Живописні місця Камінь-Каширщини на фото лучанина: Стобихва

10 Березня 2019, 19:17
Стобихва на світлинах Сергія Палька 16770
Стобихва на світлинах Сергія Палька

Фотозвіти із туристичних подорожей лучанина Сергія Палька вражають користувачів соціальних мереж.

Чоловік мандрує Волинню та фільмує дивовижні волинські села, живописну природу та її таємниці.

На його світлинах є чимало цікавих місць і Камінь-Каширщини. Тож пропонуємо нашим читачам познайомитися із фотоальбомами Сергія Палька.

Ось невеликий фотозвіт про трьохденний похід по Волинському Поліссю у лютому цього року, а також невелика розповідь про нього, які Сергій Палько розмістив нас своїй сторінці у Facebook.

«Старт маршруту нашої групи з трьох туристів був в селі Карпилівка. В похід пішли, крім мене, Сардак Дмитро і Кукшин Олександр. Туди ми добрались автобусом з Ковеля. До Ковеля приїхали самою першою електричкою.. За селом ми одразу зайшли в ліс і йшли ним біля двадцяти кілометрів до місця першої ночівки в селі Стобихва. Погода не холодна, похмура. Робили відхилення від маршруту. Так, сховавши рюкзаки, пройшлись до старого залізничного мосту вузкоколійки на Стобихівці.


Вирубка
Вирубка


 

Близько біля річки росте багато великих і малих ялин. Є старі живописні соснові ліси. Біля річки дика, бездоріжна природа з завалами, болотами, непрохідним лозовинням. По лісах розвішено багато бортей. Бабця, в якої ми потім ночували в Стобихві, у війну довгий час жила під цими ялинками в шалаші з матір"ю і іншими односельцями. 

 



На околиці Стобихви
На околиці Стобихви


«Близько кілометра від моста - залишки села Любарка. Тут ми задержались, обідаючи і обслідуючи єдину вулицю неіснуючого села. Зберіглись фундаменти хат, фруктові дерева і зарослі бузку. Село виселили поляки в тридцятих роках, коли створювали поруч військовий полігон.»

 

Сільський пейзаж
Сільський пейзаж


 

«Після довгих лісових доріг, вже в сутінках, вийшли в Стобихву. На ніч нас взяла місцева краєзнавець Макарук О. І. Бабці вже 78 років. Вона знає безліч цікавих історій з життя свого села. Дивились її фотографії. Слухали смішні розповіді про місцеві діалекти, які різняться у кожному селі. Найкультурніші і найграмонітніші люди жили в Верхах і Стобихівці.
На цвинтарі багато дитячих могил. Кожна молода мати мала могилку своєї дитини. Іллінічна розказувала, що в однієї матері в короткий період від дизентирії померло троє дівчат. В другого діда троє внуків.
Ходили в гості до Сергія Уса, який купив хату і поселився в Стобихві. Він регулярно їздить в архіви. Видав недавно одну книгу, на черзі друга.»

 

З Макарук О.І.
З Макарук О.І.

Одна з найстаріших хат в Стобихві. З 1923-24 років.
Одна з найстаріших хат в Стобихві. З 1923-24 років.

 

«Ранком я обходив західну частину села, фотографуючи сільські пейзажі з старими хатками. А в одиннадцятій годині ми, зібравшись, перейшли по мосту ріку і направились в бік Стоходу...»

 

вівці
вівці

Ріка Стобихівка
Ріка Стобихівка

Ріка Стобихівка
Ріка Стобихівка

Вулик на дереві
Вулик на дереві

Сільський пейзаж
Сільський пейзаж


Ріка Стобихівка
Ріка Стобихівка

Стара хата
Стара хата









 

 

Коментарі
10 Березня 2019, 23:19
Сергій Палько є унікальною за характером, наполегливістю та допитливістю людиною. Ще у 1997 році у 22 річному віці він одинаком наважився подорожувати велосипедом з Луцька в Крим, звідти на Кубань, Краснодар, Кавказ, далі - поворот в Росію понад Доном, Волгою на Саратов, Пензу і так далі, аж до Москви. А з Москви вже з розібраним велосипедом повертався на Волинь через Брест поїздом. Всього, за словами Палька, він тоді за 121 день походу проїхав своїм ходом 6250 кілометрів і близько 1445 поїздами. Разом 7 700 км. <br/>Чи уявляє хтось себе у якості такого відчайдуха? Я - категорично ні, оскільки треба бути таки Пальком, аби відважитися на таку подорож сповнену небезпек, напруг і несподіванок. Сергій фактично не їсть м'яса, невибагливий у інших житейських справах, водночас має гарну сім'ю, чудову дружину та троє діток. Його репортажі у соцмережах - це суцільне диво поєднання тяжкої праці подорожуючого з наплечником та неабияка природна здатність бачити і фіксувати об'єктивом красу природи. Діапазон його подорожей надто широкий та різноплановий. Сильна і неординарна людина цей наш земляк з почуттям прекрасного і вічного. Прекрасний &quot;волоцюга&quot;, як я його про себе називаю, заздрячи його натхненню та наполегливості...<br/>Хто хоче бачити його фоторепортажі більше - гугліть, він щедрий на фото та описи довкілля та рідної природи. Зокрема, дуже цікавим є його репортаж зі згаданого мною 1997 року з назвою &quot; Пригоди Бродяги&quot;, почитайте - не пошкодуєте!
Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39