У рамках рубрики "Діалог про віру" священнослужителі нашого району відповідають на запитання читачів. Наступне із них звучить так:
"Як діяти християнину, коли на роботі керівництво зневажає його права, або змушує робити те, чого він не зобов'язанний?".
Відповідає: декан Камінь-Каширського району, настоятель Свято-Миколаївського храму, протоієрей Володимир Мицько.
– Звісно, варто відстоювати свої права, але при цьому проявляти смирення. Господь Наш Ісус Христос сказав своїм учням: «Будьте ж мудрі, як змії, і лагідні , як голуби » (Мт. 10:16). Або ж «Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає», - говориться у Приповістях (розділ 15, вірш 1, - ред.).
Ми повинні бути покірними перед Богом, батьками, але не перед гріхом. Коли керівництво на роботі зневажає ваші права — це гріх. І людина повинна відмовитись від виконання гріховних завдань керівництва, бо в таких випадках вони зловживають своїм становищем.Причому, відмова від виконання завдань керівництва в такому випадку не буде непослухом, а отже не буде гріхом. Коли ми ідемо на ту чи іншу працю то маємо знати свої обовязки, і що саме маємо виконувати. Щоправда, тут варто розуміти межу. Коли просять допомогти – допоможи. А коли вимагають робити замість когось чужу роботу – це гріх роботодавця і людина повинна відстоювати свої права та говорити, що це не входить в її обов'язки.
Бажання бути першим та наказувати – такий гріх роботодавця називається владолюбство. Таких керівників треба повчати та направляти до віри. У Святому Писанні сказано, «А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата. А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків. А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митар» (Євангеліє від Матвія 18:15-17)Потрібно мати християнську честь, щоб відстоювати свої права. Під час Революції Гідності люди стали проти влади, яка творила беззаконня та порушила дві заповіді любові до Бога. «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою». Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: «Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять» (Від Матвія 22:37-40).
Хоч і кожна влада від Бога і ми повинні на неї зважати та коритись, але в тому випадку коли вона чинить правду, а коли ми бачимо, що влада чинить беззаконня — ми повинні її навчати, або прогнати, як недостойних. Та просити у Бога хороших і мудрих правителів, виховувати себе і своїх рідних в любові до Бога і ближніх, і будуть у нас і керівники, і начальники ті, у яких ми виховали віру у Бога, і любові до ближнього свого.