Дівчина з поганим зором, яка терпить сильні головні болі, шукає відраду в малюванні

У Наталії Васіної із Видричів – цукровий діабет першого типу. Їй не було і двох років, як лікарі встановили страшний діагноз. З тих пір ось уже 25 років у мами Валентини в думках лише одне – контролювати, лікувати, підтримувати.

Хоч і самій, без чоловіка, пані Валентині доводилося ростити двох малих діток, і хай би як сутужно не було з грошима, –  здоров’я дочки завжди було на першому місці. Гроші добрі люди позичали, потім їх вдавалося повертати.

–Ще до повноліття Наталі можна було взяти якісь ліки по рецептах. А тепер он уже скільки років все за свої кошти, – розповідає мама. – Двічі на рік проходимо лікування у стаціонарі. Крім того постійно вдома приймаємо ліки.

Дівчина каже, що вже звикла до своєї хвороби і до того, що їй треба контролювати фізичні навантаження, раціон.

Особливих обмежень у їжі немає. Ну, чай п’ю без цукру. Можу їсти і все решта, як усі, лише по трошки, –  каже Наталя.

1

Та тепер у дівчини нова проблема – дуже часто її мучить головний біль. Буває цілими днями голова просто «вогнем пече», «колиться», «тріщить». І це найбільше хвилює і Наталю, і її маму.

Мама переживає, бо ж не знає, як цьому раду дати. Ціле літо і осінь лікувалися, а результату жодного. Каже:

– Ось назбираємо трохи грошей поїдемо до Ковеля на МРТ. Треба ж обстежитися, щоб лікар міг правильне лікування назначити.

Наталя також переживає, бо через головні болі вона не може малювати.

Щороку зір Наталі погіршується через хворобу, але вона не наважується на операцію,

бо боїться, що потім не зможе малювати. Дівчина каже, що якби уже геть не бачила,

то довелося б погоджуватися на пропозиції лікарів замінити кристалики.

У малюванні дівчина з дитинства знаходила відраду. І попри те, що десь із шостого класу в неї почав падати зір, все ж дотепер не полишає цього заняття, малюючи під ліхтарик.

– Я від мами перейняла хист до малювання. Пам’ятаю, в дитинстві, як вона мені малювала. Так гарно-гарно, що і я вирішила так навчитися, –  розповідає Наталя.

За тими клопотами, що лягли на плечі пані Валентини, вона вже і забула, як колись брала до рук олівці. Проте не заперечує, що Наталі по-спадковості передався талант.

– Вона ж ніде не вчилася художній справі, –  розповідає мама. – Тому і малює у звичайних альбомах, звичайними олівцями, фломастерами та дешевою аквареллю, гуашшю. Її малюнки подобаються багатьом. Скільки вже їх полишалося на різних виставках, багатьом пороздаровувала…

І не дивно, адже, коли дивишся на малюнки Наталі, то і не скажеш, що це все лише співпраця її відчуттів, уяви та рук без будь якої науки.

– Ось цей малюнок я колись давно мамі на 8 березня подарувала. Намалювала акварелькою, а тоді, щоб гарніше було, вирішила лаком для нігтів тон, відблиск додати, –  пригадує Наталя. – Про існування спеціальних засобів, які використовують художники, я не здогадувалася та і тепер не знаю, –  посміхається. –  Не так давно я дізналася про те, що прості олівці є різної твердості. Подруга підказала.

Подруга Аня з Луцька, яка раніше часто приїжджала у Видричі, вірить у талант Наталі. Вірить навіть у те, що і без спеціальної підготовки та художньої освіти вона зможе ось так одразу справжній шедевр масляними фарбами намалювати. А чому б і ні? Аня вже і подарувала Наталі набір масляних фарб. Проте дівчина все зволікає. Мовляв, подарунок дорогий, тому не можна його зіпсувати, треба трішки підготуватися. Ну хоча б спробувати, як лягають масляні фарби, бо в житті ніколи ними не малювала.

2

1

1

А зображує Наталя переважно тварин. На її малюнках  –  безстрашні і відчайдушні вовки та тигри, норовливі коні.  Напевне, дівчина є такою ж сильною духом, як герої її міні-картин. Вона не падає духом через невиліковну хворобу. В розмові не видає свого розпачу через сильні головні болі, які заважають її малювати. Лише хвилювання. А сильна, напевне, тому, що і мама її сильна жінка. Жінка, яка не опустила рук, коли залишилася без чоловіка, коли її доньці поставили невтішний діагноз, коли роками їй самій доводилося давати всьому лад, виховувати дітей…

1