У Камені-Каширському асфальтний завод коптить під вікнами житлової забудови

Жителі Каменя-Каширського стурбовані шкідливим впливом підприємства на здоров’я та навколишнє середовище.

Про це пише сайт Полісся.

Діюче підприємство розташоване фактично серед житлових кварталів. До найближчих забудов лише кількасот метрів. А дим із сажею та пилом під час роботи заводу навіть у маловітряну погоду розповсюджується на кілометри й просто засипає будинки, присадибні ділянки, водойми. Але найгірше – він осідає в легенях людей.

Камінь-каширці вважають, що далі так тривати не може, тому налаштовані на радикальні дії, адже на кону їхнє здоров’я та життя.

Представники мешканців мікрорайонів «Ліва сторона», «Права сторона» в напрямку на льонозавод завітали до редакції газети «Полісся» з проханням дослідити проблему, яка стала для них цьогоріч найболючішою.

Адже ще коли у попередні роки асфальтно-бетонний завод працював менше, з нею можна було змиритися. Однак тепер, кажуть, терпіти несила.

«Чорний порох притрушує все. Через це хтось постійно пере тюлі, бо в сажі, хтось зарибнює свої ставочки, бо риба, через постійне засипання водойм пилом, гине», — розповідає Геннадій Вознюк.

«Якщо зранку встигли зачинити вікна, то добре, а якщо ні, то вибирайся з оселі. Це ж наче «газова камера Гітлера».Справжній «пеклоїд». Із труби заводу вилітає чи не вся таблиця Мендєлєєва. І залишається вона в наших грудях, легенях. А потім лікуємося і не знаємо що та як, — нарікає Іван Галянський.

Відтак містяни вже звернулися зі скаргою у міську та районну ради, у районну державну адміністрацію та сподіваються, що влада таки почне вживати якихось заходів задля врегулювання цієї проблеми. І якщо не теперішня, то наступна (у жовтні відбудуться чергові вибори до органів місцевого самоврядування). У протилежному випадку люди погрожують звертатися у суди.

Як це так, що екологічній службі байдуже і вона абсолютно ніяк не реагує на ті клуби диму, що стоять над містом. Невже не можна провести заміри якості повітря? – запитують. Якби провели, то зрозуміло, що дозволу на викиди не давали б, — припускають камінь-каширці.

Однак, як виявляється, кілька років тому екологічна служба таки проводила дослідження і за їх результатами надала дозвіл на викиди в атмосферу асфальтним заводом у Камені-Каширському. Принаймні це стверджують у Камінь-Каширській дільниці філії «Старовижівського автодору» ДП «Волинський облавтодор».

 Ми працюємо в рамках чинного законодавства. Маємо дозвіл – виготовляємо при потребі асфальтну суміш, — каже керівник філії Василь Остапук.

За словами Василя Корниловича, завод працює нечасто. І навіть в цьому році, попри заплановане масштабне будівництво доріг, обсяг робіт для нього навряд чи збільшиться, бо тендери виграють в основному приватники, а це – державне підприємство.
Люди ж переконані, що у будь-якому випадку проблема потребує вирішення. Мовляв, не можна робити асфальт під вікнами житлової забудови.

«Чому міська рада не подумала про це, коли розбивала масиви на ділянки під індивідуальну забудову. Ми ж будувалися там, де міська рада роздала наділи, — кажуть.

Однак сьогодні нам відомо, що у мерії вже задумалися про винесення асфальтно-бетонного заводу за межі Каменя-Каширського.

Принаймні це передбачається у новому генеральному плані міста. Щоправда куди саме, нам так і не вдалося з’ясувати. Не знають про це і в Камінь-Каширській дільниці філії «Старовижівський автодор».

2

«З нами не погоджували питання про перенесення заводу. Але якщо в когось є такі наміри, то хочу зауважити, що завод цей не мобільний. Він стаціонарний і до того ж старий. Збудований ще у 80-х роках минулого століття», — зауважує Василь Остапук.

Звичайно, винесення заводу за межі міста могло б вирішити проблему. Але навряд чи на це хтось зважиться, бо устаткування древнє та й на це потрібно буде витратитися. Недешево обійдеться і встановлення додаткових фільтрів, — аналізують містяни.

Зрештою через те, що завод дуже старий і працює ще за технологіями, які використовувалися за часів Радянського Союзу, у людей навіть не виникає сумнівів, що викиди в атмосферу порушують дозволені норми.

Ми готові залучити кращі лабораторії України, або ж навіть Польщі, аби довести це. Бо через ту кіптяву з частинками бітуму (смоли), сажі і пилу, якою ми дихаємо, можемо втратити не лише здоров’я, а й життя. Хто буде винен та хто лікуватиме нас від алергічних реакцій, хронічних захворювань дихальних шляхів, чи, не доведи Господи, від онкологічних захворювань? — стурбовано доводять своє жителі міста.

«Будемо позиватися до судів України і навіть до Європеського суду з прав людини за нанесення збитків здоров’ю жителів міста. Вимагатимемо компенсацію грошима від власника асфальтно-бетонного заводу. І нас не зупинить те, що це може затягнутися в часі. Є люди, які вже готові скластися та найняти навіть адвоката (зі знанням англійської мови), який би відстоював наші права. А справи, впевнені, ми виграємо, бо в Європі екологічним питанням приділяють особливу увагу», — переконані люди.