У селі Піщане відзначили ювілей освячення храму

07 Листопада 2019, 16:00

6235

У середу, 6 листопада, день вшанування ікони Пресвятої Богородиці «Усіх скорботних радість», архієпископ Волинський і Луцький Нафанаїл очолив божественну літургію у Свято-Покровському храмі села Піщане.

Саме тут, двадцять років тому, для місцевої православної громади був освячений храм, в якому два десятиліття продовжує лунати спасительна благодатна молитва, - інформує Православна єпархія УПЦ (МП).

У цей день, архіпастирю співслужили настоятель місцевого храму ієрей Миколай Павельчук, благочинний Камінь-Каширського округу протоієрей Стефан Михалюк, настоятель Свято-Покровського храму Луцька архімандрит Афанасій (Герман), завідувач канцелярією єпархії архімандрит Паїсій (Хомич) та клірики Волинської єпархії.

На малому вході архієпископ Нафанаїл відзначив високою церковною нагородою настоятеля місцевого храму священника Миколая – золотим наперсним хрестом.

Під час богослужіння владика разом з духовенством й прихожанами вознесли соборну посилену молитву за мир в Україні та за єдність світового Православ’я.

По завершенні літургії керівник Волинською єпархією нагородив активних прихожан благословенними грамотами та звернувся до всіх присутніх зі словом проповіді.

Владика Нафанаїл привітав настоятеля і прихожан з ювілеєм освячення храму та наголосив, що саме від нас залежить чи стане цей храм «Ноєвим ковчегом», в якому християни знайдуть спасіння від спокус та випробувань.

«Якщо будемо берегти чистоту віри, якщо будемо любити й прощати, то і стіни цього храму будуть для нас спасительним покровом, який подасть у молитвах до Господа Пресвята Діва Богородиця», – підсумував архієпископ Нафанаїл.

У свою чергу, настоятель храму ієрей Миколай Павельчук щиро подякував архіпастирю за високі церковні нагороди, духовенству, прихожанам й гостям свята та попрохав у владики архіпастирського батьківського благословення і посиленої молитви, яка оберігатиме і наставлятиме на істинний шлях громаду православних християн у селі Піщане.

Олександр Романюк Автор(ка)

Коментарі

09 Листопада 2019, 10:50

А в цей час Александрійська Православна Церква визнала ПЦУ. І нічого тут не поробиш.

09 Листопада 2019, 11:02

З цього приводу керівництво РПЦ впало в глибокий смуток і перестає згадувати Александрійськго патріарха в проповідях. Якщо справи підуть в такий спосіб, то за якийсь час Кирил забуде і про себе.

09 Листопада 2019, 11:46

Мабуть, ПЦУ спершу визнають п'ять найстаріші православні церкви, так звана Пентархія, а пізніше решта за Диптихом.

10 Листопада 2019, 12:05

Навіть якщо всі Церкви підтримають сцу , а одна людина залишиться вірна канонам, то це означатиме,що всі впали в єресь, а ця людина лишатиметься вірна Христу. Таке в історії Церкви вже було.

10 Листопада 2019, 12:38

Тою останньою людиною неодмінно будете ВИ!!! Але перед тим, як зважитись на такий подвиг, спробуйте зрозуміти – чи є сенс в каноні (сіреч - законі) для однієї людини??? Якщо ВИ цього не розумієте, то відійдіть у пустелю безлюдну і там напишіть собі конституцію. Канони склали люди – це правила спілкування між людьми. Для спілкування з Богом потрібна лише віра в Його існування.

12 Листопада 2019, 15:19

Канони створили послідовники апостолів, які перейняли віру у Христа і свячення від апостолів. Становлення і розвиток Церкви постійно супроводжували єресі і розколи. Чи знає коментатор &quot;Читачк&quot;, скільки єресей і як довго тривали у МОсковській церкві.

12 Листопада 2019, 18:11

Канони створили люди через непереборну потребу грошей і влади. А гроші, як подейкують у світі, придумали таки греки. Греки ж утворили Римську імперію та ще багато чого такого, що можна пощупати і помацати, себто для блага людства і нині, як виконавші свою місію, спочивають на лаврах. Візантія ж також з падінням могутності Риму відчула у собі сили і зачала твердити, що Римські прихильники християнства не правильно славлять Бога, треба наслідувати їх правила і канони і назвали себе православними. Після цього пішли у розкол і зачали клясти своїх братів по вірі - римську традицію славлення Господа, котрі йменували себе католиками, себто вселенські, всезагальні, об'єднані. Все було б нічо, якби османи також не хотіли грошей і влади, які приходять через завоювання територій. Зібрались з силами і завоювали частину територій у т.ч. і Візантію/Константинополь/Царгород/Стамбул і звісно православних, але вони не були більшовиками і їм вистачило глузду не знищувати осередок православ'я, оскільки через нього османи мали вплив на поневолені православні народи. Після Івана Грозного, коли занепала Золота Орда, московити відчули у собі також сили і вирішили побити османів, забрати собі Босфор - як &quot;митницю&quot; середземномор'я, а за одне і столицю православ'я Візантію. З тих пір ІІІ Рим сидить в московських головах твердо і непохитно, бо малоосвічені народи утримують попів, а попи утримують єпископів, митрополитів і патріарха та через них світську владу! Ось такі розклади, малята, за великим рахунком. Часто боротьба за гроші і владу за посередництва церковної вертикалі нічого спільного не має до Творця. Тому Лютер, Кальвін та інші назвали себе протестантами у християнстві і вийшли з пропозицією зменшити до мінімуму посередників між віруючою людиною та Творцем, так менше гріха і лукавства. Православ'я ж лишилось фактично традиційним, а українське православ'я, що має давнє Київське коріння, вирішило, що нема чого підтримувати пришельців з Москви із запізненням на 500 років, тим паче, що московити забули звідки вони перейняли віру, приватизували собі чужих прасвященників на чолі з Володимиром Великим та й претендують на території, аби мати ж ті мерзенні гроші та світську владу мало не у всьому світі... Звідси й вся проблема єдності, здавалося б братів у вірі!

13 Листопада 2019, 02:30

Іпатію, вашим екскурсом в історію церкви можна було би користуватись лекторові товарисва &quot;Знання&quot;,яке діяло, здається, при райкомі партії :-)

13 Листопада 2019, 12:40

А Ви широкоерудовані, я бачу... )) За тих часів &quot;панував&quot; войовничий атеїзм, але він також більш-менш базувався на історичних фактах, оскільки мав впливати не тільки на простих посполитих, але й працювати з мізками випускників бурс та священичого кліру. Думаю, що серед лекторів т-ва &quot;Знання&quot;, працівників райкомів, обкомів і вище, серед священичого люду тільки невеликий відсоток людей, котрі справді свято вірили в ідею, котрій вони служили чи служать, а частина - з часом і самі починають вірити у те, що проповідують. Решта мімікрує та працює в тій царині образно кажучи на &quot;кусень хліба та жбан квасу&quot; на свято. От візьмемо, наприклад, конкретно відомий у районі факт - чому отець Юрій з Волі, представляючи МП так ретиво гасає в зону АТО/ОСС? Аби сформулювати стисло - диверсифікує ризики! От прийдуть &quot;наші&quot; - а він має що їм сказати, у нього, як у &quot;Весіллі в Малинівці&quot; на обох боках митри є різні &quot;кокарди&quot; з орисами і двоголового півня і тризуба. Це в народі називають &quot;селянські хитрощі&quot;, або &quot; і вашим і нашим&quot;. У нього нема позиції, як такої, оскільки він є флюгером і заробітчанином серед пастви. Візьмемо ширше і вище. Загальновідомо, що під зверненням до Вселенського Патріархату про Томос підписалося щонайменше 10 нинішніх єпископів з МП. Але після &quot;обробки&quot; з Москви, у т.ч. і матеріально (звісно що для потреб парафіяльних і кешом) 8 з них позадкували, оскільки з протилежного боку таких і більших &quot;печеньок&quot; не пропонували. Мало того, і у 1991 році, і у 1992 - після Харківського Собору, який обрав Сабодана Митрополитом УПЦ МП, всі українські єпископи письмово висловили своє бажання про автокефалію українського православ'я і обгрунтовували це вагомими аргументами та звернулися до Патріарха. Збереглись оригінали підпису й нинішнього Митрополита Онуфрія про автокефальну українську Церкву. То що ж змінилось з тих пір, окрім Патріарха РПЦ? Те ж саме можна говорити й про Філарета, котрий був головним промоутером української автокефалії і Томосу, доки цим він мріяв про особисту святість і канонізацію, бажано прижиттєву, то й ратував за це. Тому завершу відомим мемом: &quot;Вся жизнь спектакль и люди в нём актёры...&quot; - процитував російською, оскільки так більш впізнавані ці слова відомого класика. Саме тому, в моєму коментарі Ви запідозрили лекторство з минулих псевдоатеїстичних часів, бо й більшість парторгів на селах, можливо й окремі секретарі РК, на Паску їли не тільки ковбаску і шинку, але й намагалися спробувати побільше пасок - бо так більш щаститиме у партійній роботі )) Це секрет Полішинеля, якшо-шо...

13 Листопада 2019, 16:15

Я Вас розумію, Ви твердо стоїте на матералістичному розумінні моменту, майже як атеїст: :-) мені нічим Вам заперечити, хіба тим, що ідея також є матерією.

13 Листопада 2019, 17:51

Дякую за лаконічність у спілкуванні та мудру позицію, що &quot;ідея також є матерією&quot;, бо таки да...<br/>Якби ідея була лишень ідеєю, то для прикладу резиденції Патріарха Кирила (Гундяєва) і не тільки у Москві, були б набагато скромнішими, не кажучи вже про якийсь там аскетизм чи монашу келію з сухарем та джерельною водою. От задайте питання дідові Ґуглу: &quot;резиденції патріарха Кирила&quot; і зверніть увагу на дачу в Геленджику на березі моря. А хіба вона така одна? Тільки прошу Вас - бороньбоже потім розповідати про це простим побожним бабусям, навіщо їм знати про кілометри і гектари цієї дачі за високим забором, яхти, охорону, обслугу і т.п., не розчаровуйте їх у цьому житті, бо такі хороми і Творець не мають між собою нічого спільного. Та й Кирило ж не одинокий у цих розкошах і златі. Проаналізуйте, аби далеко не ходити, статки наших &quot;українських&quot; єпископів, зокрема зупиніться на митрополиті Харківському і Богодухівському Онуфрію (Олег Легкий) чи інших. Це бізнесмени високого польоту, які мають всі атрибути олігархії (гроші і влада через прихожан-електорат), тільки офіційного добра нажито ними стільки, що телепрограма &quot;Гроші&quot; наділила їх чільним місцем серед сильних світу цього. Або намісник Києво-Печерської Лаври владика Павло (Лебідь), поліщук за походженням - чому ж він має відставати від периферійного єпископа у цьому плані? Це ж тре було додуматися, щоб біля Києва разом зі скарбником Лаври відгрохати два котеджі поряд через паркан величиною трохи менше від каміньського Будинку Культури. Навіщо МОНАХАМ такі хороми, спитаєте? Так отож, бо &quot;ідея також є матерією&quot;, як Ви справедливо кажете в попередньому коментареві. Недаремно Павло(Лебідь) колись нагородив лідера комуністів Петра Симоненка орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира, а Януковича порівнював з Ісусом Христом. Думаю, вистачить аргументів, аби Ви більше мене не порівнювали з атеїстом і лектором з минулих часів. Бігме, світлої пам'яті протоієрей Феодосій Кристецький у ті часи для мене був святішим, людянішим, аніж окремі нинішні високосановні чиновники кадила і хреста без огляду на конфесії. Хочеться вірити, що ми з часом трохи очистимося від матеріального, імперського та перейдемо таки до духовного, бо це є чи не єдиним шляхом пізнання істини щодо буття людського, нашої місії на землі у широкому і буквальному розумінні цього слова.

13 Листопада 2019, 23:43

Іпатію, Ви ж розумієте, що я по доброму &quot;гуморизую&quot; про вашу лекторсько-атеїстичну налаштованість. Ви занадто круто, гамселите поліщуків каміньської округи статками матеріального добробуту ієрархії &quot;українських попів з московським духом&quot; та й вони цим і не дуже переймаютья. Тішить це, що багато людей середнього віку і трохи старших особливо в тих селах де громади перейшли в справжню українську церкву так переродились, сповнені такою тихою але велчавою гідністю. А Ви зауваєили, що навіть ті людки, що поки ще є прихожанами московськог патріархату не так вороже налаштовані до вже канонічної ПЦУ, звичайно крім таких як цей кментатор, що хочеєдінолічно дотримуватись канонів, мабуть у своїй пустині. Не марикуйте собі,що мтисло викладаю свої думк, бо телефона і дуже не зоучно.

13 Листопада 2019, 23:43

14 Листопада 2019, 00:56

Звісно, що бачу зростання лояльності &quot;найканонічніших&quot; прихожан до прихильників ПЦУ. Скажу Вам навіть більше - розумію й тих, хто інертний до цих змін, бо поліщуки завше воліли &quot;стабільності&quot; в житті незалежно від ситуації - гірше чи ліпше, аби стабільно )). Хіба вони не плакали за розвалом Союзу? Хіба не шкодували за колгоспами - бо ж заробиш чи ні у них копійку, а от скористати з колгоспу все щось таки вдавалось. Десь фіру-другу гною на своє поле, іншим разом - порося виписати дешевше, якогось ґрису чи зерна - а курці й господині радість. Значно важче мислити категоріями державності, перспективою свої нащадків тощо, бо для цього ж тре себе у чомусь ущемити, перелаштуватись і, головне, встати з дивану і почати працювати. Поляки ж не побоялися реформ, хоча й досі з числа пролетарів бубнять на Бальцеровича. Прибалти також тривалий час не могли звикнути до європейської &quot;бідності&quot;, бо таки менше отримували євриків на руки від старих європейців, скажімо, австріяків. А хотілось все й одразу. Так і ми - хотіли б європейський рівень життя, але щоб вільно заїхати у ліс і зрізати дубка чи два на потреби, застрілити у лісі дармового кабанця чи поодиноку кізоньку, три-чотири дні веселитись на весіллі у друзів, а потім два дні відходити від бодуна . І таких речей багато... Вайлуваті ми, нам краще пристосуватися до старого, бубніти про несправедливість і бідність, аніж взяти на себе відповідальність за зміни. Мабуть мало хто нині пам'ятає, що Сверба років з п'ять торгував відрами, лопатами й баняками з кузова грузового автомобіля на базарі, доки не назбирав грошей спочатку на оренду приміщення під магазин, а пізніше на його ремонт і побудову нового. Так і з державою - ніколи й нікому одразу не було легко, хіба дітям &quot;нових українців&quot;, мажорам, але вони є каліками щодо життя у майбутньому, у них відсутній імунітет до випробувань долі. А тим хто сам себе утвердив, хто став &quot;свербою&quot; на кузові в холод і в негоду - тому ці виклики не страшні. Тож плекаймо свою державу, свою Церкву і свою духовність своїми руками і головою, ось тоді наші діти і онуки не згадуватимуть про змарновані нами роки, втрачені можливості та нагоду облаштувати свій Дім у широкому і вузькому його розумінні. Дякую Вам за розуміння і полеміку. &quot;Слуги невідомого народу&quot; сьогодні привідкрили скриньку Пандори з землею. Це найскладніше і найсуттєвіше випробування для українців, прикро те, що за цю справу взялися люди без страху, досвіду і відповідальності. Ще ніколи у світі не було прецедента аби &quot;музикант&quot; - віртуоз гри на роялі брався за найскладнішу і найвідповідальнішу загальносуспільну проблему, а ми до цього дожились. Так нам і треба, інших слів я не поки що не знаходжу...