Голокост в історії Камінь-Каширщини

27 Січня 2018, 14:57
5389

Сьогодні, 27 січня, – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

«Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…», – йдеться у резолюції Генеральної Асамблеї ООН.

У цей день по всьому світу відбуваються хвилини мовчання та просвітницькі заходи, метою яких є зберегти пам'ять про цю трагедію та запобігти її повторенню.

Зазначимо, що не обминуло лихоліття Голокосту і Камінь-Каширський район. Оскільки на території краю проживала чимала єврейська община, яка століттями оберігала свої традиції, з приходом сюди нацистського режиму вони зазнали несправедливого ставлення до себе.

Найкривавішим днем в історії Голокосту на теренах Камінь-Каширщини стало 10 серпня 1942 року. Тоді командою карателів були розстріляні та замордовані 1,7 тис. жителів краю. А загалом за час існування табору смерті на Камінь-Каширщині знищено до 3 тисяч осіб.

 


 

Наприкінці 2017 року у Камені-Каширському відбулася науково-практична конференція приурочена, зокрема, до 75-ої річниці знищення єврейського населення у 1942 році.

На цій конференції науковці Волині ознайомилися із експозицією у Камінь-Каширському районному краєзнавчому музеї «З історії єврейської громади», переглянули фото та документи тут представлені.

Директор музею Наталія Пась підготувала до конференції наукову статтю «З історії єврейської громади Каменя-Каширського на початку ХХ ст.». Вона розміщена у науковому збірнику матеріалів конференції.

Також Наталія Олександрівна публікувала деякі історичні відомості про єврейську громаду нашого краю і на Район.Камінь-Каширський.

Читайте:     Що цікавило євреїв із Хайфи в Камені

 

На науково-практичній конференції у Камені-Каширському. Грудень 2017р
На науково-практичній конференції у Камені-Каширському. Грудень 2017р

На науково-практичній конференції у Камені-Каширському. Грудень 2017р
На науково-практичній конференції у Камені-Каширському. Грудень 2017р

На науково-практичній конференції у Камені-Каширському. Грудень 2017р
На науково-практичній конференції у Камені-Каширському. Грудень 2017р

На науково-практичній конференції у Камені-Каширському. Грудень 2017р
На науково-практичній конференції у Камені-Каширському. Грудень 2017р

На науково-практичній конференції у Камені-Каширському. Грудень 2017р
На науково-практичній конференції у Камені-Каширському. Грудень 2017р

 

 

Коментарі
28 Січня 2018, 13:21
Минулого року на Міжнародний день Пам'яті Голокосту на цьому сайті також була розлога стаття про ті трагічні часи, що мали місце в історії нашого району. Оскільки у багатьох молодих людей виникає запитання щодо передумов появи та проживання на наших теренах, зокрема у Камені, такої кількості євреїв, вважаю за доцільне продублювати свій минулорічний коментар з цього приводу від 28.01.2017 року: <br/> &quot;На мою думку, найбільш яскраво та обгрунтовано події того часу , їх причини і наслідки описав сучасний американський історик, професор Єльського університету Тімоті Снайдер, фахівець з історії Східної Європи. Зокрема, у своїй монографії &quot;Криваві землі: Європа між Гітлером та Сталіним&quot; Снайдер обґрунтував тезу про те, що радянський та нацистський режими знищили близько 14 млн мешканців на території України, Польщі, Білорусі, Прибалтики та в західних областях Росії. У це число входять і жертви Голокосту.<br/>Але, повернімося до статті про вшанування пам'яті євреїв, розстріляних нацистами у нашому рідному місті. Зокрема до тези &quot;Як розповідається на сторінках «Volyntimes», до Другої світової війни Камінь-Каширський був одним із багатьох волинських містечок, населення яких складалося переважно з євреїв.&quot; Саме у Снайдера, зокрема й у книзі &quot;Перетворення націй&quot;, можна знайти твердження, що багато міс і містечок нинішньої України на той час вважалися єврейськими. Найбільш дисонуючим, як на сьогоднішні уявлення, у цьому ряді єврейських міст звучала Коломия. Не було б дива, аби єврейськими називали Чернівці, Одесу, Дніпропетровськ(Катеринослав), де й на сьогодні налічується найбільша єврейська громада, окремі містечка тернопільщини та інші. Бо, для прикладу, у нинішніх тернопільських Підгайцях, звідки родом родина зятя Президента США Дональда Трампа, мешкало більше 5 тисяч євреїв. Причому, єврейські кладовища були настільки великими, що єврейських надмогильних плит, з лихвою вистачала для мощення внутріміських доріг, фундаментів для будівель, що будували там німці та частково радянська влада тих часів. Тобто, євреї жили там тривалий час. Так чому ж Камінь, Коломия та інші містечка вважалися єврейськими, коли навкруг жили українці, поляки та інші? Це схоже до сучасної русифікації міст і містечок. Київ, зокрема за офіційними даними, у 1950 році був на 80% україномовним, але змінилась влада, приїхали визволителі, основне керівництво столиці звісно було російським, ділова мова - відповідною. Команда управителів набиралась з ментально близького середовища, а лакеї й сраколизи вивчають потрібну мову чи набір слів досить швидко. Тому, єврейство Каменя пояснюється також схожими причинами. У місті могли вижити тільки ті, хто мав ґендель, освіту, вмів управляти, лікувати, вчити музики, бухгалтерувати та виконувати інші роботи, що оплачувалися грішми. Всім іншим - село, зеля і тяжка праця. Тут у містечку формувалася така собі місцева знать, а найбільше для такої ролі &quot;підходили&quot;, звісно, євреї. За часів Речі Посполитої польські магнати, українські шляхтичі - власники сіл та земель наймали євреїв для управління, своєрідних митників, митарів для збору данини/податків з місцевого населення. Звідси й розхоже слово на Поліссі - митарство... Євреї-митарі, збираючи данину, не кашляли й самі, адже мали змогу оплатити навчання своїй Сарочці, Цилі чи Мойсейчику. Ці навчені діти митарів частково поверталися у рідні краї та оселялися у місті для кваліфікованої праці та управління життям автохтонів, що часто через нелегку долю топили свою печаль у бразі чи у домашньому вині з яблук-падалиці. Дороги у місто простому люду були закриті з об'єктивних (право власності на землі і села) та суб'єктивних щойно названих причин. Євреї також часто давали гроші взайми бідним під відсоток, якщо це складало більше 10%, то мало назву лихварство і каралось законом. Покараних мабуть не було так багато і євреї потрохи багатіли, витісняючи українців у села. <br/>Але як би не складалась історія і взаємовідносини між етносами, ніхто і ніколи не виправдає геноциду, це не тільки моральний аспект, він внесений у міжнародні стандарти співіснування народів та цивілізації. Тому, вшанування пам'яті невинно убієнних євреїв, людей за етнічним признаком, у Камені -Каширському - це нагадування сучасникам про недопустимість подібного, тим більше на наших, за висловом Снайдера, кривавих землях. І, на завершення, для розуміння проблеми, наведу слова ще одного сучасника, відомого єврея Йосифа Зісельса - українського громадського діяча і дисидента єврейського походження, одного з очільників українського єврейського руху. Він підкреслив, що впливова світова єврейська громада свого часу промовчала Геноцид вірмен у Турції, закрила очі на Голодомор українців у СССР у 30-х роках і у результаті - отримала Холокост... <br/>Нехай спочивають з Богом наші давні земляки! Вічная пам'ять загиблим - як викарбувано на пам'ятнику на місці Ґето у центрі Каменя, аби більш ніколи і ніде не повторилося схожого лиха!&quot;
28 Січня 2018, 14:52
&quot;домашньому вині з яблук-падалиці&quot;. Це Ви не в курсі, бо в нашому районі росли переважно груші-дички та майже не було садів, наприклад, на вулиці Воля був садок лише в Шустера. Ще один садок був тут, де нині поліція і більше в Камені садків не було.
28 Січня 2018, 15:01
а були - були садки!!! буквально щойно розповідала бабуся, що після війни бігали в садок - як би то сказати? - вниз у парк за сучасним двоповерховим будинком по Шевченка (в сторону церкви), за Шпариками.
28 Січня 2018, 16:09
Шановний пане 777, я виріс у Камені і жив у цьому місті, тому знаю про що пишу. У моїй родині, зокрема у прадіда, були елітні плодові дерева, які щеплені ще з його польських садів, котрі закладав поляк-садівник з під Кракова, витративши на підготовчі (проба грунтів на кислотність, дослідні діляночки тощо) та облаштувальні роботи більше двох років. Та і к моїх батьків був нормальний садок, де падалицю свині не встигали з'їдати )) Тому, не переводьте розмову з трагічних сторінок нашої історії на дріб'язкові та не суттєві моменти...
28 Січня 2018, 16:54
У жодному разі не переводжу розмову. У нас різні джерела інформації, тільки й того. Було б непогано, якби Ви перерахували, де ті &quot;садки&quot; були. Наприклад, на всю Волю сад був лише в Шустера (поблизу містка).
28 Січня 2018, 18:10
Тут точно по темі: 63.3 (4 Укр)<br/> Н20 Найман О.Я. Історія євреїв України ( Присвячується 2000-літтю євреїв в Україні).– К., 2003.–496 с.<br/>1787 рік у Володимирівському повіті Волинського воєводства при переписі у кагалі Камінь–Каширський. Записалися юдеями 62 і 6 чоловік.
28 Січня 2018, 22:33
1787 рік, про який ви згадуєте, не є характерним для осмислення передумов та причин концентрації євреїв у західноукраїнських містах та селах перед початком Другої світової війни. Щойно після третього поділу Польщі, а це сталось більше аніж через 100 літ від згаданої/знайденої вами у Вікі дати зі згадкою про євреїв, на волинські землі прийшла російська влада. Зрозуміло, що одразу вихолощувати звичаї та традиції, котрі склалися за період Великого Князівства Литовського, Речі Посполитої, де панували відносна демократія та певна європейськість, ще тоді не насмілювались. Загалом, варто пам'ятати, що Литовський Статут в Україні скасовано царем тільки у 1840 році, тому свого золотого часу єврейство на наших землях досягло в основному після Першої світової війни, коли поляки на &quot;своїх&quot; всходніх кресах почали масово наймати євреїв-управлінців для ґаздування на українських землях. Вам, як вченому інженеру з науковим ступенем, принаймні часто ви так себе позиціонуєте, варто брати глибше, аніж проблему &quot;садів&quot; на Волі чи деінде... Сьогоднішня Польща, зокрема її крайні праві партії, що отримали владу, намагаються відбілити свою історію, відмежувавшись від своєї всім відомої міжвоєнної дійсностії. Окрім всього, забороняючи своїм полякам, а у такий спосіб паплюжачи українців, пропаганду &quot;бандерівщини&quot;, забувши вислів своїх одноплемінників, що &quot;Якби не передвоєнна політика Пільсудського, то Бандера залишився б звичайним агрономом!&quot; Поляки, звинувачуючи упівців у колаборації нацизму, не підкреслюють того факту, що Бандера всю війну просидів у нацистській тюрмі, а на похорони Пільсудського приїжджав особисто Герінг, а Гітлер у Берліні з приводу втрати цього свого друга організував помпезну церемонію дистанційного прощання з усопшим. За великим рахунком навіть Волинська трагедія 1943 року фактично була між громадянами Польщі, адже Волинь тоді була у її складі, чому ж ці &quot;деталі&quot; замовчуються, а інші - виставляються на передній план. Можливо для того, аби європейці забули, що української колаборації, як такої, і не могло бути, оскільки держави Україна тоді не було. Трагедія єврейського народу, Голокост - надто пекуча рана на тілі людства, аби зводити розмову до банальностей, вона потребує вивчення та осмислення світом для того щоб більше ніколи люди будь-якої національності не відчули схожих трагедій - ні Голокосту, ні Голодомору, який пережили бездержавні українці...
