У храмі Каменя-Каширського на Різдво молилися за мир в Україні

В Україні є дві УПЦ. Варто позначати про яку йдеться. Мир в Україні настане тоді, коли миролюбними стануть громадяни і правителі РФ, РПЦ, УПЦ-МП. Тоді, коли вони перестануть лукавити, коли зрозуміють своє місце в цьому світі й не зазіхатимуть на те, що їм ніколи не належало і не належатиме. А ще треба молитись і просити в Бога розуму і сумління для більшості нардепів та інших політиків, особливо, - схильних до популізму від вродженої продажності. Саме завдяки цій породі українців маємо економічну та політичну розруху, а ще духовний занепад, через які стали настільки слабкими, що дочекались війни зі східно-північними варварами.

Хочеться вірити, що деякі священики з УПЦ-МП бажають Україні миру. Але чого бажає Україні філія РПЦ в Україні - УПЦ-МП в цілому? Якою ціною мир? Ціною приєднання до «русского мира», чи ціною перемоги на цим «миром»? Останнім часом на Росії почастішали розмови про мир в Україні. Якщо ще 2015 року про мир говорила опозиція Путіну, то від початку 2016-го тему перехопила РПЦ, УПЦ-МП синхронно з телеканалом «Інтер». Потім інтернет заполонили дописи про те, що керівництво України не здатне, або не хоче забезпечити мир українцям, бо наживається на війні. З’явились навіть «докази» цієї наживи. Професійно зроблено, бо загалом в Україні наживаються не на війні, а на безладі, який панує в нас понад двадцять років. Досить глянути на район: скільки не сплачується податків, скільки привласнюється бюджетних коштів, скільки вкрадено лісу і т.д. і т.п. Але якщо щоразу вести мову про мир, і не вказувати на того, хто цей мир не допускає, окупувавши Крим, Донбас, озброївши тамтешній криміналітет, то почне більшати таких, які вважатимуть, що мир зруйнував Київ, а не Кремль. Інформаційні можливості церкви є значними, бо чимало з «прихожан» вірять в попів замість Бога, чимало є такими, які не хочуть аби вони чи їх близькі потрапили до війська. А ще є чимало підспівувачів попам з числа таких, хто все життя використовував своє службове становище: чиновники, мєнти, судді, митарі, прокурори. Україна поза РФ, що живе за європейськими правилами їм не потрібна.

Слід розуміти, що для "умиротворення" українців, встановлення тут "миру", а це означає змиритися з втраченими окупованими територіями, "федералізацією" (читай - розколом) України тощо, Росія вкладає значні ресурси різнопланового характеру. Духовний аспект, який насамперед криється у релігійній складовій, особливо його наголосі на спільну історію, "мыжебратья", "русский мир" тощо є наріжним каменем імперської споруди Москви. Для цього Кремль передбачає значні кошти для різнопланової пропагандистської діяльності, у т.ч. і сучасного цифрового формату. Звідси небувале широке висвітлення церковної діяльності певної конфесії, аж до окремих туристичних чи паломницьких поїздок групи вірян у ту чи іншу церковну обитель. Все створює картину "миролюбності", духовної глибини і позаполітичності Церкви. Тому, вкрай важливо за "миролюбною" політикою, волонтерською допомогою не прогледіти великого Кума з його "миротворчою" діяльністю. Адже в ці дні так і подається, що Кірил з Медведчуком вирішили обміняти решту полонених з обох боків за формулою "всіх на всіх"! Хтось сумнівається, що за цим "обміном" не виглядає лисина Путіна? Слідкуйте за виданнями, сайтами, котрі наввипередки це буденне церковне життя транслюють, аби знати хто є хто! Водночас, варто не вестися за крайніми правими політиканами, що штурмують нині на телекамери окремих колоритних представників РПЦ в Україні. Не всі вони "безсрібниками" і не завжди керуються з внутрішніх центрів управління. Бо розуміння ситуації потрібне, але варто й пам'ятати, що там де іскрить - може легко зайнятися полум'я...

У всіх храмах Західної і Східної традиції моляться за мир. З поданої інформації виглядає так, що тільки в Камені парафіяни УПЦ(МП) Різдва Богородиці молились на Різдво Христове та &quot;просили миру в нашому домі - Україні&quot;. Незрозуміло чи то був молебень за мир, чи молитва. Але християнам, які уважно слухають службу Божу, відомо, що у мирній єктенії та у прохальній священник виголошує прохальні слова слова про мир. Але якщо проводилась &quot;МОЛИТВА О МИРЕ В УКРАИНЕ (составлена архиепископом Сумским и Ахтырским Евлогием)&quot; то там є такі слова:&quot;...Благодатию Пресвятаго Духа ороси любовию изсохшия сердца людския, тернием самолюбия, ненависти, зависти, злобы, вражды, лукавства и иных беззаконий поросшия, да возрастят горящую к Тебе и братиям своим любовь, и ею да будут истреблены вси распри, раздоры, разделения во Отечестве нашем....&quot; Але ж ми знаємо чий це девіз &quot; За Вєру, Царя і Отєчєство&quot;<br/> Очевидно, що в цій молитві Україна називається &quot;наше Отєчєство&quot;, беремо &quot;Молитвы за Отечество&quot;, а там &quot;Молитва покаянная, читаемая в церквах России во дни смуты&quot;, &quot;Молитва о спасении России&quot;, &quot;Молитва за русский народ&quot;, &quot;Молитва о спасении державы Российской и утолении в ней раздоров и нестроений&quot;. Вельмишановні адміне і модератори сайту, будь ласка, вдумуйтеся у матеріали та прискіпливіше ставтесь до них, коли ви розміщаєте їх на своєму сайті з релігійних сайтів.

Варто офіційно, або бодай в межах цього та братніх йому сайтів, визнати, що на сьогодні УПЦ-МП є «троянськім конем», чи просто кобилою, яка вже давно немає нічого спільного з релігією, натомість є політичним підрозділом президента Путіна. Про це дуже чітко заявив один від РПЦ з приводу відмови священика УПЦ-МП відправити службу по умерлій дитині, бо та було хрещена священиком УПЦ-КП – «Церква є військовою організацією зі своїм статутом і субординацією». А тому, мовляв, вони не будуть відправляти службу по тим, хто належить ворожій церкві. За цією логікою мало не половина громадян України, разом із греко-католиками, римо-католиками, протестантами, мусульманами, буддистами, юдеями є ворогами РПЦ-УПЦ-МП. Москва разом з очильниками УПЦ-МП розпалюють в Україні міжрелігійну ворожнечу. І робиться це з потурання української влади під виглядом «свободи совісті».

Волання до &quot;Вельмишановних адміна та модераторів сайту&quot; є, як ніколи, вчасні, адже, схоже, що через нещодавні видалення коментарів Хріна саме з питань гібридної поведінки священників УПЦ МП з допомогою бійцям ЗСУ, ми втрачаємо інформацію, котра не вкладається у &quot;редакційну політику&quot; цього сайту. Можливо, принаймні так складається враження, що адмін та модератори до певної міри залежні від цієї конфесії? Та й мають на це право, якщо вже на те пішло. Єдине, що потрібно про це заявляти відкрито та не підігравати свідомо чи через молодечу необізнаність модераторів у витонченій політиці нашого &quot;старшого брата&quot; у духовних баталіях церковників...

Звідкіля родом цей Ю. Михайлов? Що він любить фотки та квіти бачу зі світлин, але хотілося б більше про цю людину середнього віку знати.

Шановні дописувачі! Перш ніж коментувати новини з церковної сфери, поспілкуйтесь, будь ласка, з тими священиками, котрих тут всіляко обгаджуєте лише за їхню приналежність до УПЦ, котра в єдності з РПЦ.<br/>Подивіться на фото з різдвяних служб на їхньому сайті - храми повні людей. Вони що, також нічого не варті? Якщо виникають якісь питання чи непорозуміння, - звертайтеся до них, для чого лити тут бруд на священиків та вірян, які хочуть належати до визнаної всім Православ'ям Церкви? Якщо Камінь-Каширські священики не патріоти України - наводьте конкретні, а не вигадані випадки!

