«Розбудовуючи громаду, потрібно мислити стратегічно та економічно», – Олександр Нікітчук

Уже 13 років Олександр Нікітчук (на фото) працює в економічному секторі райдержадміністрації. За цей час пройшов шлях від спеціаліста відділу фінансів до начальника сектору регіонального розвитку.

Маючи вагомий досвід і знання (навчався за спеціальністю «Економіка підприємства»), вперше вирішив балотуватися у депутати Камінь-Каширської міської ради.

– Олександре Лук’яновичу, почнемо з головного. Вам – 32. Це, ніби, й немало, але, за деякими стереотипами, Ви – молодий для депутатства. Чому зважилися на такий крок?

– У нас звикли, що шлях до політичної кар’єри –  довготривалий і треба бути у поважних літах, аби стати депутатом.

Будьмо відверті: знову бачимо у списках тих, хто був депутатом кілька термінів і вже втратив інтерес щось робити.

Вони ж себе вже показали, треба дати можливість молоді задіяти свої знання, висловити нові погляди. Прогресом рухає нове покоління, за ним – майбутнє.

Вважаю, що буду корисним громаді. По-перше, іду з компетентними людьми у складі команди «ЗА МАЙБУТНЄ».

Тут – управлінці, об’єднані досвідом, професійністю, ідеями та бажанням працювати задля розквіту громади. Окремі з них, до речі, уже мають досвід роботи у форматі ОТГ і мені імпонують їхні принципи.

По-друге, можу економічно обґрунтувати та проаналізувати кожен крок і кожне рішення. Новачку ж без необхідних навичок і знань треба буде довго вивчати бюджетний процес, трансферти і подібне – спочатку він не розумітиме, за що голосує на сесії.

В дійсності треба знати, чому ти йдеш і які компетенції можеш запропонувати, мислити з економічної і фінансової позицій, а не банально потурати своєму честолюбству. Наприклад, треба знати, де брати кошти на всі потреби, скільки їх передбачено, відповідно до чого їх виділяють, як залучити інші ресурси.

Усі хочуть розподіляти, але треба, щоб громада заробляла!

Ці нюанси, до слова, ми неодноразово обговорювали з Світланою Сидорук, кандидатуру якої наша команда підтримує на посаду Камінь-Каширського міського голови.

Досвід роботи у місцевому самоврядуванні різних рівнів, принципова позиція і чітке бачення шляхів розбудови громади допомогли їй запустити механізм розвитку Сошичненської ОТГ без прямих міжбюджетних відносин. Тобто навіть у економічно складних умовах вони змогли зробити чимало корисних речей.

– Теза про те, що потрібно заробляти, популярна, але що саме Ви маєте на увазі? Наведіть конкретні приклади.

– Це непопулярні рішення, бо якщо шукати гроші – треба збирати податки, легалізувати робочі місця. Але це – надходження у казну громади і джерела її розвитку. Успішні починали з цього.

Також не треба боятися пропонувати щось інвесторам: приміщення, яке пустує і руйнується, землю, яка все одно заростає бур’янами. Так, спочатку не давати багато, але й не відганяти відразу без вагомої причини.

Знаю, про що кажу, тому що формував інвестиційний довідник, аби люди бачили, що в нас є і де збиток можна перетворити на користь. Найголовніше – показати себе, свої можливості і переваги.

Географічне розташування та природно-ресурсний потенціал громади це дозволяє. У нас, зокрема, є відновлювані ресурси (вторинні лісові ресурси, лікувальні трави), тому доречно відкрити підприємство, яке займатиметься їх переробкою. Люди живуть з лісу, додатково ще й кошти підуть в громаду, утворяться робочі місця.

Є по селах і дрібні фермери. Можна створювати агрокооперативи. Чому, наприклад, ми купуємо в магазинах овочі хтозна звідки, якщо є приміщення, де місцевий виробник може організувати свій склад і укласти договір з роздрібними точками?

Поки цього немає, люди витрачають ресурси і викидають вирощене, бо не можуть його реалізувати.

– Ви докладно вивчили ці фактори як управлінець, а як щодо особистого досвіду? Де вперше працевлаштувалися?

–  Почав працювати рано. У шкільні роки підробляв на літніх канікулах у місцевого меблевого підприємця, опісля – в лісі на ділянках. А з 2007 року (мені тоді було 19) маю офіційний запис у трудовій книжці, зроблений в РДА.

Але й зараз завжди намагаюся під час відпустки виїхати на заробітки. В адміністрації розпочинав з роботи з розпорядниками коштів, не боявся запитати поради і вчитися, а зараз координую діяльність дорожнього господарства, пасажирських перевезень, питання економіки і планування.

Тут мусиш постійно розвиватися, адже усі сфери тісно переплетені. Існує навіть жарт: не знаєш куди передати якесь питання – запиши в «економіку». Тому до нас інколи втрапляє щось нешаблонне – мусиш мислити неординарно.

– Все ж професійного досвіду достатньо, аби підбити певні підсумки. Що вважаєте своїм найбільшим досягненням?

– Я не самолюб, не можу сказати. Людям видніше, нехай вони оцінюють. Найголовніше – маю сім’ю, виховую донечку. І все більше схиляюся до думки: доки сам не зробиш – ніхто тобі не допоможе.

Тому хочу використовувати знання на максимум і стати частиною позитивних змін міста і громади, привнести у нову команду стратегічне бачення, аби колегіально приймати зважені рішення.

Тобто, готовий вкладати в депутатську роботу максимум власних сил і знань, якщо громада довірить мені ці повноваження.

Спілкувалася Іванна ВЕЛИЧКО.