Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Таємниці графського роду: дещо з життя Красицьких, які мали володіння на Камінь-Каширщині
15:00 13.05.2017

Історія родини Красицьких могла б стати сюжетом для художнього фільму. Їх долі настільки захоплюючі, що нагадують казку.

…У Вітольда (старшого) Красицького з відомого графського роду гербу Рогаля було три сини. Всі вони отримали від батька спадщину: Станіславу дістався маєток Криниця – помістя й землі, що розкинулись недалеко від Видерти, Ігнацію – двір у Ворокомлі, Яну – в Залаззі.

Власне, ця перша розповідь про маєток Криницю і його власника Станіслава Красицького.


Приводом для цього дослідження стало спілкування з Янушем Красицьким, внуком Станіслава Красицького. До нього, жителя Варшави, потрапила інформація із книги «Камінь-Каширське Полісся. З історії краю» про дзвін, який був подарований його дідом Станіславом римо-католицькому костелу в Камені-Коширському. То була приємна несподіванка, бо, навіть добре знаючи свій родовід, Януш не відав, що в 1927 році Станіслав Красицький фундував для каміньського костелу дзвін у честь «вірної слуги Павліни Жолковської».


« Без труднощів розшифрували особу, якій той дзвін був присвячений, – пише Януш Красицький. – Павліна – то була авторитетна для дідуся господиня маєтку в Криниці».

... Грудень 1926 року. Тривають приготування до Вігілії (Святої вечері) й зустрічі Різдва Христового. Щоб розрадити батька й розділити його самотність у Криницю із Варшави приїхав молодший син Вітольд із дружиною Яніною.

Неочікувано в переддень Вігілії сталося нещастя: померла Павліна. Покійницю спорядили і Станіслав відправився в Камінь хоронити небіжчицю.

Така прикрість внесла суматоху і невизначеність у повсякденне життя маєтку. Що робити? Яніна не мала уяви, як проходить Вігілія на Поліссі. Але згодом приїхала сестра Станіслава Ізабела Орда з-під Пінська і Марія, дружина Ігнація, з Ворокмля й всі вкупі добре підготувалися до свята. Затьмарені скорботою, але в приязному родинному колі Красицькі зустріли Різдво Христове напередодні 1927 року...

Поза сумнівом, смерть Павліни Жолковської була великою втратою для Станіслава, тому що незабаром у память про неї він фундував для костелу великий, майстерно оздоблений дзвін.



Втім про вигляд маєтку і щоденне життя його мешканців збереглось досить мало відомостей, лишень скупі спогади декого з членів родини Красицьких і кілька фотознімків, зроблених у Криниці 1936 року. Звісно ж, були сімейні архівні документи, реліквії, що передавлались з роду в рід і якими понад усе дорожили всі члени графської родини. Однак майже все згинуло в Першу світову війну, а те, що вціліло і згодом було перевезене у Варшаву, – згоріло під час Варшавського повстання в 1944 році. Для графської родини то була велика і непоправна втрата.


… Перед Видертою, праворуч дороги з Каменя-Каширського, в поле веде вузенький шлях. По обидві його сторони ростуть липи, кущі барбарису, білого бузку.Ще до початку Другої світової війни там знаходився маєток із двором Станіслава Красицького, що вкупі з землею, називався Криницею. То були великі за розміром земельні наділи: у 1930 році обшар сягав 2446 га та охоплював орні землі, луки, болота, ліси...

Брати Красицькі мешкали недалеко один від одного, тому постійно спілкувались, бачились на спільному богослужінні у ворокомлівській каплиці, радились щодо господарства, разом відпочивали. Приятелювали Красицькі й з Міхаліною Старчевською, яка проживала у маєтку Старчин поблизу Черче і яку вони люб`язно називали «тьотя Мушка».

…У родині Станіслава Красицького росло двоє синів: Йозеф і Вітольд. Коли старшому було 3 роки, а Вітольдові заледве виповнився рік, – померла їхня мама Катаржина з роду Ронікер. Вдівець з дітьми переїхав на проживання в Криницю; тут, серед поліської природи, проходило дитинство хлопчиків, тут вони здобували знання: вчились грамоті й отримували перші ази життя загалом. Коли підросли – продовжували навчання у Варшаві; Вітольд, батько Януша, став льотчиком, а Йозеф закінчив вищий сільськогосподарський заклад.

... Станіслав Красицький був невисокого росту, смуглий, в окулярах. Мав великий хист до господарства. У його власності налічувалось до 10-ти корів і більше 20-ти коней ольденбургзької породи, але на початку Першої світової війни все було зреквізовано німцями. Розведення елітної породи коней було для графа захопленням і справою гідності.

...Війна лякала невідомістю і смертю. Батько хвилювався за долю синів. Рятуючись, Станіслав із синами, 14-річний Вітольдом і 16-річним Йозефом, вирішив тимчасово переїхати під Пінськ, проте довго там не затримався. Повертаючись, батько залишив хлопців на деякий час у Старчевських у Старчині, в яких фільварок зостався недоторканим, бо їм пощастило відкупились від грабунку росіян трьома барилками горілки.

... Повернувшись у Криницю, Красицький застав напівзруйнований і повністю пограбований маєток. Деякі будинки, щоправда, вціліли, але, без вікон і дверей, вже були не придатні для проживання. Тоді зникла велика бібіліотека графа із 3000 томів, родинні меблі, картини; лише дещицю з того Станіславу згодом вдалося віднайти у селян і повернути назад.

У той самий час був спалений маєток Ігнація у Ворокмлі та Яна в Залаззі. Від чудової ворокомлівської садиби зостались лише стіни, а оранжерея, гуральня, офіцина згоріли з усім, що було всередині. Господарі залишили місце і виїхали. Станіслав навіть не знав, де вони і чи повернуться. І все ж, не втрачаючи силу духу і оптимізму, засівав поля й готувався до весняних робіт. То був березень 1916 року...

... Уже значно пізніше Вітольд – льотчик за професією і Йозеф – господарник із вищою освітою планували розвивати в Криниці сільське господарство та садівництво. Будучи пілотом, Вітольд мав наміри збудувати там аеродром і відправляти літаком до Польщі поліські овочі й фрукти. Проте батько не поділяв новаторських поглядів своїх синів і хлопці вирішили повернутись назад у столицю.

У 1927 році Станіслав Красицький захворів і переїхав до дітей у Варшаву, а в 1929 році помер; господарством у Криниці опікувався найманий управитель.

Улітку 1936 року Вітольд із Янушем приїздили в Криницю на відпочинок. Саме з цієї поїздки збереглось кілька фото, на одному з яких – чотирирічний Януш, потішний світловолосий хлопчик, поливає квіти, а батько фотографує...



Зрештою, господарство в Криниці занепадало, дещо продавалось для оплати позик і маєток потрохи приходив у запустіння. В роки Другої світової війни, а найбільше вже за радянської влади, приміщення були розібрані, все спустошене, каменя на камені на залишилося….




У 1998 році Януш Красицький із дружиною Данутою і сестрою Ельжбетою побували на місцях колишніх маєтностей Красицьких. У Ворокомлі вони бачились із огородником Панфутієм Сусиком і покоївкою Стефанією (її називали Стефка) Прокопчук, які працювали в маєтку Ігнація Красицького. «Ворокомле, де залишилася тільки спустошена каплиця, в котрій хоронили членів моєї найближчої родини, і місце давньої Криниці залишили дуже тяжкі відчуття... Викопали тільки кавалок цегли, напевно, з котрогось будинку...», згадує Януш Красицький.




Цікаво, що у фондах районного музею зберігається цінний екземпляр – карта частини маєтку Криниця з 1928 року. Така новина, як пише Януш Красицький в листі від 06.05.2017 року, «стала приємним і несподіваним шоком» для нащадків роду Красицьких. Варто додати, що музей має й ряд інших матеріалів про життя графського роду Красицьких на Поліссі, які при першій нагоді стануть основою для створення нової, доволі цікавої, музейної експозиції.



Наталія Пась,

директор Камінь-Каширського народного районного краєзнавчого музею

Коментарі

Камінь

16:41 13.05.2017

Чудовий репортаж. Моя мати говорить що цих Красицьких вони називали по-своєму Краснєвський. Мій дід Олександр у свій час служив у цьому домі аж до 39 року коли поляки почали вибиратися з Ворокомля. Розказує що у тому підвалі поляки ховали своїх предків і називалося те місце "гробовище". Але найбільше НАс цікавить той момент коли "касир" пана Красицьких, "Окомун" дочка Ядзя якого проживала на той час в Лодзі сини Людвіг, Янек коли від"їзджав з Ворокомля взяв із собою 16 річну мою тітку Катерину про долю якої ми до цього часу незнаємо.

Світлана

19:23 13.05.2017

Прекрасний репортаж. Дякую п, Наталі. Відпочиваєш і насолоджуєшся.

Лука

21:18 13.05.2017

Серед поляків, як і в інших націй, природно, що існує ностальгія за місцями проживання їхніх родин у довоєнний період. Це нормальне людське бажання - відвідати землі, з якими так чи інакше пов'язано життя предків. Нещодавно у Камені була група людей з Хайфи, а тепер мова йде про поляків Красицьких. Але, якщо поглянути на ці речі ширше, чимало тих же поляків також вивчають історію своєї родини з метою реституції майна, земель, нерухомості. Існують цілі товариства, працюють юридичні фірми, опрацьовуються документи тих часів, які оцінюються у правовому полі на предмет відновлення майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоди, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі — тих же самих, або подібних, або речей такої самої вартості.Мова йде про довоєнний період. Звичайно, що не варто сприймати Красицьких, як потенційних претендентів на землі своїх предків, але ці непрості відносини, роздуми нам таки доведетьтся пережити, адже рух "Східні кресов'яни" у Польщі тільки набирає свого розвитку...

до Луки

02:25 14.05.2017

Закон про реституцію діє в усіх країнах Євросоюзу. Коли Україна буде членом Євросоюзу то звісно ж доведеться пережити

Камінь

08:45 14.05.2017

НА тій карті зразка 31 року можна прочитати, що К-Каширський іменувався як Коширскі або навіть як Кошурскі якщо читати польською. НА цій же або на пізніших десь 34 року К-Каширський мав старе місто це десь в районі залізничного вокзалу або як Ми тепер місцеві говоримо в районі "переїзду" тобто десь в районі тих приватних кількох забудівель біля "Бобка" оскільки взагалі то до того місця нічого такого цікавого не наблюдалося. Потім на пізніших мапах але польського зразка річка Цир називалася "Сарна" село Підцир"я називалося "Подсирья". Потім якщо Україна стане членом Євросоюзу то шановні якщо вони захочуть своє майно про землю швидше всього не матиме й речі то звичайно вони захочуть свої будівлі але й проте що українці також матимуть права на деякі речі хоча б принаймі на кладовища.... які сьогодні польською стороною інтенсивно знищуються.

Читач

08:56 14.05.2017

"Повернувшись у Криницю, Красицький застав напівзоруйнований і повністю пограбований маєток. " - нічого не змінилось за 100 років , той самий "рускій мір" тоді так само грабував і руйнував все,що було не їхнє і добротне.. те ж саме твориться цим мордорським жахом на Сході України

Читачу

10:13 14.05.2017

Нічого дивного, мордор генетично пов'язаний з Ордою, монголо-татари, для яких землеробство вважалося гріхом, бо це означає ранити живе ТІЛО Землі-матінки, жили лишень завоюваннями чужих територій, кочуванням, як саранча. Дивний збіг, але офіційна абревіатура ОРДЛО (Окремі Райони Донецької і Луганської Областей) співзвучна з ордою. А наші пращури скіфи, сармати, русини - одвічні гречкосії, тваринники у своєму обійсті. Тому й не "зрослось" з москалями, різна ментальність. Але це гречкосійство наклало на нас іншу карму, нам краще мати над собою управителя, господаря, котрий скаже нам - що, як і коли робити. До того ж далися взнаки значні втрати людського матеріалу, (тільки у 20 столітті щонайменше 15-20 млн українців через Імперіалістичну, Другу світову війни, голодомор, ГУЛАГ та інші причини - пішло з життя передчасно. Тому, для нас з наближенням до Європи через безвіз та асоціацію настає час осмислення свого місця і ролі господаря на своїй найблагодатнішій з точки зору кліматичної, геополітичної оцінки української землі. Злам у нашій свідомості настане тоді, коли ми будемо знати, що від кожного, кожнісінького з нас залежить доля держави. Нехай крупинка, нехай хоча б певна позиція в соцмережі, в побуті, в трудовому колективі, при голосуванні на виборах влади і т.п. - все це в результаті впливає на нас та наших нащадків. Ми повинні турбуватися за себе і свою державу. Поляки, для прикладу, навіть через майже 100 цікавляться землею, майном та історією своїх предків, а ми не пам'ятаємо окрім діда-прадіда своїх коренів, не шукаємо тітки, яку фактично дитиною забрали свого часу з собою тікаючі паничі-графи невідчого, мабуть наймичкою. Це не докір Каміню, це констатація яскравого для нас всіх факту...