&quot;Други моя&quot;, чи зауважили ви, що майже не має коментаторів, які би заступались за УПЦ(МП) як це було у минулому. Виглядає так, що парафіянам цього благочиння, які заходять на цей ресурс, незручно, вести полеміку, а може до честі їм сказати, що вони розуміють в якому незавидному становищі знаходиться їхні парафії волинської землі, котрі належать до юрисдикції Московського Патріархату, хоча називаються УПЦ. І вони нічого не можуть вдіяти, бо поведінка, дії, висловлювання їх окремих осіб ієрархії в минулому і сьогоденні є не припустима, якщо дивитись з людської сторони, тому вони (коментатори) мовчать. Очікують і мовчать, виходить, що їх мовчання можна зрозуміти як згоду з розміщеними тут коментарями. <br/>777, не знаю звідки родом настоятель храму Різдва Богородиці, але я б сказала, що видно батюшка господарський чоловік. І якщо чесно казати, то мені церква на Волі ближча до душі, місце і вигляд, чепурненька, як то кажуть &quot;ухожена&quot;, ніж знищена Іллінська. Хоча донедавна на дзвіниці височів старовинний греко-католицький хрест, який при ремонті був замінений на восьмираменний.

Хто і кого тут обгаджує? Де той бруд? Наведіть конкретні факти бруду та обгаджування. Їх же нема і близько, а ваші емоції, але вибачте, вони факти про вас, а не про попа.

Ми розуміємо Вашу стурбованість щодо певної критики УПЦ МП у нашому поліському краї, але ж не відводьте суті розмови у русло - храми повні людей тощо. Це дуже добре, що люди ходять до храмів. Але ж, зрозумійте і коментаторів, котрі також бажають добра своїм землякам, але бачать трішки далі, аніж прості натруджені люди. Бо коли священники МП, що мають нести людям чисте та благословенне слово людям в &quot;упор&quot; не бачать, що їх колеги по конфесії по той бік &quot;поребрика&quot; толерують, або й благословляють, окупацію чужих територій, відсутність бодай якогось контролю на кордоні для різного роду &quot;заробітчан на братерській крові&quot;, витісняють материнську українську мову, звичаї і традиції тощо - то хіба потрібно з цим можна миритися? Якщо настоятель Києво-Печерської Лаври владика Павло (Лебідь), що порівнював Януковича з Ісусом Христом, в ці дні каже, що не знає хто з ким воює на Сході України, то як це назвати? Ніхто ж з коментаторів жодного поганого слова не сказав проти православ'я, як такого, а мова йде про МОВЧАЗНУ ЗГОДУ священників району з ситуацією, що склалася у РПЦ, котра вважає українські землі своєю канонічною територією, щодо військових дій Кремля на нашій землі. Якщо Ви цього, можливо, не розумієте, то мені Вас просто жаль! Якщо ж розумієте, але вважаєте, що мовчанка якось перетре це все - Ви глибоко помиляєтесь! Бо немає більшого зла, аніж байдужість, тим паче духовна... Я вірю, що серед молодих священників УПЦ МП є здорові українські духовні поводирі, котрі мають сміливість заявити свою духовну позицію щодо ситуації, що склалася в Україні. Тільки не потрібно лукаво ховатися молитвою за мир, бо Медведчук також тепер вже хоче миру, коли частина українських земель і душ анексовано та захоплено. Нікому з нас також не потрібна війна, нам потрібна своя держава, її цілісність та незалежність! От за це й потрібно молитися...

Я цілком розумію всі висловлювання, котрі торкаються тих священнослужителів, що попутали Церкву і Політику. Але, наведіть приклад цього в нашому місті, священики організували збір допомоги воякам АТО - погані, моляться за Мир - погані, скажіть направду що коїтся?

Якщо Вірянин є прихожанином однієї з каміньських церков, які належить до визнаної всім Православ'ям Церкви, то він повинен пам'ятати, в якому храмі і де лежав стос листівок із зображенням Януковича, щоб вірні зробили правильний вибір і голосували за нього, і чия матушка їх там клала. Не знаєте хто з каміньських священослужтелів попутав Церкву і Політику?

Вірянин робить вигляд, що не розуміє поняття &quot;факти&quot;, а все переводить на емоції. То не є добре. Мають бути емоції окремо, а факти окремо, бо емоційне пізнання апріорі передбачають відношення до чогось (когось), а факти дають можливість розкрити певні закономірності без впливу відношення.

Особистий представник Вселенського Патріарха Варфоломія – архієпископ Даниїл Памфільський, правлячий єпископ Західної єпархії, 6 січня помолився за упокій душі загиблого у Запоріжжі хлопчика Євгена. А Вірянин хай знайде і почитає, що сказав єпископ Лука(Коваленко) Запорізької єпархії УПЦ(МП) про цей випадок і самостійно визначить, хто путає Церкву з Політикою і &quot; і скаже направду що коїться&quot;

Якщо тут прозвучало запитання - хто поплутав Церкву й Політику і просять привести приклади цього в нашому місті, іншими словами &quot;сказати направду що коїтся?&quot; - то відповідь лежить на поверхні! Політична і церковна колаборація кремлівського наступу у Камені -Каширську розпочалася ще з &quot;реконструкції&quot; пам'ятки архітектури Свято - Іллінської церкви, метою якої було спотворення первісного автентичного вигляду цієї споруди, який вона мала ще з часів доросійського періоду на Поліссі. Як відомо, вперше царська влада прийшла на Волинське Полісся після третього поділу Речі Посполитої, тобто після 1795 року. Іллінська церква, яка за формою та суттю була українською/русЬкою стояла вже майже 100 років до приходу Московщини. Такою вона фактично й збереглася до часів Януковича, фото якого розповсюджували у місцевих камінських церквах. І вже за керівництва нинішнього благочиння її спотворили до невпізнаваності, перетворивши на &quot;подобие&quot; якоїсь воронежзької чи клязьмівської церквушки. Якщо хтось з наївних думає, що це &quot;совпадєніє&quot;, то він глибоко помиляється. Таке спотворення пам'ятки архітектури без будь-якої узгоджувальної документації, я вже не кажу про проектно-кошотрисну сторону цієї затії, і досі не знайшло адекватної оцінки у нинішньої волинської та української влади. Власне, як на мою думку, саме ця &quot;реконструкція&quot;, даруйте, силами місцевих шабашників, котрі не замінили повністю на нову і сучасну електропроводку, не встановили протипожежного обладнання, не обробили антипіреновими засобами суху як перець деревину, і призвела до її втрати. Саме ПОЛІТИКА Москви щодо зачистки українських символів у церковній царині, вихід на &quot;єдиную и нєдєлимую&quot;, оскільки нарешті вдалось поставити Президентом України ручного і залежного від ФСБ клоуна, переплуталась з українською ЦЕРКВОЮ! <br/>А що коїться у Камені з УПЦ МП - хочете знати? &quot;Твердість&quot; місцевого благочиння, яка похитнулося з втратою Іллінської церкви, була негайно відновлена новоспеченим Камінь - Каширським єпископом, що має гарт Почаївської Лаври, адже практично родинні стосунки покійного Ніфонта з сімейством Михалюків не могли це залишити на волю Божу. <br/>Звісно, що після Революції Гідності, після анексії Криму, окупації донецьких районів України московські священники на крайніх західноукраїнських землях мусили дещо змінити свою риторику і тактику виживання. Звідси й дозвіл на допомогою харчами фронтовикам та молитви за МИР у церквах, &quot;хоча б щось&quot; - як хтось нарік це на цьому сайті. Таке &quot;умиротворення&quot; західних православних українців лежить в основі гібридної політики Кремля та РПЦ, що підтвердив нещодавній Архієрейський Собор у Москві, котрий &quot;даруючи&quot; своїй українській дочці більшу самостійність, фактично посилив її залежність, формально перенісши Центр управління у Київ, аби не потрапити під законопроект про заборону релігійних організацій, що управляються агресором і окупантом. Звісно, що місцеве благочиння з цього приводу своєї думки не має, воно законослухняне і каже, що &quot;демократії&quot; у церковних справах бути не може! Мало того, її представники знизують плечима і вдають, що не розуміють &quot;що коїться&quot; у нашому краї. Коїться те, що Україна потребує духовної оборони від церковників, котрі є одним цілим з Кремлем! Коли розділять Політику і Церкву в Москві, представники якої у Камені вдають з себе агнців, ось тоді й перестануть на сайтах роз'яснювати людям цю церковну лукавість!