Що наобіцяли у своїх програмах кандидати у нардепи?

Частина волинського Полісся переживає наразі період розквіту і бурхливої діяльності місцевих політиків. У зв’язку із трагічною загибеллю нардепа Ігоря Єремеєва, 17 липня у виборчому окрузі №23 відбудуться перевибори.
 
«Таблоїд Волині» вирішив прицінитися до кандидатів із логічного, проте нетипового ракурсу. Тобто – прочитати їхні передвиборчі програми і вибрати найцікавіше. Попереджаємо: аналіз зроблено без жодної претензії на ґрунтовне дослідження. Проте і гарантуємо: читали-вибирали без жодного упередження. Отож,
 
32-річна начальниця Камінь-Каширської виконавчої служби Любов Балицька, попри те, що є самовисуванкою, у виборчій програмі чітко демонструє свої політичні смаки. Пише, що поважає таких політиків як «В’ячеслав Чорновол, колишній депутат від нашого округу Антон Бутейко, Єгор Соболєв, Семен  Семенченко  та наш земляк Ігор Гузь». Є й інші натяки, на чиєму боці виборчого спарингу перебуває кандидатка, типу: «благодійництво – це хороша та потрібна справа, а не шляхи входження в політику».

Структура виборчої програми кандидатки – дещо кострубата. Ліричні вступ та завершення, написані вишуканою мовою та з багатими літературними зворотами, ба навіть із цитатами Ліни Костенко, розбавлені щедрим переліком несистематизованих «питань та задач» (у даному випадку коректніше було б вжити «завдань», адже «задачі» – то переважно питання, які вирішуються методом обчислення; шанувальники творчості Ліни Василівни розуміють, про що я). Загалом, є ще кілька моментів, які дозволяють припустити, що у кандидатки були помічники із написання програми, причому – чоловічої статі. Принаймні, фраза «Я прихильник сильних особистостей в політиці» заставляє про це задуматись, адже будь-якій жінці комфортніше було б сказати: «я – прихильниця».
 
Якщо по суті, у програмі багато йдеться про збереження лісів, інших природних ресурсів, погану якісь медичних послуг та низькі пенсії. Із оригінальних пропозицій –  скасувати пенсійну реформу і «повернути  пенсійний вік жінкам 55 років», проводити люстрацію лише щодо корумпованих чиновників, а не всіх – «під лінійку» і «створення  ефективної  державної програми та створення реабілітаційних центрів для  подолання алкоголізму – чуми, яка набирає обертів з року в рік».
 
Програма луцького депутата, радикала Сергія Були, як і належить, наповнена «ляшківськими» закликами, на кшталт «корупцію на вила», «людям – добробут і майбутнє», «повна люстрація». Текст звернення до виборців – лаконічний, сповнений популярних обіцянок про низькі тарифи, комфортні умови для середнього і дрібного бізнесу, війну з корупціонерами. Тим не менше, програма абсолютно «не адаптована» під округ. При потребі у ній легко можна замінити ім’я Сергія Були на умовного Івана Іваненка, і відправити агітувати не на волинське полісся, а в херсонські степи.

 
Доцент національного юридичного університету, мешканець Харкова Федір Веніславський із перших рядків виборчої програми озвучує своє політичне орієнтування: «усунення олігархів від влади». Загалом програма багата і на загальні декларативні пункти, типу прискорення судової і медичної реформи, децентралізації, допомоги учасникам АТО, так і на оригінальні пропозиції. Приміром, зробити Волинь вільною економічною зоною, відмінити грошову заставу підозрюваним у корупції, боротьба із медико-фармацевтичною мафією. Прив’язка до локальних проблем – так само не найсильніша сторона цієї програми. Іще одне слабке місце – використання поки незабутого лозунгу, яким оперував керманич «золотобатонної епохи» – «Почую кожного!».

 
Екс-депутат обласної ради та екс-керманич камінь-каширської райдержадміністрації Іван Вовк склав бездоганну з позиції «так має бути» виборчу програму. В ній не упущено жодної сфери суспільного життя – від економіки, соціалки, освіти і медицини, до спорту, культури і навіть духовності. Прописано буквально все – від потреби переписати податковий кодекс до будівництва дитячих майданчиків в селах. Помітно, що кандидат – в темі, складати бюрократичні документи не розучився, та попри обіцянку на початку тексту про те, що буде «робити все щиро, від чистого серця», виборча програма видається надто беземоційною та узагальненою.

Наймолодшого кандидата – 26-річного мешканця Рівненської області Володимира Демчука висунула партія «Україна славетна». Приналежність саме до цієї маловідомої партії – те, чим гордиться кандидат і з чого починає програму: «Коли інші чубилися розколюючи суспільство у боротьбі за владу, команда засновників партії та однодумців працювали на єдність держави». Та й загалом програма – більше схожа на історичний екскурс передумовами створення партії, її ідеологічними цінностями. Для адаптації наприкінці тексту лише додали чи то обіцянку, чи то пропозицію: «гідно представлятиму інтереси громади у Верховній Раді».
 
Киянка, уродженка Узбекистану Ольга Зирянова вирішила взяти участь у виборчих перегонах за дорученням партії «Солідарність жінок України». Закликаючи «дати жінкам навести лад в Україні», кандидатка склала найбільш емоційну програму. «Кого ми народжуємо, дітей або рабів?» – запитує пані Зирянова та пропонує власне бачення розвитку держави. Більшість пропозицій – із соціальної сфери: повернути педіатрію, заборонити звільняти пенсіонерів, організовувати виїзні медогляди в селах, звільнити від податків зарплати, менші за три тисячі, скасувати податки на дитяче харчування й одяг.
 
Депутатка обласної ради, «батьківщинівка» Людмила Кирда, хоч на нижчому рівні, проте має непоганий досвід участі у виборчих перегонах.  Принаймні, виборча програма виглядає доволі грамотною, адаптованою і під округ, і під найактуальніші події. Відразу кілька пунктів стосуються децентралізації і кандидатка обіцяє «лише добровільне» об’єднання громад, і в той же час не обмежує себе скромними заявами, а пропонує відразу – «ліквідувати всі райдержадміністрації». Як справжня представниця дрібного бізнесу (щоправда, давно не в дрібних масштабах), декларує «малому бізнесу – малі податки, великому – великі». З оригінальних пропозицій – «працювати над спрощенням процедури та здешевленням ціни на підключення до ліній електропередач нових споживачів».

Безробітний комуніст Олександр Кононович не обмежував свободи своєї фантазії та поглядів при написанні виборчої програми. Волинянам пообіцяв, що ставши нардепом, організує мир в Україні, затим – її федералізацію, а тоді й ледь не світле комуністичне майбутнє із гарантованим першим робочим місцем випускникам вузів, із соціальним житлом, із робочими бібліотеками та клубами в селах і т.д.

 
Доктор філологічних наук, професорка Ірина Констанкевич із зрозумілих причин не мала шансів представити виборцям недостойну програму. Відтак, її документ – грамотний і з точки зору викладу, і різних психологічних прийомчиків. Кандидатка не говорить про абстрактні речі, а на кожну проблему має чітку пропозицію подалати її: «зроблю», «вирішу», «подбаю» – лише від першої особи, лише доконана дія, все як книжка пише. Пільгове кредитування на житло вчителям, не лише боротьба, а й профілактика захворювань, дотації фермерам, підтримка бійцям АТО, підключення місцевого телебачення – ось приклади ідей від штабу Ірини Констанкевич. Єдиним недопрацюванням у програмі можна вважати використання назви благодійного фонду, який активно працює в регіоні і де Ірина Констанкевич є заступницею голови правління. «Тільки разом змінимо наше життя на краще», – пропонує кандидатка і тим самим дає підстави блюстителям виборчих порядків сказати «но-но-но!». Адже використання благодійного фонду в цілях агітації можна розцінювати як порушення принципу рівності виборчого права.

 
Блок Петра Порошенка висунув мешканця столиці, тим не менше – уродженця Волині Юрія Кулачека. Кандидат у виборчій програмі обіцяє збільшення фінансування армії, реформу судів і правоохоронних органів, хороші податкові умови для підприємців, а селянам – нові умови для розвитку фермерства. Цікавий акцент – кандидат пропонує розвивати державу у такому напрямку, щоб суспільство перестало бути заполітизованим. «…Не важливо для пересічного українця хто сьогодні президент, прем’єр-міністр, який склад парламенту. Важливо, прокинувшись в ранці, бачити мирне небо, стабільний розвиток економіки і динаміку росту зарплат, зміцнення соціальних гарантій і вчасно отримані послуги та пенсії, радісні обличчя дітей та внуків», – пише Юрій Кулачек. Де б не народився кандидат, та очевидно, що трохи призабув місцевий колорит і вподобання, адже пересічному мешканцю округу, принаймні наразі, ще й як важливо знати про політиків все: і ім’я, і біографію, та ще й бажано – приправлену пікантними деталями.

 
Корінна киянка Валентина Малькова написала найлаконічнішу програму. У восьми пунктах встигла пообіцяти головні засади добробуту і навіть натякнути, що не зовсім відірвана від теми, вживши в складній конструкції всю географію округу: «сприяння економічному зростанню і закладенню інвестиційного фундаменту подальшого розвитку округу, підвищення добробуту населення Камінь-Каширського, Ківерцівського, Любешівського та Маневицького районів».
 
Іще один гість зі столиці, самовисуванець Олександр Орел в основу виборчої програми взяв пропозицію максимально передати владу у руки народу. Як варіант – шляхом створення таких інституцій як народне вето та народний вотум недовіри. Читаючи широкі повноваження, які кандидат пропонує передати для вирішення референдумом, мимоволі сумніваєшся, чи людина балотується в депутати, чи в голови ініціативної групи з організації референдуму. Загалом, програма надихає на оптимістичні думки: «Кожен працюючий, не економлячи на харчах та одязі, на місячну зарплату зможе купити холодильник або пральну машину; пересічна сім’я протягом 3 років матиме змогу придбати автомобіль протягом 10 – житло у місцевості проживання», – запевняє Олександр Орел і його можна було б визнати ідеальним кандидатом, якби до таких ідей додавався список із конкретних дій, як це все має статися.
 
Перший заступник голови обласної ради, свободівець Олександр Пирожик, схоже, не запарювався складанням окремої програми для виборчого округу №23. Як варіант – кандидат абсолютно солідарний із позицією рідної партії. У результаті його виборча програма – ідентична пропозиціям «Свободи», озвученим перед минулими парламентськими виборами.

 
«Айдарівець» Ігор Рицко не вперше отримує статус кандидата в народні депутати. Відтак, і досвід складання передвиборчих програм – теж наявний. Історія вже не пригадає, що минулого сезону планував робити кандидат Рицко в парламенті, якби його обрали лучани, а от ставши обранцем від Полісся, він обіцяє серйозно взятися за розвиток села. І тут справа навіть не обмежується абстрактним «не продавати землю» та «створювати робочі місця». Ігор Рицко пропонує будувати овочесховища, міні-заводи із переробки овочів і фруктів, надавати дотації сільгоспвиробникам тощо.

 
Звісно, виборча програма ніколи не була в Україні документом, про який пам’ятають довше дня виборів. Проте «Таблоїд Волині» звернув увагу кандидатів і виборців, що саме цей короткий текст має стати основою звіту тієї людини, яку 17 липня оберуть нардепом, про її дні, проведені в парламенті. Принаймні, ми обіцяємо, що не пропустимо жодної обіцянки.

Текст: Людмила ЯВОРСЬКА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Камінь-Каширський» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].​