Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

У Росії обіцяють «замочити», в Україні – сином не визнають

18:15 25.08.2016
1796

Від багатьох, хто воював, доводилось чути про бюрократичну тяганину з оформленням статусу учасників бойових дій, з документальним підтвердженням обставин поранення. «Що говорити про це, якщо наш бойовий командир Андрій Стасюк за півтора року на передовій не заслужив навіть права на український паспорт. Він очолював роту неофіційно, бо ж російський офіцер. Але завдяки цій людині ми живі й здорові повернулися з війни. Так і напишіть», — попросили ветерани батальйону «Айдар».

Пишуть на Волинському інформаційному порталі

Пройшов три війни і не забув своє родове коріння

— Що про себе розказувати? Пошукайте на російських сайтах інформацію про «Малиша», стільки всього довідаєтеся! Там навіть фільм документальний присвятили моїй скромній персоні. По радіо кричать, що «замочать» заклятого врага, який продався Україні, зі своєю ротою знищив половину батальйону «Призрак», командував такими героями, як наш «Таєць»…

Розмова відбувалася за два дні до сумної звістки з–під Мар'їнки на Донеччині, де загинули бійці батальйону «Айдар» Юрій Гуртяк та Ярослав Комаров. Перший мав псевдо «Таєць» і за голосуванням колишніх бойових побратимів — наших краян — був удостоєний звання «Народний герой Волині», хоч сам уродженець Сєвєродонецька.

В Андрія Стасюка, який відклав усі справи і поїхав із хлопцями віддати останню шану загиблим друзям, теж є ця відзнака обласної Спілки учасників АТО. Його бойові заслуги визнали ті, з ким він сидів в одному бліндажі, кого вчив військовим премудростям і вмінню виживати у складних обставинах. Він добровольцем пішов воювати на Схід України, державних нагород, пільг, належних грошових виплат не одержував, бо досі не має українського громадянства. І російського тепер теж не має.

В Кострому, де живе мама, дорога йому закрита. Доля цієї людини непроста, але багато в чому типова для покоління «родом із СРСР».

Батько — волинянин з діда–прадіда — служив за часів Союзу в Росії. Там Андрій народився і виріс. А родове коріння Стасюків — у селі Жмудче Ковельського району. В Жидичині під Луцьком живе батьків брат, теж колишній військовий. І Андрій в юності з вибором професії не вагався. Пішов у суворовське училище, згодом закінчив військову академію, пройшов війну в Афганістані. На мою репліку, що генеральські сини, зазвичай, знаходили тепліші місця, реагує гостро: — Я — десантник, це вам щось говорить?

Батько, до речі, на той час ще був майором, а не генералом. Та справа не в тому, в нас і в думці не було, щоб від чогось ховатися. Андрій Стасюк розповів, що пройшов декілька воєн — Афганістан, Чечню, будучи підполковником запасу, тренував підрозділ на базі НАТО в Мюнхені. 16 років тому він переїхав до України, займався бізнесом, нині живе у Ковелі. Батько трьох дітей. Дружина — українка. Коли на Сході розгорнулися бойові дії, сидіти вдома не зміг.

— Та хіба я один такий? Зустрів на Луганщині свого ровесника, з яким курсантами в молодості разом марширували в Москві на параді. Каже: «Подивився, як через недоумків–командирів пацани «пачками» гинуть — і стало шкода хлопців». От і я з тієї ж причини пішов воювати. З російським паспортом у військкомат не було чого потикатися, тому поїхав сам у Луганськ. Якраз створювався 24–й батальйон територіальної оборони «Айдар», брали добровольців.

Заступник командира батальйону Лихоліт подивився мої документи: «Росіянин? Підполковник? Формуй підрозділ, а оформити тебе можу тільки за цивільною спеціальністю —провідним інженером». І я взявся з нуля організовувати свою Афганську роту, в яку потім усі просилися, бо чули, що в нас не було втрат, незважаючи на активні бойові дії, — згадує Андрій Стасюк. А від його побратимів почула: «Військовий професіоналізм «Малиша», сувора дисципліна, заборона пияцтва, турбота командира про життя і здоров'я підлеглих на передовій важили дуже багато».

«У всіх хлопців по 2-3 контузії, але цього не доведеш…»

— Ті, хто приходив з Майдану, в перші дні готові були з голими руками бігти на танки. Ніхто не думав, оформлений він чи ні. Добре, якщо дали автомат. А тепер хлопці мусять доказувати, звідки прийшли каліками. Наш командир не був призначений офіційно, але його накази всі виконували, бачили, що знає толк у військовій справі.

Він у всьому строго вимагав порядку, всі наші люди були оформлені. «Малиш» не біг сліпо виконувати накази, а завжди обдумував, як виконати завдання з найменшими втратами. Тому в нас за 1,5 року не було 200–х, а серйозне поранення отримав тільки один боєць. Правда, контузій чи коли осколком десь зачепило, ми не рахуємо. Йшли воювати з власної волі, добровільно і не за якісь матеріальні блага, тому ніхто не приділяв цьому увагу. Майже у всіх хлопців по 2—3 контузії, але в госпіталях не лежали і тепер цього не доведеш, — каже айдарівець «Балу», в мирному житті — Михайло Передарюк. Мої співрозмовники добрим словом згадують свого ротного лікаря, столичного хірурга–окуліста, який знав свою справу і надавав кваліфіковану медичну допомогу на місці. Писали подання, щоб його нагородили орденом Богдана Хмельницького та іменним пістолетом — нагорі не почули.

— Вася «Док» укол зробить, головою потрусиш, щоб трохи «розвиднілося» і по всьому. Хіба вперше? Не було часу після контузії під крапельницями лежати. Я про себе не кажу, мені в госпіталь дороги не було без паспорта. А за бійців переживав. Не допускав, щоб по–дурному підставляли голови. Перш ніж атакувати, мусив оцінити обстановку, щоб грамотно діяти. Бувало, мені дорікало начальство: «Що, в «Айдарі» добровольці закінчилися?» А я відповідав: «Дурні в нас закінчилися». 29–й, 31–й, 32–й блокпости — це найгарячіші точки були, але ми нікого не втратили. Я матерям в очі можу дивитися, — каже Андрій Стасюк.

Єдиному офіційно визнаному 300–му з усієї роти — Миколі Гордієнку — допомагав збирати документи про поранення. «Гордія» посікло осколками під Кримським. Чоловік пройшов три госпіталі, а на ноги його поставив полковник Хоменко в Луцьку. — Рік тягнеться вже ця «паперова історія». Діло навіть не в статусі інваліда війни чи в пенсії. Тут справа принципу. Я ще на милицях ходив, а мусив їхати в штаб у Донецьк, звідти — у фінансову частину в Полтаву, потім у Новомосковськ, де був на полігоні, потім — у Широкий Лан… Десь згубили копію наказу, десь пропав журнал, подають запити, на які місяцями треба ждати відповідь. Нарешті на 21 липня призначили засідання МСЕК, — хвалиться доброю новиною Микола. Дякували хлопці лікарям місцевих госпіталів — Луцького військового і обласного для ветеранів війни, де мають змогу відновлювати здоров'я. А ще голові облдержадміністрації Володимиру Гунчику, який допоміг забезпечити роботою в лісовій охороні Волині 70 учасників АТО.

— Багато хто піарився на допомозі українським військовим. Володимир Петрович своїм коштом споряджав транспорт із продовольством, із усім необхідним для нас і не хотів, щоб хтось про це знав. Наша рота знаходилася далі, ніж інші підрозділи, туди не доїжджали волонтери, бо там гатили так, що не поткнутися. Не скажу, що пухли з голоду, але доводилося туго, економили все, раді були парі шкарпеток і банці сала. З Каменя–Каширського Андрій Романович і його тітка передавали нам харчі й одяг, — з вдячністю згадує Андрій Стасюк.

