Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Ровесник мамонтів живе у непрохідних Камінь-Каширських борах
10:13 16.04.2017

На Волині поволі зростає популяція рідкісного, навіть культового для України дикого птаха – глухаря. Надзвичайно обережний «лісовий когут» тримається виключно дрімучих лісів поблизу боліт. Тому цей червонокнижний вид, який жив ще за часів вимерлих мамонтів, зберігся лише на Поліссі та в Карпатах.

ВОЛИНСЬКИХ ГЛУХАРІВ РЯТУВАЛА ПОЛЯЧКА

Як розповіли в обласному управлінні лісомисливського господарства, рідкісний птах на Волині облюбував незаймані соснові ліси Маневицького, Камінь-Каширського та Любешівського районів, подекуди на півночі Ковельщини. Завдяки забороні на його полювання популяція глухарів почала зростати – нині в області налічується понад сотня голів, коли десяток років тому лише 40 пар. Птах осілий, не любить мігрувати. Скажімо, токовища на одному й тому ж місці в Черемському заповіднику відомі вже понад сто років. Коли Волинь була під Польщею, сюди часто навідувалася пані з Варшави – природолюб Сюзанна. За кошти полячки на токовищах розчистили місця для токів, збудували альтанки, постійно підгодовували птахів. Недарма місцеві назвали тутешнє урочище її іменем «Сузанка»– інколи його помилково називають Кухів Груд.
– Узагалі глухар для Волині – не новина. Це птах-абориген, на якого полювали ще за княжих часів, – каже еколог Ростислав Букало. – Минулого століття птахів майже повністю вистріляли. Додалися проблеми з нашестям кабанів, які розоряли гнізда глухарів. Тому глушця – інша назва птаха – занесли до Червоної книги. Притім двічі – в 1994 та 2009 роках.

Рятували глухарів і сучасники. Волинські лісівники в 2010-му домовилися з російським національним парком «Орловське Полісся» про перевезення до Черемського природного заповідника десяток пар глухарів для розплоду. Планували створити спеціальний вольєр для птиці. І хоча задум реалізували частково, принаймні місця для глушців залишилися захищеними, що сприяє охороні популяції.

У СУСІДІВ ЗА ГЛУХАРЯ БЕРУТЬ 400 ЄВРО

Волинські мисливці обходять глухарів боком. Не лише через заборону полювання на червонокнижного птаха. Виявляється, мало хто вміє пригодувати жорстке пахуче м'ясо «лісового когута».

– Якщо забитого глухаря готувати, як курку чи качку, то м'ясо практично неможливо їсти. Воно буде смердіти мохом, віддавати гіркотою та терпкістю, – розповів мисливець з 40-річним стажем Юрій Ковальчук. – До того жуполювати птаха надзвичайно важко. Він дуже обережний і живе в непрохідних болотистих хвойних лісах.


За радянських часів, коли дозволяли стріляти глухарів, впольований птах був найціннішим трофеєм. Нині відстріл дозволений лише у Білорусі. Там за ліцензію беруть 400 євро. Мисливці вистежуютьглухаря під час весняного току. Сидячи високо на соснах, глушці закликають самок світанковою піснею із двох відділень. Перше, коротше – так зване цокання, коли глушець лише починає свій спів, видаючи звуки подібні на «те-ке». Подібно токує кілька хвилин, під час яких глухар ще не втрачає контролю над ситуацією. Наприкінці пісні цокання глушця пришвидшується, він пихато розпускає хвіст віялом і переходить до другої,головної стадії свого токування – бормотіння. Тоді глухар, смішно закинувши голову та закотивши очі, розпустивши пір’я та хвіст, бормотить, нагадуючи своїми звуками шиплячу трель. Отоді від кохання він на мить глухне і сліпне.

– Під час весняного токування глухарі часто спускаються на землю, мітять розпушеними крилами територію і жорстоко б’ються з конкурентами. Тим часом самки милуються двобоями з дерев, – розповів еколог Павло Іщук. – У листяних лісах глухарі не живуть, бо годуються глицею шпилькових порід дерев – сосни та ялини. Селяться в болотистих борах, багатих на ягоди і гриби. Дуже полюбляють чорницю, брусницю та лохину. Удень глухарі годуються на землі, а ночують на деревах.

МРІЯ ІНОЗЕМЦІВ – ВОЛИНСЬКЕ САФАРІ

Птах потребує великих лісових масивів – щонайменше 40 тисяч гектарів із дрібною галькою та кварцовим піском для ковтання, щоби перетирати в шлунку жорсткий корм. Такі місцини на Волині є. Тому тутешні єгері впевнені: можна суттєво збільшити популяцію птахів. Тим паче, що іноземні мисливці мріють вполювати рідкісного птаха – готові викладати за ліцензію до тисячі доларів. Їх приваблює автентичність волинської природи, різноманіття дикого звіра та птаства.

– Донедавна закордонні мисливці могли полювати за гроші на мисливських угіддях Звірівського лісництва. Там для іноземців влаштовувати унікальні тури з проживанням у лісовому будиночку. Шкода, але десятиліття тому від цієї практики відмовилися, – констатує мисливець Юрій Ковальчук.

У сусідній Львівській області лісівники розробляють проект відродження популяції глухарів у національному природному парку «Сколівські Бескиди».Долучили до програми фахівцівіз Лєжайського лісгоспу Польщі.

– За спонсорські гроші плануємо накрити м’якою сіткою півгектара, облаштувати гніздівлі та поселити там трьох когутів різного віку і дев’ять глухарок, – діляться задумом львівські єгері. – Це дало б можливість випускати в угіддя щосезону 50–60 молодих птахів. Таким чином, років за п’ять можна було би відкривати на них ліцензійне трофейне полювання.

Роман ЖИЖАРА

Фото Едуарда Вороніна: Найбільші глухарі важать до 5–6 кілограмів і живуть до 25–30 років

До речі, глухарі селяться в болотистих борах, багатих на ягоди і гриби, – дуже люблять чорницю, брусницю та лохину

Коментарі
21 вересня
Вчора
19.09.2017
18.09.2017
17.09.2017
Loading...
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин