Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Текст, фото, відео - Богдан Ліпич
Текст, фото, відео - Богдан Ліпич
Острівок: громада села відзначила престольне свято
11:08 12.08.2017

У день пам'яті преподобного Серафима Саровського православна громада села Острівок вже вдруге відзначила престольне свято.

Урочисто та піднесено на свято скликають дзвони.

За деревами та будівлями здалеку видніються куполи та хрести нещодавно збудованого храму. З радісним настроєм до нього на святкове богослужіння ідуть місцеві жителі, а також десятки людей з навколишніх сіл. В цей день вони об’єднаються у спільній молитві до Бога.


Подвір’я храму нагадує тихий райський куточок. Золотисті бархатні чорнобривці та витончені пурпурові космеї милують своєю дивовижною красою.




У храмі лунає молитва. Люди похилого віку, молоді мами із дітьми у вишиванках слухають у затінку спів церковного хору.













Образ святого Серафима Саровського над вхідними дверима храму нагадує про його угодництво Богові. За своє життя преподобний творив чудеса, мав дар слова «живого і щедрого», прозорливість незвичайну: читав думки, як книгу.

У храмі атмосфера покірності та величі Божої. Палають свічі, сяє розкішний двоярусний іконостас. Більше десяти священиків звершують літургію. Тут відчуваєш себе рабом Господнім.





Балкон є найулюбленішим місцем дітей. Сюди піднімаються й дорослі: щоб відпочити або побачити церковне дійство згори.

Сходи з балкону ведуть на дзвіницю.




А там в черговий раз б’ють у дзвони. Молоді хлопці беруться за мотузки та по черзі калатають билом. Для тих, хто боїться висоти, на горище краще не підніматися, проте для місцевих хлопців ця справа стала звичною.


Чудовий краєвид з вікна дає зрозуміти, що село поступово розвивається.





Тим часом на церковному подвір’ї старенька жінка збирає пожертви на будівництво Свято-Преображенського храму с. Осьмиговичі Турійського району Володимир-Волинської єпархії УПЦ.

Місцеві мешканці пригадують як колись в такий же спосіб теж збирали гривню за гривнею на будівництво своєї церкви, а потім клавши цеглинку за цеглинкою її будували. З Божою допомогою вдалося звести храм всього за два роки. Над його оформленням працювали будівельники із села Гірники Ратнівського району. З тих же країв і жінка, що розфарбовувала приміщення. А от куполи зводили професіонали із Закарпаття.

«Якби з могил підняти людей, що померли 20 років тому і сказати, що в Острівку стоїть церква – вони б сміялися», - запевняють місцеві мешканці. – Ніхто і гадки не мав, що це можливо. Навіть, коли гроші збирали у сусідніх селах – в це не вірили. Дякувати Богу знайшовся спонсор, ім’я якого й досі невідоме та пожертвував значну суму на будівництво. Бо за свої кошти ми б, напевно, тільки фундамент заклали».

Так завдяки стараннями громади тепер височіє храм Божий.

«Раніше до церкви ми ходили в сусіднє село Черче, що за 3 кілометри від Острівка. А зараз почуєш дзвони, прокидаєшся і за 5 хвилин у храмі», – говорить Володимир Лесик.

Острівчани додають, що до церкви частенько навідується й молодь. А особливо завдячують місцевому священику Ростиславу Карпенку за духовне виховання дітей: організацію недільної школи у селі та християнські табори.

«Випускники школи щороку приносять подарунки для храму. Подарували 2 ікони та підсвічник. Окрім того в церкві відбулося вже більше трьох вінчань».

Тяжко повірити, що на місці храму преподобного Серафима Саровського десятки років тому стояв сільський клуб. Та це приміщення знищила стихія.

«Клуб потребував негайного ремонту. У 1996 році через велику масу снігу обвалився дах. Потім була спроба його відновити: привезли деревини, будматеріалів. Але так і не довели справу до кінця. Тому стіни, що лишилися - почали розсипатися, а їх залишками позасипали ями на дорозі».

Прихожани намагаються зрозуміти для чого Бог подарував їм церкву.

«Люди у нас глибоко віруючі та достойні того, щоб мати свій храм, отже заслужили такої милості від Бога», – висунув версію Володимир Лесик. – Буває, що прийдеш до храму в Черче, чи Осівці, а там частина прихожан з Острівка».

«А може не тому, що заслужили, а для того щоб покаялись», – заперечує його колега.

Зрештою радіють люди, що мають тепер храм.


З приводу мови, якою ведуться богослужіння в храмі, у прихожан різні думки: одні говорять, що літургія повинна бути зрозумілою для кожного, а отже, українською мовою. Інші наполягають, що змінювати нічого не потрібно, бо так дав Бог, щоб мова була старослов’янською.

«Я не проти української, але в храмах споконвіків правили старослов’янською мовою. Тому змінювати її на українську буде зовсім недоречно. Молитовні тексти на ній зовсім не так звучать», - говорить один із прихожан.

Коли запитуєш у нього чи він розуміє старослов’янську – відповідає, що ні.

«А я от був у Львові, де правили українською мовою і, скажу по-правді, я не стояв як тут – я все розумів!– зауважує Володимир Лесик, – То чому ж я повинен стояти в церкві і не розуміти половини слів?»

«Скільки б я не ходив до храму – я все одно всього не зрозумію, – продовжує дискусію його опонент та додає. - Мова повинна бути Божою. А яка вона буде – не нам вирішувати. З цього приводу в кожного своє бачення».

Дискусії на цьому не завершуються, а от ідею утворення єдиної Помісної Української Православної Церкви всі однозначно підтримують.

«Так і має бути. Тоді б не було суперечок з приводу того, чи російська, чи українська церква, адже вона Божа».




У храмі преподобного Серафима Саровського часто проводиться збір пожертв. Зокрема, збирали кошти для дітей-сиріт, для бійців АТО тощо. А також на допомогу матушці із села Щитинь Любешівського району, чоловік якої загинув через нещасний випадок.

По закінченню богослужіння відбувся хресний хід навколо храму, який очолив благочинний Михнівської округи протоієрей Володимир Новосад.

На завершення святкової ходи благочинний привітав громаду. А місцевий священик Ростислав подякував усім за те, що розділили це свято разом та запросив парафіян до святкового столу.


























Коментарі

Камінь

11:59 12.08.2017

«Скільки б я не ходив до храму – я все одно всього не зрозумію, – продовжує дискусію його опонент та додає. - Мова повинна бути Божою. ": тобто цей прихожанин відмовляє у самій суті українському народу його мови. Але запитати у нього чи є український народ частина божого творіння та чи є українська мова його творінням. Думаю що сьогодні ніхто не буде і не зможе заперечувати, що український народ є творінням божим, мова його також є творінням божим. То чому питається українська мова не є творінням божим у тому?, що би переписати Євангелію на українську мову не має сил та розуму? Крім того сьогодні репортаж про святкування у принципі є толерантним та виваженим очевидно через те, що святкування проводив пан отець "благочинний Михнівської округи протоієрей Володимир Новосад." якого між іншим усунули в останній раз від святкування Михнівського храму якщо не помиляюся.

Я-Оленка-зміючка

16:28 12.08.2017

п.Камінь заглядайте у Вікі! "що би переписати Євангелію на українську мову не має сил та розуму? " для вас цитата з Вікі "Перший повний переклад Четвероєвангелія на українську мову, який зберігся донині, виконано у волинських монастирях архімандритом Григорієм, це — рукописне Пересопницьке Євангеліє (1556—1561). Пізнішим часом датуються Євангелія: Тяпинського (1570—1580), Житомирське (Волинське) (1571), Новий Завіт у перекладі Негалевського (1581), Літківське (1595) та інші. Оскільки на перекладацьку діяльність в Європі значний вплив чинили протестанти, то й деякі з українських перекладів було зроблено з використанням їхніх видань: лютеранського тексту Нового Завіту Секлюціана 1533, Симона Будного 1570 та інших.
У XVI ст. було перекладено українською Апостол: Крехівський Апостол, що зберігся до сьогодні і знаходиться у Львові."
Звідти випливає, що волинські монахи XVI розуміли, що тексти Євангелія повинні звучати мовою народу, тобто українською мовою, а сьогоднішні кажуть, що вона "неблагослов'йона". Чим більше буде таких людей як Володимир Лесик з Острівка, тим швидше все стане на своє місце.

Камінь

16:39 12.08.2017

Я також в прострації чому це Євангліє перекладене на українську мову не може застосоване українським народом у своїх рідних церквах, а більш того ще й у такій:"Українська Православна Церква". Але як би вона не писалася з приставкою МП то причина є очевидною.

Я-Оленка-зміючка

18:02 12.08.2017

"У цьому контексті митрополит УПЦ (МП) нагадав про те, що право проводити богослужіння українською мовою підтверджено трьома соборами - 1921, 1991 і 1995 років. Можна здійснювати богослужіння українською мовою, якщо дві третини приходу хочуть це робити" Чи знають про це право православні вірні УПЦ (МП) каміньського району?

Камінь

18:51 12.08.2017

"Молитовні тексти на ній зовсім не так звучать": звичайно, що не так "звучать" адже вони "звучать" у той спосіб коли саме Їх "ти" розумієш і саме тому "ти" тут говориш, що Вони не так звучать. Інакше вони дійсно тільки "звучать" але щоб вони не "звучали" й крім того, щоб Вони "тобі" розумілися то слід молитви проводити рідною для тебе мовою.

777

00:02 13.08.2017

Пане Камінь одна з відповідей (можливо не головна, але й не другорядна) на ваші слушні, як на мою думку, зауваження лежать у жіночій психології, адже поліські жінки домінують серед прихожан церкви як МП, так і КП.
На іншу тему-цікава на фото стара хата, крита тернітом в Острівку.

Камінь

11:30 13.08.2017

"зауваження лежать у жіночій психології, адже поліські жінки домінують серед прихожан церкви": це не тільки слушна думка але й передусім основна у тому що дійсно жінки являються тепер основою церки. Чоловіків немає або принаймі якщо Вони приходять до Храму то Вони стоять чомусь позаду жінок. Це моя особиста думка якою я підріплююся очевидячки майже щодень. Не даром пан отець з Підцир"ївського приходу "дозволив" жінкам приходити до Храмів навіть у день місячних тільки просто у цей день вибачте на слові слід тільки "підкластися" тому що три тисячі років назад коли писався Старий Завіт виявляється люд був ще на грані майже дикунства. Але обговорювати питання мови сьогодні в УПЦ виявляється табу через те, що виявляється мова повинна бути у церкві "божою" як будь-то для БОГА є проблема з мовою. Проблема є тільки в людей оскільки мова це і є БОГ яку він створив, дав для Нас й якою Ми сьогодні користуємося тільки не в своїй рідній церкві через те, що виявляється українська мова не є чомусь Божою. Такий висновок не може бути вірним, логічним й передусім правдивим.

Камінь

12:09 13.08.2017

Аби не було такого:"Інформаційний портал м. Дубно Рівненської обл. розповів про екологічну трагедію на джерелі, комплекс споруд довкола якого перебуває під юрисдикцією УПЦ Московського патріархату."
«Це показовий приклад, що буває після того, коли на святому місці роблять бізнес! Джерело Св. Анни. Після початку будівництва нового храму, вочевидь, пошкодили джерельну артерію, вода почала поступово зменшуватися."

Я-Оленка-зміючка

12:29 13.08.2017

777, ви стверджуєте, що жінок у церкві дві третіх, а чоловіків одна третя, тому ніяк не можуть наважитись на богослужіння українською мовою))) Очевидно, одне потрібне слово батюшки до жінок і дві третіх приходу вимагатиме правити рідною мовою))

777

17:46 13.08.2017

Пані Оленко висловлюю думку, яка загальноприйнята, що в основі жіночої психології поняття "берегині". У даному випадку берегині релігійних звичаїв, а поняття звичаю не вимагає наявності розвинутих особистісних якостей і сформованих ціннісних орієнтацій, зокрема мови як цінності.

Камінь

10:09 14.08.2017

У свій час коли я працював у військовому комісаріаті в часи першої революції я спостерігав надзвичано активну участь жінок які працювали у тутешньому військоматі в розмовах з місцевим військомом який був ЗА Донбас, Кучму але жінки ЗА Ющенко незважаючи на строге підпорядкування в установі. Тому у принципі знаю, що жінки мають власну точку зору незважаючи ні на що. Все-таки сім"я, родина перш за все і цьому випадку як і в інших слід шукати начало в сім"ї, родина.

Українець

13:05 14.08.2017

“Як говорить хто чужою мовою, той не людям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне…
Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе…
Бо коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде? Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, – як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер!..
Але в церкві волію п’ять слів зрозумілих сказати, аніж десять тисяч слів чужою мовою!” (14.2,4, 8–9,19).

18 серпня
Вчора
17:09 У двох селах Камінь-Каширського району не буде світла 79
13:34 РЕКЛАМА Сергій Євтушок: Українці шкодують, що обрали Порошенка президентом 127
11:57 Камінь-каширців закликають не використовувати політичну символіку під час відзначення державних свят 192
09:28 Через заселення шкідниками масово гинуть сосни 158
08:00 17 серпня: події, дати, іменини 87
16.08.2017
20:09 Новий Верховний Суд на 96% складатиметься з нових людей 114
19:47 У яких водоймах Камінь-Каширського району знайшли збудника холери 243
11:54 Камінь-каширським безробітним розповіли про ризики нелегальної трудової міграції 114
10:06 Дороги Камінь-Каширщини планують відремонтувати на 6 з половиною мільйонів 268
08:00 16 серпня: події, дати, іменини 70
15.08.2017
22:57 Черченського сільського голову судили за ненадання відповіді на запит 639
14:27 Камінь-каширським підприємцям нагадали про важливість дотримання трудового законодавства 194
08:49 ФОТО На Камінь-Каширщині відбувся обласний фестиваль з пляжного волейболу 442
08:00 15 серпня: події, дати, іменини 79
14.08.2017
16:50 Будівельники Камінь-Каширщини розповіли про плани на майбутнє 307
08:00 14 серпня: події, дати, іменини 115
Loading...
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин