ТЕМА ДНЯ: чи потрібна сьогодні професійно-технічна освіта

На сьогодні випускники шкіл здебільшого намагаються отримати диплом вищого навчального закладу  навіть якщо не планують працювати за фахом. Натомість професійно-технічна освіта має все менше прихильників, незважаючи на те, що на ринку праці найбільше не вистачає саме кваліфікованих робітників (дані Державної служби зайнятості за 2017 р).

За даними Міністерства освіти і науки лише 20% випускників шкіл в Україні продовжують своє навчання в ПТУ. Тим часом у Європі щонайменше 40% випускників шкіл йдуть у профтехосвіту. 
Що ж є причиною такого занепаду професійно-технічної освіти? І чи можливо сьогодні закликати учнів здобувати освіту саме в цих закладах.

Перша, і найвагоміша, причина є нестача коштів. Заклади професійно-технічної освіти не забезпечені сучасним обладнанням.Та що там про сучасне – звичайним обладнанням, на якому можна працювати, вчитися. Матеріально-технічної бази дефіцит, вона застаріла, ще з часів СРСР. Ремонтів немає, все давнє та непрактичне.

Ще з 2016 року через катастрофічну нестачу коштів, більшість профтехучилищ у регіонах опинилися на межі закриття. В результаті, під тиском масових занепокоєнь, Верховна Рада на початку лютого цього року ухвалила Закон № 3831-2 "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо фінансування професійно-технічної освіти".  Він передбачає повернення часткового державного фінансування ПТУ.

Важко не погодитись, що головна місія професійно-технічної освіти – забезпечити ринок праці необхідними кадрами, а це можливо у випадку, якщо мережа цих закладів буде приведена у відповідність потребам сучасної економіки. Та подекуди неготовність учнів сприймати та засвоювати інформацію призводить до інших наслідків – високий рівень непрацевлаштованості випускників. Це явище також свідчить або про незатребуваність новоявлених робітників на регіональних ринках праці (що дуже сумнівно, адже потреба в працівниках технічних спеціальностей існує завжди), або про невідповідність якості професійної освіти сучасним виробничим потребам. 

Все це потрібно сприймати не лише з огляду на ринок праці, а й на контингент учнів ПТУ, які приходять переважно з найуразливіших верств населення. 

Іноді деякі з цих дітей не зовсім розуміють буття сучасності, вони не пристосовані до тих проблем, що можуть виникнути в соціумі.

Тоді питання: для чого випускати дипломованих спеціалістів без перспективи працевлаштування?

Тобто нехай вони їдуть деінде і заробляють кошти за кордоном? В такому випадку для чого держава виділяє кошти на начання, якщо не здатна забезпечити роботою? Цих питань може бути безліч, бо це наслідок невдалих реформ, недосконалого законодавства. Адже, погодьтеся, дітям краще поїхати в іншу країну і там заробити собі на життя, аніж тут, в Україні, рахувати копійки від своєї заробітної плати.

Чомусь кожного року твердять, що професійно-технічна освіта нарешті відійде від Радянських часів, але результатів ніяких або вони мізерні. Українські ПТУ міцно вгрузли в цю систему, і щоб врятувати цю ситуацію потрібно чимало зусиль та часу.

На своїй сторінці у Facebook Володимир Гройсман ще весною писав, щоб українці не їздили по світу на заробітки потрібно створювати робочі місця за рахунок інвестицій і нормальні умови життя в Україні, а також забезпечувати підготовку кваліфікованих кадрів, щоб люди могли собі знайти хорошу роботу. 

З його слів, підприємствам потрібні професійні працівники, і вони готові платити їм гідну зарплату.

«Тому ми розпочали реформу професійно-технічної освіти: вводимо регіональне замовлення кадрів, переорієнтуємо освіту на ті професії, які реально затребувані, міняємо матеріальну і методичну базу, щоб за цими професіями учні отримували якісну освіту», - зауважив Гройсман.

Тож пропоновані в подальшому владою реформи повільно втілюються в реальність на практиці. Про реформування читайте тут.

Зверніть увагу як кожен заклад професійно-технічної освіти намагається «втриматися на плаву». Різні конференції, семінари, виховні години, міжнародна співпраця, себто будь-який пошук шляхів вдосконалення. Бо закриття училища – втрата робочих місць!

Зокрема, Камінь-Каширське ВПУ всіма способами дає про себе знати, впроваджує нові технології. Нещодавно,до речі, підписали угоду про співпрацю з естонцями. Комісії перевірки визнають його одним із кращих в Україні. Та матеріально-технічна база, умови перебування учнів і викладачів залишають бажати кращого.

Тож, на вашу думку, чи є майбутнє у професійно-технічної освіти в Україні?  Чи втілять реформи, коли на зарплати працівників подекуди не вистачає, коли вже кілька разів заклади були на межі закриття? Та головна проблема – вчити нема кого, бо учнів не вистачає, замовлення на спеціальності скорочують, а більшість випускників шкіл воліють мати вищу освіту (вона з недавнього часу стала набагато доступнішою).