Чому жіноче свято саме 8 березня та яка взагалі його історія

08 Березня 2019, 10:30
1240

Цей день в Україні відзначають мільйони людей, але пояснити його заснування не кожен зможе.

Жіночий рух, за однакові із чоловіками виборчі права, почався 100 років тому. Важко було б повірити тодішнім демонстрантам, що прекрасна частина буде готуватися до цього дня в салонах краси, а потім приймати в подарунки від чоловіків квіти, парфуми та компліменти. А реакцію Клари Цеткін взагалі немислимо уявити.

Минуле не дає нам точної та однозначної відповіді на походження цього дня. Звернімо увагу на дві з них: офіційну та неофіційну.

Отже, за першою версією, свято пов’язане із маршем «порожніх каструль», який відбувся 8 березня 1857 року в Нью-Йорку. Тоді жінки, які працювали на текстильних фабриках, протестували проти поганих умов праці та низьких зарплат. На демонстрації учасниці били в каструлі, тим самим привертаючи до себе увагу, вимагали надати їм 10-годинний робочий день замість 16-годинного, рівну з чоловіками заробітну плату та виборче право.

Ця ж версія говорить і про відому німецьку комуністку Клару Цеткін. Саме її часто називають засновницею свята. У 1910-му на форумі у Копенгагені вона закликала світ заснувати Міжнародний жіночий день. Маючи на увазі, що в цей день жіноцтво влаштовуватиме мітинги та демонстрації і тим самим, звертатиме увагу громадськості до своїх проблем.

До Росії це свято потрапило через подругу Клари Цеткін – полум’яну революціонерку Олександру Коллонтай. Жінка свого часу підкорила Радянський Союз «великою фразою»: «Віддатися першому зустрічному чоловікові треба так само легко, як випити склянку води».

Друга версія походження, мабуть, найдосконаліша та найприємніша для всіх представниць прекрасної статі, які з нетерпінням очікують свята весни.

У 1857 році в Нью-Йорку жінки справді протестували (як ми вже згадували), але це були не текстильниці, а працівники сфери надання інтимних послуг. Вони нібито вимагали виплатити зарплату морякам, які користувалися їхніми послугами, але в них не було грошей, щоб за це заплатити.

8 березня 1894 року в Парижі відбулася ще одна демонстрація жриць найдавнішої професії. Цього разу вони вимагали визнати їхні права нарівні з тими працівниками сфери послуг, які шиють одяг, чи печуть хліб, і заснувати спеціальні профспілки. Схожі акції відбулися в Чикаго та Нью-Йорку. Ці протести й стали передумовою пам’ятного з’їзду в 1910 році.

То що ж ми святкуємо?

Якщо говорити коротко, то 8 Березня – звичайна політична «піар-кампанія» соціал-демократів. На початку ХХ століття по всій Європі протестували жінки. І щоб привернути до себе увагу, їм навіть грудей не потрібно було показувати, як це роблять сучасні активістки Femen. Досить було просто пройтись вулицями з плакатами.

Перший Міжнародний жіночий день провели 19 березня 1911 року. Вимоги – право голосу, право на працю, покласти край дискримінації. Ця дата відзначалася в Німеччині, Австро-Угорщині, Швейцарії та Данії в різні дні. Чому саме 19 березня? Бо тоді 1848 року король Прусії перед загрозою збройного повстання пообіцяв (але згодом не виконав) провести реформи – включно із введенням виборчого права для жінок.

У Радянському Союзі свято закріпилося спочатку в громадському побуті. Жінка повинна була опанувати «чоловічі професії». Ось і взялися вони за… «відбійні молотки». Поступово цей день із сфери суспільно-політичної проникає у сферу побутову, сімейну. Та не забуваймо, що основним гаслом у ті часи було: «Раньше думай о Родине, а потом о себе». Словом, жінка спочатку повинна була віддати «всю себе» суспільним, загальним інтересам і тільки потім (якщо щось залишиться) рідним, сім’ї.

Після Другої світової війни це свято не відзначали. І лише з 1974 року відновлюється рух жінок і традиції руху. А 1975-го Організацією Об’єднаних Націй був проголошений Міжнародним роком жінки. У 1977-му Генеральна Асамблея ООН запропонувала державам оголосити 8 березня як День ООН для прав жінок і миру в усьому світі. Неробочим цей день став 54 роки тому.

У ХХІ столітті питання місця і ролі жінки в суспільстві залишаються актуальними. Цю проблему постійно підносять на рівні ООН. Так, 2013 рік пройшов під лозунгом: «Обіцянка є обіцянка, ще не час, аби вжити заходів, щоб покласти край насильству щодо жінок». Наступною темою Міжнародного жіночого дня у 2014-му було: «Рівність жінок – прогрес для всіх людей», а в 2015-му – «Розширення прав і можливостей жінок – розширення прав і можливостей людства». У 2017-му ООН вибрало – «Жінки в мінливому світі праці: планета 50–50 до 2030 року».

8 Березня давно втратило своє політичне забарвлення і перетворилось на чергове неполітичне свято. Громадська думка в Україні за останні роки міняється як в одну, так й в іншу сторону. Наприклад, 5 березня 2013 року міська рада Коломиї (Івано-Франківська область) своїм рішенням скасувала його.

У2017-му Український інститут національної пам’яті (УІНП) розробив пропозиції щодо декомунізації календаря державних свят. Замість вихідного дня 8 березня було запропоновано встановити таким Шевченківський (9 березня). У переліку УІНП є свято, яке заплановано як альтернатива. Йдеться про День матері (друга неділя травня). Є ще одна пропозиція від команди В’ятровича – в середині вересня може з’явитися День сім’ї, який заплановано зробити вихідним.

Якщо сказати, що 8 Березня – це комуністичний пережиток, ви не помилитесь. Однак не можна ігнорувати і той факт, що з іншого боку – це вияв феміністичного руху. Не так уже важливо, представники яких професій вийшли на вулиці з протестами. Вони, жінки, хотіли зовсім мало і, водночас, дуже багато – рівних прав з чоловіками.

Якою б не була справжня історія цього дня, 8 Березня вже давно стало символом краси та весни. Проте сміємо нагадати, що жінки заслуговують уваги, турботи та романтики щодня, а не один раз на рік. Зі святом Вас, дорогі жінки!

Іван ТРАЧ, учитель історії та суспільних наук

Любомльської гімназії імені Наталії Ужвій

Коментарі
09 Березня 2019, 19:42
А ще 8 березня відоме тим, що саме у цей весняний день 1946 року у Львові було проведено спецоперацію КГБ з остаточної зачистки найстрашнішої для імперської Росії вітки українського християнства - УГКЦ. Ця церква, котра народилася на Волині і у Києві як наслідок отримання у специфічний спосіб Москвою у 1589 році грамоти від Вселенського Патріарха про визнання московської патріархії, проіснувала на наших землях аж до 1875 року із остаточною забороною Росією Хелмської єпархії. Цей псевдособор без присутності митрополитів Церкви проголосив самоліквідацію УГКЦ і приєднання до РПЦ. Саме ця православна структура керована спецслужбами Росії і сьогодні вустами «шестих», інших церковних «шестьорок» та малосвічених бабусь є найканонічнішою на наших землях.
09 Березня 2019, 21:45
В продовження попереднього коментаря наведу 2 цитати з розлогого інтерв'ю нинішнього Митрополита УГКЦ Святослава: <br/>&quot;Один з учасників псевдособору розповів мені, якого гротескного вигляду набув ліквідаційний процес: «Якось увечері до мене на парафію приїхали енкаведисти й запитали: “Ти вже отримав документ від Костельника?” Я не мав. “Тоді йдеш із нами”, – сказали. Костельник був одним з лідерів ініціятивної групи. Тієї ночі до в’язниці привезли й замкнули в камерах половину священиків нашого деканату. Ми не знали, що станеться з нами завтра. Цілу ніч священики сповідали один одного, бо думали, що наступного дня всіх уб’ють. Уранці нас посадили на вантажівки й відвезли до собору Святого Юра у Львові. Там нам сказали: “Якщо будете голосувати так, як треба, – повернетеся додому”»<br/><br/>&quot;Ліквідацію було проведено в результаті жорстких і безпощадних дій радянських спецслужб, а саму Російську Православну Церкву, – а точніше, те, що від неї залишилося, – використали як зручне знаряддя.&quot;<br/><br/>П.С. А сьогодні московити не використовують підрозділ РПЦ в Україні для своїх імперських цілей? Чи й тут сумніви є та порадите побільше читати Святе письмо?
10 Березня 2019, 10:23
А ще 8 березня у церкві МП обвінчався &quot;найчесніший із чесних&quot; , &quot;настоящій палковнік&quot; і кандідат в прєзідєнти Анатолій Гріценко !
Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39