Камінь-Каширська ОТГ може стати найпотужнішою на Волині

Як швидко і легко прийнято рішення. Забули лише в людей запитати. А прийдеться ...

Я за ОТГ.

Амбітний коментар, скажу я Вам! Але тільки на перший погляд, оскільки цитую: &quot; Необхідне рішення для появи на карті ще однієї об’єднаної громади найближчим часом повинні прийняти і місцеві депутати.&quot;! Відтак, маєте інші конструктивні бачення - пишіть, звертайтесь до громади! Якщо тільки, аби &quot;таляпнути&quot; що-небудь не розібравшись, то тут і без Вас вистачає, от хоча б мене взяти....<br/>А тепер по-суті. Якщо виходити із змісту статті на сайті, то перед голосуванням пасувало би уточнити деякі моменти, деталі. Адже, що таке &quot;найпотужнішою&quot;? За кількістю населення, території чи виробничого потенціалу, себто місцевого ВВП? Чи буде це повітовий центр? Які очікуються прогнозні параметри фінансових ресурсів різних рівнів тощо...Зрештою, що вкладається у поняття &quot;край&quot; - область, її північна частина чи кавалок району? Але безсумнівне одне - місто Камінь-Каширський історично, географічно, політично, інфраструктурно, ментально та організаційно завше був і залишається центром Волинського Полісся. Звичайно, що він таким і буде. Його упослідження через ліквідацію різного роду управлінських ланок, як на мене, пояснюється дуже просто. В області чи не найперше, за Шпарика, був знесений пам'ятник Леніну, тут паралельно з Луцьком панували перші демократичні настрої, мітинги, некерована зверху районна газета за редагування І.Корсака. Навіть толерантна, але тверда і гідна пошани поведінка протоієрея Феодосія Кристецького, керівника місцевого благочиння та інші &quot;непослухи&quot; виходила за рамки тодішніх &quot;порядків&quot; у області. Навіть нинішній мер міста Василь Бондар є одним з перших революціонер-демократів району, все це та інші фактори зумовили таку обструкцію району. Цьому &quot;обрізанню&quot;, звичайно, сприяло наступне за Шпариком тодішнє керівництво району, яке не мало свого стержня, яловою, вочевидь, у цьому відношенні була й громада міста та району. Але Майдани 2004, 2013-14 років показали, що в районі є люди, котрі мають свою позицію, вони бачать перспективу і шляхи подолання проблем. Мабуть не випадково сайт &quot;Вісті Каменя&quot;, що відійшов у історію, також позитивно відрізнявся від інших сусідніх такого ж формату. Тому, якщо є політична воля у керівників області, а вона мусить бути, оскільки, так виглядає, що БПП свідомо злив округ УКРОПу не виставивши свою потужну кандидатуру на минулі вибори до ВР взамін на підтримку в питаннях майбутніх місцевих виборів та вирішення питання повіту. Думаю, це правильний стратегічний хід Гунчика і його команди у цих питаннях, маю на оці ОТГ та повіт, варто підтримати. Звичайно, що тепер конче необхідно вийти до потенційних членів ОТГ з попередньою потужною роз'яснювальною та й агітаційною, якщо хочете, кампанією. Ми є напередодні непростих і складних часів, маю на увазі не тільки процес утворення ОТГ, оскільки перейдено своєрідний рубікон і точку повернення до минулих часів і орбіти впливу Москви, відступати нікуди! Думаю, що все буде добре...

Так гарно і змістовно написати про Камінь може лише людина, яка прийшла в цей світ тут,-у Камені. Мати у власній системі цінностей повагу до отчого краю-заслуговує поваги. Респект Хріну.

За тавтологію вибачайте (емоції)

Повагу до отчого краю може зрозуміти лише та людина, яка сама носить у своїй душі цей вірус, цей генетичний код, що формується не одним поколінням. І мова не про мене і, даруйте, не про Вас, оскільки йдеться про щось значиміше аніж окремі персоналії чи окремі долі. Бо хтось, можливо, ностальгує за літньою, озерною, грибною, ягідною та іншою природою Волині, інший - за теплим і затишним батьківським будинком й обійстям з щедрим садком і ставком. Є люди, котрі підсвідомо асоціюють рідний край, у т.ч. і Волинь, зі своїми молодими літами, коли й сонце було лагіднішим, і зими, як зими з морозами, і снігом, що лежав до 2 місяців, а ковбаса &quot;Докторська&quot; справді була смачною, як і огірок з діжки, що лежав поряд з паруючою свіжозвареною поліською бульбою. Різні є спогади, асоціації, бо скільки є людей, - стільки й думок та світоглядних позицій. Але є речі глибші та принциповіші. Бо перелічені вище позитивні враження може зберігати у своїй пам'яті й зайда, якийсь 30-ти тисячник зі Сходу чи й Курської області, котрого молодим спеціалістом направили сюди на працю чи й &quot;виправлення&quot; норовливого характеру поліщука у потрібний для центральної влади бік. Але є код невластивий &quot;гостям&quot;, котрий боронив людей і в сибірських таборах, і в далеких краях не з примусу, а в силу різних житейських обставин. Не хотілося б пафосу, але цей специфічний код більшовики вирахували дуже швидко, саме його ламали голодом, ГУЛАГами, потрібними церквами, ідеологією (кіно, книжка, телевізор і т.ін.), але не змогли. Ламають і досі, пакуючи його в футляр &quot;русского мира&quot;, але от, холєра, не влазить, не конгруентним він до цього лискучого чамайданчика. Зламаними виявились &quot;кінцівки&quot;, &quot;ребра&quot;, пошкоджені інші важливі &quot;органи&quot; суспільного організму, але хребет таки вцілів. Я не пишу, боронь Боже, про себе коханого, я, фактично, цитую Оксану Забужко - народжену у Луцьку, сучасного письменника величини, на думку декого, не меншої від Ліни Костенко, особливо у міжнародному вимірі, завдяки якій, без перебільшення, до нас повернувся неперевершений Юрій Шевельов. Це вже Гепа з Допою зі всією своєю дурістю, на щастя, розбиваючи молотом перед телекамерами його меморіальну дошку остаточно й публічно підняли пам'ять про цього видатного українця. Я ретранслюю, якщо хочете, Володимира Лиса, також нашого земляка, котрий своєю книгою &quot;Століття Якова&quot; розкрив процес кодування української нації впродовж трьох поколінь на &quot;кривавих землях&quot; за визначенням сучасного історика Східної Європи Тімоті Снайдера. Є купа іншої літератури, інформаційних джерел, котрі допомагають зрозуміти процес кодування людини, нації, яку не переплавили у котлі минулих століть. Тому, якщо людина хоч крихту всього цього спостерігає, осмислює, вона, навіть із забутого, як дехто вважає, Богом Полісся бачить життя дещо інакше. А що вже казати про банальну ностальгію мене многогрішного до отчого краю. Та й наша застільна &quot;Волинь моя&quot;, якщо вона осмислена серцем, час від часу корегує добру властивість пам'яті поволі забувати минуле...Тому й не пересихає пуповина до свого краю, тому і &quot;Та не однаково мені...&quot; Це така карма, поліська чакра, що тягне час від часу поморочити голову своїх земляків хоча б на сайті. Багато хто з читачів справедливо думає, і для чого оце воно йому треба? А Хрін його знає - часом слушно пишуть окремі коментатори... От і Ви спокусили мене на певну відвертість своїм тим &quot;Респект Хріну&quot;. Більше того не робіть...)))

&lt;p&gt;Бачу, Дунайчук і Сус взяли до луцька в ОДА колишнього главного камінського регіонала Михалика...&lt;/p&gt;

Спочатку глянув на фото ,побачив хто лобіює цей процес - Сус ,дунайчук і Михалик (регіонал) і прочитав заголовок так :&quot;Камінь-Каширська ОПГ може стати найпотужнішою на Волині&quot; )) <br/>Подумав, що Фройд був правий щодо ролі нашої підсвідомості ))<br/>P.S. ОПГ - &quot;Организовнная Преступная Групировка &quot;