Камінь

10:43 14.05.2017

"не шукаємо тітки, яку фактично дитиною забрали свого часу": чого там приблизно знаємо що з Нею сталося але у той час українці навіть не мали "метрика" не то що паспорта чи якої небуть "бумаги" тому відслідкувати людину майже неймовірна удача, а крім того після прокочування у Західній Україні або "кресах" війною вбивствами мирних жителів і т.д. Знаємо що принаймі один нащадок від неї залишився але й то тільки на словах інших людей котрих Ми навіть незнаємо. Крім того поляк дійсно цікавиться оскільки поляк мав тут маєтність яка й до цього часу від Них тут стоїть, а тим більше можливо навіть він і не знає оскільки приїзджали онуки у тих так званих підвалах поховані їхні предки, могилу яких вже одного разу відкопували але скільки їх там то ще ніхто не знає.

Каміню

11:27 14.05.2017

Звісно, що відслідкувати долю окремої людини у ті буремні часи, на кривавих європейських землях було та й лишається доволі непростою справою. Та й, врешті, не про конкретну юну Катерину йдеться, можливо їй у цьому й пощастило та вона знайшла свою долю перебуваючи в Європі біля освічених і заможних людей того часу. Сам факт, коли у відповідь на справді цікавий та доречний матеріал краєзнавчого музею, люди пригадують конкретні справи та події з близькими їм людьми, є повчальним. Це все спонукає до обдумування здавалось би далекої, але, водночас, такої близької та безпосередньої історії свого краю. Щодо поховань предків в підвалах, то там, як на мене, є певні питання. У ті часи родинні усипальниці, так звані склепи, переважно будували на кладовищах, подалі від помешкань, де живуть люди. А ця каплиця, з підвальними склепіннями, в нішах якої можуть бути ці захоронення, вочевидь була окремим об'єктом у комплексі будівель. Ваша мама мабуть пам'ятає хоча б приблизно залишки тієї території і могла б суттєво, разом з іншими живими мешканцями того часу у Ворокомле, допомогти змалювати тогочасну картину на тих землях. Врешті у цьому завше прогресивному селі є прекрасна школа, педколектив, яким цікаво було б знати ще й такі деталі історії свого краю. І все це потрібно не так полякам, як нашим багатьом людям, особливо молодим, котрі, можливо, вважають, що там завжди було розоране поле, люди заледве вміли читати-писати і тільки радянська влада привнесла повсюдну освіту людям. А, виявляється, це графські землі, нехай і Речі Посполитої, котра свого часу була для наших предків спільною батьківщиною- мачухою. Там жили освічені люди, будівничі, бо, для прикладу, таку кладку підвалу як у каплиці на фото нині навряд чи зроблять сучасники. Хто хотів заробити копійку, навчатись - міг поїхати деінде, скажімо за океан, на зарібки і приїхати звідти вже з грошима для клаптя землі чи лісу і купити у Камені ділянку, як Чураки, недалеко від "фіґури" і старого кладовища, біля ж/д колії !!! 5 моргів землі де й понині живуть їх нащадки. Життя було складне, але такий був час. Нині воно також непрОсте...

До 11:27

20:03 14.05.2017

"купити у Камені ділянку, як Чураки" - мабуть, ви мали на увазі Чабани?

До 20:03

22:54 14.05.2017

Перепрошую, саме так - мова йде про родину братів Чабанів, Миколу та Володимира, яким нині більше ніж по 90 років.

Камінь

11:59 15.05.2017

Чураки володіли землею але приблизно біля урочища Дубровиця на тій стороні річки, що на проти вулиці Котовської або майже Радянської. ЩЕ довго, майже приблизно до 72 року на тих містях стояв хутор.

