готує документів, оскільки ця справа не є царською. Тому, згадане доручення не за суттю, а за самою формою/формулюванням, особливо його п. 2, радше свідчить про непрофесійність як автора його проекту, так і підписанта цього доручення. Адже, погодьтеся, є офіційна позиція, документи районної державної адміністрації, що в установленому порядку зареєстровані, підписані тощо. І завжди так було, і так буде, оскільки виконавча влада уповноважена на адміністративній території забезпечувати виконання чинного законодавства, Конституції держави, розподіляти кошти, ресурси, майно у відповідності до чинних вимог і т.п. Тому, не всякий клерк має право підпису, і це стосується не тільки фінансових документів. Найголовніше, аби не &quot;влазити&quot; у казуїстику цієї царини, скажу простіше: чиновник відрізняється від простого громадянина тим, що він може робити тільки те, що ДОЗВОЛЕНО законом. А звичайний громадянин може робити все, окрім того, що ЗАБОРОНЕНО законом. А вже й поготів у часи війни, робота райдержадміністрації, якщо ми хочемо мати державу, має бути злагоджена, не заполітизована, командна і професійна. Бо, для прикладу, якщо у котрогось клерка РДА є бажання, скажімо, поклонятися &quot;мироточенню бюста Миколи ІІ&quot; і він почне це заявляти на всі боки, то, звісно, його попросять уточнити чийого він поля ягода. Я свідомо навів гротескний для західних областей України приклад, аби люди зрозуміли, що межа &quot;свободомислия&quot; у воюючій країні таки мала б бути. І це торкається не тільки політичних поглядів, можна наводити приклади різнобачення соціальної, національної, адміністративної політики тощо. У ЗМІ часто такі речі називають редакційною політикою, і медіа, якщо хоче різноплановості поглядів, у такому випадку висвітлює протилежні погляди на своїх шпальтах. Петро Трофимчук, вочевидь, також підписує номер газети до друку, тобто його узгоджує чи вже, можливо, там повна анархія? Тому, узгодження публічної точки зору органу тієї чи іншої гілки влади є загальною європейською практикою, кожен чиновник має право на особисту точку зору в рамках чинного законодавства на стадії прийняття рішення, але його офіційна відповідь має бути у той чи інший спосіб узгоджена з позицією органу, який він уособлює. Все решта - його особиста точка зору, як громадянина, що гарантована тією ж Конституцією України, з якої ми розпочинали розмову. Все це можна було і потрібно було грамотно описати у згаданому вище дорученні. А хто розуміє державну службу, як анархію, то це є результатом роботи цієї гілки влади у нинішній час, і не тільки нашого району, котрий пасе задніх в області, яка, у свою чергу, не краща на фоні інших областей...&quot;

Перепрошую, слід читати &quot; ... що НЕ ЗАБОРОНЕНО законом&quot;

Свободу слову ! Свободу рускому мату ! Свободу обпльовуванню і приниженню один одного ! Свободу кожному державному службовцю посилати своє керівництво і діяти на власний розсуд ! Свободу жовтій пресі ! Піднімемо титражі районки і пофарбуємо її жовтим кольором ! Піднімаймо градус напруги в суспільстві, адже ми українці ! Ура, товаріщі !

Щось в Дунайчука явно совєцькі замашки проявляються .. Ніби колись був рухівцем-унпістом ? Здається , рік тому в нього було одне подібно-тупориле розпорядження в совдепівському стилі .Ним він вирішив ЗОБОВ'ЯЗАТИ (!!) сільради району здати картоплю для потреб обласної лікарні... Прямо як продрозверстка часів військового комунізму...

Боже, що ж такого страшоного написано у дорученні, якке не є нормативним документом!!!!!! Стршне те, що Пташник торгує піском і ніхто вперто цього не помічає. редактор приватизува газету (відтепер газета Полісся приватне товаристово, а пан редактор власник 80 % акцій) та ще й хоче державне майно відтяпати, а влада не дозволяє цього робити, от тому і в кожному номері критика влади! А тут про якесь доручення вже восьмий раз пишете

Ми заїжджали на цю земельну ділянку. Все робиться згідно затвердженого проекту. Водойма, акуратні береги, верхній шар родючого грунту відгорнений і складований. Видобутий пісок візуально на території. Якщо є якісь зауваження - подавайте в прокуратуру.

Екологу: уточніть будь-ласка про який проект ведеться мова, бо будівництво гідроспоруди - ставка, зняття ВРШГ та видобування піску - три різних питання, які потребують ЗОВСІМ різної проектної та погоджувальної документації ;)

Пташник – це окрема тема, а тому не варто її вкидати до теми Дунайчука. Чиновник повинен виконувати закони і видавати розпорядження та інші нормативні документи в межах цих законів. Свобода слова стосується не чиновників, а пересічних громадян або таких, які не мають прямого або опосередкованого відношення до певної владної установи. Свобода слова забезпечується правом громадянина на інформацію. Інформація дозується лише законами «Про державну таємницю», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації». Все інше від «лукавого», навіть, якщо це Гунчик. Цензура можлива лише на основі закону «Про цензуру», якого в Україні немає, або закону «Про воєнний стан», якого в нас теж немає. А тому адміністрація, як інститут виконавчої влади повинна своєчасно надавати правдиву інформацію, окрім фактів, які стосуються державної таємниці. Не плутати з чиновницькою таємницею, яка в нас заборонена. Якщо Дунайчук переймається питаннями граматичних помилок, дотримання норм української мови, політкоректності, то нехай знайде гроші на працівника зі зв’язків з громадськістю, але пам’ятає, що існують різні канали надання інформації. Це прес-конференції, брифінги, повідомлення в ЗМІ, в порядку відповідей на громадський запит про інформацію, під час особистого прийому громадян. Якщо йому та його луцькому патрону не хочеться, щоб його «діставали» різні громадяни, то повинен діяти на випередження – вчасно і правдиво повідомляти громадян про справи, які їх можуть турбувати.

Дивні речі кояться в сегменті Камінь-Каширського інформаційного простору. Диву дивуєшся, скільки юридично підкованих &quot;свідомих&quot; громадян стирають клавіші на комп'ютерах. <br/>Правильно відмічено у найпершому коментарі: &quot;Повинна бути субординація, підлеглість, державна відповідальність, підзвітність, внутрішня дисципліна і тому подібне...&quot;. <br/>Уявімо такий-от момент: приходить журналіст на КПП військової частини №. Тут чергує солдатик (рядовий чи сержант). В журналіста часу мало, номер горить, але є редакційне завдання (матеріал на актуальну проблему), яке кров з носу треба виконати. Не виконаєш завдання - будеш мати прочухан. Тож і запитує кореспондент в рядового: &quot;Розкажи мені, як тобі тут живеться-служиться? Чи в теплі добрі поживаєш? Чи вистачає тобі їжі і патронів, чи забезпечує Мінооборони тебе всім необхідним?&quot;. І солдатик починає розповідати: &quot;Та все кепсько. Ноги на морозі стояти мерзнуть, патрони в &quot;рожкові&quot; ржаві, в казармах бігають пацюки, які з'їдають всю мою кашу, а командування бездарне, бо в казармах не може порядку навести&quot;. Уявили таку ситуацію?! <br/>А в реальності солдат, якщо немає погодженості з офіцерами рангом вище, в кращому разі запропонує зв'язатися зі своїм командуванням, а в гіршому може попросити відійти подалі від КПП. Як ви думаєте, чому? Тому що субординація! Саме тому армія працює, як єдиний злагоджений механізм!<br/>Кожна державна структура також являється свого роду стратегічним об'єктом. І в ній, як і в армії, і в будь-якому іншому підприємстві незалежно від форми власності ( в тому числі й редакції районної газети) є своя ієрархія, внутрішні правила поведінки та етики. <br/>Перш ніж роздувати бурю в склянці, кожен, хто так вбачає у внутрішньому дорученні РДА утиски демократії, нехай добре подумає під чию дудку танцює сам. Ви за деревами лісу не бачите.

Нездалий приклад. Цезура, згідно розпорядження, стосується керівник структурних підрозділів РДА. Не зрозуміло, чому начальник відділу економіки, освіти, культури і тд , будучи фахівцем, повинен узгоджувати свої слова з головою РДА, який максимум може бути компетентний в санслужбі?

Ну як ти, друже, не можеш зрозуміти?! Тут вже кілька коментів поспіль про те, що некомпетентність та нефаховість клерків та голови РДА (гора) породили доручення (мишу). І, якщо лишитися цієї нездалої форми, а розібратися за суттю, то це і не цензура, і не утиски, і не &quot;тоталітаризм&quot; районного масштабу - це, либонь, нездатність грамотно сформулювати кілька речень того, що у нормальному та здоровому колективі і так всі знають...

А у вас в газеті ЦЕНЗУРИ немає? З власного досвіду знаю як ви редагуєте кожну статтю під свій лад і друкується те, на що ви дали одобрямс та ще й від себе додали

Цензура є скрізь , навіть на вашому сайті викидаються неугодні коментарі. З приводу редакції - у відповідь на мій запит на публічну інформацію власність газети приватна, редактор власником майже 80 відсотків акцій, і ви очете сказати що з такою кількістю акцій він не цензурить те що пишуть його працівники? Чим він кращий від Вовка, обоє прихватизували державне майно! Ой буде майдан знову

Те що Пташник торгує піском ( хоча таких як він сам тепер у 2014 році він мав розібратися жорстко, є навіть відео в юту Бі) а редактор привласнив державне майно, то це нормально, а от Дунайчука тре розстріляти бо він видав якесь доручення. Пол стайте нашу газету, складається враженн що окрім хвала укропу ( раніше хвала БЮТу , потім слава регіонам) він більше ні на що не здатен, видно цензура не дозволяє більше нічого

Цікаві люди зійшлися тут на терки: утаємничений гуманітарій пан Хрін, військовик Макс Рокатанський, небайдужі земляки та ін. У результаті є, що почитати. Дякую.

Так, земляки небайдужі, бо бачать яке б-о скрізь робиться. Дунайчуку нема що закинути, він нічого і ні в кого не вкрав, а от коментатори типу пташника , редактора, та сама «чесна» Сидорук люди не зовсім таки порядні, ласі до укропівських грошенят

Солдат на вахті тут ні до чого. Якщо солдат розповідає про те, як порушують його права, то він робить правильно. Але, якщо він розповідає про те, хто чим і як керує в його частині, яке є озброєння… передає військову інформацію – він злочинець. Якщо хтось в адміністрації з чиновників розповість про факти зловживання службовими обов’язками серед його колег чи начальника, то це правильно. Якщо він викладе факти, що належать державній таємниці – він злочинець. Субординація – це правильно. Тільки існує службова субординація – порядок виконання службових обов’язків, а є службова порука – спосіб приховування протиправних дій. Це ОЗГ – організована злочинна група.

Шановні мої колеги, невже ми, маючи комп'ютер, коментуючи публічні речі не можемо хоча б побіжно відрізняти зерно від полови. Маю на увазі дорікання редактору газети за приватизацію &quot;державного майна&quot; через його акціонування. Така позиція є нічим іншим, як рудиментом совка, котрий ще не &quot;відсох&quot; у багатьох нас у силу різних причин, у т.ч. і від заздрощів. Приватизація, якщо вона проведена у законний спосіб, є засобом запобігання корупції, способом підвищення ефективності та якості виробництва товарів/робіт/послуг тощо. Випуск газети є доволі затратною та клопітною штукою, і не тільки ресурсно, але й інтелектуально. Коли газета мала серед засновників місцеву владу, всі репетували - журналісти хвалять владу щоб та виділяла гроші на зарплату. Коли &quot;акули&quot;/ставриди пера пішли у самостійне плавання, акціонувавши засоби виробництва, стали вільними від всього і &quot;дармових&quot; грошей у т.ч., - знову гвалт. Хто міцно заздрить цій &quot;приватизації&quot; - спробуйте того хліба, внесіть свою частку інтелектом чи грошима у статутний капітал і розкошуйте собі на здоров'я. Інша справа, коли редактор, цензуруючи у доброму розумінні цього слова газету, не розуміє намірів голови РДА, котрий також хоче, аби його &quot;продукт праці&quot; також виглядав хоча б привабливим за формою. Це ж не йдеться, що чиновники ночами десь шастають за вказівкою голови, роблять щось незаконне, виловлюють чи гноблять політичних чи інших опонентів тощо, а він їм це під страхом покути забороняє оприлюднювати. Він фактично каже - хлопці і дівчата, думайте, що ви говорите людям, ваші виступи, інформації, повідомлення, роз'яснення мають бути професійними, точними, виваженими та продуктивними для людей. І не більше! <br/>Щодо Пташника, то я також не бачу великої крамоли, якщо чоловік, котрому після поранення пощастило вижити при захисті територіальної цілісності держави, й продав машину-другу того піску при облаштуванні виділеної йому земельної ділянки. Порахуйте, скільки лісу, піску, інших багатств нашого краю пішло, як кажуть, за вітром за останні десятиліття, але заздрісні очі найбільше запорошені чомусь саме Богдановими &quot;статками&quot;. Чи ми хотіли б щоб хтось стояв зі зброєю на рубежах, а нам, як на Гутинській горі, тим часом згідно заяви, роздавали у Держгеокадастрі невідомо за які заслуги по 2 га в руки? Якщо ми не захистимо своїх захисників, не захистимо своєї держави, то прийде москаль чи поляк і він прибере це все до своїх рук, ще й покаже старі документи на право власності. Про приватизацію Вовком я, для ясності, промовчу, позаяк у чоловіка таки дійсно, з того, що я знаю, трохи розгулялись апетити, нагуляні на свіжому лісовому повітрі у попередні роки його праці. Однак, ніхто окрім суду, звичайно що справжнього, не може звинуватити людину у порушенні закону. Мораль цій байці наступна - не приватизація є злом, злом є порушення Закону! Велика приватизація сільгоспугідь ще попереду, ось де потрібно дуже пильно дивитися за пустотливо-грайливими ручками влади та окремих її представників на місцях... Наприклад, в родині Суса, яка очолює представницьку та земельну владу в районі, як на мене, є ознаки конфлікту інтересів...

&quot;Щодо Пташника, то я також не бачу великої крамоли, якщо чоловік, котрому після поранення пощастило вижити при захисті територіальної цілісності держави, й продав машину-другу того піску при облаштуванні виділеної йому земельної ділянки. Порахуйте, скільки лісу, піску, інших багатств нашого краю пішло, як кажуть, за вітром за останні десятиліття, але заздрісні очі найбільше запорошені чомусь саме Богдановими &quot;статками&quot;. &quot; - цікава логіка )) . Здається, якраз проти подібного способу життя (коли деяким &quot;обраним&quot; чи &quot;рівнішими&quot; перед Законом) і йде війна на Донбасі ? Чи Закон не для всіх однаково трактується?

В діях Пташника не крамолу треба шукати, а кримінал. В районі є багато АТОшників, які теж воювали, теж мають права, але чомусь лише він робить те, що йому заманеться. До того ж з порушенням чинного законодавства.

Вказівка Дунайчука - ЗАКОННА.

Хрін, судячи з дописаного та викладеного, «Андрія» явно не пропустив, а тому в стані святкового розслаблення розкрив свої життєві цінності. В даному випадку на прикладі Пташника. Йдеться про його твердження щодо «права героя красти». Хрін явно не в ладах з міфологією, бо мав би знати, що ГЕРОЙ – це той, хто здобув безсмертя через те, що вчиняв таке, що не зміг вчинити пересічний у справі збереження та продовження життя людей. Жодний цивілізований народ не вшановував злодіїв. Хіба що совєти. Свердлов – «форточнік». Сталін – «бомбардір». Калінін – «карманнік». Звісно їх було канонізовано в інших іпостасях. Але це сміття. Якщо Пташник вкрав, то він злодій і жодне поранення його не виправдовує. «Якщо ми не захистимо своїх захисників, не захистимо своєї держави, то прийде москаль чи поляк і він прибере це все до своїх рук, ще й покаже старі документи на право власності» - глаголить Хрін, не уточнюючи яким чином визнав Пташника нашим захисником. В злодія батьківщини немає, є «браткі». Про деяких Хрін знає – це люди Сусові та Вовкові. Їх Хрін не любить і не хоче щоб вони порушували Закон, а Пташнику можна порушувати Закон, бо він, мовляв, багато не вкрав і не краде, через поганий «апетит». А яка різниця? Закон є законом і перед ним всі мають бути рівними.

Я ніколи не казав, що толерую порушення закону будь-ким, навіть гіпотетично святкуючи єврейськуХануку, початок якої нинішнього року припадає на 12 грудня, чи вшановуючи Апостола Андрія Первозванного, що супроводжується обрядом &quot;Калита&quot;. )) <br/>А тепер до суті справи. Наскільки мені відомо, ця земельна ділянка Пташнику виділена законно, а от якщо при її облаштуванні він допускає якісь суттєві порушення, зокрема не законно продає будівельний пісок, то на це ж є відповідні служби. Я у своєму коментарі, згадуючи про Богдана, якого чомусь приплели до того нещасного доручення голови РДА, лишень захистив його у сенсі, якщо вже ми пішли біблейськими стежками, з відомої притчи про грішницю « Хто з вас без гріха, той нехай першим в неї кине каменем!». Бо коли у наш дім прийшла біда і Кремль взяв крутий поворот щодо долі українців, то тоді були законними і коктейлі Молотова, і палаючі шини у середмісті Києва та інші радикальні дії патріотів, які діяли справді за виняткових обставин. У всякому випадку, я нікому не бажав би опинитися у ролі Богдана Пташника, котрий не будучи впевненим у найповнішій стабілізації свого здоров'я, дбає за майбутнє своїх дітей будуючи їм хижу, котрим, не дай Боже чогось гіршого з тим пораненням, ніхто не допоможе у житті. Такими ми, на жаль, є. Ми вже забули оборудки наших місцевих судів з сотнями &quot;законно&quot; легалізованих нерозмитнених машин, ми не бачимо бізнесменів, які цілком &quot;законно&quot; торгують тим же піском, лісом та іншими багатствами нашого краю, навіть час від часу заробляючи там копійку-другу для себе. Я ж не проти, коли б місцевий осередок атошників проаналізував законність дій Богдана на виділеній йому ділянці і сказав: &quot;Ей, Бодю, а тобі не здається, що ось тут і ось там - у тебе не лади з совістю...&quot; Однак, вони ж цього поки, наскільки мені відомо, не вчиняли. Можливо, їм це не зовсім з руки, оскільки нещодавно на День Збройних Сил України визнали чільних представників РПЦ у Камені-Каширському благочинні еталоном ГІДНОСТІ та ПАТРІОТИЗМУ, підтвердивши це врученням їм відповідних посвідчень та медалей. Процитую, аби всім було зрозуміло про що я веду мову: &quot;Повідомили у Інтернет мережі про нагородження медаллю «За гідність та патріотизм» благочинного прот. Стефана Михалюка, настоятеля міського храму Різдва Пресвятої Богородиці прот. Юрія Михайлова, настоятеля Свято-Петро-Павлівського храму с. Підцир’я прот. Сергія Михалюка та клірика Свято-Іллінського храму міста прот. Владислава Михалюка. Вручили відзнаки священнослужителям голова ради правління громадської організації ветеранів АТО “Побратим” Андрій Чурак та його заступник Валентин Мельник.&quot; <br/>Відкинувши від всього цього мотиви та деталі, виходить, що московські попи є для українців ЦЯЦЕЮ, бо з метою поліпшення свого іміджу таки справді передали в зону АТО зібрану від людей бульбу, сало, макарони та солодощі, мабуть і трохи кешем комусь в руки. А Богдан зі своїми пораненнями та митарствами ще з часів Революції гідності - виявився БЕЦЕЮ... <br/>Тому, не питайте мене чому я так бачу цей світ і у такий спосіб трактую події у рідному мені краї. Я не маю інших аргументів та слів для переконань... Більше того, шановний Читачу, згадуючи відомий анекдот про ведмедя і кумів, не питаю Вас - чий Ви кум? Що не Богданів, це точно...

Я от прочитав і, якби, дивуюсь трохи. Дружищє. Я незабаром повернусь в К-Каширський. Якщо хочеш - підійди і озвуч претензії. Але зараз, ти уібан мене злодієм назвав. Обгрунтуй свої слова. В кого і що я вкрав?