Камінь-каширський лікар малює все життя
«За мотивами життя» – під такою назвою у районному краєзнавчому музеї експонується виставка картин Івана Коника. Загалом, тут представлено 33 твори живопису і 3 графічні роботи.
Іван Григорович займається творчістю все життя. Його живописні етюди створені олійним фарбами на полотні (здебільшого) і ДВП.
У тематиці творчих доробків переважають пейзажі, натюрморти, портрети. Звабливими на картинах художника є природні ландшафти та краєвиди. Природа на них оживає, стає пізнавана і прониклива.
Іван Коник – лікар за фахом. А ще можна сказати, що він лікує мистецтвом. Аrt-терапія, на відміну від хімічних лікарських засобів, – немає ані обмежень, ані протипоказань, це найбезпечніший спосіб зняття напруги. Тому його картини, лікуючи душу, – оздоровлюють тіло.
Іван Коник народився 24 травня 1940 р. в с. Ішків (тепер – Козівського району) Тернопільської області.
Закінчив 7 класів Ішківської семирічної школи. Далі середню освіту здобував у сусідньому селі Бенева: тут навчалося багато старшокласників із Ішкова, яким щодня доводилося долати 6 км до школи. Навесні часто траплялося, що вода змивала кладку на річці й тоді учні проживали з місяць-півтори в Беневі, допоки налагоджували місток.
Батько Григорій був мінером. Пройшов війну, але в 1946 р., коли розміновував поле, де паслася худоба, загинув. Івану тоді було 6 років. Він залишився з мамою і сестрою. Їм усім довелося нелегко працювати у колгоспі, який починав діяти з 1947 р.
З дитинства хлопець захоплювався малюванням: йому було до вподоби перемальовування олівцем. А ще грав у духовому оркестрі і, хоч був наймолодшим його учасником, – проте добре музичив на альтові. Хороші враження залишилися у хлопця про виступи їхнього оркестру в районному центрі та в селах району.
У 1959 р. юнак вступив до Тернопільського медичного інституту ім. І. Горбачевського на лікувальний факультет. Попри інтенсивний навчальний графік, він знаходив час для малювання: до кожного державного свята готував великих розмірів плакати, панно. Окрім малювання гуашшю, випробовував себе в графіці: перший автопортрет виконав саме у цьому стилі.
Здобувши фах лікаря, Іван Григорович отримав направлення на роботу в Камінь-Каширський район: тут, у Камені-Каширському, він викладав фармакологію в медичному училищі і працював лікарем у районній лікарні.
Разом із дружиною Галиною Мечиславівною, однодумцем і порадником у житті та творчості, виховали доньку Ірину й сина Романа, мають внуків, правнуків.
Для рідних творчість Івана Григоровича теж є великою втіхою. Галина Мечиславівна допомагає ґрунтувати основу, вибрати пейзаж, фарби і, якщо має зауваження, то чесно про це скаже.
«Татова творчість багато змінила у житті нашої сім`ї. Ми стали звертати увагу на все: кольори сходу і заходу сонця, на те, як лягають тіні, як тече вода, як багато відтінків має зелений колір…
У нашій сім`ї найкращим подарунком на день народження є, звичайно, татова картина. До речі, наші діти вже з 2-х років вибирали картини собі самі.
Дуже багато татові допомагає мама. Робота її непомітна, так би мовити – закулісна.
Спасибі Вам, рідні, що навчили нас любити прекрасне, цінувати мистецтво, захоплюватись красою природи. Молимось за Вас, щоб Господь дав Вам ще багато років життя» , – такий меседж надіслала донька Ірина з Польщі, де нині проживає.
Зичимо Івану Конику творчого довголіття і нехай його картини радують серця шанувальників.
Виставка картин у краєзнавчому музеї буде діяти до 1 липня.
Наталія ПАСЬ.
Коментарі