Соціологія тижня: здоровий глузд проти шоу-бізнеса

Погіршення економічної ситуації в країні, зростання цін та тарифів, абсолютна неготовність влади до опалювального сезону змушує, нарешті, наших громадян потрохи відволіктися від телевізора й адекватно оцінити реальність. Проте... частина людей вірить телевізору, якщо він показує «інше життя» в серіалі за жанром політичної сатири. Саме про це свідчать дані актуальних соціологічних досліджень цієї осені.

Згідно з результатами спільного соціологічного дослідження трьох соціологічних компаній (КМІС, Центр Разумкова та Соціологічна група Рейтинг) першість у президентському рейтингу за Юлією Тимошенко. Вона майже вдвічі випереджає найближчих своїх конкурентів і є лідером електоральних симпатій в усіх макрорегіонах країни, за винятком Донбасу. Її готові підтримати 21% тих, хто визначився з вибором та мають намір взяти участь у голосуванні. А ось друге місце в рейтингу посідає... Володимир Зеленський (11%)! Третє місце ділять Петро Порошенко (10%) і Анатолій Гриценко (10%), а далі йдуть Юрій Бойко (9%), Олег Ляшко (8%), Святослав Вакарчук (6%) і Євген Мураєв (5%). Рейтинг інших кандидатів – менше 5%.

За результатами моделювання другого туру Юлія Тимошенко перемагає в усіх ймовірних електоральних парах. Зокрема, у чинного президента лідерка «Батьківщини» виграє з результатом 29% на 14%. Натомість Порошенко програє усім можливим кандидатам на вихід у другий тур.

Також «Батьківщина» має найбільшу підтримку серед партій. За неї готові віддати свої голоси 22% опитаних, які вже визначилися із своїм вибором. На другому місці «Слуга народу», який набирає 11%. Впритул до нього йдуть «Громадянська позиція» (10%), Опозиційний блок (9%), БПП «Солідарність» (8%), а далі розташувались Радикальна партія (7%) і партія «Наші» Мураєва (5%).

Гріє душу те, що зростає адекватність людей в оцінці своїх мотивів голосувати за ту чи іншу політсилу. Так, за даними дослідження, для майже половини (48%) опитаних головним чинником при виборі за кого віддати свої голоси, є підтримка соціально-економічних ініціатив партії. 78% опитаних вважають, що країна рухається у неправильному напрямку. Головними проблемами респонденти вважають підвищення тарифів на комунальні послуги (59%), низький рівень зарплат і пенсій (52%), підвищення цін на основні товари (42%).  А якщо перейти з особистісного рівня до загальнодержавного, то найбільш актуальні для України загрози – це економічний занепад (59%), масовий виїзд українців за кордон (59%) та зубожіння населення (51%).

До речі, дві третини респондентів вважають, що Україна найбільше потребує економічних реформ. 43% першочерговими вважають соціальні реформи, 37% – антикорупційні. А 72% виступають проти продажу земель сільськогосподарського призначення, і лише 13% – підтримують започаткування ринку землі. Тобто, ні постійна реклама продажу землі, як панацеї від усіх економічних негараздів, ані просування президентської концепції «АрМоВір» (армія, мова, віра) не спрацьовують і не цікавлять переважну більшість українців. Хоча 14 листопада перший заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко заявив, що безвіз, Томос й армія не є передвиборчими гаслами Президента і якщо він офіційно оголосить про участь у виборах, то йому є ще чим привернути увагу виборців. Але наразі нічого іншого немає. Ну не вважати ж привертанням уваги пропозицію президента «зірвати пломби та відкрутити газові вентилі», якщо в домівках немає тепла через непостачання газу?

У підсумку можна зробити такі висновки: безгрошів’я більшості населення зводить нанівець всі зусилля пропаганди, що рекламує «144 успішні реформи»; ті, хто голосував би «проти всіх», наразі віддають свою прихильність Зеленському; зростання підтримки Юлії Тимошенко та «Батьківщини» та їх двократний відрив від найближчих конкурентів – логічний наслідок наявності відповідей на виклики часу для України та плану виводу країни з кризи і розбудови її майбутнього; влада втратила підтримку навіть тих, хто завжди голосував за неї, побоюючись погіршення ситуації; чинний президент програє в другому турі не лише лідеру рейтингу – Юлії Тимошенко, а й взагалі будь-якому з конкурентів. Навіть тим, хто має меншу за нього персональну підтримку з боку виборців! Такої ситуації в новітній історії України ще не було.

Сподіваюсь, наступні соціологічні дослідження лише посилять тенденції, виявлені раніше.

Юрій Гаврилечко для UAINFO,

 експерт Центру аналізу економічної політики