Парафіяни села Осівці здійснили паломництво до древніх святинь Волині

16 Березня 2017, 09:07

5797

З благословення керуючого Волинською єпархією УПЦ владики Нафанаїла парафіяни Свято-Параскевського храму села Осівці Камінь-Каширського району відвідали православні святині сусідньої Володимир-Волинської єпархії Української Православної Церкви.

Про це повідомляє сайт Камінь-Каширського благочиння.

Паломники, у тому числі працівники сільської школи, дитячого садочка, фельдшерсько-акушерського пункту та Будинку культури, разом зі своїм настоятелем протоієреєм Сергієм Приходьком, побували у Святогорському Успенському Зимненському ставропігійному жіночому монастирі та в Успенському кафедральному соборі міста Володимира-Волинського.

Тринадцять богомольців прибули на Всенічне богослужіння у Зимненську обитель, де й переночували, а вранці недільного дня за Божественною Літургією причастилися святих Таїн Тіла та Крові Господа нашого Ісуса Христа.

Після служби Божої гості обителі зустрілись з ігуменею Стефаною, привітали її з 25-літтям з часу призначення, яке вона відзначатиме на посаді настоятельки монастиря. У свою чергу, матушка Стефана на молитовну згадку вручила кожному невеликий образ Пресвятої Богородиці, небесної Покровительки чернечої громади.

Згодом одна з насельниць провела гостей з екскурсією по обителі, причому, як з’ясувалось, колись у 1957 році вона працювала у їхньому рідному селі Осівці під час студентської практики.

Далі паломники відбули до Володимир-Волинського Успенського собору.

Коментарі

16 Березня 2017, 23:50

Цікаву та пізнавальну подорож здійснили осівецькі паломники Великоднім постом. Їм, мабуть, розповіли багато чого цікавого, звичайно і те, що Святогорський Успенський Зимненський ставропігійний монастир належить до найдавніших в Україні. Свого часу Київський великий князь Володимир заклав єпархію у місті Володимирі, названому на його честь. Як припускають, великий князь заклав монастир у 992-993 рр. у с. Зимне, яке тоді було передмістям м. Володимира. Ймовірно, святиня є набагато давнішою, ніж це прийнято вважати офіційно. Побував тут і Нестор -літописець. А от дечого, либонь, паломникам не розказали з різних причин та й часу ж було обмаль. Навряд чи осівчани знають, що у 2014 році вийшло друком НАУКОВЕ видання авторства Юрія Диби &quot;Батьківщина Святого Володимира&quot;, який довгий час працював над архівами і стверджує, що мама Володимира - ключниця в княгині Ольги Малуша - народжувала свого позашлюбного сина від князя Святослава саме в цих місцях біля сучасного Володимира -Волинського, оскільки за такий гріх була відправлена додому. Аби не розсосолювати - прошу: http://zakarpattya.net.ua/Blogs/141992-BRAT.-De-narodyvsia-khrestytel-Ukrainy-Rusi-Volodymyr-Velykyi. Прочитайте, не пошкодуєте! Звісно, що московити, пишучи під орудою Катерини ІІ &quot;Историю госсударства российского&quot; і зібравши з усієї України оригінали літописів та стародруків в Москву на вічне зберігання чи й знищення, не могли &quot;впорядковуючи історію Росії&quot;, дарувати такі подробиці українцям і підшукали схоже за назвою &quot;рідне&quot; село для Малуші у Псковській області Росії. Але час минав, все більше з різних джерел, у т.ч. і закордонних виринали на поверхню факти, Україна дрейфувала у бік Європи, в Кремлі це розуміли і після Помаранчевої революції, особливо з приходом Патріарха Кирила(Гундяєва) розпочались роботи по відродженню і освоєнню Зимненського монастиря, звісно в лоні УПЦ МП. Пік цих робіт прийшовся на період керування Україною Януковичом. Тут за кілька років при необмеженому фінансуванні зробили з монастиря ляльку, позолотили, облаштували і укріпили його організаційно, призначивши ігуменею відому церковну діячку Стефану(Бандуру). Ігуменя Стефана відома тим, що вона, як подають різні джерела, є улюбленою ученицею єпископа Кирила(Гундяєва) в часі його викладацької роботи в православній семінарії, а також тим, що вона є односельчанкою (з с. Залюття Старовижівського району) нинішнього Єпископа Волинського і Луцького УПЦ МП Нафанаїла. Ну і ще є така &quot;дрібна&quot; деталь - Стефана(Бандура) є кумою найвідомішого українського кума Віктора Медведчука, до якої за благодаттю в монастир приїздили, переважно без зайвого галасу, всі перші особи з партії регіонів, звісно і Янукович у тому числі. Подейкують, що ЧУДОТВОРНА ЗИМНЕНСЬКА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ, перед якою за переказами молився сам Володимир Великий, найбільше подобалася регіоналам, бо давала надію на відпущення їхніх гріхів. Ну і на завершення, аби мені не закидали якихось видумок наведу підтвердження цього кумівства від Волинь-пост: http://www.volynpost.com/news/25359-viktor-medvedchuk-pryizdyv-na-volyn-do-kumy-foto

17 Березня 2017, 12:31

А чому Святогорський, а не Святогірський?

17 Березня 2017, 13:23

Суттєва заувага, але, на жаль, так подає вікіпікі, така офіційна назва цього монастиря зустрічається в багатьох інтерпретаціях. Аналогом для роздумів щодо власної назви може бути "Нагірна проповідь Христа", яка до недавнього часу була "нагорною". Але, цю полеміку я би передав фахівцям - філологам чи й професійним історикам. Тут важливий науковий підхід, адже ця власна назва формувалася, ще задовго до приходу на ці землі Росії в простій мові місцевих людей, які освіту й культуру отримували за старомакедонськими, старослов'янськими релігійними книжками від дяків та попів, і ця назва, підозрюю, також звучала колись як Старогорський... Це, приблизно, як Камінь - Каширський/Кошерський. Але, ще раз підкреслюю - зауваження варте уваги...

17 Березня 2017, 14:22

А чому паломництво, а не проща?

17 Березня 2017, 15:32

Пало́мництво (від лат. palma — пальмова гілка), проща — мандрування віруючих людей до святих місць (наприклад, у християн — до Єрусалима, у мусульман — до Мекки й Медини тощо). Термін походить від звичаю прочан привозити з Єрусалима пальмову гілку. Оленко, Ви, як та куріпочка поранена (мовною зброєю москаликів), відводите від гнізда (суті мого коментаря) прихожанина Церкви свідків сайту РАЙОН.Камінь-Каширський ))) Бігме, я не готував цей комент для такого прискіпливого аналізу з боку Вашого справедливого ока. У мене тих русизмів, як у старого пса бліх, як злапаю, заразу, десь там на спині то й беру на зуб, а де не дотягуюсь - то й бо живуть... Але, зізнаюся, до сьогодні, я не ототожнював паломництво і прощу, а тепер - задумаюсь...Проща, як на мене, це цільове відвідування святих місць , спрямоване на відпущення гріхів. А паломництво - для прикладу, це відвідування після прощі і сповіді в Зимне протоієреєм Сергієм Приходьком з Осівців Стіни Плачу в Єрусалимі, аби попросити Всевишнього більше не потрапляти в руки рибінспекції з сіткою на Грудківському озері...

17 Березня 2017, 15:41

Першоджерело новини: ..."Далі шлях ПРОЩІ пролягав до Володимир-Волинського Успенського собору, під склепіннями котрого з вуст та сердець паломників линула щира молитва про дарування Благословенного Миру для нашого Волинського краю та всієї рідної Неньки України." http://kam-blag.church.ua/2017/03/15/parafiyani-svyato-paraskevskogo-xramu-s-osivci-zdijsnili-palomnictvo-do-drevnix-svyatin-volini/

17 Березня 2017, 16:55

13:32 От, Ви, собі написали Хрін та й все))) а я думай, як писати чи "до Хріна", чи "Хрінові)), як правильно наголос ставити)). Бігме, я й не думала шукати у вас русизмів, бо і по мені кляті повзають)). А хотіла, щоб відчутною була різниця в слові "проща" та "паломництво". Є тонка грань в змісті дії цих слів, хто не полінується та прочитає у вікіпедії "паломництво", той задумається, відчує як влучно і ємно звучить наше слово "проща". Звичайно, можна казати і "паломництво", відповідно - "паломники", можна вжити й слово "пілігрими", але слова "проща" і "прочани" мають скритий зміст ... в них немає натяку на "релігійний бізнес". Я думаю, що коментатор 13:41 зрозумів, що я мала на оці.

17 Березня 2017, 18:04

Не прибіднюйтеся, Оленко! Хто-хто, а Ви таки добре знаєте, як писати та відмінювати назви українських овочів: буряк, помідор, хрін та інші корисні продукти з нашого щедрого українського поля. Я цей провокативний нікнейм колись взяв випадково, аби за посередництва самоіронії хоч трішки зменшити кількість слини на монітор і злості на не завжди улесливі свої коментарі. А там якось приклеїлось, та й най вже буде до котроїсь пори. Ви ж, вочевидь, також могли б замість зміючки обрати собі, якесь більш милозвучне ім'я, скажімо, лисичка-сестричка чи щось схоже, але ж ні... І хрін, і зміючка не вельми пошановані серед нашого люду. Ото, хіба до великодного м'ясиґа згадають про помічну для травлення після Великого посту баночку хрону з червоним буряком; або передбачливі люди вкинуть у пляшку оковитої знайдену торішню шкіру з гадюки для настоянки, що відчутно допомагає натрудженим колінам поліщуків старшого віку. А так, кому то для простолюдинів треба те зело в полі чи гадина в лісі?

17 Березня 2017, 19:47

А мене більше ігуменя Стефана (Бандура) зацікавила, бо мільйони вкладених в будівлі грошей дісталися їй, як частині системи людей і будівель, що створена з конкретною метою. Тому, якщо буде бажання у шанованого відвідувачами даного сайту пана Хріна, то нехай висвітлить основні особистісні якості Стефани.

17 Березня 2017, 21:01

Armoracia від Raphanus не солодший, тому особистісні якості Стефани(Бандури) не мають такого принципового значення на цій відповідальній перед УПЦ МП посаді. Досить того, що вона є випускницею регентського відділення Петербургської духовної академії, яку, як відомо, давно і надійно опікує, м'яко скажемо, Кремль, аби туди не потрапили випадкові люди. Закінчила навчальний заклад, як світські люди кажуть, з відзнакою. І цим все сказано. Ну не може ж двоюрідна кума підвести людину, яка очолює цю, за вашими словами, "конкретну мету". Ви погляньте на Google Maps географічне розташування с.Зимне, порахуйте відстані до кордонів з ЄС, до сябрів (вважай Росії) - дві години легкої їзди автівкою, поміркуйте про стратегічне значення цієї обителі, як в духовному, так і в будь-якому іншому сенсі, коли на кону стоїть геополітика. А раптом хтось завітає з поважних закордонних гостей, то як бути? Надійність і перевіреність господаря цієї обителі відома значно далі, аніж дехто думає. Тому, не вимагайте від мене якоїсь інсайдерської інформації, бо для простого читача, для паломників і прочан матінка Стефана завше є привітною, гостинною і богобоязливою, як і належить її посаді, людиною. Ви думаєте, така поважна людина, як Віктор Медведчук, будь-кого візьме собі за куму?

17 Березня 2017, 21:21

Дякую, є над чим подумати. Одне лише не зовсім те-не мав я на мені зіпсувати імідж матінки Стефанії в очах паломників і прочан. Тай кумівство з Мертведчуком геть все заплутало, бо більш зрозуміле його "качання залізом" про яке років 4 тому була інформація на "Українській правді"ніж одночасне кумування з ввп та матінкою. А ще не всі "чуки" є православними, зустрічаються серед них і вихрести, і не тільки...

17 Березня 2017, 22:28

Цей кавер "мертведчук", як на мене, не зовсім доречний. Адже ця давня "консерва" ще живіше всіх живих і коли інші чуки, вихрести і нехристи є дрібними кротами, то ця птаха надто високого польоту. Не забуваймо, що він був державним адвокатом Василя Стуса, а тоді без благословення Луб'янки судові процеси над політв'язнями, а тим більше мова йде про безпосереднього учасника процесу - "захисту", навіть не припускалися у найвідчайдушніших головах. Саме тому, до директора Південьмашу, (фактично найсекретнішого військово - промислового комплексу ракетобудування в СССР) Леоніда Кучми цілком "випадково" приставили государєве око в образі Віктора Володимировича, аби один офіцер запасу наглядав/допомагав іншому. А "качання залізом" входить в обов'язки з підтримки свого фізичного стану думаючих людей такого рівня. Та й Оксана Марченко ж молодша від ВВМ майже на 20 років, це вам не жарти. Тут з пивним черевцем не похорохоришся, навіть при великих статках, треба "работать, работать и еще раз работать", як заповідав ще один відомий світові Володимир...

17 Березня 2017, 22:40

Дякую за цікаву інформацію. Тепер зрозумів, чому він схуд мов глист (в корінь пішов через Оксанку)

18 Березня 2017, 20:29

А все ж таки настоятелька Зимненського монастиря увійде в історію цієї обителі. Що напишуть про неї наступні покоління можна передбачити, а чи напишуть про о.Іоана (Хильчука), який був священиком у с.Хотешово, а пізніше у Зимненському монастирі до того, як його перевели для облаштування життя монахинь та нового будівництва жіночого монастиря у Михнівку - невідомо. Ось, що писав один журналіст з Володимира в 1914 р. "Монастир реставрований ще в 1986 - 1989 роках. Монахині вселилися в готові приміщення. Так, що не треба розводити легенди про " якісь руїни" . А те, що монахині різними прибудовами та змінами за останні п'ятнадцять років монастир сильно поруйнували - то це правда. Практично з унікальної пам'ятки 14- 17 століть - монастирського комплексу залишилися тільки " сучасні декорації для фільмів"" - це негативна сторона, але ж ми не знаємо обставин, чому так учинили. Добудували і вертолітний майданчик, офтальмологічний центр - хіба погано? І якщо ігуменя Стефана розбудує Зимненський монастир до розміру православного паломницького центру, то як кажуть:" Бог її в поміч". А те, що зараз монастир та більшість церков Волині є УПЦ (без приставки МП, бач їм уже не зручно писати і казати), ще не означає, що з бігом часу вони не стануть об'єднані в одну помісну церкву, тому перестануть бути форпостом "рускова міра". Адже більшість кліру вже свої - волинські за народженням - українці. І їм не треба боятись чи переживати, що їх можуть покарати, коли вони покриють куполу храмів у жовтий чи золотий колір. Мені розповідали, що отець Іоан(Хильчук уродженець Турійського району) навів переполох у районних парт-рад органів в кінці 70-х років, бо пофарбував купол церкви у Хотешово жовтим, а стіни церкви були синього кольору, таким чином виявив свою любов до справжніх символів України. Нам невідомо, який прояв любові до своєї землі носить у серці уродженка с.Залюття - настоятелька Стефана. Звичайно, я звернула увагу, що парох села Осівці, відбув паломництво разом із вибраними паломниками, які, мабуть, належать до інтеліґенції села, те що вони щиро молились за мир в Україні - це добре... духом молились чи духом і розумом... хто відає?

18 Березня 2017, 23:42

Одним словом засекречена матінка Стефана. Залюття аж ні про що не говорить. Наприклад, я та ніби Хрін з Каменя родом, але ж Каменю як місту все рівно, хто ми. Як і будь-якому населенному пункті, в Камені йде процес народження нових та смерті наявних жителів з відхиленням від балансу в + або -. В одному випадку місце народження щось варте-це в розслідуванні, бо кожен земляк щось тай пам"ятає про інших земляків.