Яким був Камінь-Каширський у 20-30-х роках минулого століття

09 Квітня 2018, 21:24
6131

До вашої уваги колекція кадрів, зроблених в Камені-Каширському в 1920-1930-х роках. 

Підбірку цікаих світлин опублакувало ІА "ВолиньРost".

Окрім кількох видів костелу Святого Михайла, можемо побачити цікаву будівлю місцевого театру, яку не так часто можна зустріти на території волинських містечок та сіл.

Можна сказати, це справжня знахідка.

Також цікавими є зображення центральної площі Ринок та вулиці Любешівської та 11 листопада. 

 


Камінь-Каширський. Вулиця Любешівська
Камінь-Каширський. Вулиця Любешівська


Камінь-Каширський. Вулиця Любешівська
Камінь-Каширський. Вулиця Любешівська

Камінь-Каширський. Костел Святого Михайла.
Камінь-Каширський. Костел Святого Михайла.

Камінь-Каширський. Костел Святого Михайла.
Камінь-Каширський. Костел Святого Михайла.

Листівка з видами із Каменя-Каширського
Листівка з видами із Каменя-Каширського

 

 

Коментарі
10 Квітня 2018, 11:09
як би сюди пару фоток прикласти?
10 Квітня 2018, 21:58
Цікава архітектура в "театру". Де він стояв? Дякую, якщо хтось підкаже.
11 Квітня 2018, 00:38
Зверніться в музей до хранительки історії краю Наталії Пась. Це в Камінь-Каширському, як йти до лікарні, за другою школою, через дорогу від кладовища. Впевнена, вам, як і всім зацікавленим, буде дуже приємно з Наталією поспілкуватись і залишити в музеї пам"ятку для нащадків.
11 Квітня 2018, 15:46
Було б добре організувати збір старих фото, принаймні у часі до 1945 року, з коментарями чи текстом тих часів в одному місці, на одному цифровому ресурсі, наприклад на сторінці Камінь - Каширського краєзнавчого музею під патронатом Наталії Пась, якщо буде на це її згода. Думаю, що Наталія Олександрівна технічно цього сама не осягне - відкрити таку технічну можливість для отримування інформації від кореспондентів/мешканців/земляків/установ тощо, підтримувати фінансово цей ресурс та формувати певні напрямки цієї роботи. Думаю, що справою честі міського голови, всіх мешканців міста й району, меценатів міста знайти такі фінансові можливості, аби у місцевому музеї була відкрита додаткова посада на постійній основі, на котрій працювала б толкова людина над оцифруванням історії нашого міста та краю, збором та систематизацією фотоматеріалів різного періоду, у т.ч. і з польських архівів, співпрацю з якими можна організувати у майбутньому. Бо свого часу Михайло Васильович Кмецинський зробив добру справу для нас всіх з відкриттям музею, де зібрав артефакти, матеріали щодо минувшини міста і району, а справою його нащадків, і не тільки нинішньої його директорки, яка працює самовіддано та професійно, - осучаснити цю потрібну для майбутніх поколінь роботу по збору історичного матеріалу. Загалом, як на мене, пора думати про окремий потужний сучасний сайт міста та його музею, де було б менше різного роду бізнесреклами, а можна було б там побачити справжню історію своєї землі, її історичні, культурні, релігійні, освітні, господарські етапи і періоди з давніших часів і до нинішньої пори. Давайте всі разом, громадою долучимось до цієї справи, у т.ч. і фінансово, якщо буде відкритий окремий рахунок у банку, аби від слів поволі переходити до справ!
11 Квітня 2018, 21:54
У міжвоєнний період у місті активно діяла молодіжна спілка/організація/товариство "Кoło młodzieży". У вільний від роботи час молодь міста і навколишніх поселень збирались в приміщенні цього театру ( в тому числі) й організовували дозвілля: грали в шахи, співали, танцювали, просто спілкувались, вивчали й ставили п'єси українських класиків, напр. - Шевченкового "Назара Стодолю" й "Наталку Полтавку" Котляревського. Ну й, звісно, готували декорації, костюми і таке ін. Маємо фото акторів з Олексіївки після однієї з таких вистав. Ну дуже цікаве. До речі, ця тема якраз в процесі дослідження. А от щодо місця розташування театру, то стояв цей будинок на початку Волі з лівої сторони, десь приблизно між теперішніми прокуратурою і судом (можна було б завантажити фото - було б зрозуміліше).
11 Квітня 2018, 22:05
поділяю Вашу симпатію до фотоматеріалів. Трапляється інколи, що знімок є кращим носієм інформації і доказовою базою, аніж архівний документ. Музейний фотоархів насправді доволі цікавий. Заходьте, завжди раді відвідувачам.
12 Квітня 2018, 01:01
Приміщення театру на цьому фото за розмірами та конструкцією схоже на Будинок піонерів, який знесли в 80-х роках при будівництві нової прокуратури. Там до останнього збереглась сцена, просторий зал з кріслами, які розставляли понад стіною і влаштовували вечорниці - дискотеку-танці для учнів- старшунів, котрі в темну пору бігали до стадіону покурити &quot;Шипку&quot; чи потягнути ковток-два з горлушка &quot;Біле міцне&quot; за 1 руб. 05 коп. ))<br/>Щодо фотоматеріалів для музею, то їх переоцінити дійсно важко, оскільки об'єктив штука безпристрасна і &quot;об'єктивна&quot; )). Мав би радість, аби земляки прислухались до створення ресурсу/сайту для накопичення фотоматеріалів з історії нашого краю, оскільки ми ще не до кінця усвідомлюємо який швидкоплинний час і як він, на жаль чи на щастя, ретельно за собою зачищає сліди своїх подвигів та гріхів на вічній Землі під Сонцем...
13 Квітня 2018, 00:15
Дякую. Бував я в тій будівлі за шкільних років. Там дійсно була сцена, а ще гурток технічної творчості Івана Лукича, який я трохи відвідував. Соромно признатись, але головний фасад пам'ятаю слабко, тому як на мене він ніби як відрізнявся від головного фасаду зі світлини.
13 Квітня 2018, 00:49
найбільш ймовірно, що театр і будинок піонерів -- не один і той самий будинок. Старожили міста зауважують про відмінності в архітектурі цих будинків, особливо - фасаду та покрівлі. Очевидно, вони стояли поруч, але театр не &quot;вижив&quot; у воєнні роки, а в сусідньому будинку, про який іде мова в коментарях, - організували будинок піонерів. Коли на його місці розпочали будівництво прокуратури, - будинок знесли, а установу перемістили в приміщення колишньої міської школи на Гагаріна, 3, де знаходиться донині (щоправда, має інакшу назву - будинок дитячої і юнацької творчості).
14 Квітня 2018, 00:09
Звісно, що дерев'яної гонти на Будинку піонерів не було та й фасад у ньому був дещо відмінний від приміщення театру на фото. Якщо мені не зраджує пам'ять, то БП був покритий оцинкованою бляхою вже місцями схваченою ржавчиною, а стіни фасаду були обшальовані дошками. А от коридорчик та голуб'ятня зверху, як на мене, там були. Врешті, ще є живий свідок тих часів з ясною головою та пам'яттю - Дмитрук Петро (Григорович -??), тато покійної Тетяни Петрівни Ткач (Дмитрук), що довший час працювала завідуючою ЗАГСом і багатьом дала шлюб у місті, він може розставити крапки над &quot;і&quot;. Взагалі, Петро Дмитрук - унікальна для нашого часу людина зі світлою та цупкою пам'яттю, котра може багато чого розповісти про до - та повоєнну історію міста та району. Не хотілося б нікого повчати, але це унікальне джерело пам'яті якось пасувало б використати сповна, звісно з урахуванням бажання Дмитрука, його здоров'я та інших нюансів...
Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024