Каміню

14:52 15.05.2017

Більшість землі навколо лісу Дубровиця, що розташований між селами Підцир'я, Раків-Ліс та Нуйно та й сам ліс були у приватній власності. На цих землях люди вирощували врожаї, будували свої хати для проживання та господарські споруди, які отримали назву хуторів. У 50-х роках всі ці хутори були заборонені, людям виділили по 10 соток землі у межах міста і зобов'язали переселитися за рік-два, а хутори знести. З під Дубровиці на нинішню вул. Ковельську у межах від залізничного вокзалу, заготконтори і аж до переїзду серед інших переселилися чимало колишніх крупніших землевласників. Всі вони до певного часу могли ще бачити хоча б здалеку, доки не забудували вулиці Зої Космодем'янської, Радянська, свої землі та свій ліс. З тих часів десь до 1975 року одинокою залишалась нерозібрана хата Чураків та ліщинник біля Панської гори землевласника з роду Романовичів, з котрого по лінії матері походить сім'я колишнього довготривалого директора ПТУ І.П. Солов'я та його рідніх.

Камінь

21:07 15.05.2017

ОТже з ПАнської гори тепер возять пісок, яку вже до половини обібрали але чому вона була "Панською"? Вперше чую таку назву.

Камінь

21:11 15.05.2017

Отже знахідка яка з"явилася в К-Каширську, а саме кам"яний топорик з "Панської" гори є підтвердженням того, що люди на тій горі мають більш давнє походження як прийнято думати.

Йо

21:37 15.05.2017

Славно побалакали панове, наче в неділю біля криниці А де висновки, не кажучи про пропозиції? Чи як завжди - нехай начальство думає.

Каміню

09:35 16.05.2017

Панську гору ще називали Раківською - хто як, але це, вочевидь, було більш притаманне раковолісцям, вони її також колись мабуть вважали своєю. Та й з Підцир'я до Ракова йшли пішки чи їхали фурманкою саме через цю гору, можливо й через це її могли називати Раківською, або щоб уникнути самого неприйнятного слова за совка - "панська", i że nie był duch tego panstva... ))

777

16:53 16.05.2017

Цікаво все про Підцир"я. Нічого раніше не знав про цю місцевість, за винятком покійного директора ПТУ (мав з ним одну інтеракцію).

Камінь

20:13 16.05.2017

Ось тут слід подумати та йво перейменувати Підцир"я на Подсирьє оскільки має більш вагомішу та історичну назву. Крім того річка Цир вже має бути Сарна це за аналогією закону "Про декомунізацію".)))

777-у

20:37 16.05.2017

Е... це ви коли пишете, то про що думаєте? Перечитайте написане і спробуйте зрозуміти. Бо явно Каміня перевершуєте. Самі знаєте в чому.....

777-у

21:51 16.05.2017

ви так слідкуєте за мною, чи просто на вар"ята все робите?

24 червня
Сьогодні
16:45 Камінь-каширці перевіряли насосні станції Любешівщини 79
12:28 На Камінь-Каширщині оштрафували державне підприємство на 129 тисяч гривень 151
11:37 З початку року в Камінь-Каширському районі виникло 32 пожежі 57
08:00 24 червня: події, дати, іменини 69
Вчора
18:07 Камінь-Каширське училище планує закупити обладнання на півтора мільйона 165
16:28 ФОТО Видричі: священики «ганяли м’яча» 339
14:43 Юним камінь-каширцям розповіли про творчий потенціал і вибір професії 90
12:26 Керівництво Камінь-Каширського району здійснить виїзні прийоми громадян 154
10:15 У Камені-Каширському пом’янули жертв війни 106
08:22 У чотирьох селах Камінь-Каширського району не буде світла 72
08:00 23 червня: події, дати, іменини 69
22.06.2017
18:02 Дубецьк: з історії «неугодного» хутора, який відновлюють 268
16:21 Великий Обзир: лісництво «охороняє» 35-метрова вежа 159
14:31 ВІДЕО Пнівне: як збирають чорниці під «ягідні пісні» 270
12:17 Грудки: учнів навчала волонтерка з Бангладешу 198
10:02 Керівники звернулися до мешканців району з нагоди Дня скорботи та вшанування пам’яті жертв війни в Україні 111
08:35 У Нуйно і Брониці не буде світла 51
08:00 22 червня: події, дати, іменини 59
21.06.2017
18:40 Камінь-Каширщина: у грибах виявили п’ятикратне перевищення норми радіації 288
14:12 Мешканці Камінь-Каширщини зможуть поспілкуватися з головним лікарем 232
12:03 У Камінь-Каширському районі перевірять, як працює система цивільного захисту 177
10:07 ФОТО Зникає річка Цир. #SOS 723
08:23 У п’яти селах Камінь-Каширського району не буде світла 67
08:00 21 червня: події, дати, іменини 63
Loading...
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин