Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

​З історії краю: римо-католицький костел у Камені-Каширському

12:00 03.08.2016
2466

Дорогі читачі. Район.Камінь-Каширський розпочинає рубрику "З історії краю".

Ми поринемо в історію нашої Камінь-Каширщини та ознайомимося з її минулим, про яке багатьом з нас відомо зовсім мало.

Отож перша розповідь директора Камінь-Каширського народного краєзнавчого музею Наталії Пась для читачів Район.Камінь-Каширський про римо-католицький костел.

Нещодавно одній із вулиць у Камені-Каширському повернули історичну назву – Костельна. І це закономірно, адже вона прямує до костелу, вірніше – до двох костелів. Загалом, то доволі цікаве й пізнавальне місце в Камені – тут знаходяться найдавніші будівлі на Камінь-Каширщині – каплиця домініканського монастиря І половини ХVІІ століття й костел, найбільш ймовірно, – такого ж віку. А поруч височіє нині діючий костел св. Архангела Михаїла й св. Антонія, зведений у 2005 році.

Історія старого костелу доволі захоплююча.

У І-й половині ХVІІ століття волинський воєвода князь Адам-Олександр Сангушко Кошерський та його дружина Катерина Уханська зорганізували в Камені монастир отців домініканів. Щоправда, в письмових джерелах зустрічаються різні роки його заснування: 1628-ий, 1637-ий, 1641-ий.

Відомий український історик Михайло Довбищенко, посилаючись на документи ЦДІАК України та архіву отців домініканів у Кракові, пише: «Кляштор оо.домініканів заснований у 1637 році. Згідно фундації монастир отримав пляц, на якому мав бути зведений костел і кляштор, село і фільварок Цер...». Ченці Каміньського конвенту отримали зобов'язання «щодня відправляти читану месу, а за душу фундатора – співати реквієм (крім неділі та великих свят)». Пізніше, коли місто перебувало у власності Красіцьких, костел був прикрашений художніми полотнами, створеними художником-піаром Лукашем (в миру – Кароль) Гюбелем (1722-1793 рр.), який проживав при кляшторі в Любешові; костели в Чарторийську, Пінську, Любешові, Кухоцькій Волі, Городищі теж були розписані його рукою.

В історичних джерелах зазначено, що при каміньському кляшторі були поховання членів шляхетних родин Богдановичів і Кметів. Йдеться й про значні пожертви на монастир у 1644-му, 1650-му, 1653-му роках членами шляхетних родин Богдановичів, Кметів, Радзимінських, Сангушка Адама та Уханської Катерини. У 1653 році князь Адам Сангушко вніс пожертви на монастир і фарний (парафіяльний – авт.) костел. Очевидно, на той час костел одночасно виконував функції як монастирського, так і парафіяльного.

Монастир був діючим до 1832 року, коли царська влада закрила його; відтоді костел став лише парафіяльним. Був перебудований у 1830-1837 роках.


Трішки сум'яття в подальшу історію костелу вносить праця Миколи Теодоровича, в якій він пише, що «римо-католицький мурований костел в ім’я Св. Миколая в містечку побудований у 1858 році прихожанами, парафіяльний, належить до Ковельського деканату». Однак, ніде не зустрічаємо інформації про руйнування (пожежу, знищення тощо) того костелу, який був перебудований у 1830-1837 роках. Очевидно, в 1858 році не було нове будівництво, а реконструкція (чи ремонт) старої будівлі, яка існує й до сьогодні.

У роки І світової війни костел був пограбований козаками й місцевими селянами, зникло начиння й ліхтарі. «Костел стояв без вежі, на передньому плані – три аркади на опорах, без стилю. Був то колись монастир домініканців, всередині мав старі образи і вівтарі… Частина вівтарів і конфесьйонал (сповідальня - авт.) сконфісковані із якогось Луцького костелу. Поруч – гробниці; то були колись труни Красіцьких, які Зігмунд Красіцький, повертаючись із заслання, вивіз звідси; на даний час там є труни родини Ордів», – таким побачив костел 15 березня 1916 року Аугустав Красіцький, один із потомків роду Красіцьких. Про це нині читаємо в книзі А. Жолкевської-Боем «Двір у Красниці й Губаловий Демон», виданій у Варшаві 2009 року.

За часів Другої Речі Посполитої будівля була відремонтована, придбано ікони, необхідне для богослужіння костельне начиння, лави, ліхтарі, орган. На фотознімках цього періоду інтер’єр костелу має привабливий і розкішний вигляд.



Та й римо-католицька громада була багаточисельною: відомий польський дослідник Леона Попек стверджує, що в 1938 році вона налічувала близько 1600 осіб. Така велика кількість була зумовлена тим, що до парафії належало чимало поселень, зокрема: Камінь-Коширський, Олександрія, Олексіївка, Бузаки, Черче, Дуброва, Дубецьк, Геленін (тепер – Оленіне), Гута-Камінська, Яномисль (Іваномисль), Єзьорко, Качин, Карасин, Карпилівка, Кірче-Станіславка (тепер – Краснилівка), Копилуха, Кримно, Криниця, Личини, Лютня, Лука, Майдан, Мельники, Млинок, Мостище, Нуйно, Ольблє: Лядське й Руське, Островок, Переброди, Підцир’я, Підріччя, Раків-Ліс, Сошично, Верхи, Великий Обзир, Воєгоще, Ворокомле, Вулька Качинська (тепер – Ставище), Видерта, Залаззя, Залісся, Запруддя. Відомо, що приписною до цієї парафії була ще й каплиця в селі Ворокомле; нині вона напівзруйнована. Останнім пастором каміньського костелу, в 1944 році, був ксьондз Ян Маркул (1894 – 1975). Його будинок стояв недалеко від костелу, за ним, в сторону стадіону, тягнувся великий фруктовий сад.

Ця місцина в місті називалась Закляштор’є.

Під час війни 1941-1944 років служби Божі в костелі не відбувались. Згодом, залишений напризволяще, він був пограбований, наполовину зруйнований і, як свідчать архівні документи, – значився в списку не діючих.

Є ряд підстав вважати, що в костелі знаходився один із найстаріших дерев´яних різьблених вівтарів на Волині, датований І половиною ХVІІ століття. З початку ХІХ століття він використовувався як горнє місце в церкві Різдва Пресвятої Богородиці в Камені-Каширському. «Роботою приїжджого ремісника є високопрофесійного рівня золочений вівтар з плоско різьбленими фігурами ангелів. Мабуть, з костелу в Камені-Каширському. Він вирішений як пластично трактована рама образу, прикрашена в’язками плодів, а скульптурний акцент дають різьблені пів фігури ангелів у завершенні», – так описує вівтар Володимир Александрович, професор, доктор історичних наук. Нині фрагменти вівтаря зберігаються в Камінь-Каширському краєзнавчому музеї.

Донині збережені костельні дзвони; найбільший датується 1927 роком, інші два – 1921-им. «Dzwon ten ufundowany przez Stanislawa Hr.Krasickiego ku pamieci wiernej slugl Pawlina Zoltowskiej w roku 1927 do kosciola parafialnego w Kameni-Koszirskiem», – написано на одному із них.

…Пригадується розповідь старожила міста, свідка тих подій Трохима Мельника. Це було влітку 1945 року, якраз у лісах влаштовували облави винищувальні загони, так звані «ястребки». Якось, перед початком такої акції, задля цікавості зайшов у костел енкаведист Василь Біловолов. Оглянувши інтер’єр, йому впала в вічі невеличка вціліла статуя Божої Матері, що стояла на підвіконні. Недовго думаючи, він вийняв пістолет, прицілився і точно вистрілив у неї. Залишивши численні друзки від намоленого роками образу, боєць разом з іншими подався в ліс, вишуковувати криївки українських патріотів. Навряд чи було великим здивування в свідків тієї історії, коли під вечір містом прокотилась новина, що лейтенант Біловолов загинув під час перестрілки із бійцями повстанської армії…

Значних змін будівля колишнього костелу зазнала в 1947 році: тоді в ньому облаштували деревообробний завод, а сусідню каплицю домініканського монастиря використовували як сушарку для дощок. Було спотворено автентичний зовнішній і внутрішній вигляд, двосхилий дах замінений на рівний, фасадний портик із трьома передніми і двома бічними арками був закладений цеглою, добудована задня частина. Ще більших руйнувань будівля зазнала внаслідок пожежі на початку 70-х років ХХ століття.

А з 80-х років до кінця 2012 року приміщення використовувалось під кондитерський цех; тоді всередині навіть побудували басейн із сауною. До грудня 2015 року перебувало у власності Волинської облспоживспілки, а згодом було придбане районною радою з конкретною ціллю – для облаштування в ньому районного краєзнавчого музею. Адже римо-католицька громада користується новозбудованим костелом, за яким, до речі, з року в рік ретельно й добросовісно доглядає родина Арсенюків, тому претензій на старе приміщення вони не мають. Швидше навпаки – парафіяни раді з того, що нарешті будівля матиме господарів і буде збережена, адже навіть із втраченими автентичними формами та художніми характеристиками вона має велику цінність завдяки зв’язкам із важливими історичними подіями краю та є колоритним вкрапленням до архітектурного ланшафту Каменя-Каширського.

... Поміж обома костелами шумлять віковими кронами старезні дуби. Хто зна, можливо, однолітки з костелом і каплицею. І все ж вони, як мужні дозорці, й дотепер стоять на варті історичної минувшини древнього Каменя.



Наталія Пась,

директор Камінь-Каширського народного краєзнавчого музею.

Фото з фондів музею

Джерела та література:

1. Довбищенко М. Волинська шляхта у релігійних рухах кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст. – ПП Сергійчук М.І., 2008.

2. Жолкевська-Боем А. «Двір в Красниці і Губаловий Демон». – Варшава, 2009.

3.Історія українського мистецтва. – Київ, 2011. – Т. 3: Мистецтво другої половини XVII–XVIII століть.

4. Пась. Н. Камінь-Каширське Полісся. З історії краю. – Луцьк, «Медіа». 2001.

5. Словник Географічний Королівства Польського та інших країв слов'янських. Т 3, Варшава, 1882.

6.Теодорович М. Історико-статистичний опис церков і парафій Волинської єпархії. Т.3. – Почаїв, 1904. – С. 241.

Коментарі

Камінь

13:00 03.08.2016

Пані Пась має номінуватися на наступну п"ятирічну каденцію, здається претензій до ЇЇ роботи немає. Але поскільки конкурс оголошено то якщо можливо нехай охарактеризує свій погляд на розвиток музейної справи в К-Каширську. Але попри того, що Ми Вам реперезентуємо свій респект хотілося б почути від Вас чому Ви не прийняли участи в так званих роботах по відриттю "меморіалу" Першої світової. Інше питання чи на часі відкриття Вашого сайту. Але здається в Україні є об"єднаний сайт музеїв України?

Ізя

14:06 03.08.2016

В Інтернеті є альбом фотографій німецького солдата з першої світової війни і в ньому є фото нашого костелу тільки з боку вежі, тобто там була ще й вежа.

Камінь

16:12 03.08.2016

Де ж ті фото?

Ізя

18:43 03.08.2016

Пане Камінь, якщо Вас та широкий загал цікавить це фото з альбому, то потерпіть ще трохи. Справа в тому, що я у Камені зі старим ноутбуком, а інформація у мене на новому, який залишив по місцю проживання. ПРиблизна підказка, бо справа дуже давно була: знайдіть спочатку фотографію готелю "Брістоль" у Камені 30-х років, а там десь має бути підказка про фото костелу.

Sterh

19:52 03.08.2016

Добру і корисну справу започаткували на цьому сайті, відкривши рубрику "З історії нашого краю". Я не раз ще на "Вістях Каменя" запрошував вести таку чи схожу рубрику щодо нашої минувшини місцевим фахівцям. Знаю Наталію Олександрівну, як сумлінного та фахового працівника, вдумливу і порядну людину, відтак сподіваюся на цікаві неординарні повідомлення та матеріали з питань краєзнавства. Доброю справою міської та й районної влади було б виділення певних коштів для повного оцифрування музейних експонатів, архівування майже 40 річної напрацювань місцевих ентузіастів-музейників, починаючи з В.М. Кмецинського. Адже прийшла пора відновлювати справжню історію нашого Поліського краю, звільняючи її від нашарувань та "доважків брехні" від істориків - поневолювачів цього краю, маю на оці польських та російських придворних літописців, що писали на догоду короля чи царя-імператора. А ще було б добре, аби пані Наталя відкрила окрему свою сторінку на фейсбуці, де б системно викладалися/дублювалися її дописи з цього сайту та інші матеріали місцевого музею. ФБ дає змогу скидати цікаві фото, тексти і нші цифрові матеріали, що зберігаються в домашніх архівах багатьох земляків, незалежно від їх місця проживання. Впевнений, що це принесе і неоціненну користь краєзнавчому музею нашого міста. Отож, в добрий час до обопільної та взаємовигідної співпраці....

Камінь

21:35 03.08.2016

В Однокласниках трохи схожу на пропозицію Штерха бачив. Доволі нових фотографій ще польської давності, багато таких які говорять про єврейську общину Каміня. Здається цей допис вів житель с. Раків-Ліса. Але потім на ту сторінку наскидали фото періоду радянської епохи треба чи не треба. Тому ця ідея варта уваги але тільки з огляду фахівця оскільки в Однокланиках потім переважно були фото з сімейних особистих альбомів. Краще подібну сторінку на цьому сайті або іншому подібному віддати фахівцю як ото пані Пась оскільки людина є фахівець своєї справи. Могла б претендувати на нач. управління культури оскільки зараз управління називається, управлінням культури та туризму. Не тільки співи та танці. Музей до речі входить тільки як відділ, сектор. Про те туризмом, наприклад навіть і не "пахне" крім звичайної "туристичної станції" позашкільним навчальним закладом відділу освіти РДА.

Наталія Пась

22:04 03.08.2016

Дякую, але давайте будемо ділитись думками про історію краю, не про мене. А туризмом тепер займається відділ економічного розвитку, торгівлі, інфраструктури та туризму апарату райдержадміністрації.

Sterh - Наталії Пась

23:03 03.08.2016

Пані Наталю, мова не йде про Вас особисто. Йдеться про те, що сьогоднішні ІТ -технології дають широкі можливості популяризації нагромаджених в районі знань, оскільки спотворену історію потрібно виправляти, забуті факти з життя та діяльності поліщуків потрібно відновлювати у пам'яті людей. Ви ж у силу своєї посади, фаховості та людських якостей маєте широкі можливості та нагоду допомогти землякам. Та й для музею гріх не скористатися такою можливістю. Важливим у цій справі є ентузіазм, бо якщо віддати цю справу райдержадміністрації то краще її й не розпочинати. Просвітницька місія рубрики "З історії нашого краю" не вкладається в адміністративні рамки сьогоднішньої заскорузлої системи. Та й особистість нинішньої нач.управління культури, при всій повазі до неї особисто, як людини, не підходить для такої справи. Тільки на Вас надія, повірте на слово та інтуїцію клаволюбів)))

Хрін

07:22 04.08.2016

Начальник управління культури рда нехай займається історичною пам'яткою культури, що почила у Бозі, а саме бувшою Святоіллінською церквою. Її основним хранителем була держава, яку на місцевому рівні представляє влада в особі управління культури. Що зроблено начальником цього підрозділу для встановлення істини і причини пожежі? Хто покараний? Як далі жити з цим болем у душі і серці? Чи мають моральне право люди, що не вберегли святиню залишатися на своїх посадах і займатися відновленням Храму?

Хріну

11:21 04.08.2016

А чому з цього приводу мовчить прихильна до МП громада? Навіть якщо церква згоріла через замикання, то є кого покарати за недбалість. Це не тільки технічних працівників, а і пожежників, відповідних чиновників, а також попів. Знищено державну власність - чому мовчить голова районної адміністрації, районні депутати, районна поліція, місцева прокуратура?

23 червня
Сьогодні
Вчора
21.06.2018
20.06.2018
19.06.2018
18.06.2018
17.06.2018
16.06.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин