Особливості давніх храмів Камінь-Каширського району
-
-
>
-
>
-
>
2697
Кожен регіон має свої особливості зведення храмів. Церкви у Камінь-Каширському районі – не виняток.
До нашого часу значна частина волинських церков дійшла зі значними перебудовами. Та не дивлячись на все це, ще багато церков бережуть риси народного будівництва та нагадують про майстерність волинських майстрів, – пишуть Хроніки Любарта.
Характерними рисами Волинської школи сакрального будівництва є використання простих, переважно прямокутних або восьмигранних форм та приземлистих верхів. Волинські храми часто опоясувались обхідними галереями чи карнизами на кронштейнах. Переважно тридільні, з ширшим в плані центральним зрубом. Прямокутні в плані, лише для абсиди будували п’ятигранний зруб.
Цікавими є церкви з трьох окремих зрубів з надбудованою над бабинцем дзвіницею. Автентичний вигляд цих будівель поєднує в собі риси народного будівництва та стилістично перегукується з дерев`яною фортифікаційною архітектурою більш давніх часів. Такою є наприклад найдавніша на Волині дерев`яна церква — Дмитрівська 1567 в селі Гішині (рис.2) біля Ковеля. Є також зображення втрачених церков даного типу в селах Суходоли 1580 (рис.1), Машів 1629, Судче 1663. Такий вигляд отримала й Миколаївська церква 1601 в Лудині після перебудови в 19 столітті.
Будувались подібні церкви і пізніше, в 18 столітті. Ті ж самі шатрові прямокутні дахи, прості форми, зруби різної висоти, проте жодна зі збережених пам`яток того періоду не має надбудованої над бабинцем дзвіниці. До таких зразків відносимо: Миколаївську церкву 1743 в Смолигові біля Торчина та церкву Різдва Богородиці 1738 у Видерті на Камінь-Каширщині.
Ці церкви мають «корективи» в псевдоррсійському стилі у вигляді дзвіниць 19 століття. Хорошим збереженим зразком є Покровська церква 1762 в Городинях Рожищенського району. І більш давня Стрітенська на хуторі Михнівці Камінь-Каширського району, збудована в 1642 році для потреб монастиря.
Паралельно з цим типом церков будувались і церкви які мали рівновисокі зруби і дуже простий «хатній» дах, прикладом такої церкви є Параскевівська 1774 в селі Осівці на Камінь-Каширщині. Не дивлячись на перебудови, зберегла риси народної архітектури і Дмитрівська церква 1764 (рис.4) в селі Згорани на Любомльщині. Ще одна Волинська церква (Параскеви 1784) з лаконічними формами збереглась в білоруському селі Місятичі.
Характерними для Волинської школи є також церкви з єдиним великим приземлистим куполом на восьмигранному барабані, в котрому часто влаштовувались круглі вікна. Серед збережених: Покровська церква 1643 м. Почаїв (передмістя Старий Почаїв), Преображенська церква XVI ст. Нуйно Камінь-Каширський район, Михайлівська церква 1787 Мирогоща Перша Дубнівський район.
Покровська церква 1781 року в Обарові Рівненського району (спотворена сучасною цегляною прибудовою). Троїцька церква 1740 (рис.6) в с. Михалківці Острозького району. Траплялись іноді і двокупольні церкви, наприклад в тому ж Острозькому районі церква в селі Милятин 18 ст. Серед втрачених варто згадати церкву Благовіщення 1505 в Ковелі та згорілу недавно Іллінську 1700 в Камені-Каширському.
Коментарі