Таємниці графського роду: дещо з життя Красицьких, які мали володіння на Камінь-Каширщині

Історія родини Красицьких могла б стати сюжетом для художнього фільму. Їх долі настільки захоплюючі, що нагадують казку.

…У Вітольда (старшого) Красицького з відомого графського роду гербу Рогаля було три сини. Всі вони отримали від батька спадщину: Станіславу дістався маєток Криниця – помістя й землі, що розкинулись недалеко від Видерти, Ігнацію – двір у Ворокомлі, Яну – в Залаззі.

Власне, ця перша розповідь про маєток Криницю і його власника Станіслава Красицького.

На цьому місці був фільварок Криниця

Приводом для цього дослідження стало спілкування з Янушем Красицьким, внуком Станіслава Красицького. До нього, жителя Варшави, потрапила інформація із книги «Камінь-Каширське Полісся. З історії краю» про дзвін, який був подарований його дідом Станіславом римо-католицькому костелу в Камені-Коширському. То була приємна несподіванка, бо, навіть добре знаючи свій родовід, Януш не відав, що в 1927 році Станіслав Красицький фундував для каміньського костелу дзвін у честь «вірної слуги Павліни Жолковської». 

1

« Без труднощів розшифрували особу, якій той дзвін був присвячений, – пише Януш Красицький. –  Павліна – то була авторитетна для дідуся господиня маєтку в Криниці».

... Грудень 1926 року. Тривають приготування до Вігілії (Святої вечері) й зустрічі Різдва Христового. Щоб розрадити батька й розділити його самотність у Криницю із Варшави приїхав молодший син Вітольд із дружиною Яніною.

Неочікувано в переддень Вігілії сталося нещастя: померла Павліна. Покійницю спорядили  і Станіслав відправився в Камінь хоронити небіжчицю.

Така прикрість внесла суматоху і невизначеність у повсякденне життя маєтку. Що робити? Яніна не мала уяви, як проходить Вігілія на Поліссі. Але згодом приїхала сестра Станіслава Ізабела Орда з-під Пінська і Марія, дружина Ігнація, з Ворокмля й всі вкупі добре підготувалися до свята. Затьмарені скорботою, але в приязному родинному колі Красицькі зустріли Різдво Христове напередодні 1927 року...

Поза сумнівом, смерть Павліни Жолковської була великою втратою для Станіслава, тому що незабаром у память про неї він фундував для костелу великий, майстерно оздоблений дзвін.

1

Ворокомле. Вдалині видніється напівзруйнована колишня родова каплиця Красицьких. Фото 2015 р.

Ворокомле. Фасад каплиці. Фото 2015 р.

Втім про вигляд маєтку і щоденне життя його мешканців збереглось досить мало відомостей, лишень скупі спогади декого з членів родини Красицьких і кілька фотознімків, зроблених у Криниці 1936 року. Звісно ж, були сімейні архівні документи, реліквії, що передавлались з роду в рід і якими понад усе дорожили всі члени графської родини. Однак майже все згинуло в Першу світову війну, а те, що вціліло і згодом було перевезене у Варшаву, – згоріло під час Варшавського повстання в 1944 році. Для графської родини то була велика і непоправна втрата.

… Перед Видертою, праворуч дороги  з Каменя-Каширського, в поле веде вузенький шлях. По обидві його сторони ростуть липи, кущі барбарису, білого бузку.Ще до початку Другої світової війни там знаходився маєток із двором Станіслава Красицького, що вкупі з  землею,  називався Криницею. То були великі за розміром земельні наділи: у 1930 році обшар сягав 2446 га та охоплював орні землі, луки, болота, ліси...

Брати Красицькі мешкали недалеко один від одного, тому постійно спілкувались, бачились на спільному богослужінні у ворокомлівській каплиці, радились щодо господарства, разом відпочивали. Приятелювали Красицькі й з Міхаліною Старчевською, яка проживала у маєтку Старчин поблизу Черче і яку вони люб`язно називали «тьотя Мушка».

…У родині Станіслава Красицького росло двоє синів: Йозеф і Вітольд. Коли старшому було 3 роки, а Вітольдові заледве виповнився рік, – померла їхня мама Катаржина з роду Ронікер. Вдівець з дітьми переїхав на проживання в Криницю; тут, серед поліської природи, проходило дитинство хлопчиків, тут вони здобували знання: вчились грамоті й отримували перші ази життя загалом. Коли підросли – продовжували навчання у Варшаві; Вітольд, батько Януша, став льотчиком, а Йозеф закінчив вищий сільськогосподарський заклад.

... Станіслав Красицький був невисокого росту, смуглий, в окулярах. Мав великий хист до господарства. У його власності налічувалось до 10-ти корів і більше 20-ти коней ольденбургзької породи, але на початку Першої світової війни все було зреквізовано німцями. Розведення елітної породи коней було для графа захопленням і справою гідності.

...Війна лякала невідомістю і смертю. Батько хвилювався за долю синів. Рятуючись,  Станіслав із синами, 14-річний Вітольдом і 16-річним Йозефом, вирішив тимчасово переїхати під Пінськ, проте довго там не затримався. Повертаючись, батько залишив хлопців на деякий час у Старчевських у Старчині, в яких фільварок зостався недоторканим, бо їм пощастило відкупились від грабунку росіян трьома барилками горілки.

... Повернувшись у Криницю, Красицький застав напівзруйнований і повністю пограбований маєток. Деякі будинки, щоправда, вціліли, але, без вікон і дверей, вже були не придатні для проживання. Тоді зникла велика бібіліотека графа із 3000  томів, родинні  меблі, картини; лише дещицю з того Станіславу згодом вдалося віднайти у селян і повернути назад.

У той самий час був спалений маєток Ігнація у Ворокмлі та  Яна в Залаззі. Від чудової ворокомлівської садиби зостались лише стіни, а оранжерея, гуральня, офіцина згоріли з усім, що було всередині. Господарі залишили місце і виїхали. Станіслав навіть не знав, де вони і чи повернуться. І все ж, не втрачаючи силу духу і оптимізму, засівав поля й готувався до весняних робіт. То був березень 1916 року...

... Уже значно пізніше Вітольд – льотчик за професією  і Йозеф – господарник із вищою освітою планували розвивати в Криниці сільське господарство та садівництво. Будучи пілотом, Вітольд мав наміри збудувати там аеродром і відправляти літаком до Польщі поліські овочі й фрукти. Проте батько не поділяв новаторських поглядів своїх синів і хлопці вирішили повернутись назад у столицю.  

У 1927 році Станіслав Красицький захворів і переїхав до дітей у Варшаву, а в 1929 році помер; господарством у Криниці опікувався найманий управитель.

Улітку 1936 року Вітольд із Янушем приїздили в Криницю на відпочинок. Саме з цієї поїздки збереглось кілька фото, на одному з яких – чотирирічний Януш, потішний світловолосий хлопчик, поливає квіти, а батько фотографує...  

1

Зрештою, господарство в Криниці занепадало, дещо продавалось для оплати позик і маєток потрохи приходив у запустіння. В роки Другої світової війни, а найбільше вже за радянської влади, приміщення були розібрані, все спустошене, каменя на камені на залишилося….

Всередині погребу.

Вхід у погріб. Ворокомлівці розповідають, що там зберігали молочні продукти.

У 1998 році Януш Красицький із дружиною Данутою і сестрою Ельжбетою побували на місцях колишніх маєтностей Красицьких. У Ворокомлі вони бачились із огородником Панфутієм Сусиком і покоївкою Стефанією (її називали Стефка) Прокопчук, які працювали в маєтку Ігнація Красицького.  «Ворокомле, де залишилася тільки спустошена каплиця, в котрій хоронили членів моєї найближчої родини, і місце давньої Криниці залишили дуже тяжкі відчуття... Викопали тільки кавалок цегли, напевно, з котрогось будинку...»,  – згадує Януш Красицький.

Ворокомле, 1998 р. Зліва -Ельжбета Красицька, поруч - дружина Януша Красицького Данута, посередині -Панфутій Сусик, який працював у ворокомлівському маєтку Красицьких, сидить (зліва) - Стефанія П

1

Цікаво, що у фондах районного музею зберігається цінний екземпляр – карта частини маєтку Криниця з 1928 року. Така новина, як пише Януш Красицький в листі від 06.05.2017 року, «стала приємним і несподіваним  шоком» для нащадків роду Красицьких. Варто додати, що музей має й ряд інших матеріалів про життя графського роду Красицьких на Поліссі, які при першій нагоді стануть основою для створення нової, доволі цікавої, музейної експозиції.

Карта північної частини маєтку Криниця. 1928 р.

Карта 1931 року.

Наталія Пась,

директор Камінь-Каширського народного районного краєзнавчого музею