Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Париж
Париж

«Побачити Париж і померти»… від цін та натовпу: яке ж воно насправді місто кохання. TRAVEL BLOG

11:25 08.10.2018
2651

Раптовість – сестра безумства… Тільки завдяки раптовим змінам ти здатен відчути справжню ейфорію від того, що відбувається.
Поїздка в Париж завше була для мене якоюсь захмарною, нереальною мрією. Консервативне суспільство виховало на традиційних засадах: дитячий садочок – школа – університет – робота. А поміж цього існує смак справжнього життя? Звісно існує, і знайти його можна в подорожі, де ти відчуваєш себе вільним; здавалося, таким вразливим у чужому світі, але водночас сильним та незламним. Бо саме незнайомий соціум, критичні ситуації виховують в тобі особистість.
Місця, без яких Париж неможливий

Коли тільки потрапляєш до Парижа, то враження неначе життя відігнало тебе на кілька століть назад. Ці величні споруди такі ж як на листівках чи картинках. Уявляєте, яка естетична насолода не лише на власні очі побачити їх, а й доторкнутися, помацати, вдихнути цей запах історії, якою просякнутий кожен квадратний метр міста.
Та навіть за рік неможливо осягнути всієї минувшини Парижу. Чого вартує один Лувр! Приблизно три місяці треба не їсти і не спати, щоб хоча б хвилину приділити кожному творінню.



Бродиш у пошуках і натрапляєш на те, заради чого власне і зайшов до Лувру – прекрасна Мона Ліза зі своєю таємничою посмішкою. В той момент ти просто не в стані відвести погляд, за цим хочеться спостерігати вічність. Спитаєте чому? Бо з такої відстані бодай щось роздивитися, то треба добряче напружити очі, а ще кругом ці любителі фотографувати все по мільйон разів. Хоча, можливо, це своєрідна метафора, мовляв – мистецтво недосяжне.

А як щодо архітектури на кшталт «готико-романського» стилю? Духовне серце французької столиці – Нотр-Дам де Парі зі своєю християнською реліквією – Терновим вінцем Ісуса Христа. Коли переступаєш поріг собору, то вже не звертаєш увагу на силу-силенну людей, спалахи фотокамер, ти просто насолоджуєшся величчю, вітражами, завдяки яким будівля наповнюється різнокольоровими променями. Якщо пощастить, то є можливість бути свідком служби: відчуття, коли ти сидиш і жодного слова не розумієш, але в душі колихає піднесення. Не полишає воно, коли ти підіймаєшся на верхіку собору, де колись у славнозвісному романі Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері» бив у свої дзвони Квазімодо.





Але погодьтеся, Париж в усіх асоціюється з незмінним символом Франції – Ейфелевою вежею. Для одних це «залізна леді», а для інших «гігантський незграбний скелет», або ж просто купа металу. Так-так, саме більшість французів саме такої думки. До речі, це чудовий орієнтир по місту. Адже видно її майже з усіх боків.
Скажу вам чесно, вона мене не надто вразила, це просто розпіарений символ, візитівка, аби було за чим ідентифікувати країну. Біля вежі купа люду, а особливо темношкірих та циганів; трава пожовкла і витоптана; туалети неначе відгомін Середньовіччя; і територія потопає в смітті, а ще цей брудний, типу «бронзовий» колір споруди. Вона прекрасна, але тільки з настанням ночі й лише на 5 хвилин, коли сяє яскравими ліхтарями. Ось тоді ти відчуваєш цю істинно французьку романтику.




Як трапиться нагода побувати в Парижі, обов’язково відвідайте Латинський квартал. Це настільки атмосферне та затишне місце із вузькими вуличками та кафешками. Тут є можливість купити різноманітні види сирів, вина та інші види французької гастрономії за порівняно дешевими цінами. А скільки тут сувенірів, різних цікавих дрібничок, а ще крамниць з книгами за 10 центів!
Прогулюючись Латинським кварталом, спостерігаєш як шеф-кухарі тамтешніх кав’ярень стоять на порозі і привітно запрошують тебе погостювати в них і, як бачать російськомовних туристів, вигукують:«Спасибо!» До слова, саме в цьому місці ви знайдете найвужчу вуличку у Парижі.



Монпарнас, Монмартр, Мулен Руж, Люксембурзький палац – не бачив ці місця, то не бачив Париж. Адже прогулюватися вуличками, де колись творили найвідоміші митці світу, одне задоволення, тебе наче живить та підсилює ця атмосфера. Коко Шанель, Луї Вітон, Крістіан Діор, Жюль Верн, Клод Моне, Наполеон Бонапарт, цей список можна продовжувати до нескінченності – люди, які перевернули світ, сколихнули спокійне буття. А щастя пити каву і ласувати круасаном, дивлячись на будинок, де колись творив Віктор Гюго, просто невимовне….



Сувеніри

Як і в будь-якому туристичному місті, сувенірні крамниці тут на кожному кроці, від браслетів до дармовисів. Та Париж – центр світової моди, без шопінгу враження не ті. Відчуття, коли прогулюєшся кварталами з дорогезними бутиками, просто не передати, а як зайдеш туди, то вважай пропав у вирі краси та непіднімних цін. Але для арабського шейха (їх там немаленька кількість) з його п’ятьма жінками – це звична справа купувати Louis Vuitton.



Ще одним місцем, перед яким жодна жінка не встоїть, є музей парфумів Fragonard. Справжні французькі парфуми так і зачаровують ароматами. Там ви можете придбати різні масла, мило, туалетну воду, дізнатися історію парфумів та спосіб їх тодішнього виготовлення, пройти своєрідну «дегустацію» і вибрати для себе найчарівніший аромат. Переконую вас, ви не пошкодуєте витрачених коштів на подарунок собі чи коханій людині (що в моєму випадку це одне і теж).





На площі Конкорде стоїть постамент у вигляді простого олівця, тож ще однією «фішкою» міста є продаж сувенірів-олівців, вони там повсюди. Але вартують не 2 гривні, як у нас, а 2-4 євро.




Ціни

Так, життя в Парижі дороге, навіть дорогезне для пересічного українця-мандрівника. Аби вам тільки пощастило купити порцію обіду за 10 євро. І ще не купуйте кави в McCafe, заплатите майже 3 євро за один ковток. Зате справжньої кави скуштуєте, хай їй грець! Тому звісно краще мати завжди щось із собою чи купувати їжу в супермаркеті, а кошти витратити на якісь місцеві делікатеси. Метро в Парижі коштує 1,5 євро, але воно настільки заплутане, що велика ймовірність перший раз доїхати не в бажане місце. Хоча, можливо, вам на допомогу, як і мені, знайдеться добродій, який люб’язно розповість і навіть покаже як дістатися до певної станції. Головне – не соромтеся, запитуйте, хоч і «ламаною» мовою. Мистецтвом є підійти до іноземця і глянути в очі так, що й без слів все стане зрозуміло. Ось що значить – істинне взаєморозуміння
Мова

У Франції англомовний турист не пропаде. Хоча, кажуть, місцеві жителі ставляться до англійської не надто позитивно. Вони зазвичай налаштовані патріотично до власної і не бажають розмовляти іноземною, тим паче вищезгаданою. Але Париж – місто мігрантів, тож вам неодноразово пощастить зустріти російськомовних чи україномовних людей.
Діснейленд

Ще з дитинства, дивлячись мультфільми Волт Дісней, і уявити не могла, що коли-небудь потраплю в цю казку. Це неймовірно: повсюди сновигають герої мультфільмів, линуть знайомі мелодії, всі супермаркети та магазинчики заповнені виробами з логотипами Міккі Мауса. Буквально все: і чашки, і білизна, різноманітний одяг та аксесуари у малюнках героїв. Якщо волієте побувати в їх ролі – вам сюди! Квиток за вхід коливається в межах 60-120 євро, все залежить від сезону. А метро з однією пересадкою доставить до місця призначення за якихось 40 хвилин і омріяний світ казки розтелиться перед вами.













Це як наркотик, спробував раз – кортітиме спробувати вдруге
Париж – місто контрастів. Поряд з європейською витонченістю, фамільярністю та чистотою за руку крокує суміш історій, традицій, людей, безлад та сміття, натовпи мігрантів. Але, просто подорожуючи, закриваєш очі на це і ласуєш найсмачнішою у світі випічкою, насичуєшся натхненням від старовинної архітектури та природи, відчуваєш своє єство, бо саме тут вчишся бути собою. Ніхто не засуджує тебе за недолугий прикид чи якісь інші вади. Люди живуть для себе, насолоджуючись кожною миттю. Не стоять ранками біля плити, а йдуть снідати в кав’ярні, милуватися вранішнім сонцем і вдихати атмосферу спокою та тиші, гуляти берегами Сени, кататися на велосипедах чи відпочивати з друзями на пікніку. Можливо, для когось Париж буде інакшим, а для мене він саме такий! До зустрічі, місто мрій!


P.S. Свої речі міцно тримайте при собі, бо через наплив мігрантів можна легко залишитися ні з чим, а особливо без документів. І мандрівку намагайтеся планувати на пізню весну чи на ранню осінь, бо саме цей період дозволить без перешкод холоду чи спеки якомога більше оглянути місто.

Наступним у TRAVEL BLOG читайте про Дрезден.

Уляна Лебич

Коментарі

Автору

15:37 07.10.2018

Цікаво, загалом яка сума витрат , як мінімум, забезпечить таку чудову подорож?

777

19:49 07.10.2018

Файно

ЧИТАЧ

13:58 09.10.2018

Статя таяк би розміщена 11:25 08.10.2018
А коментарі від 07 10 якесь дежавю

19 грудня
Сьогодні
Вчора
17.12.2018
16.12.2018
15.12.2018
14.12.2018
13.12.2018
12.12.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин