Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Відбулось урочисте захоронення воїнів, що визволяли Ковель

10:30 01.12.2019
679

Останки ще 23-х воїнів радянської армії, що полягли під Ковелем у 1944 році, було віднайдено членами пошукового загону «Відродження».

Про це повідомляє сайт Володимир-Волинської єпархії УПЦ.

Пошуковці-волонтери, котрих очолює герой України, учасник АТО, полковник Вадим Дорофеєнко, є на сьогодні єдиними на Волині, хто займається пошуком та перепохованням загиблих в роки Другої світової війни.

Від початку військових захоронень у 2012 році на висоті Ведмежій, що в урочищі Мар’їно, з пошуковим загоном «Відродження» тісно співпрацюють ковельські священики Української Православної Церкви та члени братства преподобного Сергія. Разом готують місця під наступні погребіння, разом беруть участь в урочистих заупокійних богослужіннях та спільно доглядають за могилами.

Ось і в п’ятницю, 29 листопада, у Воскресенському кафедральному соборі православні священники Ковеля на чолі зі старшим благочинним округи протоієреєм Володимиром Ровінським звершили заупокійне богослужіння перед гробами з останками віднайдених воїнів.

Серед священнослужителів був присутній клірик Камінь-Каширського благочиння настоятель міського храму Різдва Пресвятої Богородиці протоієрей Юрій Михайлов.

Духовенство та члени пошукового загону на руках понесли з храму в останню путь визволителів рідного краю.

На військовому кладовищі процесію вже чекали небайдужі ковельчани, серед яких були як сивочолі свідки лихоліття Другої світової війни, так і юні школярі, котрих батьки та духовні отці навчили шанувати минуле і вірити в майбутнє. Нажаль, сред членів пошукового загону не було його командира – Вадима Дорофеєнко.

Під час виконання бойового завдання на сході України полковника було поранено і він лікується у військовому госпіталі. За підготовку захоронення відповідав його заступник – майор Григорій Максименко.

Захоронили воїнів у свіжих могилах з простими солдатськими обелісками. Та, немовби піднявшись від землі, невідомі солдати знову стали у чіткий стрій захисників народу України – ставши небесними покровителями. І кожен, хто брав участь у захороненні і спільній молитві, відчував, що стояв на місці батька і матері полеглого, дружини та сина, друга та військового товариша.

Серед двадцяти трьох захоронених, ім’я одного воїна вдалося встановити – це молодший лейтенант Севастьянов Василь Якович, 1918 року народження. У квітні 1944-го, коли Василь загинув визволяючи Ковель, йому ще й не виповнилося 26 років.

Члени пошукового загону розповіли присутнім на погребінні, що під час розкопок, на власні очі вчергове переконувалися у надзвичайній мужності і незламності полеглих перед лицем ворога і смерті.

Обставини цього захоронення склалися так, що традиційний військовий салют, котрий належало б віддати полеглим воїнам, довелося замінити багатоголосим, одностайним і гучним співом усіх присутніх «Вічная пам’ять» і в тому розпізнали певний сенс – нехай так воно і буде! Вічна пам’ять подвигу вашому, мужні воїни-визволителі, у небайдужих людських серцях.

Скорботно-урочистий захід закінчився, як і заведено серед українців, поминальною трапезою. Жінки, парафіянки ковельських храмів, почастували присутніх на погребінні бутербродами з гарячим чаєм.








Загрузка...
Загрузка...
Коментарі

Іпатій

11:10 01.12.2019

Когнітивний дисонанс у діях УПЦ РПЦ надто яскраво проявився у цій загалом благородній та потрібній акції - перезахоронення воїнів-визволителів. Погребіння людських останків під червоною зіркою - антиподом хреста і є тим яскравим символом нинішнього стану московського патріархату, котрого священники не допускали навіть у часи радянської доби. Ну і "фронтових сто грам" в руках батюшки Юрія - як вишенька на цьому когнітивному торті, як символ еклектики та "торжества" російського духу довершили цю картину двуликості, яку доводиться переживати представникам московії в українських реаліях. Я не хочу всує дорікати представникам цієї конфесії, бо вони також перебувають під тиском щонайменше двох реалій - російського "начала" і традиції та українських реалій, де більшість поховань тепер безалкогольні, а основним символом віри в останній дорозі покійного є хрест. Бо дволикість, як і російський герб з двоголовим орлом, наших людей кидає в гібридність мислення, яка допускає молитву за окупантів на Сході України, яка бере своє духовне "начало" в РПЦ і матеріальну допомогу воїнам-захисникам від цієї окупації...
Але як би там не було, прості солдати Другої світової війни врешті отримали місце свого вічного спочинку, тим паче, що не вони ініціювали цю страшну і жорстоку бійню, що триває у наших головах ще й нині...

Читач

12:21 02.12.2019

Ковель, як назва міста, пишеться з великої літери. А ще є дуже цікава новина – представники ПЦУ, серед них очильник Луцької і Волинської Єпархії ПЦУ відслужили у Фанарі службу українською мовою. Для довідки: Фанар – це у Стамбулі, колишньому за назвою Константинополі, а перед тим Візантії.

До редакції

22:04 02.12.2019

Якщо вже виправили ковель на Ковель, то виправте і назву армії. Під час Другої Світової війни не було радянської армії, була Червона Армія. Захоронюють ядерні або хімічні відходи, чи тварин, яких вразила небезпечна хвороба. Натомість людей ховають. Обеліски з п’ятикутнім зірочками почали ставити десь на початку шістдесятих минулого сторіччя. До того часу, в кращому випадку, обмежувались стовпчиками. Робилось це тому, що були офіційні, тобто парадні поховання, а були санітарні. НКВД мало переконатись, чи «правильно» загинув боєць, а тоді якось його чи їх відзначати. Саме тому в ті часи простіше було потрапити в список безвісти пропалих, аніж в списки вбитих. «Безвісті пропалих» закопували в ямах з санітарних міркувань. Червонозіркові колонки мало б поставити НКВД. Тепер його немає. Поховання знаходиться на території України, яка має закони про декомунізацію. Мабуть місцева влада мала б про це знати.

Камінь.

22:44 02.12.2019

"невідомі солдати знову стали у чіткий стрій захисників народу України – ставши небесними покровителями": за такі слова раніше дописувача цього сайту могли б стовідсотково послати на Сибір годувати білих мух тіж самі "визволителі Європи" які сьогодні визволяють від українців їхні ж землі від Них самих. Амінь.

12 грудня
Сьогодні
Вчора
10.12.2019
09.12.2019
08.12.2019
07.12.2019
06.12.2019
05.12.2019
04.12.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин