Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Патріарх Філарет розпочав брифінг ввечері
Патріарх Філарет розпочав брифінг ввечері

5 важливих тез про церковні рішення у Стамбулі

08:05 12.10.2018
933

На Фанарі пройшов Синод єпископів Константинопольського патріархату, що безумовно ввійде в історію не лише нашої держави, а й світового Православ’я.

Нещодавно запущений Вселенським Патріархом Варфоломієм процес надання Томосу про автокефалію Українській церкві, схоже, набув істотних обертів (відразу пояснюємо, Томос — указ, декрет, окружне послання Предстоятеля помісної Православної Церкви у деяких важливих питаннях церковного устрою. Томоси бувають двох видів – про автономію та про автокефалію). Про це розповів Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет на брифінгу біля стін Володимирського собору.

Про що ж, власне, говорили на Синоді у Стамбулі?

По-перше, офіційно Томосу ще не надали, адже, щоб його отримати, церковним гілкам України потрібно об’єднатися. Проте у першому пункті рішення Синоду значиться: «Підтвердити вже прийняте рішення про те, щоб Вселенський Патріархат продовжував надання автокефалії церкві України». Тобто, рано чи пізно, Українська церква отримає Томос, питання лише в тому, наскільки українські архієреї та віруючі цього хотітимуть.

По-друге, Синод зняв анафему з Патріарха Філарета (Предстоятель УПЦ КП) та Митрополита Макарія (Предстоятель УАПЦ) та їхніх послідовників. Більше того, у рішенні значиться, що «ці особи поновлені у своїх єпископських та священицьких званнях». Що ж це означає? Віднині усі таїнства (Причастя, Хрещення, Миропомазання, Сповідь, Єлеоосвячення, Вінчання, а найголовніше – Священства) звершені в УПЦ КП та УАПЦ є повністю канонічними. Константинопольський Патріархат зможе співслужити зі священиками та єпископами з цих церков. Сама анафема (відлучення від церкви. – Авт.) у рішенні була названа такою, яка не має догматичного підґрунтя.

По-третє, Константинопольський Патріархат відновив ставропігійне представництво в Києві. Ставропігія – автономна церковна одиниця, що має пряме підпорядкування Предстоятелю. Ставропігійне представництво Константинополя – перехідний крок на шляху до проголошення автокефалії Української церкви. Тобто тепер в Україні буде постійна структура Вселенського Патріархату.

По-четверте, Синод скасував рішення 1686 року про право Московського Патріарха висвячувати Київського Митрополита. Фактично, цим Константинопольський Патріархат засвідчив, що Київська Митрополія по праву має належати саме йому, а не молодшій і похідній від неї Московській Патріархії.

По-п’яте, Константинопольський Патріархат закликав утриматися від протистоянь та сутичок через майнові питання, що можуть виникнути між віруючими. Тобто, зараз віруючим усіх церковних гілок не варто проявляти агресії, а діяти за принципами Божої любові.

Рішення Синоду Константинопольського патріархату безумовно, мудрі й добре продумані. Вони, фактично, створюють основу, своєрідний плацдарм для української церковної єдності. Та й сам Патріарх Філарет на брифінгу біля стін Володимирського собору зазначив, що зараз вкрай актуальним є об’єднання різних церковних структур України в єдину Церкву. А це – ще один могутній стимул для консолідації українського суспільства. Віримо, що ця щира молитва нашого народу буде почута Богом.

Дмитро РУДКІВ, «Район.in.ua»

Коментарі

Хрін

17:10 12.10.2018

Всі ми нині є свідками, а дехто і учасниками творення світової історії, що полягає у відновленні справжньої української державності, повернення на наші землі європейських цінностей, у т.ч. і справедливості щодо православної віри. Зрозуміло, що через становлення української автокефальної православної церкви у багатьох людей закономірно виникає тривога за безпеку в державі, за можливі конфлікти, за певну невизначеність та непевність. Найбільше тривоги, звісно, у малоосвічених, але безоглядно віруючих людей, котрі не можуть усвідомити - як це можна рухати церкву, віру з діда-прадіда. Звісно, що вони хочуть чути слово священника, до нього, свого батюшки, у людей похилого віку є найбільша довіра. Але я пишу здебільшого не для них, оскільки хто не був молодим, той не був революціонером, а хто не жив у поважному віці - той не був консерватором. Я хочу спільно з іншими думати над цими подіями. Зокрема, про це з "діда-прадіда". Я вже колись згадував на цьому сайті, що віра "з діда-прадіда", а точніше московська церква (РПЦ) на Волинь прийшла практично у кінці 18 століття, останні греко-католицькі церкви на цих землях були ліквідовані у 1875 році, на Волі у Камені хрест на церкві, як тут писали, так ніхто й не змінив з тих часів. Загалом, найраніше священники РПЦ розпочали правити на Волині починаючи з 1845/50 років, тобто після кількох десятиліть панування тут царської влади, котра у ті часи не дозволяла собі одразу ж як радянська влада ламати церкву і віру на другий день після "визволення". А до того на цих землях фактично з давньоруських часів і аж до Унії 1596 року існувала Київська митрополія, що, зрозуміло, належала до Константинопольського патріархату. З проголошенням Унії православні українці Києва, Волині, зберігши всю повноту віри, церковні обряди, канони та інші атрибути церковної віри повернулись у підпорядкування Риму, як це було за часів Володимира Великого. Тому московська віра дійсно була "з діда-прадіда", але не раніше. Бо люди народжені приблизно до 1870 року не були хрещені попами/батюшками, а таки своїми місцевими українськими священниками, що мали тяглість канонічності ще з часів Хрещення Київської Русі на основі святощів Херсонеса та Візантії/Константинополя. То у чому ж очікується різниця між церквами нинішньої РПЦ на чолі з Патріархом Кирилом (корінним мордвином за національністю, що нічого спільного з слов'янами, якщо за їх іде мова, не має) з Єдиною українською автокефальною помісною православною церквою, яка постане? Релігійні громади на селах - ті ж самі, церковне майно, у т.ч. і храми/церковні будівлі власниками якого вони є, також залишаться на місці. Навіть священники, котрі справді хочуть бути у лоні УПЦ, але без отого МП, також залишаться на місцях з громадою. Бог той самий, Сонце те ж саме, люди одні і ті ж, щоправда, частина грошей від пожертв зубожілого українського православного люду вже не возитимуть у Первопрестольную для РПЦ, яка є однією з 15 канонічних церков Світового православ'я. Українська Церква по праву постане рівною серед рівних, повернувшись на свої духовні обереги на берегах Дніпра з більш як тисячолітньою історією. А чому ж стільки вереску і "всьопропало"? Та тому, що Російська імперія після цього рішення Константинополя і відродження Помісної Церкви в Україні розвалиться у короткий час, адже скрєпи "русского мира" тріщать по швах, а нитки для їх зшивання у Москві давно вже гнилі та поточені кремлівською міллю. Невже ж ніхто не знає, що РПЦ як Фенікс відродилася з попелу з розпорядження Сталіна щойно у 1943 році. Не виключено, що дехто з молодих чекістів, що відроджували тоді Священний Синод РПЦ, досі отримує чималу спецпенсію за наші з вами податки. За чим жалкувати? Хіба за втраченими століттями і бездержавністю! По деяких поліських селах можна знімати фільм про похід Наполеона на Москву без жодних декорацій, бо майже нічого за 200 років не змінилось...

13 листопада
Сьогодні
Вчора
11.11.2018
10.11.2018
09.11.2018
08.11.2018
07.11.2018
06.11.2018
05.11.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин