На Камінь-Каширщині марнують шанси на об’єднання

26 Квітня 2018, 12:39

1812

Триває робота щодо створення першої об’єднаної громади у Камінь-Каширському районі.

Про це інформує Волинський Центр розвитку місцевого самоврядування.

Уже вшосте за останні два місяці співробітники ЦРМС відвідали район. На цей раз радник із питань децентралізації Оксана Урбан і радник з питань місцевих фінансів Анатолій Матвіюк брали участь у громадських слуханнях у селі Нуйно, що були присвячені темі створення ОТГ з центром у селі Сошичне у складі Сошичненської, Нуйнівської, Залісської, Качинської, Личинівської, Карасинської, Стобихівської сільських рад Камінь-Каширського району та Тойкутської та Доротищенської сільських рад сусіднього Ковельського району.

16 квітня цей процес було ініційовано на сесії Сошичненської сільської ради. Зауважимо, що ініціювання відбулося після численних слухань, зустрічей та перемовин, за участю представників всіх сільрад.

Місцевий голова, Віталій Ярощук, довго не погоджувався на об’єднання, не надто прагнув публічних обговорень теми реформи. Але під час однієї з публічних зустрічей з експертами з обласного центру таки згодився, що об’єднання потрібне. Почувши від авторитетного в регіоні самоврядця такі вагомі слова, сусіди з Сошично запустили процес. Ярощук наступного ж дня скликав громадські слухання. Дарма що це будній день, полуденна пора, а навесні у селі кожна година дорога. Зважаючи на важливість теми, на зібрання прибув голова РДА Валерій Дунайчук, депутати райради, сільський голова Сошичного Ігор Волосюк.

На жаль, під час слухань стало зрозуміло, що Нуйнівський сільський голова вирішив таким чином повернутися до попередньої позиції і надалі уникати об’єднавчих процесів. Більшість учасників слухань, що могли зібратися у робочий час, були лояльні до голови та практично не брали участь у обговоренні, просто проголосували проти. Сам голова участь у голосуванні не брав.

Таким чином, замість підтримки та поштовху до активного розвитку процесу об’єднання, потенційна громада на старті отримала додаткові труднощі. Що, звичайно, не збільшує довіру між учасниками процесу.

Щиро дивує позиція багатьох лідерів місцевого самоврядування у районі, що полягає у консервації існуючого становища, небажанні змін попри численні позитивні приклади як на Волині, так і в Україні, уникання відповідальності за життя своїх громад. Напевно, це дуже зручно - нести мінімум відповідальності за розвиток власного дому, часом отримувати подачки з району чи області, та облаштовувати у тиші і спокої якісь свої оборудки. При тому десятиліттями нарікаючи на державу, обласне чи районне керівництво. Та це лише підсилює бажання підтримати тих нечисленних активних жителів та керівників місцевих громад, що усвідомили важливість змін саме на рівні місцевого самоврядування, що розуміють: держава - це ми всі, жителі своїх громад. А тому відмовлятися від наданих урядом, законодавцями інструментів реального самоврядування - це як мінімум недалекоглядно, а з огляду на незворотність процесів - просто нерозумно.