У Луцьку нагородили військового капелана з Камінь-Каширщини

16 Грудня 2019, 15:50
3093

У Луцьку відзначили десять кращих із кращих синів України, які в найважчі часи залишили свої домівки та пішли воювати з ворогом, аби захистити свою Батьківщину від агресора.

У суботу, 14 грудня, у Волинському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Т.Г. Шевченка відбулася головна патріотична подія «З Україною в серці» у рамках премії «Люди року-2019. Волинь».

«Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути», – із цих слів нашого відомого земляка В’ячеслава Липинського розпочав премію «Люди року» ведучий Сергій Скулинець і запросив для нагородження «Героїв ХХІ століття» декана Луцького районного деканату протоієрея Володимира Присяжнюка та очільницю Волинської обласної ради Ірину Вахович.

 


 

Ведучі Вікторія Поліщук і Сергій Скулинець

 

«Так складається наше життя, що кожну людину Господь кличе для певного служіння: військових захищати рідну землю, вчителя – сіяти зерна знань дітям, медика – лікувати, урядовця – керувати державою. Господь дає кожному з нас нести свою ношу і зайняти свою нішу в цьому житті. Премія «Люди року», дійсно, потрібна. Ті, хто вийдуть на цю сцену, обрані Господом для того, щоб ми жили під мирним небом, щоб Волинь і вся Україна ставали кращими», – звернувся до присутніх протоієрей Володимир.

 

Володимир Присяжнюк

Володимир Присяжнюк

 

«Найбільше багатство кожної нації – це її люди, їхні таланти, знання, розум, мужність, мудрість, які передаються з покоління в покоління і формують націю. Сьогодні особлива подяка організаторам такого дійства, які вшановують найдостойніших у різних сферах. Мені випала нагода нагороджувати особливих людей. Тих, які своєю самовідданою мужністю і силою духу забезпечують нам захист щодня. Особлива шана тим, хто ціною свого життя подарував нам мирне небо над головою. Спасибі. Хай 2020-ий буде роком миру, добра, злагоди й обов’язково єдності», – побажала Ірина Вахович.

 

Ірина Вахович

Ірина Вахович

 

Першим для нагородження на сцену запросили бійця Добровольчого українського корпусу, батальйону «Донбас Україна» Збройних сил України, солдата 54 бригади ЗСУ Дмитра Корецького. Із 15 вересня по 29 жовтня 2014 року він захищав Донецький аеропорт.

Дмитро загартований подіями на Майдані. Коли прийшов ворог на наші землі, він не зміг сидіти вдома і дивитися по телевізору, як вбивають знайомих, побратимів та поїхав у зону АТО. Він розумів, що на нього чекає дружина з маленькими дітьми, якщо сидітиме склавши руки, дозволить ворогу дістатися до дорогих йому людей.

 

Дмитро Корецький

Дмитро Корецький

 

«Героєм ХХІ століття» визнали військовослужбовця військової частини Е-6753, старшого лейтенанта Руслана Ткачука. Командир розвідувальної групи був направлений у зону АТО у складі 51 ОМБР. Під час боїв за стратегічну висоту Савур-Могилу на Донеччині отримав осколкове порання. Отримавши тривале лікування і реабілітацію, продовжує виконувати службові завдання.

 

Руслан Ткачук

Руслан Ткачук

 

Руслан нагороджений орденом 51 ОМБР «За мужність та відвагу». Пройшов понад десять ротацій у зоні АТО/ООС, за плечима сім років військової вислуги. У 2019 році – триразовий чемпіон України у Всеукраїнському турнірі з міні-футболу, футзалу серед учасників бойових дій «Кубок Нескорених» (2018-2019 рр.).

Доброволець роти патрульної служби поліції особливого призначення «Світязь» Михайло Толімончук у 2014 році під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла отримав контузію. Потрапивши в оточення під Новокатеринівкою, надавав першу медичну допомогу пораненим. У тому пеклі врятував життя своєму побратимові. У Новокатеринівці Михайла взяли в полон. На щастя, його невдовзі передали українським представникам.

 

Михайло Толімончук

Михайло Толімончук

 

Ветеран війни, майор у відставці Руслан Уніфонтович військову службу починав у 1998 році у 28 механізованій бригаді начальником із фізичної підготовки та спорту. Під час мобілізації служив військовим комісаром у Ківерцівському районі, а згодом – у 24 ОМБР на посаді командира розвідувального взводу. На його рахунку 27 успішних бойових виходів та 100% повернення особового складу без поранень. Військова вислуга – 14 років. Незважаючи на важке захворювання та перенесену операцію, захоплюється бігом.

 

Руслан Уніфонтович

Руслан Уніфонтович

 

Санітар-розвідник батальйону «Колос» 51 бригади Юрій Букія брав участь у найзапекліших боях на Сході. Під час визволення Савур-Могили, незважаючи на отриману контузію, він продовжував займати військові позиції. Юрій потрапив у полон та у 2014 році на «Парад ганьби» у Донецьку, коли бойовики «ДНР» скасували святкували Дня незалежності України. Полонених привели на центральну площу, де їм скандували образи. Під час акції бійців дуже побили і мали намір розстріляти Юрія за те, що не погодився наступати на викладену дорогу з українського прапору. 12 вересня 2014 року його визволили. Обмін відбувся у форматі 36 на 36.

За словами нагородженого військового капелана, настоятеля Свято-Миколаївського храму міста Камінь-Каширський, протоієрея, декана Камінь-Каширського району Помісної Церкви України Володимира Мицька, місія священика, що на війні, що на мирній землі, – бути апостолом. Бійцям на передовій потрібне духовне спілкування, адже їм важко не лише фізично, а й психологічно.

Капелан постійно передає гуманітарну допомогу, опікується військовослужбовцями в зоні проведення ООС. У 2019 році його відзначили грамотою обласної ради «За мужність, самовідданість і відвагу, виявлені у боротьбі за цілісність України».

Військовослужбовець військової частини Е-6753, майор Леонід Єфремов брав участь у понад десяти ротацій в зону АТО/ООС. За плечима – більше десяти років військової вислуги. Леонід і сьогодні продовжує віддано служити Україні. У 2014-му під час виконання бойового завдання отримав поранення. Після лікування та реабілітації продовжив службу.

У 2019 році ім’я Леоніда Єфремова зазвучало й у спортивному житті. Він став триразовим чемпіоном України у Всеукраїнському турнірі з міні-футболу.

Сержант 51 ОМБР, ветеран війни Богдан Ушарук ніс службу у лавах Збройних сил України 51 ОМБР на посаді командира гармати. У складі свого підрозділа пройшов один із піків російсько-української війни, потрапивши в Ізваринський котел, у полон ЛНР, а згодом – до росіян. Та не здався морально і психологічно. Тривалий час проходив реабілітацію у військових шпиталях України. Сьогодні він веде активну роботу в усіх заходах та діяльності «Спілки воїнів АТО Волині».

Начальник вибухотехнічного відділу Головного управління Національної поліції у Волинській області, підполковник поліції Ігор Заболотний працював інспектором пожежної безпеки, понад 15 років був експертом-вибухотехніком у науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі.

За високий професіоналізм та рішучість у боротьбі зі злочинністю його нагородили відзнакою Президента України «За участь в АТО». Нині він очолює вибухотехнічний відділ Головного управління Національної поліції у Волинській області. У 2019 році Ігор Заболотний нагороджений нагрудним знаком «Кращий працівник МВС України» за якісну роботу в попередженні та розкритті багатьох злочинів.

Старший сержант В’ячеслав Оксентюк ніс службу на третьому блокпосту поблизу Слов’янська. У запеклих боях із ворожими силами один із перших разом із десантниками 25 бригади штурмували Слов’янськ, Краматорськ, Красноармійськ, Михайлівку та Новомихайлівку. Під час визволення цих населених пунктів чимало представників особового складу загинуло та зазнало важких поранень.

У 2014 році під час штурму міста Слов’янськ, внаслідок ворожих обстрілів отримав черепно-мозкову травму. Незважаючи на стан здоров’я, веде активну роботу в усіх заходах та діяльності «Спілки воїнів АТО Волині» та займається спортом.

 

Лауреати премії «Герої ХХІ століття»

Лауреати премії «Герої ХХІ століття»

 

«Герої ХХІ століття» скромно подякували за підтримку та визнання і запевнили, що вони – звичайні люди, просто виконували те, що мали зробити.

Хвилиною мовчання під пісню «Пливе кача» вшанували всіх тих, хто заплатив найбільшу ціну за Україну – своє життя.

 

 

 

 

 

 

Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

Коментарі
16 Грудня 2019, 18:44
Поважаю за його незламнй Дух.
17 Грудня 2019, 01:07
Дякують щиро, а не скромно ( це до автора), скромно відповідають, поводяться і т.п. , а всім Героям року- СЛАВА і наша ВДЯЧНІСТЬ!<br/>Для настрою: один іменинник подякував за 'скромний подарунок'. То ж пишіть і розмовляйте розумно, якими б ви скромними не були.
17 Грудня 2019, 16:37
Хто знає чий прапор на сцені і що там написано?
Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39