Ну а його побратими висловлювали єдине прохання: щоб влада посприяла у наданні їхньому неофіційному військовому командиру українського громадянства, адже досі вдалося домогтися лише дозволу на проживання. Андрій Стасюк хотів би займатися тією справою, в якій є професіоналом. Він може вчити воювати молодих і необстріляних, має достатньо досвіду і знань. Довів це на Сході. Але досі як про найбільшу відзнаку ветеран мріє про паспорт громадянина України.

Галина СВІТЛІКОВСЬКА

Коментарі

Цікавий

19:17 25.08.2016

А в Чечні на чиєму боці він воював? Невже за расєюшку? Тоді він просто найманець і не хер давати йому українське громадянство..

Цікавому

10:21 26.08.2016

Як офіцер ЗС РФ він зобов'язаний був виконувати накази своєї держави. Чечня не є частиною України. Сьогодні підлеглі Кадирова воюють проти України. А ті чеченці, які воюють за Україну поставили себе поза російськім законом. Стасюк також поставив себе поза російськім законом. У 1968 році дуже багато етнічних українців, які перебували на військовій службі в СРСР брали участь у придушенні демократичного руху в Чехословаччині. Це були і офіцери, і рядові. До цього, такі самі прості українці придушували демократичні рухи в Східній Німеччині (НДР), Угорщині, в Польщі, допомагали комуністам у В’єтнамі, допомогли створити Корейську Народну Демократичну Республіку, Китайську Народну Республіку. А ще варто згадати Афганістан. Ті з них, хто дожив до 1991 року, набули українське громадянство лише за фактом постійного місця проживання. Потім їхні і не тільки їхні нащадки захищали Януковича у 2013-2014 роках на Майдані. Стасюк воював за Україну, маючи і моральне, і юридичне право цього не робити. Він робив це в той час, коли сотні «свідомих» поліщуків переховувались від української Армії в Росії. То хто має право на українське громадянство?!

Цікавий - для дебілів

23:53 26.08.2016

Після отримання Україною Незалежності УСІ , що воювали в Чечні на боці расєї, вважаються кацапськими НАЙМАНЦЯМИ і вбивцями, тим більше в нинішніх умовах!! І ніякі блокпости зараз цього "малиша" не ВІДБІЛЯТЬ!! Головоріз він був і залишиться!!! Не хер йому давати громадянство!!

Цікавому

13:24 27.08.2016

Україна не отримала, а здобула державну незалежність, бо ніхто їй цю незалежність не збирався давати. Навіть США тоді розмірковували. Акцентую на цьому увагу, бо бачу в тобі людину не мислячу, а нервову. По-друге, і друга, і перша війна в Чечні з точки зору міжнародного права були діями з придушення сепаратизму. Це не загарбницькі війни, яку зараз проти України веде Росія. Україна є визнаною в світі і Росією в тому числі незалежною, суверенною державою. З боку чеченців – це був національно-визвольний рух. По-третє, Україна здобула державну незалежність задовго до початку першої чеченської війни, тобто між Чечнею і Україною немає нічого спільного. Стасюк був в Чечні як громадянин Росії, до складу якої входила Чечня. Навіть сьогодні дії Росії в Чечні, окрім тих, що підпадають під ознаки військових злочинів є законними. Так само як законними є дії України на сході України. У війні з Росією Україну підтримало чимало іноземців, а тому кожний з них має право на отримання українського громадянства. Це передбачено Українськім законодавством. По-четверте, якщо ти маєш відомості про те, що Стасюк під час перебування на сході України вчинив злочин передбачений Кримінальним Кодексом України або певними нормами міжнародного права, то не варто пінитись, а дати з цього приводу конкретні відомості і бути готовим виступити в суді в якості свідка. Якщо ти нічого проти Стасюка, окрім тваринного озлоблення, не маєш, то краще вгамуйся, бо руками таких нервових як ти, ФСБ проводить полювання на тих своїх громадян, які фактично порушили закон Росії. Стасюк порушив закон Росії на користь України, а тому він має право набути українське громадянство.

неБалу

23:37 28.08.2016

Злодій став хероєм! Ото новинка. В Рівному крав має судимість, в Луцьку щоб не посадили за крадіжки грошей з бюджету втік на схід, Доречі крав разом з Романович, отож хвалить мене куме а я вас. Кримінал в суді ще слухається, яке громадянство!? Ви що подуріли. Невідомо ще на кого він працює

Цікавому

15:44 29.08.2016

Цікавий!? Вгамуйся! Розумію. Гроші взяв, треба відпрацьовувати. Зарплатні на шампанське не вистачає. Імітуєш громадську думку: «крав разом». А чого раптом про блокпост забув? Бо шеф сказав, що не проходить така булька. Про Рівне почав патякати. Розумію! Швейцарець ідеї підкинув, бо йому Волинь прикупити кортить, «союзників» добирає. То ось! Обвинувачення формулює лише суд. Не тому, що він кращий, а тому, що йому це дозволено законом. А потім. Я не Романович і не Стасюк. Я дебілоненависник. І дуже не поважаю істот, причетних до провідників ФСБ- Путін інформацій. А ще останнім часом займаюсь «швейцарцем», вивчаючи його місцеві канали. Сподіваюсь, до кінця вересня цього року зустрінемось.

Всім

11:07 30.08.2016

" Дії Андрія Стасюка та його побратимів у справі охорони лісів та, мимоволі, бурштину від розкрадання суперечать інтересам і потребам місцевих керівників і напівкримінальних псевдобізнесових структур, які разом впродовж десятиріч жили з розкрадання державної власності.
Завдяки принциповій позиції, Андрій Стасюк ще з часів АТО став об’єктом ненависті з боку різного роду псевдоатовців та псевдопатріотів. Особливу неприязнь до нього проявляють деякі колишні міліціонери, які намагались зону війни перетворити на свій «клондайк». Для цього варто згадати про дуже помітний процес над колишніми міліціонерами-«атовцями», згадати дуже дивну поведінку з приводу цього процесу колишнього працівника міліції, а нині народного депутата Семена Семенченка.
Від початку лісоохоронної діяльності Андрій Стасюк заявив, що він і його команда у справі охорони об’єктів державної власності, не збирається іти в найми до будь-якого місцевого чи немісцевого олігарха, до будь-якої партії, до будь-якої фінансової групи. Захист народного багатства допускає матеріальну допомогу, але не може зводитись до обслуговування окремих частин суспільства.
Через низький професійний рівень більшості журналістів ЗМІ України, в нашій державі набирає обертів кампанія з дискредитації членів добровольчих формувань, які зупинили ворога у 2014 році. В разі, якщо ця кампанію не загальмують, вона перекинеться на всі чинні збройні формування України. На сьогодні досить того, що Волинська область демонструє невтішні показники у справі формування ЗСУ, НГ, ВМФУ."

Джерело https://ar.volyn.ua/20160815-151005/

Камінь

08:56 31.08.2016

"Від початку лісоохоронної діяльності Андрій Стасюк заявив, що він і його команда у справі охорони об’єктів державної власності, не збирається іти в найми до будь-якого місцевого чи немісцевого олігарха, до будь-якої партії, до будь-якої фінансової групи. Захист народного багатства допускає матеріальну допомогу, але не може зводитись до обслуговування окремих частин суспільства". - Не те, що "Свобода". То одного прилипне, то до іншого. Аби тільки гроші давав.

23 червня
Сьогодні
Вчора
21.06.2018
20.06.2018
19.06.2018
18.06.2018
17.06.2018
16.06.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин