Живописні місця Камінь-Каширщини на фото лучанина: Стобихва
Фотозвіти із туристичних подорожей лучанина Сергія Палька вражають користувачів соціальних мереж.
Чоловік мандрує Волинню та фільмує дивовижні волинські села, живописну природу та її таємниці.
На його світлинах є чимало цікавих місць і Камінь-Каширщини. Тож пропонуємо нашим читачам познайомитися із фотоальбомами Сергія Палька.
Ось невеликий фотозвіт про трьохденний похід по Волинському Поліссю у лютому цього року, а також невелика розповідь про нього, які Сергій Палько розмістив нас своїй сторінці у Facebook.
«Старт маршруту нашої групи з трьох туристів був в селі Карпилівка. В похід пішли, крім мене, Сардак Дмитро і Кукшин Олександр. Туди ми добрались автобусом з Ковеля. До Ковеля приїхали самою першою електричкою.. За селом ми одразу зайшли в ліс і йшли ним біля двадцяти кілометрів до місця першої ночівки в селі Стобихва. Погода не холодна, похмура. Робили відхилення від маршруту. Так, сховавши рюкзаки, пройшлись до старого залізничного мосту вузкоколійки на Стобихівці.
Близько біля річки росте багато великих і малих ялин. Є старі живописні соснові ліси. Біля річки дика, бездоріжна природа з завалами, болотами, непрохідним лозовинням. По лісах розвішено багато бортей. Бабця, в якої ми потім ночували в Стобихві, у війну довгий час жила під цими ялинками в шалаші з матір"ю і іншими односельцями.
«Близько кілометра від моста - залишки села Любарка. Тут ми задержались, обідаючи і обслідуючи єдину вулицю неіснуючого села. Зберіглись фундаменти хат, фруктові дерева і зарослі бузку. Село виселили поляки в тридцятих роках, коли створювали поруч військовий полігон.»
«Після довгих лісових доріг, вже в сутінках, вийшли в Стобихву. На ніч нас взяла місцева краєзнавець Макарук О. І. Бабці вже 78 років. Вона знає безліч цікавих історій з життя свого села. Дивились її фотографії. Слухали смішні розповіді про місцеві діалекти, які різняться у кожному селі. Найкультурніші і найграмонітніші люди жили в Верхах і Стобихівці.
На цвинтарі багато дитячих могил. Кожна молода мати мала могилку своєї дитини. Іллінічна розказувала, що в однієї матері в короткий період від дизентирії померло троє дівчат. В другого діда троє внуків.
Ходили в гості до Сергія Уса, який купив хату і поселився в Стобихві. Він регулярно їздить в архіви. Видав недавно одну книгу, на черзі друга.»
«Ранком я обходив західну частину села, фотографуючи сільські пейзажі з старими хатками. А в одиннадцятій годині ми, зібравшись, перейшли по мосту ріку і направились в бік Стоходу...»
Коментарі