«Парламент гальмує ухвалення закону про мову», – Ірина Констанкевич

20 Березня 2019, 10:00
«Парламент гальмує ухвалення закону про мову», – Ірина Констанкевич 2424
«Парламент гальмує ухвалення закону про мову», – Ірина Констанкевич

Законопроект № 5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який Верховна Рада почала розглядати цього тижня, відповідає запиту суспільства.

 Про це заявила нардеп від УКРОПу та співавтор документа Ірина Констанкевич у програмі «Вечір з Єгором Чечериндою» на телеканалі «Еспресо TV».

«Комітет з питань науки і освіти, Комітет з питань культури і духовності, велика кількість депутатів, громадськість провели величезну роботу у підготовці законопроекту до другого читання. Знайдено компромісні норми, формулювання, які влаштовують широкий загал. Власне, цей законопроект відповідає запиту суспільства. Він розрахований на перспективу розвитку української мови як державної», – наголосила Ірина Констанкевич.

Водночас представниця УКРОПу звернула увагу, що нчаразі процес розгляду законопроекту пригальмовується – парламентарі розглянули лише близько 100 правок з понад двох тисяч.

«Темпи, з якими їх почали проходити, свідчать про пригальмовування процесу розгляду законопроекту. Вірю, що парламентарі обговорять документ у сесійній залі як вкрай важливий для українського суспільства. Сподіваюся, переможе здоровий глузд та бажання затвердити українську мову як державну, а наступного четверга, коли планується голосування, у парламентській залі буде достатня кількість депутатів», – зазначила Ірина Констанкевич.

Як відомо, у першому читанні парламент ухвалив зазначений законопроект 4 жовтня 2018 року. Підготовка до другого читання тривала понад чотири місяці. Документ передбачає, зокрема, створення Національної комісії зі стандартів державної мови та запровадження посади уповноваженого із захисту державної мови.

Читайте також: Ірина Констанкевич розповіла про видатних волинянок, родину та роль Ігоря Палиці в її депутатській кар’єрі

Коментарі
20 Березня 2019, 14:04
Ой, леле! Ажне сльоза з радощів у мене виступила, як раптом &quot;найпатріотичніші діти&quot; з проекту Бєні Коломийського - УКРОПці раптом запереживали за стан української мови у якості її державної. Можливо, навіть є з цього приводу якесь конкретне та офіційне рішення партійного укропівського програмного докумету чи з'їзду, чи хоча б його виконавчого органу? Чи це така собі передвиборна риторика окремого народного депутата, аби виглядати &quot;у дошку&quot; своїм на виборчому окрузі? Бо якщо це щиро, якщо справді так вболівати за державність України, її незалежність від Москви, а мова таки дійсно є однією з фундаментальних речей у цьому сенсі, то чому б ще одній великій дитині того ж Бєні, клоуну Вовану Зєльонкіну хоча б на період президентських перегонів не підказати, що питання української мови на заході й у центральній Україні є важливим і не мели постійно російською, не відстоюй її так відверто і не видавай свого московського духу. Чи це така диверсифікація ризиків і розкладання яєць у різні корзини? Одні політичні &quot;діти&quot; бєнєфіціари на заході виступають за українську, а інші на сході - за російську? Головне, аби виграв Коломойський, а точніше - аби зберегти олігархію в Україні, от тоді грошей вистачить всім - і укропівцям, і клоунам і, головне, Бєні!<br/>А щодо невідкладного і аврального ухвалення закону про мову, то тут, вочевидь, і діюча влада, знаючи гостроту цього питання вирішила проексплуатувати його у вигідних для себе політичних мотивах. Бо з одного боку, є частина українців, які справді щиро і справедливо хочуть, аби солов'їна звучала від Сяну до Дону, причому вже і негайно, як це вимагав ще у 1992 році Степан Хмара у своєму вояжі в Крим, вочевидь, не розуміючи, що питання мови моментально не вирішується ні законом, ні указом, ні бажаннями окремих груп тих чи інших депутатів. Бо як росіяни, поляки та інші зайди не гнобили українську мову ще з незапам'ятних часів і в період тоталітарних режимів, але витравити її з переконань українців не змогли. Так, вочевидь, не просто заборонити чи зліквідувати російську мову з голів майже 10 млн. російськомовних українців, значною частиною яких є зрусифіковані хохли і малороси. А от політично відкинути від себе непродуманими політичними кроками - легко і просто. Не хочу давати рецептів щодо дерусифікації України, адже ще не завершено декомунізації та деколонізації на наших землях і, найперше, у головах значної частини українців. Або, скажімо, чи вартує нині у час війни ігнорувати роль цього мовного закону для російськомовних захисників України на сході, атошників, котрі з російськими словами, матюками і думками відчайдушно боронять наші українські землі від путінців з-за порєбрика. Тому, не все так просто, як декому здається, у цій справі має бути добре продумана державна програма, яка закриє, або прикриє російськомовним без знання української мови шлях до державних посад, особливо у правоохоронні, судові, фіскальні та інші масні на переконання багатьох органи. Окрім того, навіть за найближчих 20-30 років російську мову у силу різних причин, і у першу чергу через економічну відсталість України викорінити не вдасться та й чи є у цьому потреба? Старші російськомовні посадові люди вже ніколи не вивчать української у силу своєї ментальності, наприклад як відомий Азаров, котрий хотів її вивчити, але &quot;російська челюсть&quot;, а точніше мізки - не дозволяли цього. Прибалтика, де місцеві мови не схожі до російської, навіть перебуваючи у ЄС та у НАТО мають доволі складні проблеми у цьому питанні й досі. Та й світова практика, якщо її знати, підказує багато чого. Наприклад, Маннергейм, коли фіни стикнулися з проблемою свого державотворення у роки ДСВ, коли шведська мова там домінувала, закликав патріотичних фінів будувати на початках міцну економіку, військову, правову, соціальну державу і тоді вже паралельно вирішувати питання мови. Ізраїль, який, як держава, постав у 1947-48 роках, не мав повноцінного обороту івриту на своїх територіях, ця їхня національна мова була у глибокому занепаді і щойно за десяток-другий років почала оживати і ще й нині перебуває у стадії зміцнення і становлення. Можна наводити й інші приклади, коли до питань мови потрібно відноситись ну дуже продумано і далекоглядно, бо в умовах України часто російськомовні люди у силу різних причин є більшими державниками, аніж україномовна вишивата, яка не бачить далі свого носа і вважає, що одним законом чи указом, як я писав вище, можна вирішити таку складну проблему. Мова і церква поряд з економікою - це дві фундаментальні речі у державотворенні, які є або цементуючими, або руйнівними, залежно від тенденцій їх розвитку. Процес переходу з МП до ПЦУ у нашому районі є яскравим і наочним прикладом сказаного. <br/>Тому, не виключено, що задекларувавши прийняття законопроекту про мову народні обранці від всіх фракцій насамперед дивляться на свою особисту перспективу потрапляння до владного корита, а вже десь там на третьому плані у них стоїть держава та її майбутнє...<br/>П.С. Прикладом поспішності щодо мови був випадок у 2014 році, коли одразу після перемоги Революції гідності хтось лукаво, кажуть, що це був покійний Ігор Єремеєв, підсунув Верховній Раді скасування мовного закону Колєсніченка-Ківалова і депутати за це проголосували. Правда, отямившись, нове керівництво України зрозуміло, що це була на той час дурна затія і цей закон так і не був підписаний ні головою ВР, ні Президентом. Але це навіть непідписане рішення ВР Кремль оголосив забороною російської мови в Україні і необхідністю захисту &quot;единокровных братьев&quot; у Криму та на Донбасі!
20 Березня 2019, 15:22
Для довідки. Підсунув не Єремеєв, а фракція «Свободи». Це була їх остання провокація у Верховній Раді. Повноваження голови Верховної Ради і Президента на той час виконував голова ВРУ Турчинов. Тепер по суті. «Хохлізм» починається з нестерпного бажання звірити свої дії з Росією, мовляв, «всі вони москалі, але важливо що вони скажуть». По-друге, перед початком критики закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» варто прочитати сам закон, бодай в тій редакції, в якій він пройшов перше читання, в ідеалі – зо всіма запропонованими правками. Навіть побіжне ознайомлення з текстом дає зрозуміти, що Закон ніякім чином не принизить російськомовних захисників Україні, а ще таких, які відішли від державної служби, освіти, сфери обслуговування тощо. Після прийняття Закон на повну силу почне діяти, за певними розділами, за рік і більше. Закон не забороняє розмовляти будь-якою мовою за межами виконання службових обов’язків та з особами, які не розуміють, або погано розуміють українську. По-третє, самодостатню країну можна побудувати за умови, що більшість її громадян становлять особи, які не просто живуть в цій країні, а ще й відрізняють себе від громадян іншої країни. Так само, як родину можна збудувати, якщо будуєш одну конкретну родини, а не кілька паралельно. Для цього, в державному сенсі, ці громадяни повинні мати свою окрему мову, свою історію і свою Церкву. По-четверте, в мовному питанні варто задивлятись не на Фінляндію або Швейцарію, на які нас весь час розвертають з Москви, а на РФ, в Конституції якої сказано – ст. 68 – «1. Государственным языком Российской Федерации на всей ее территории является русский язык. 2. Республики вправе устанавливать свои государственные языки. В органах государственной власти, органах местного самоуправления, государственных учреждениях республик они употребляются наряду с государственным языком Российской Федерации. З. Российская Федерация гарантирует всем ее народам право на сохранение родного языка, создание условий для его изучения и развития». В нас національних Республік немає.
20 Березня 2019, 16:50
По-перше. Якщо вже вести мову за деталі поспішного та невиправданого на той ейфорійний через перемогу Майдану час скасування закону Ко-Кі, то проект про це на екстреному засіданні ВР 23 лютого 2014 року вніс В'ячеслав Кириленко, який тоді був нардепом від &quot;Батьківщини&quot;, а Ірина Фаріон гаряче піднесла його нардепам, а Єремеєв, якщо мене не зраджує пам'ять, одним з перших виступив у обговоренні та підтримав його скасування. З огляду на цю компашку, &quot;Батьківщина&quot;- Єремеєв від Литвина, я одразу зрозумів, що це провокативна штука і ми тоді мало не розсварилися у своїй родині біля телевізора, оскільки рідні мені люди також плескали у долоні з радощів, що нарешті у нас запанує рідна українська мова. Я ж, також щиро цього бажаючи, розумів, що це на той момент було політично необачно, оскільки в тих умовах цей закон вже не діяв жодним чином, а подальші події в Україні та навколо долі цього закону тільки підтвердили мої переконання. <br/>По-друге. Я обома руками, серцем і душею виступаю за безумовне запровадження в дію закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» і кажу, що він є одним із засадничих, основоположних і державоутворюючих законів. І саме через це його підготовка, прийняття та імплементація в життя має бути добре продуманою, бездоганною та корисною для нинішніх та майбутніх поколінь українців, незалежно від їх походження, переконань і вподобань. Приймати його бажано не в передвиборний рекламний період.<br/>По-третє. Аби Україна стала справді успішною європейською країною, для цього мало бути її абстрактним патріотом, потрібно бути думаючою, відповідальною, далекоглядною та результативною українською силою у тій чи іншій царині, яка приносить конкретні результати і зміцнює державні мури та фундаменти. На жаль, будівничих у нас малувато, здебільшого поки що у нас є чимало досвідчених і заповзятливих руйнівників, а поспішність, бездумне мавпування чийогось досвіду, як відомо і ви це правильно підкреслюєте, не завжди дає очікувані результати. Це я до того, що &quot;не варто придивлятися до фінів і шведів, а взірцем є Конституція Росії, де твердо записано про &quot;госсударственный язык РФ&quot;, оскільки в нашій Конституції також записано, що українська мова є державною, але що з того? Ми не тоталітарна держава Росія, у нас такий підхід з мовою не пройде і такою нас не сприйме європейський світ. Як на мене, дійсно не обов'язково оглядатися на фінів та багатомовних швейцарців, а от щодо ізраїльтян - я б цього не відкидав. Щоправда, у них там тривалий час членом Кнесету не міг бути не етнічний єврей. Це тепер там імітують навіть присутність кількох арабських палестинців, а в решті моментів там працюють добре продумані, далекоглядні, системні та результативні правила і порядки, що мають законодавче забезпечення. Україна ще тривалий час, як і Ізраїль, змушена буде збройно захищати свою державність, бо такі у нас північні сусіди, які своїх намірів, на жаль, не полишуть ніколи, доки не розділяться на домосковські &quot;улуси&quot;...
20 Березня 2019, 21:20
Сам написав і сам відповів.
20 Березня 2019, 22:00
Були дворяни, тобто царські холопи, але була шляхта. Це Європейське, але не московське явище. І скільки б серед традиційних українців, за текстом радянських чи російських підручників, не кпинили з приводу шляхти, але то були самодостатні люди. Недарма існує поняття – шляхетність, по суті синонім – козацька честь. І ось ви зі своїм інтерпсевдо «Шляхта», не маючи до честі ніякого відношення, намагаєтесь через демонстрацію зневаги до УКРОПу знівелювати факт і важливість утвердження української мови в Україні. УКРОП – це лише політична структура. Кому що подобається. Але є тема мови, як противаги язику, і якщо «укропівка» є співавтором цього законопроекту, виступає за його проведення, то всі бздури «шліхти» на тему своєчасності чи партійності є елементарним традиційним містечковим дебілізмом. Лише закомплексований «полішук» може розводитись з приводу, хто має право відстоювати українську мову. Лише довбаний «поліщук з болота» береться розмірковувати з приводу Кнесету та мови іврит. Можна приїхати до Ізраїлю, довести своє єврейське походження, отримати громадянство, але довіку лишитись в соціальній дупі Ізраїлю через небажання вивчити мову держави. Мова – це голос державної спільноти. Церква – це віра в цю державну спільноту. Історія – це умова перебування в цій спільноті. І якщо «укропівка», як вміє, відстоює мову, то варто стулити пельку і просто їй подякувати. .
20 Березня 2019, 23:20
Ого, розходилась сердешна в епітетах. Бачте, бо &quot;укропівка&quot; нині, як вміє, так і відстоює мову&quot;. Стаття на цьому сайті з'явилась лишень через те, що вже розпочалася парламентська передвиборна кампанія і мета цієї її статті є як самопіаром, так і піаром своєї політичної сили. Для того, аби популяризувати свою політичну силу цій &quot;укропівці&quot;, як народному обранцю, пора прозвітуватися про попередні обіцянки-цяцянки перед &quot;довбаними полішуками з болота&quot;, яких політики використовують у хвіст і в гриву вже впродовж багатьох років кому тільки не лінь. До того ж, той полішук мусить стулити пельку та не сміє з цього приводу навіть подати голосу, оскільки шляхетні й високоповажні пані та панове брешуть з високих трибун, як сірко на місяць, навіть не моргнувши оком. Я свідомо та цільово навів приклад, коли роздираючи вишиванку на своїх грудях окремі нардепи у 2014 році з невідомих чи незрозумілих міркувань також підняли питання мови, чим тільки нашкодили у складний для держави час, підігравши моковитам. Педалювання нинішнього закону про мову є схожим на ту саму ситуацію, оскільки ця поспішність за два тижні перед ПРезидентськими виборами може призвести до втрати його якості і тут насамперед переслідуються меркантильні політичні інтереси різних політичних сил. А своїм базарним сленгом на кшалт &quot;містечковий дебілізм&quot;, закомплексований, довбаний &quot;полішук з болота&quot; тощо, прихильники - адвокати цієї псевдопатріотичної політичної сили з назвою УКРОП лишень підкреслюють відсутність аргументації щодо послідовності їх творця Коломойського по відношенню до державної мови. Саме цю його гібридність та нещирість я показав у своєму першому коментарі, коли політичний продукт Зе відверто ігнорує державну мову, підтверджуючи цим конфлікт інтересів свого творця. То ж, чіпляючи ярлики на когось, насамперед на тих людей-полішуків, яким ви пропонуєте свої політичні послуги і владу, загляньте перш за все на себе у дзеркало і там побачите політичного покруча і невігласа, котрий бачить проблему вже після того, як його використають як дешевого пропагандона та викинуть у каналізацію історії. Хотіти добра державі і своєму народові і здійснювати свої кроки потрібно так, аби не нашкодити. Пам'ятайте відому біблейну притчу про спосіб встановлення між двома жінками справжньої матері дитини. Там запропонували кожній з цих жінок взяти за руку дитину і щосили тягнути її до себе. Звісно, що рідна мати відпустить руку рідної дитини, аби лишень та лишилась живою і неушкодженою. Так і з мовою, якщо &quot;укропівка&quot; відстоює, як вміє, то, вочевидь, треба так відстоювати, аби не відірвати цій &quot;дитині&quot; руку чи й голову...
20 Березня 2019, 23:45
Таке враження, що Шляхта, це Камінь в старості.
21 Березня 2019, 00:15
Так Камінь найбільше репетував і розхвалював УКРОП, а Шляхта тлумив укропівців та Палицю завжди!
21 Березня 2019, 00:20
&quot;Читач Шляхті&quot;: як на мене то що Читач що Шляхта то одна особа але сьогодні даю перевагу Читач-у. Шляхт-і, я вже Вам неодноразово говорив, оскільки ясно вже усім що це той самий &quot;Хрін&quot; що Ви обрали не ту площадку для своїх роз&quot;яснень, і так далі. Ви зможете й надалі тут піартися тільки у тому випадку коли Камінь-Каширську дадуть Повіт якщо не дадуть то марні Ваші спроби, Поліщуків то біш Поліссян надоумити на розум і не інакше. Потім шановні, Камінь між іншим у трьох випадках з одного має можливо найменший вік тому не слід скидати його з сіновалу )))))
21 Березня 2019, 08:44
Нудно.
21 Березня 2019, 11:45
Вже, мабуть, виборці - &quot;полішуки&quot; забули про той факт, що наша шановна народна депутатка, називаючи її так модними нині фемінітивами, не підтримала у парламенті найперше у її каденції підвищення мінімальної заробітної плати. Мотивацію такого голосування укропівці пояснювали якимись там ну дуже &quot;поважними&quot; на їх переконання мотивами, хоча насправді основний і справжній мотив був один - насолити нинішній владі, через політичну війну Коломойського з Порошенком. Схожою ситуацією є й голосування за функціонування за мову, адже питання мови, як відомо, є універсальним методом політичної боротьби, надто, коли на кону стоїть посада Президента. Для Пороха важливо декларування самого процесу для західного електорату, але розтягнутий у часі він одночасно не відштовхує східняків. Тому й зрозумілі намагання укропівських політсил - &quot;підіграти&quot; пороху на сході, проштовхуючи мовний закон у часі. Не забуваймо, що згідно соціологічних даних, нехай і брехливих, у другий тур виходять фактично ПОП і Бєня. Причому команда Бєні складається з двох осіб, навіть їх слоган про це сам каже за себе - Зе -КоМанда. <br/>Тому й весь цей сир-бор підняли у коментах, що ж тут незрозумілого!
21 Березня 2019, 16:20
&quot; ...Азаров, котрий хотів її вивчити, але &quot;російська челюсть&quot;...&quot;-дід Олесь говорить про анатомію гортані, яка не може вимовити слова паляниця.
21 Березня 2019, 16:57
Не всі Бандери - українські націоналісти. Не всі Симоненки - комуністи. Не всі Констанкевичі – Коломойські. Не всі «полішуки» - українці. На всі патріоти - притомні
Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024