У Камінь-Каширську розповіли «Чи обов’язково жінці покривати голову, йдучи до храму» 

У цій статті висловлена позиція лишень Російської православної церкви та її кліриків на територіях, що залишились у сфері впливу з часів імперії у тій чи іншій формі. Якби ж запитати про покриту голову у прекрасної половини прихожанок інших православних конфесій чи інших віток християнства, тої ж грецької чи римської традицій, то їхнє трактування Святого Письма у цій частині було б дещо інакшим. Відмінність традицій РПЦ від інших релігійних течій у християнстві полягає у її неухильному дотриманню, наданню пріоритету перевазі форм, звичаїв та обрядів над суттю вірування. Однією з причин такого підходу є відсталість цієї Церкви від життя і часу через відсутність впродовж тривалого часу Всеправославних соборів і навіть ігнорування останнього з них - Критського у 2016 році. А останній Вселенський собор, як відомо, датується VIII століттям. Архаїчність РПЦ видається адептами цієї конфесії як якесь досягнення і послідовне та неухильне дотримання віковічних традицій. А суть послання Святого апостола Павло в своєму Першому посланні до Коринфських християн, вочевидь, полягає не у самій хустині, а у покритій голові, як символу чистоти і смиренності жінки через її місію дарування життя. Реалії ж такі, що часто диявол легко ховається під хустиною, а жінка з тих чи інших причин без головного убору є чистою і непорочною в питаннях моралі і близькості до Всевишнього. Звісно, що полеміка на цю тему давня як і Святе писання і вибір відношення до цієї теми диктується життям та правом на свободу людської совісті, котре безумовно вище від усіляких форм. Для прикладу, можна навести аналогічну проблему - чи можна сидіти у храмі? Колись один з священнослужителів на це відповів приблизно так: краще сидіти і думати про Бога, аніж стояти і думати про ноги... Іншим прикладом, котрий дає розуміння апостольських повчань, є відношення до релігії молоді у Європі чи на інших континентах впродовж вже тривалого часу. На жаль, кількість ревних прихильників архаїчності в релігії, навіть самої релігії меншає з кожним роком. І практика Почаївської Лаври, де відвідувачкам перед входом видають спідниці й хустки, котрі одягнуті в штани і просточолі, не сприяє ні світовій практиці, ні звичаям інших народів, ні санітарії та естетики, як такої. Можливо, смиренне відвідування Храму молодою людиною без особливої "ретивості" в дотриманні зовнішнього вигляду є стежкою до Бога, а принцип - "нє пущать" є тим терном, котрий не кожен може здолати. Звідси й протестантизм та приклади неабиякої успішності держав, де є ця свобода вибору і сповідування осучаснених підходів до розуміння СУТІ а не форми Божого слова. І, водночас, на фоні, скажімо, скандинавських країн, багатовікові проблеми самої Росії з її рівнем і способом життя та країн, котрі знаходяться в орбіті її ментального та релігійного впливу. Звідси й прагнення думаючих українців до традицій Київського православ'я, до його відкритості та прогресу, зокрема і служби Божої рідною мовою, який особливо був яскраво вираженим в часи князів Острожзьких, Петра Могили та їх послідовників...

У цій статті висловлено традицію багатьох років - так ходили в церкви наші прабаби, бабусі, мами, це не священник придумав. Моя бабуся навіть спала в хустині, на запитання чому відповідала , що не знає коли стане перед Богом, можливо це станеться вві сні, і вона хоче предстати перед Господом з покритою головою. Проте, насильно ніхто нікого не заставляє завязувати хустину.

Наша територія відносилася до Польщі коли годувалися наші батьки, проте у дівчаток, жінок було закладено - носити хустку. До чого тут руська церква?

Цікаві коментарі, які лишень підтверджують наведене мною. Зокрема, дякую Світлані за яскравий приклад, коли побожна бабуся надавала неабияку увагу хустці, як атрибуту, хоча, переконаний, вона також вела і побожний спосіб життя, намагаючись не грішити ні в чому. Але ж ні Святе письмо, ні священник не донесли до свідомості людини того часу та й тепер теж саме, що до Бога з'являється лишень душа людини, а грішне, як не крути, тіло бо ми всі грішні, в хустці воно спочило чи простоволосо залишається для праху землі, яко пам'ять і предмет поклоніння біля нього рідних та близьких.<br/>Щодо &amp;quot;наклепу&amp;quot; на РПЦ, бо мовляв &amp;quot;ми єстем польскі&amp;quot;, то це м'яко кажучи не так. Все ж таки Росія, прийшовши на українські землі Волині після ІІ та ІІІ поділу Польщі, а це найпізніше 1795 рік, все ж таки мали достатньо часу для зміни свідомості та насадження московських традицій кокошника чи бодай хустки в приміщенні храму, який, до слова, не вони самі придумали. Не забуваймо, що РПЦ вийшла з лона саме Київської Митрополії і навіть патріархію дістала внаслідок лизоблюдства русина/українця Гедеона Четвертинського, котрий за винагороду погодився переїхати у Московію та очолити завідомо незаконно/неканонічно набуту московську православну патріархію. Інша справа, що високий рівень освіченості київської людности (для прикладу гетьман Іван Мазепа володів практично п'ятьма європейськими мовами і латиною, а з моковитів на його рівні латиною, а це основна мова того часу для науки та високого спілкування між першими особами світу, володів один-два придворних бояри при царському дворі) дозволяли київській церкві йти більш-менш у ногу з життям. Про прогресуючу релігію українців свідчить і прийняття Унії, яка до слова розпочалася з Волині і Києва і лишень через століття прийшла до Львова. А той ще один невеличкий проміжок часу польської влади на Волині від завершення Першої світової війни і до 1939 року не є підставою вважати, як каже коментатор/ка з ніком &amp;quot;1&amp;quot;, що &amp;quot;Наша територія відносилася до Польщі коли годувалися наші батьки...&amp;quot;, оскільки питання ритуальності не вирішуються одним поколінням і впродовж якихось двох десятків років. Тим паче Польща у передвоєнний ДСВ період не ламала релігійності поліщуків, на це не було ні часу, ні мотивів, оскільки Вселенський Патріарх у 1924 році надав Томос Польській православній церкві, яка була утворена як осколок Київської Митрополії і свій осідок мала в основному у Холмі - давній столиці Київського князівства часів короля Данила, якого поляки з московитами, аби відвести пам'ять від руського Холма, назвали Галицьким. <br/>І ще одне, особисто для коментатора з ніком &amp;quot;1&amp;quot;. Вашою суттєвою помилкою у запитанні &amp;quot;До чого тут руська церква?&amp;quot; є те що не Ви бачите чи не знаєте суттєвої різниці між руською і російською церквою! Саме Поняття і назва країни Росія були введені Петром І щойно у 1721 році після того як Московії перед цим вдалось у сумнівний спосіб залагодити питання патріархії своєї православної церкви і перенести престол у свою столицю. У цю ж пору у Києві у Печерській Лаврі навесні цього ж 1721 року &amp;quot;випадково&amp;quot; вигорів найстаріший архів з давньорусЬкими грамотами і привілеями київської держави, у т.ч. і від Вселенського Патріарха. У Лаврі у цей час звісно порядкували московські попи, ну бо як інакше після вікопомного Воз'єднання навіки віків під орудою Богдана Хмельницького. Лише після цього у московському перекладі &amp;quot;Повести временных лет&amp;quot; у фразі &amp;quot;И сел Олег, княжа, в Киеве, и сказал Олег: «Да будет это мать городам русским» цілком випадково, ну як і згадана вище пожежа у Лаврі, у слові &amp;quot;русЬких&amp;quot; московський монах-перекладач допустив ошибочку і замість м'якого знака &amp;quot;Ь&amp;quot; з'явилась буква &amp;quot;С&amp;quot;. Так слово &amp;quot;руських&amp;quot; стало &amp;quot;русских&amp;quot;, а церква московська стала називатися &amp;quot;русская&amp;quot;, остаточне утвердження цього терміну у назві церкви таки належить Сталіну. Сподіваюсь, тепер Ви будете знати різницю між руською і російською церквами. Якщо є сумніви, то почитайте про реформу Нікона!<br/>Як кажуть - нічого особистого, тільки факти!

Думаю що в Біблії говориться про покривання голови не хусткою а паранжою чи покривалом .

А ходіть до церкви хоч в чому мати народила.Епіфанію аби стадо до своєї&amp;quot;фірми&amp;quot; зігнати,він щей до церкви музики найме,аби весело було.

мала на увазі, що в хустках ходять не лише в руську церкву, але є і інші віри де жінки навіть вдома ходять наприклад в паранжі....,

Наскільки я знаю в паранжу дома носять тільки тоді як гості заходять.

Як правильно: У Камінь-Каширську чи в Камені-Каширському???

Слухати та пояснювати кожне слово попа, не є правильно. На те він і батюшка, щоб на своїй хвилі бути.

Ваші дописи-коментарі є цікавими, але читають їх ті, хто про це знає, або зацікавився цією ділянкою знань. Проте таких вкрай мало. Що маємо насправді. Маємо людність українського і неукраїнського походження, в Україні та за її межами, які не втямили, не тямлять, а дехто ніколи не втямить різниці між церквою (читай – культовою спорудою, релігійною організацією) та релігією. Якщо їх старанно протестувати, то з’ясується, що насправді вони не бачать різниці між Богом та попом, навіть якщо той є порядним і толковим священиком. Бог – це ідея, а священика можна помацати. Тому, особливо в селі, йти з УПЦ-МП в ПЦУ означає «обідити» свого священика (читай – Бога в уяві «прихожанина»). В ПЦУ переходять національно свідомі. Цей процес розпочався ще у 1992-му переходом до УАПЦ, УПЦ-КП, тепер до ПЦУ, і в міру національного прозріння «прихожан», продовжуватиметься й надалі. УПЦ-КП тримався і переріс в ПЦУ тільки завдяки українському патріотизму. В нас немає релігійної освіти. Навіть попи, по своїй суті й в більшості, є циніками-атеїстами. Маємо таке і в УПЦ-МП, і в ПЦУ. Мало хто з них здатний пояснити, що церква (читай – релігійна організація) є тілом релігії. Якщо тіло хворе, то й для релігії в ньому немає місяця. УПЦ-РПЦ, в силу історичних обставин є раковим всередині та прокаженим ззовні тілом. Таким його зробила російська держава імперія. На сьогодні таке сяке здоров’я зберегла Еладська та Константинопольська православні церкви – грецької моделі православ’я та Ієрусалимська ПЦ – юдейської моделі. Перехід українців до ПЦУ з одночасним очищенням її від випускників московської та ленінградської семінарій є поверненням українців до релігії.

Якщо ти мислиш категоріями стадності, то зрозумілою є твоя сутність і конфесійна приналежність, неуку. Амен!

Рівень життя в державі оберненопропорційний кількості релігійних людей.

Дякую за розуміння моїх потуг )). Респект Вам за стислу в словах але розлогу за змістом оцінку релігійності нашої людности, її реалії та перспективи. Окрема вдячність за &amp;quot;випускників московської та ленінградської семінарій&amp;quot;, окремі факультети яких є у прямому віданні ФСБ. Наприклад, регентське відділення Ленінградської семінарії, чільні випускником якого служать ))) і у нашій області на святих місцях. Але, не все так просто, Польща щойно у нинішньому році звільнила у своєму МЗС з відповідальних посад всіх випускників МГИМО (Московский госсударственный институт международных отношений) з тієї ж причини. А в Україні їх ще ніхто й не рахував...