Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Дещо про вік Каменя-Каширського і його назву

10:32 12.10.2016
1171

Історія літописного Каменя (Каменця) є виразним пазлом в історії України. Багато поколінь вписало власну сторінку в хроніку Камінь-Каширського Полісся, однак ще й дотепер відомості щодо дати першої писемної згадки про місто і його назву є доволі заплутаними й такими, що залишають історикам і науковцям простір для досліджень.

У «Літописі руському» неодноразово згадуються поселення із назвами, схожими за звучанням: Камінь, Кам’янець, Каменець, Камень тощо, що доволі утруднює їх ідентифікацію.

Деякі історики називають дату першої писемної згадки про сучасний Камінь-Каширський – 1196 рік, ототожнюючи його із літописним Каменцем. На цю ж дату вказують окремі архівні джерела, зокрема – Центральний державний історичний архів України у Львові. В наданій ним архівній довідці дослівно сказано: «Повідомляємо, що перша згадка про Каменець (нині Камінь-Каширський) зустрічається у «Літопису руському», перекладеному Л. Махновцем за Іпатським списком:

«Початок осені 1196 р. Володимир [Ярославич], поїхавши з Мстиславом [Мстиславичем], попустошив і попалив волость Романову довкола [города] Перемиля, а Ростислав Рюрикович, поїхавши звідси з Володимировичами [Мстиславом, Ростиславом і Святославом] і з чорним клобуком, попустошили і попалили волость Романову довкола Каменця. І тоді, набравши здобичі челяддю і скотом і відомстивши, вернулись вони до себе». Це дає підставу вважати, що на початок осені 1196 р. місто вже існувало. Більш ранніх згадок про це місто не виявлено.

Підстава: Літопис руський. За Іпатським списком переклав Л. Махновець. Київ. 1989 р., с. 361» [1].

Проте ряд сучасних істориків схиляються до іншої дати першої писемної згадки про місто на річці Цир, зокрема – 1262 рік. «Припом’янув Миндовг [також], що Василько-князь із богатирем [Бурондаєм] пустошив землю Литовську. І послав він рать на Василька, і пустошили вони довкола [города] Каменя . Але князь Василько не поїхав услід за ними, тому що сподівався він другої раті. Він послав за ними [воєвод] Желислава та Степана Медушника. І гонили вони вслід за ними аж до [ріки] Ясольди, але не догнали їх, бо рать [литовська] була мала,— вони тільки набрали були здобичі, і тому й одійшли спішно», – так звучить переклад фрагменту оповіді про Камень (Камінь) у Галицько-Волинському літописі за 1262 рік.

Деякі науковці вважають, що літописної згадки про наше місто не існує взагалі.

Плутанина із назвою на довгі роки спричинена, вочевидь, помилкою укладача чи переписувача (вони теж помилялись, як і всі люди). Тому ствердно називати дату «народження» сучасного Каменя-Каширського нині видається ризиком.



Щодо археологічних досліджень, то перші такі розвідки городища, що на правому березі Циру, де нині знаходиться дитяча школа мистецтв, були здійснені санкт-петербурзьким археологом П. Раппопортом ще в 1960 році. Тоді науковці константували, що культурний шар містить виключно пізньосередньовічні матеріали. Впродовж 1989-1993 років дослідження городища проводила археологічна експедиція Волинського краєзнавчого музею під керівництвом Сергія Панишка. Тоді на трьох розкопах площею 24 кв.м було знайдено понад 2 тисячі фрагментів кераміки та різних предметів: кусочки березової кори, скляні браслети, прясла тощо. Дослідження дали змогу стверджувати, що окольне місто знаходилось на південь від фортеці, а на місці городища був міський дитинець.

Опрацювавши знайдені речі, науковці виділяють два періоди в існуванні давньоруського Каменя: перший – ХІІ ст.-перша половина ХІІІ ст, другий – з ІІ пол. ХІІІ ст. Спорудження валу археологи відносять до періоду будівельної діяльності Володимира Васильковича, тобто ІІ пол. ХІІІ ст. [2, с.4 ]



Отож, тема залишається відкритою для подальшого вивчення і дослідження науковцями, археологами, істориками.

Чому ж саме це місце було назване Каменем (Каменцем)? Найбільш достовірно, що назва означує територію, де знаходилося багато каменю – твердої гірської породи, скажімо, кремнію (чи інших кам’яних відкладів, принесених колись льодовиком), якого й дотепер доволі на землях нашого краю, або, можливо, окремого валуна вражаючих розмірів. Про наявність великої кількості кам’яних відкладів на землях міста і краю йде мова в багатьох наукових працях. Інша версія, відповідно до якої збудована в цих місцях дерев'яна оборонна споруда була така міцна, як камінь, – є трішечки сумнівною.

Друга частина назви – Каширський (Коширський, Кошерський ) – походить від того, що місто певний період перебувало у власності князів Сангушків Кошерських, які йменували себе так від свого родинного гнізда – Кошера й при тім володіли нашим Каменем. Нині на місці Кошера існує лише городище між Старими й Новими Кошарами в Ковельському районі. Тому важливо знати, що Камінь і Кошер – це різні населені пункти.

Коли останній із роду Сангушків Кошерських – Адам-Олександр Григорович – помер без спадкоємців по чоловічій лінії, то Красіцькі, нові власники Каменя, починають іменувати його Каменем Кошерським, щоб відрізнити від інших поселень із подібною назвою.

Якщо ж вести мову про новітню назву міста, то вона є зрусифікованою саме через заміщення літери «о» в слові «Каширський».

Аналізуючи документи, які є в фондах музею, вимальовується така картина: коли місто перебувало в складі Російської імперії, то назва писалась по-різному: «Коширський» і «Каширський», з 1921-го по 1940-й роки – лише «Коширський», а вже з січня 1940 року й до сьогодні – тільки «Каширський». До речі, в Указі Президії Верховної Ради УРСР від 17 січня 1940 року «Про утворення районів у складі Волинської області» сказано: «утворити Камінь-Каширський район з районним центром у місті Камінь-Каширську. Включити до складу району місто Камінь-Каширськ і населені пункти колишніх Камінь-Каширської, Боровнянської, Сошичнянської та Пнівненської волостей – Камінь-Каширського повіту».

Нині ряд істориків та філологів схиляються до думки, що варто було б повернути місту його історичну назву. Напередодні проведення адміністративної реформи, можливо, було б доцільно винести це питання на загальне обговорення містян і жителів краю.

А загалом, було б цікаво почути й інші думки щодо дати першої писемної згадки про Камінь-Каширський і його назву від фахівців, краєзнавців і зацікавлених осіб.

Наталія Пась,

директор районного краєзнавчого музею.



Використана література:

1. Архівна довідка №104 ЦДІАУураїни у Львові від 01.03.94 р.

2.Пась Н. Камінь-Каширське Полісся. З історії краю. – Видавництво «Медіа». – Луцьк, 2012 .

На фото: територія городища ХІІ-ХІІІ ст. у Камені-Каширському.

Коментарі

Хрін

15:47 12.10.2016

Добру справу роблять на цьому сайті, започаткувавши публікацію матеріалів директора Краєзнавчого музею Наталії Пась. І не суть важливо хто ініціював цю просвітницьку акцію, головне - популяризація нашого древнього краю, наближення до її справжньої історії і минувшини. Я професійно не вивчав історії, але моя допитливість часом закидає до пам'яті факти, що у той чи інший спосіб вибудовують логічний ланцюжок, що дозволяє робити певні висновки. Зокрема, здається у книзі історика Наталії Яковенко, я зустрів факт, що мама Данила Галицького Анна у 1214 році, після вбивства її чоловіка Романа, якийсь час переховувалась у Кам'янці, що поблизу Володимира(значить не Подільський, з яким часто плутають наше містечко історики), зі своїми дітьми Данилом і Васильком по дорозі до своєї високопоставленої сестри на Мадярщину, можливо через Пінськ чи Берестя. Принаймні, наведений історичний факт, що у 1262 році Василько вже воював навколо містечка, значить воно вже сформувалось у такому статусі. Його древність, як на мене, підсилюється ще й тим, що ця місцина, як і Ратне, тобто бойове, були найпівнічнішим суходолом перед так званими Пінськими болотами, які не затоплювались повенями та паводками. Саме через цей факт, як пишуть історики, ці місця були крайнім північним форпостом перед наступом звідти ворогів - тевтонців, вікінгів та інших. Тому я схиляюся до давнішого 1196 року, коли місто літописно було згадане в нашій історії. Ну і ще про одне. Тут згадувалась археологічна експедиція у 1989-1993 роках, яка на 240 кв. м. знайшла у Камені " ....понад 2 тисячі фрагментів кераміки та різних предметів: кусочки березової кори, скляні браслети, прясла тощо". Я особисто пам'ятаю початки цих розкопок, можливо трохи раніше ніж у 1989 році, але площею біля 20 кв.м., які на глибині біля 3-4 м на самій Гірці, де тоді розташовувався райком, відкрили добре збережені залишки дерев'яного зрубу, підлогу з грубих брусів, якісь мідні і череп'яні артефакти тощо. Після цього цю розкопку накрили чорною поліетиленовою плівкою до "особливого розпорядження". Чому сьогодні ми ведемо мову лише про "кусочки березової кори", скельця тощо? Фото цього зрубу я зустрічав не раз вже значно пізніше. Ну і про повернення старої назви. Думаю, що це своєрідне ретро, як і, для прикладу, Лучеськ ще не на часі. Побагатшаємо, станемо трохи європейськими тоді і змінимо метрику. То не декомунізація, що потребує невідкладності )))

Наталія

22:17 12.10.2016

щодо повернення старої назви - мабуть, ви маєте рацію.

777

22:39 12.10.2016

Також не історик, але літописи то не є джерелом об"єктивних фактів? Звідси слідує, що посилатись на літописи можна лише на стадії так званих робочих гіпотез і не більше. Значно більше об"єктивної інформації в артефактах, про які пише пан Хрін, зокрема, залишки дерев"яного зрубу. Якби його всебічно дослідили різні фахівці, а не лише археологи, то туман над історією Каменя трохи би розвіявся. Найпростіше і те, що всі знають радіовуглецевий аналіз деревини, потім аналіз технічного рішення споруди, аналіз способів обробки деревини тощо.

777

22:52 12.10.2016

Також, на мій погляд, бажано знайти всі старі цвинтарі Каменя, що не легко, бо зовні,-на поверхні, нема жодного сліду та також всебічно дослідити останки, в тому числі і їх ДНК. На Волі, наприклад, знаю точні місця десь 200 чи 300 літньої давності могилок (хоча це дуже пізні для вирішення цього завдання). Історики ж знають епохи в поховальній культурі (спалювання, не спалювання і таке інше).

а може тут правда?

21:20 28.10.2016

https://be.wikipedia.org/wiki/Горад_Каменец

Volder

15:06 30.10.2016

Наталії і дописувачам-Спасибі за працю.Цікаво.

Читач

16:25 02.11.2016

Гарна стаття. Дякую!

Камінь

13:18 20.11.2016

"популяризація нашого древнього краю, наближення до її справжньої історії і минувшини": популяризація, Цим не закінчується оскільки рано чи пізно Ми залишаємося в сучасній інтепритації минувщини і тим більше по так званій декомунізацції які так чи інакше відкидають як щось таке як злісний нарив на тілі українського народу. Тепер шукають минувщину, свою історію... Але шановні далеко ВИ зайдете шукаючи свою історію як таку яка Вами називається своїм? У кожнім історичнім часі були свої негаразди які так чи інакше прокочувалися по українському народу як шкідливе у Вашій інтерпретації. Де тут більше українського, а де менше? Тому Вам говорю усім, ХА. Кожний час ніс свій кластер минувщини які так чи інакше накладається на сьогодні і маємо те що маємо. Про те наприклад той самий радянський час який Ви відкидаєте сьогодні як шкідливим виявляється мав найбільший розвиток так званого народного господарства за останнє здається століття два і не менше. Мало перелічити тих здобутків так званого Вашого радянського періоду але Ви самі повині знати що мали і що маємо за так званий період української незалежності. І поки ці здобутки на на користь української незалежності оскільки хоча б принаймі стільки доріг не побудовано навіть й за Польський період і навіть й за український час на жаль. Тому я б велів собі так думати що нашій державі не якихось там 25 років але принаймі більше долучаючи хоча б принаймі радянський час, оскільки пани Поляки рахують відлік своєї держави не від часу незалежності від радянської чуми але набагато більше незважаючи від того коли вони були у приймах в Російській імперії і навіть не від часу коли фашист із Сталіним розбив Їх у щент. Але українці воліють думати що відлік їхньої держави насамперед це відлік часу коли радянська імперія розвалилася на куски. Але ж українці все-таки мали свою державу й раніше принаймі в часи УРСР тому принаймі у цьому випадку можна було й застососувати так звану декомунізацію якщо комусь там випало попрацювати на майбутнє. На мою думку наприклад якщо Ми б рахували свій відлік держави від часу заснування УРСР то МИ не мали б тих процесів які маємо сьогодні як ото - Крим і Донбас оскільки Ми б мали більше власної історії. І ще, тут ніхто не говорить наприклад, що минувщина наприклад під Польським протекторатом або під Литовським небула нашою історією тепер ЇЇ шукають очікуючи на позитивні моменти. Але зі своєю недавньою не можуть впоратися, відкидають ЇЇ як щось непотрібне як таке що не має історичної перспективи. Але ось історична перпектива - ніколи наприклад К-Каширський Мер не мав би у центрі К-Каширського на місці так званого гетто і ще раніше єврейського ареалу КВАРТИРИ в добротному будинку оскільки ЙОГО батьки проживали у курній хаті десь там на Любешівщині. Ось чому принаймі К-Каширська міська рада не приймала рішень про декомунізацію вулиці Радянської але віддавши таке право на область. Оккей?

для 777

18:23 25.01.2017

Аналіз деревини із зрубу на "гірці" та підошв Іллінської церкви проводився лабораторно спеціалістами Лісотехнічного інституту у Львові.

23 червня
Сьогодні
Вчора
21.06.2018
20.06.2018
19.06.2018
18.06.2018
17.06.2018
16.06.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин