Камінь-Каширські учні здійснили сплав на байдарках річками рідного краю
-
-
>
-
>
-
>
3628
Вони обходили чи не всю Камінь-Каширщину, підкорили найвищі вершини Карпат і знають справжній смак відпочинку на природі. Група завзятих мандрівників-учнів міської школи №2 під керівництвом директора станції юних туристів Івана Тищука та його колеги Василя Трофимчука зібралися вкотре опанувати сплав на байдарках річками рідного краю.
Про це пише сайт газети Полісся.
Зізнаються, сплав припав до душі, тільки затяжний дощ змусив заздалегідь зійти з дистанції. Попри це, школярі рішуче налаштовані продовжити свою подорож найближчим часом.
Обраний маршрут гуртківці уже проходили пішки, тож подивитися на все з води викликало неабиякий інтерес.
Почали з рідної Турії, перейшли Прип’ять, входили в Білоозерську водоживильну систему Дніпро-Бузького каналу та національний природний парк «Прип’ять-Стохід». Їхні весла купалися у водах озер Святе, Волянське, Біле. Ішли 6 днів, подолали 75 кілометрів зі 150 запланованих.
Маршрут було затверджено обласною комісією і все було розплановано до деталей. Хоча, звичайно, не обійшлося без сюрпризів: і дощ настигав, і доводилося гребти не тільки веслами, але й руками.
У складі групи було 8 учнів і 2 інструктори. Ішли чотирма байдарками. Ночували в наметах на мальовничих берегах, в перервах – грали ігри, ділилися цікавинками. Денні переходи коливалися від 10 до 30 кілометрів залежно від течії та погодних умов.
Ще в Мильцях застав дощ і не могли по плану вийти на маршрут. На день перепинив дощ і в Бузаках. Попри це подорож видалася надзвичайною.
«Насправді, водний похід хотіли влаштувати уже давно, але байдарок не було. Якраз випала нагода «позичити» у Луцьку. Сплав цікавий, але передбачений для учнів 9-11 класів, адже треба бути загартованим і мати силу гребти, не боятися води», – ділиться досвідом Іван Степанович. – Це перший водний маршрут і ми проклали його самостійно. Дітям особливо сподобалося на Білому озері. Якраз потепліло, могли покупатися. Увесь маршрут ішли завантажені і лише під кінець змогли оцінити, як легко іти без речей».
Це було щось більше, аніж туристичний сплав і знайомство з історичними пам’ятками. Це – похід з півдня на північ усім «новим» районом. Стартували від Миколаївського Милецького чоловічого монастиря біля Личин, де, між іншим, межа Ковельського і Старовижівського районів. Саме тут починається Камінь-Каширщина.
А фінальною локацією обрали Сваловичі – край Любешівщини і найнижчу точку Волині.
Для охочих помандрувати – підказуємо: на озерах району надзвичайно романтичні краєвиди, особливо незаймана природа – біля Датиня, а на території нацпарку дуже багато чапель і диких качок, пеліканів, лебедів. Там непрохідні болота і тільки йдучи по річці можна по-справжньому оцінити їхню красу.
На Камінь-Каширщині можна розробити багато туристичних маршрутів для водних сплавів. Навіть по Циру, незважаючи на те, що річку називають мілкою.
Від Ворокомле вона глибша. Байдарці, аби пройти, достатньо 20 см глибини, – Іван Тищук уже зажив слави профі в мандрівках, тож його висновки не викликають жодних сумнівів.
Серед дитячих походів Камінь-Каширщина – у трійці лідерів в регіоні і по Україні. Тож юним мандрівникам та їхнім наставникам хотілося б «рости», розвивати ще й водний туризм.
Сподіваємося, влада підтримає ентузіастів і невдовзі район гучніше заявить про себе.