28 Січня 2018, 23:11
мудрець сказав: &quot;Історія не вчителька, а наглядачка. Вона не вчить, а карає за незнання&quot;. Проте, на жаль, все рухається по спіралі...
29 Січня 2018, 00:24
Мені цікаві Ваші думки пане Стерх, бо я дійсно технар, а не гуманітарій. Один раз &quot;позиціонував&quot;, а ви підколюєте. На книзі шифр з Національної бібліотеки імені Вернадського, що в Києві, а не з Вікі.
29 Січня 2018, 01:32
Та не гнівайтесь міцно, шановний земляче. Ви вмієте і можете бачити значно глибше і далі, аніж &quot;садки&quot; на Волі. Мене турбує, що у ситуації, коли майже всі сусідські з нами держави, котрі донедавна перебували в орбіті впливу Кремля, перед &quot;виборами&quot; Путіна хочуть того чи ні, але враз заспівали претензійних пісеньок до українців. Бо, бачте, українці у своїй державі насмілились навчити української мови етнічних угорців, а мали б на переконання Орбана вивчити їх за податки українців аж до рівня магістра суто мадярською. Румуни, поляки, чеські &quot;земани&quot; та інші, зрозумівши, що Україна не на жарт, не для проформи почавши вести мову про своє утвердження у державному сенсі, назавжди втікає з їх зони впливу. Ось тоді, для тих же поляків чи угорців, вже не бачити Великої Польщі від &quot;можа до можа&quot; і угорського Мукачева... Дехто може заперечувати мені, мовляв, реформи не проводяться, народ зубожіє, а Порох тим часом багатіє. Доля правди у цьому є, однак серйозні зрушення у європейському дрейфуванні України також помітні. Хто сьогодні слідкував за зустріччю Папи Римського Франциска в Римі з українцями на службі Божій у їх греко-католицькій церкві, збудованій свого часу Йосипом Сліпим, той зрозумів, що Папа має намір відвідати Україну. А це тривожний для багатьох наших недругів сигнал, Папа без належної оцінки ситуації своїх служб слів на вітер не кидає. Саме тому, українцям як ніколи варто сконцентрувати свої зусилля, аби конвульсивні спроби Кремля через своїх агентів впливу у світі не змогли повернути історію у зворотній бік. І завданням, місією кожного думаючого українця є покласти свою цеглинку чи дві у загальну будову українського Храму з назвою Україна! Не так давно на одній із зустрічей один доволі відомий єврей розтлумачив найбільшу жагу єврейської спільноти після Голокосту - це мати свою державу, адже у цей страшний період євреї не мали своєї домівки, вони не мали куди, грубо кажучи, втікти. Євреї добре кругом вміли адаптуватися, але скрізь вони почувались своєрідними гостями. І лишень після Голокосту вони відчайдушно взялися за створення, відновлення своєї домівки - сучасного Ізраїлю. І ніхто тепер майже не згадує, що ідиш довелося відновлювати майже з нуля, довший час євреї спілкувалися арабською, паралельно відновлюючи свою мову. Продуктів було стільки, що доводилось послуговуватись продуктовими картками, працювати приходилось від рання до смеркання. І це не на благодатних і родючих українських чорноземах, де вбитий навесні кілок за тиждень-два починає пускати пагони. Там без зрошення та поливу земель великих врожаїв не збереш, але євреї надто добре усвідомлювали, що означає мати свою державу. І вони її збудували у всіх сенсах. А ми готові блокувати кордони, бо &quot;човникові&quot;, бачте, мало на день пронести без податків товару на 500 євро, їм потрібно два-три рази на добу мати право на 1, 5 тис. євро, от тоді він більш-менш себе почуває українцем. Українці, як і євреї, не так давно відновили свої держави, ці обидві нації пережили шалені втрати людських ресурсів - Голокост і Голодомор, але українці у силу різних причин ще не усвідомили доконечну потребу у своїй домівці. Нехай вже старше покоління, котре жило в лоні імперії щойно починає прозрівати, але ж ми не можемо допустити, аби наша молодь і надалі була безправною. Вона не має просити пробачення у мадярів за те, що хоче, аби її співвітчизники вчилися державною мовою хоча б 5 чи 6 класу.... Чи я щось незрозуміло тут пояснюю?
29 Січня 2018, 01:41
Зовсім не гніваюсь, бо нічого такого, за що можна гніватися не бачив. За садок Шустера та позиціювання-це дрібниці. Про мадярів,поляків, чехів маю дуже мало інформації, тому не наполягаю, як на шустеровому садку. Ваші ж думки читаю з інтересом.
29 Січня 2018, 13:32
Трошки поправлю вас пане Sterh - Собор св.Софії в Римі, на свята біля нього збирається велика кількість українських вірян, які мешкають або тимчасово перебувають в Італії (за деякими даними в Італії перебувають до півмільйона українців офіційно і неофіційно). А ось, що сказав Папа Францик на зустрічі з українською громадою в соборі: &quot; Хочу розповісти вам один секрет. Перед тим, як іду на нічний відпочинок чи встаю вранці, я зустрічаюся з українцями… Ваш Блаженіший Святослав подарував мені ікону Пресвятої Богородиці в Аргентині. Я її привіз із собою до Рима. Він повернувся до своєї країни з Аргентини, а я мусив приїхати до Рима... Я щоразу молюся перед цією іконою Богородиці вранці та ввечері і закінчую молитву українською мовою...&quot;. Сам Папа вечірні молитви закінчує українською мовою!... а наші поліщуки якою? ...а євреї, які йшли разом із своїм равином на смерть якою?... невже мовою своїх мучителів?
29 Січня 2018, 14:53
Дякую за уточнення, оскільки названа мною &quot;церква&quot; є дійсно Протокатедральним Собором Святої Софії, але я свідомо не хотів ускладнювати свій і без того перенасичений коментар, оскільки земляки переважно люблять читати тексти &quot;попрощє&quot;. Це Ви, Оленко, уважно і системно працюєте з інформацією, відтак добре орієнтуєтесь у суспільних процесах. Більше того, світ настільки тісний, що нинішньому пароху цієї церкви таїнство першого Причастя на Тернопільщині свого часу уділяв священник - близький родич моєї дружини. Часто, для розуміння ситуації читачами, доводиться значно спрощувати виклад, уникати фактологічного матеріалу. Принагідно, для Вас, Оленко, повідомлю цікавинку щодо будівничого цієї Святої Софії - Йосипа Сліпого, котрий завдяки своїй харизмі та неабиякому авторитету зміг у такому прекрасному місці Риму домогтися виділення чималого шмату землі для цього українського Храму. Так от, за дорученням Берії Сліпий у засланні у 1953-1958 роках написав &quot;Історію Вселенської церкви на Україні&quot;. Ця фундаментальна праця, котра збереглася у архівах КДБ, щойно у 1991(??) році була віднайдена та надрукована у вигляді книги у Римі і невеликим накладом передана в Україну. Чому її не тиражують видавництва - для мене великий секрет, адже це праця одного з найосвіченіших у теологічному та догматичному сенсі вченого щодо становлення української Церкви в Україні з доісторичних часів. Кілька примірників цієї книжки є в Київських бібліотеках та в УКУ, але тільки для праці у бібліотеці університету. Але повернемось до нашого обговорення на сайті Район.К-К. Наші з Вами намагання щодо опанування читачами справжньої української історії, культури багатьма, мабуть, сприймаються неоднозначно, адже ми кажемо про не зовсім традиційні, звиклі для поліщуків речі. Однак час розставляє все на свої місця і оце Ваше &quot;Сам Папа вечірні молитви закінчує українською мовою!... а наші поліщуки якою? ...а євреї, які йшли разом із своїм равином на смерть якою?... невже мовою своїх мучителів?&quot; - є суттю нашої почасти невдячної роботи на цьому сайті. Але, саме вчора Папа у своєму зверненні до українців наголосив, що у тяжкі часи розбудови своєї держави, в період відстоювання її незалежності конче є потреба роботи - місії! Це не цитування його слів, але суть така... Відтак уроки Голокосту, Голодомору та інші трагічні сторінки людської цивілізації, навіть нинішня війна на Сході України, вочевидь, є водночас і спонуканням до роздумів про сутність людського буття, про боротьбу за свою державу, котра покликана оберігати права, свободи, мову, віру, звичаї та обряди... А загарбник будь-якого штибу ніколи не дає права на такі вольності!
29 Січня 2018, 16:16
Ще, як вже пішла така розмова, кілька слів про вчорашню зустріч Папи з українцями в контексті мого продубльованого минулорічного коментаря щодо Голокосту на початку обговорення цієї статті. У ньому я посилаюся на книжки Тімоті Снайдера, професора Єльського університету, так от він разом з Оксаною Забужко - уродженкою Волині, нашим корифеєм у літературі, полум'яною патріоткою України та розумницею у самому широкому розумінні цього слова - були присутні у Соборі Св. Софії на цій зустрічі серед інших відомих людей та стояли у черзі до Папи. Вочевидь у Римі була якась міжнародна конференція і ці люди, без перебільшення, світової слави, адже книги Забужко перекладають на близько 20 різних мов, потребують такого спілкування українців з Папою, бо це також шлях до європейських цінностей! А Папа, як він вчора також підтвердив, свого часу сформував свій нинішній світогляд під впливом українця Степа́на Чміля — єпископа, архімандрита та ректора Української Папської Малої Семінарії в Римі. Таки правду кажуть - &quot;незвідані шляхи Господні...&quot;
29 Січня 2018, 18:58
Таки дійсно, що незвідані, адже вже другий Папа, який вміє молитись українською. А 27 січня 2018 року, у День пам’яті жертв Голокосту, там же, у соборі Святої Софії, розпочалася церемонія вручення Відзнаки священномученика Омеляна Ковча – священика УГКЦ, який під час Другої світової війни рятував євреїв і через це був ув’язнений, і загинув у концтаборі Майданек.<br/>Якщо зайти на сайт новини УГКЦ, там є півторагодинне відео зустрічі Папи з українською громадою в соборі св.Софії, Оксана Забужко не тільки стояла , а таки найдовше говорила із Папою серед тих хто був у черзі. Дуже цікаве відео.
29 Січня 2018, 22:13
То Ви дуже вдало підмітили, що вже це вже другий Папа, котрий у той чи інший спосіб пов'язаний з Україною та вміє молитися українською, адже мама Івана -Павла ІІ (Кароля Войтили) була родом з під древньої Жовкви біля Львова. Ця місцевість є цікавою з історичної точки зору ще з багатьох сторін, адже містечко майже рівновіддалено розташоване біля таких відомих українських княжих міст, як Белз та Холм, що тісно пов'язані з Волинською землею через древній град Володимир, у якому князював Роман - батько Данила Галицького. Але це вже інша, але дуже цікава українська тема, яку так наполегливо століттями затирали московити, але мусили хоча б говорити про існування Галицько - Волинського князівства, що за могутністю було найпотужнішим у ті часи на європейському континенті...
29 Січня 2018, 22:37
Знайшла, чому наша відома землячка Оксана Забужко, була на зустрічі з Папою Франциском. Вона в суботу 27.01. приймала нагороду священномученика Омеляна Ковча в храмі св.Софії в Римі. Цією нагородою за життєвий приклад жертовності і гуманізму та задля порозуміння між народами цьогоріч були нагороджені дві українки Оксана Забужко та волонтерка Яна Зінкевич. Також нагорожені були німецька благодійниця Бригіта Вебер, яка присвячує допомогу українським дітям та інвалідам, американський історик Тімоті Девід Снайдер за якого ви згадали, бо висвітлює правдиво українську історію світові, та польський дипломат Ян Томбінський за свою кропітку працю задля утвердження демократії в Україні та Європі.
29 Січня 2018, 22:50
І навздогін, дуже добре, в свій час, Д.Степовик описав біографію Папи Івана-Павла ІІ після аудієнцїі в нього. Мати майбутнього Папи говорила до малого Кароля українською, а здається прадід був родом з Волині, пізніше вони переїхали в Галичину, ще пізній у Польщу, про що страшно не любили згадувати поляки. (більш детальніше якось при нагоді, ріжуть очі, не маю сили ритись шукаючи начерк Степовика).
30 Січня 2018, 00:05
Так, так, життя тісно переплело українську та світову історію, воно насичене численними цікавими фактами та подіями, інколи незбагненними та такими, що видаються провидінням Всевишнього. Думаю, Ви пригадуєте, коли сталася прикра пригода 26 січня 2014 року у Ватикані, де Папа Римський Франциск проголосив &quot;ангельську&quot; промову із закликом припинити насильство в Україні. Тоді випущені дітьми білі голуби - символи миру - були атаковані іншими птахами, на них накинулися чайка і ворон. Чайка вихопила у голуба хвостові пір'я, а ворон схопив його в свої кігті. За словами очевидців, голуби відбилися від атаки, і втративши кілька пір'їн, полетіли далі. Дехто може це трактувати, як звичайний збіг обставин та явищ природи, але я думаю інакше. Тому, слідкуймо за розвитком подій, позитивно впливаймо на них у міру своїх скромних сил, сподіваймося на Всевишнього та на свої власні сили, допомагаймо іншим зорієнтуватися у цьому надзвичайно динамічному, мінливому та непередбачуваному вирі життя. Дякую Вам за спілкування!
Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39