«Наша місія – безперебійне та безаварійне газопостачання», – керівник газового господарства району

Уродженець Львівщини Петро Євгенович Болібрух після навчання у місцевому житлово-комунальному технікумі за розподілом приїхав на Волинь розвивати газову галузь. У свої 23 роки за плечима старшина вже мав службу у військах протиповітряної оборони Балтійських країн і документ про здобуту освіту за спеціальністю «Експлуатація газового господарства». І вже понад 30 років керує газовим господарством Камінь - Каширського району. Завдяки йому газова служба працює надійно.

СКРАПЛЕНИЙ ГАЗ, А ТЕПЕР ПРИРОДНИЙ - 30 РОКІВ НЕБЕЗПЕЧНОЇ РОБОТИ

Фах Петро Болібрух у житті обрав сам - вирішив стати «експлуатаційником» газового господарства. Але, зізнався нам, що мама надихнула, бо понад 20 років працювала на Львівському заводі газової апаратури, який знаходився, до речі, на вул.Газовій.

 «А так подумав собі: і чого б це мені й не стати газовиком!  Будучи школярем, приїздив до мами на роботу. Дивився як виготовляють плити, колонки та все газове обладнання. Той так і потягнуло мене в газову  галузь. Мамин рідний брат, мій дядько, теж працював на цьому заводі. Тож, у родині виготовляли прилади, а я пішов освоювати експлуатацію газового господарства», – пригадує Петро Болібрух.

У ті часи керівну посаду в 23 роки призначали нечасто. Відповідальність, професіоналізм і висока дисципліна - головні риси характеру молодого спеціаліста Болібруха відіграли важливу роль.

«А нам ще під час іспитів викладачі чітко сказали завжди пам’ятати одне: газовик, як і мінер, помиляється лише раз. То не вода і не каналізація.  Вода висохне, а від каналізації відмитися. А от в газовій роботі одну помилку допустив і може бути непоправна помилка - смерть. Така правда життя», - каже газовик Петро Болібрух.

Петро Євгенович безперервно вже понад 30 років працює на керівній посаді в газовому господарстві Камінь-Каширського району. Перед його очима історія розвитку району, бо спочатку проводив інструктажі для населення -  розповідав як користуватися скрапленим газом у побуті. А згодом допомагав газифіковувати населені пункти природним газом, підвищувати добробут населення і сприяти економічному розвитку району. 

«1 квітня 1987 року мене призначили спочатку на посаду майстра Любомльського міжрайонно-виробничого управління газового господарства. В колективі працювало 40 фахівців. Тоді у Любомлі займались тільки розвезенням зрідженого газу, природного газу ще не було. Робили інвентаризацію газових плит, проводили інструктаж споживачам. Газовиків люди сприймали нормально. Ціна газу була дешева, тому й споживачі до нас добре ставились. Балон коштував 2 карбованці 97 копійок. Його вистачало приблизно на місяць чи півтора. В машині - по 40 або 60 балонів залежно від того скільки кліток. Розвозив балони водій-слюсар, а я працював майстром. Нагляд здійснював за ними, завдання видавав, інструктаж населенню проводив. Коли починалися  перебої з надходженням зрідженого газу - були нарікання від споживачів.  У липні 1987 року мене призначили на посаду головного інженера Камінь-Каширського міжрайонного виробничого управління газового господарства, а з 24 листопада 1988 року призначили керівником», - ділиться спогадами Петро Євгенович.

Люди стали заможніші, з природним газом споживачам легше жити. Зручно: прийшов додому, відкрив кран, запалив і газ горить, - аналізує газовик. -  А балон зі скрапленим газом місце  займав у будинку, не мав естетичного вигляду. Балони  побиті, з облупленою фарбою. Хто хотів “культурного” вигляду на кухні, то шив спеціальні чохли з тканини на балони, бо не могли ж споживачі кожного разу фарбувати балон, який використовували максимум півтора місяці.

 ІСТОРІЇ, ВІД ЯКИХ ПЕРЕХОПЛЮЄ ПОДИХ

 Історій у пам’яті газовика Петра Болібруха сотні... Пригадує, як з вини слюсаря в Камінь-Каширському районі загорівся житловий будинок. Робітник перевіряв балон скрапленого газу з порушенням правил користування газом. Треба було відкрити вентель і обмилити, а він - сірником. Так у поясненні він і написав:«Я його милю, милю, а він не горить!» Словом, як в анекдоті вийшло. То слюсар  за ремонт будинку заплатив близько 3 тис карбованців. На той час це була велика сума грошей. Якщо точніше, то оплатив “Волиньгаз”, а спеціаліст відпрацьовував і підприємство вираховувало щомісяця  з його заробітної плати.

Люди поступово звикали до природного газу та усвідомлювали яку небезпеку становить порушення правил його використання.

«Трапився такий випадок: подружжя, якому по 60 років було, прийшло додому з гостини. У будинку була газифікована грубка і господар, роздягаючись зачепив рукою стояка і відламався кран. Не почув, що газ надходить у будинок, а дружина тим часом пішла поратися по господарству. А природний газ набрав у повітрі великої концентрації, що коли дружина зайшла в будинок і включила світло, то будинок злетів у повітря. Обоє обгоріли на 90%. Через день, два вони померли. Офіційна причина - пошкодження крана», – розповідає Петро Болібрух

Кричущих випадків під час робочого процесу трапилось близько 200.

«Пам’ятаю мешканка с.Ветли Любомльського району написала скаргу в Генеральну прокуратуру. Але мені вдалось з нею одразу знайти спільну мову і потім телефонували з Києва і в районні місцеві прокурори запитували, що я такого зробив - одержали лист-подяку від скаржниці. Були всі вражені й не могли зрозуміти! Моя робота навчила знаходити підхід до всіх без винятку людей. Хоча є й такі категорії, від яких доводиться «відходити» й весь день», - розповідає Петро Євгенович. 

ПРИРОДНИЙ ГАЗ - БЛАГО ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Цим благом цивілізації камінь-каширці користуються з 1994 року. Саме в грудні 24 роки тому запалили перший факел на газорозподільній станції с.Раків Ліс, відзначивши таким чином завершення будівництва магістрального 30-кілометрового газопроводу, який протягнувся до Ратного. На сьогодні район газифікували вже на 52,5 %. Природний газ має 25 сіл і місто Камінь-Каширський, яке майже на 95% з блакитним вогником. На сьогодні Ратнівське відділення обслуговує 9 075 абонентів у Камені-Каширському районі та 3 683 в Любешівському районі.

А почали район газифіковувати довелось і фаховий рівень підвищувати, бо змінились кваліфікаційні вимоги. Було нелегко, бо довелось впроваджувати нові технології. Тодішній голова правління «Волиньгаз» Роман Іванович Галянт - строгий, але справедливий керівник, зібрав усіх практиків, головних інженерів і керівників і дав завдання їхати вчитись.

«Працюючи в Камені-Каширську, в 1994-99 рр. я закінчив Київський державний технічний університет будівництва і архітектури. Спеціальність - теплогазопостачання, вентиляція і кондиціонування. Разом навчався в одній групі з Сергієм Романовичем Галянтом. То був період, коли всі здобували базову вищу освіту, бо починаючи з 90 -х років до 2013 року повним ходом газифікували Волинь, - пригадує Петро Болібрух. Вчилися по-новому працювати! Спочатку прокладали сталеві труби, а потім поліетиленові. В Камені-Каширську зараз 70% поліетиленових газопроводів», – пригадує Петро Болібрух.

Люди часто зверталися з проханнями прискорити процес газифікації. Робили для них пільгову чергу, вирішували питання, щоб не загострювати ситуацію. В районі газифіковані всі села, які розташовані ближче до магістрального газопроводу, тобто, вся ратнівська сторона, а з боку Маневич - жодного села, бо нема ГРС. До слова, в сусідньому  Маневицькому районі тільки 4 села користуються природним газом. 

Поліщуки віддавали останню копійку, щоб провести газ до хати. У 40% газифікованих сіл люди за власний кошт проводили газифікацію – створювали кооперативи і будували газопроводи. Були зацікавлені і вважали, що ніякі дрова чи торф не замінять природного газу... А років три назад інтерес зник, бо ціна на газ кусається, тому більшість  знову «переходять» на дрова. У багатьох будинках є два котли - газовий і твердопаливний. А газ люди використовують лише для приготування їжі. Кому дозволяє технічна можливість поставити котла на тверде паливо, то стараються ставити, а паралельно газовий на всяк випадок стоїть.  Із ростом ціни на газ - розвитку газифікації в селах зараз нема.

 МІЙ ДІМ - МОЯ ФОРТЕЦЯ

Як справжній господар Петро Болібрух і власний для родини збудував своїми руками у Камені-Каширську, і нове двоповерхове адмінприміщення газового господарства завдяки йому «виросло». Коли здавали об’єкт - йшов рано з дому і пізно приходив. Доньки батькову справу не продовжили - старша економіст, а менша - лікар. А другий дім Петра Евгеновича - робота забирає багато часу. Робота оперативна, і він завжди “на зв’язку”.

За 30 років трудовий колектив на половину збільшився, бо протяжність мереж зросла і потрібні фахівці для їхнього обслуговування. Половина колективу - це молоді фахівці, а решта - досвідченіші працівники. Зараз нелегкі часи - молодь потихеньку втікає до сусідніх Польщі і Білорусі. Стараються газовики їх утримувати, вмовляють, але важко. Центр зайнятості немає високоваліфікованих кадрів кадрів на заміну. Причина втрати професійних спеціалістів  - низькі зарплати, бо тариф на розподіл газу вже майже два роки залишається незмінним. А від нього залежить розмір оплати газовикам.

«Найважче працювати взимку, бо кількість викликів зростає через головну проблему - перемерзання регуляторів. Одного разу зафіксувати найбільше викликів на добу аварійно-диспетчерської служби – аж 20! На всі виклики клієнтів у районі виїздить одна аварійно - диспетчерська бригада. Другий спецавтомобіль - УАЗ використовуємо в особливих випадках, там, де звичайна автівка не проїде”. Раніше аварійка часто виїздила на дрібничкові виклики, коли дзвонили і розповідали, що котел погас і не вміють включити. Тепер для споживачів диспетчер озвучує ціни на монопольні послуги і багато хто відмовляється від виклику і сам включає котел, бо ж при підключенні до газопостачання будинку проходили інструктаж у газовій компанії. Така форма роботи дисциплінує споживачів», – каже Петро Болібрух.

 КОРИСТУВАТИСЬ ОНЛАЙН-СЕРВІСАМИ В РАЙОНІ МОДНО І ЗРУЧНО

Головна подія року в районі – відкриття мініцоку напередодні Нового року. Центр обслуговування клієнтів у сучасному форматі працюватиме для всіх категорій споживачів Камінь-Каширського району. Троє менеджерів обслуговуватимуть клієнтів щодня окрім вихідних із 8:00 до 17:00 год. Люди зможуть одержати і довідки на субсидію чи пільги, оплатити за газ, проконсультуватись з приводу різних «газових» питань.

«Хто спробував онлайн-сервіси, той уже не відмовиться ніколи. Мені було надзвичайно приємно вручити подарунок переможниці акції, яку проводив «Волиньгаз» серед своїх клієнтів-споживачів природного газу місяць тому. Смартфон виграла жителька с. Мала Глуша Любешівського району Марія Хомик. Цей район як і наш Камінь-Каширський після нещодавньої реорганізації нашого підприємства в обслуговуванні Ратнівського відділення ПАТ “Волиньгаз”. Я особисто їздив в це село і приніс в хату подарунок від газової компанії. То радості жінки не було меж. Сестра її сказала, що здивована, мовляв, ми думали, що “Волиньгаз” лише “жучить” за показання лічильника, за неоплату відключає, а тут телефони роздає...»

З місцевої районки, газети «Нове життя» мама трьох діток Марія Хомик дізналася про акцію від газової компанії. Листоноша приніс газету до хати в четвер, 15 листопада. Пані Марія одразу й вирішила зареєструватись на сайті 104.ua.

 Жінка зізналась газовику, що через кілька хвилин пройшла всі етапи реєстрації на сайті. Було  нескладно, а тепер зрозуміла, що зручно, бо все під рукою - і рахунки видно, і оплату, і швидко в будь-який момент відкрила і все переглянула. Встигла оцінити, бо донедавна подавала показання лічильника газу в телефонному режимі. Дзвонила до Контакт-центру вчасно щомісяця, до 5 числа, але багато витрачала часу, довго доводилось очікувати.

30-річна Марія Хомик працює касиром у місцевій церкві, виховує троє діток - старшим донькам 13 і 11 років відповідно, а найменшому синочку - лише рік. У декретній відпустці жінка вчиться й економити свій час, тому використовує онлайн-сервіси.

Ця історія, на думку Петра Болібруха, свідчить про те, що сільські жителі почали більше користуватись сучасними онлайн-сервісами газової компанії і хто втомився палити дровами, все ж таки надає перевагу природному газу.

«Переможниця акції природним газом користується вже 12 років. Жінка зізналась мені, що включила і в хаті тепло, а колись давно опалювала твердим паливом. Мовляв, тепер усе село - 260 дворів має газ і люди раді в нас»,  – каже Петро Євгенович.

А відкриття нового Центру обслуговування - своєрідний новорічний подарунок камінь-каширцям. Тож тут радо чекають нових клієнтів. Ну й звісно, колядників із віншуваннями.

«Увесь колектив, під час новорічно-різдвяних свят працює в посиленому режимі, щоб забезпечити споживачам району безперебійне та безаварійне газопостачання!” - каже фахівець із адміністративної роботи Камінь-Каширської дільниці Ратнівського відділення ПАТ “Волиньгаз” Петро Болібрух.

Оксана ШВЕЦЬ