Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Загляньмо в минуле: цікаве про лісовий медичний табір поблизу Карпилівки

09:37 28.01.2018

Влітку 1943 року в УПА «Північ» виникла настійлива необхідність мати цілорічний медичний табір для лікування хворих та поранених бійців. Керівництво військової округи «Турів» прийняло рішення про побудову медичного табору у лісах на схід від с.Карпилівка.

Безпосереднє виконання робіт було покладено на сотню Крилатого. В допомогу була надана саперна чота з галичан, що саме закінчили роботи на Володимирщині. Будівельний матеріал, дошки , колоди, бруси тощо вже лежав готовий у с.Несухоїжі. Сотня Крилатого прибувши на місце табору почала виконання земляних робіт та підготовчих робіт. По закінченню цих робіт дві чоти бійців вирушили в Несухоїжі, де вже на них чекали вісімдесят возів з матеріалами. Задля збереження таємниці розташування табору, бійці самі повезли матеріали в ліс. Після обіду валка порожніх возів потягнула назад, щоб повернути коні та вози господарям. Прибула й саперна чота і робота закипіла.

Були збудовані бараки для медичного персоналу, для самого шпиталю, для викладової зали із шпитальною кухнею, для охорони. Обладнали спеціальну операційну кімнату, були привезені ліжка, столики, медикаменти та медичні інструменти. Збудували велику стайню.

Із сходу та півдня медичний табір був прикритий болотами. Із заходу, на єдиній дорозі, був облаштований кордон. З півночі прикривали мінні поля. Був вироблений та втілений в життя план окопів довкола табору, загорожа із колючого дроту. На стежках були зроблені завали, все добре замінували.

Виконані роботи по облаштуванню медичного табору були прийняті спеціальною комісією, що висловила свої спостереження з найвищим признанням. Командування військової округи «Турів» висловило у наказі подяку бійцям за виконану роботу.

Вже на початку грудня місяця 1943 року сюди були направлені перші поранені та хворі.

Табір передали командирові Розважному .Охорону табору очолили Заболотний та Січовий. Комендантом табору, його господарем, був сотник Ващенко, учасник Другого Зимового походу. Лікарем працював єврей Білий, якого всі любили та шанували, якому ввіряли своє життя. Допомагали йому шістнадцять медичних сестер.


Спокійно табір пропрацював до березня 1944 року, коли територія району була зайнята Червоною Армією. Німці відійшли за Прип’ять. Почалися чекіст- сько-військові операції по очищенню району від «націоналістичних банд».

Поки фронт стояв на місці, до осені 1944 року все якось обходилось. Але з листопада 1944 року почались масові облави та зачистки, збільшилась кількість радянської агентури у лавах УПА та ОУН, у сутичках гинули вояки.

Чекістсько-військові операції проводилися протягом січня 1945 року десятками по району.

У січні 1945 року на території району загинули десятки вояків УПА, був смертельно поранений і помер у Камені-Каширському «Верховинець”, захоплений був у полон «Рудий», і був розгромлений медичний табір. При обороні табору, за радянськими джерелами, було убито трьох захис- ників. Було оголошено, що загинув « …главарь Верхивской боевки «СБ», под псевдонимом «ГОЛУБЬ». Крім того, були заарештовані шість учасників жіно- чої організації ОУН у районі.

«Голуб» не загинув у тому бою. А долі захисників та будівничих табору склались по-різному. «Крилатий» - Яковчук Йосип Кирилович, прожив довге життя, долучився до написання «Літопису УПА», помер у 2007 році. «Січовий» - Шумік Василь, 1926 року народження, із с.Залісся, воював разом із «Голубом», Миколою Бадасюком, а після його смерті очолив боївку, загинув 24 жов- тня 1955 року.

Як сказав у своєму виступі на відритті пам'ятного знаку в околицях с.Хотешів заступник голови районної ради С.О.Дмитрук, місце знаходження медичного табору буде визначено і на тому місці буде збудовано пам'ятний знак. Роботи у даному напрямку проводяться.

Тут доречно буде згадати радянське гасло: « Ніщо не забуто – ніхто не забутий». Не сумніваюсь, що краєзнавці району знайдуть інформацію про всіх жителів району, які брали участь у визвольній боротьбі.

Сергій УС,

село Стобихва.

09.01.2018

Коментарі

Володимир

09:47 28.01.2018

А причому тут Хотешів до Карпилівки?

Володимиру, Сергію Усу

11:08 28.01.2018

1) У Хотешові вже постав пам'ятний знак на місці таборування підрозділів УПА, а у Карпилівці це щойно планується.
2) Хотів би ще звернутися до Сергія Уса щодо бійця Голуба, у даному випадку Миколи Бодасюка. Мені розповідали очевидці тих часів, що десь у 1954/5 роках, тоді на дату я не не звернув належної уваги, біля В. Обзира (місце передачі Голуба у "бобік" з метою конспірації могло бути змінено гебешниками) вчителька-зрадниця, до якої на квартиру періодично заходив Голуб, дала йому снодійне і повідомила органи МГБ, забрали сонного упівця до Каменя цивільним райвиконкомівським "бобіком" з офіцерами ГБ всередині. Чи це був саме Микола Бодасюк, чи інший чоловік з псевдом "Голуб", оскільки це псевдо було у ті часи досить поширеним?
3) Можливо з читачів хтось знає більш-менш точно цю історію - напишіть, оскільки йдеться про "останнього" пійманого упівця у районі, це історичні події, як би хто до цього не відносився.

777

12:43 28.01.2018

Голуба Револьт Скрипкін застрелив із-за печі. Револьт помер декілька років тому в Ківерцях.

777-у

14:15 28.01.2018

Ви вже кілька років наполягаєте на цій версії, але, вам давали відповідь - жоден справжній чекіст ніколи таких речей не розповідає нікому. Цей ваш Револьт, якщо справді оповідав про Голуба, балабол чистої води і, можливо, працював щонайбільше сторожем чи прибиральником в районному МГБ...

777

14:36 28.01.2018

Під 2000-ні приїжджав у Луцьк у старому кітелі кгбістському з погонами полкана. В каміні ходив спершу з погонами літера і жив в будинку, де нині мешкає Подшивалкіна. Якщо ви не знаєте, то не морочте голову, я з дідом особисто розмовляв, бо він любив "земляків" з Каменя, а особливо з Волі.

землячок

16:12 28.01.2018

Ус - це ще той фантазер! По-перше,"Голуба" - Миколу Бодасюка застрелили у Верхах на початку 50-х років, снодійного йому ніхто не давав! Його тіло на другий день було виставлено перед місцевим православним храмом. У селі ще є живі люди, які про це пам'ятають!!! По-друге, щодо медичної база. Ніде не сказано, що вона була саме біля Карпилівки. Для прикладу, у Літопи УПА (том 23) вміщені відомості, що цей осередок знаходився десь 15-20 кілометрів на північ від залізничної станції Поворськ, на півдні від Каменя-Каширського. Якщо вірити цим кординатам, то ця база скоріше була ближче вже згаданих Верхів і Стобихви. І ще одне. Для чого писати таке, якщо точного місяця бази ти сам ще не знає?!

землячку

18:01 28.01.2018

Власне, виходячи з того, що ходять різні легенди щодо останнього бійця УПА у районі, я й хотів би уточнити ці факти. Звісно, що публічна позиція гебешників є спотворена. Правда є лишень у архівах, коли писався офіційний звіт учасників/керівників цієї операції, там є дата, обставини та фактичний стан справ. Правду, або хоча б частину цього, знають свідки тих подій. Інформацію про снодійне та "бобіка" я чув уже у 80-х роках особисто з вуст цивільних людей, котрі були безпосередньо причетні до транспортування Голуба у райцентр!

Антон

20:42 28.01.2018

В с. Несухоїжі зараз вісімдесят возів не назбирається.

Читач

20:48 28.01.2018

Добре, що взагалі про це пишуть, рано чи пізно дослідження отримає результат.

Власне, виходячи з того, що ходять різні легенди щодо останнього бійця УПА у районі...

23:17 28.01.2018

"Голуб" не був останнім членом ОУН, якого знищили в районі. У зимку 1951-го після Миколи Бодасюка героїчно загинули під селом Рудка Червинська у схроні Андрій Михалевич («Кос»), референт служби безпеки Ковельського окружного проводу ОУН, Клим Тимошик («Роман»), провідник Камінь-Каширського районного проводу ОУН та Пелагея Герасимчук («Оля»), референт Ковельського окружного проводу ОУН. А взагалі останнього провідника УПА засудили в Камінь-Каширському сіді до страти аж у кінці 70-х років минулого століття.

Для 23:17 28.01.2018

23:52 28.01.2018

Дякую за інформацію, але вона також, мабуть, потребує уточнення. Хоча б щодо "останнього провідника" у кінці 70-х , якщо ви маєте на увазі відкритий суд у РБК над рядовим бійцем служби "СБ" з Осівців/Грудків десь у 1985 році, то він не був провідником, себто керівником, та й не до страти ж його засудили, адже не змогли довести хоча б одної конкретної смерті особисто від його рук. Ну і за 1951 рік. У цю пору районом ще ходило чимало боївок УПА, це вже у '53-'54 роках з'явилися останні... Схиляюсь до того, що ми ведемо мову про різних "Голубів", якщо Бодасюк точно загинув у 1951 році.

хм

09:33 06.02.2018

щось схоже на радянську статистику: перший, останній, передостанній.....можна просто говорити про бійця УПА, його діїї на теренах краю, заслуги, огріхи і т.д, але не важливоі не обовязково акцентувати на цифрах.

Антон

16:41 11.02.2018

А Твердий з с. Погулянка хто він був Упа.

Володимир Ющик

09:37 12.02.2018

У нас в К-Каширському районі ще залишилось в живих декілька вояків УПА то можна б їх про це запитати.

22 лютого
Сьогодні
Вчора
20.02.2018
19.02.2018
18.02.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин