5 важливих тез про церковні рішення у Стамбулі

12 Жовтня 2018, 08:05
Патріарх Філарет розпочав брифінг ввечері 1826 Джерело: galinfo.com.ua
Патріарх Філарет розпочав брифінг ввечері

На Фанарі пройшов Синод єпископів Константинопольського патріархату, що безумовно ввійде в історію не лише нашої держави, а й світового Православ’я.

Нещодавно запущений Вселенським Патріархом Варфоломієм процес надання Томосу про автокефалію Українській церкві, схоже, набув істотних обертів (відразу пояснюємо, Томос — указ, декрет, окружне послання Предстоятеля помісної Православної Церкви у деяких важливих питаннях церковного устрою. Томоси бувають двох видів – про автономію та про автокефалію). Про це розповів Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет на брифінгу біля стін Володимирського собору.

Про що ж, власне, говорили на Синоді у Стамбулі?

По-перше, офіційно Томосу ще не надали, адже, щоб його отримати, церковним гілкам України потрібно об’єднатися. Проте у першому пункті рішення Синоду значиться: «Підтвердити вже прийняте рішення про те, щоб Вселенський Патріархат продовжував надання автокефалії церкві України». Тобто, рано чи пізно, Українська церква отримає Томос, питання лише в тому, наскільки українські архієреї та віруючі цього хотітимуть.

По-друге, Синод зняв анафему з Патріарха Філарета (Предстоятель УПЦ КП) та Митрополита Макарія (Предстоятель УАПЦ) та їхніх послідовників. Більше того, у рішенні значиться, що «ці особи поновлені у своїх єпископських та священицьких званнях». Що ж це означає? Віднині усі таїнства (Причастя, Хрещення, Миропомазання, Сповідь, Єлеоосвячення, Вінчання, а найголовніше – Священства) звершені в УПЦ КП та УАПЦ є повністю канонічними. Константинопольський Патріархат зможе співслужити зі священиками та єпископами з цих церков. Сама анафема (відлучення від церкви. – Авт.) у рішенні була названа такою, яка не має догматичного підґрунтя.

По-третє, Константинопольський Патріархат відновив ставропігійне представництво в Києві. Ставропігія – автономна церковна одиниця, що має пряме підпорядкування Предстоятелю. Ставропігійне представництво Константинополя – перехідний крок на шляху до проголошення автокефалії Української церкви. Тобто тепер в Україні буде постійна структура Вселенського Патріархату.

По-четверте, Синод скасував рішення 1686 року про право Московського Патріарха висвячувати Київського Митрополита. Фактично, цим Константинопольський Патріархат засвідчив, що Київська Митрополія по праву має належати саме йому, а не молодшій і похідній від неї Московській Патріархії.

По-п’яте, Константинопольський Патріархат закликав утриматися від протистоянь та сутичок через майнові питання, що можуть виникнути між віруючими. Тобто, зараз віруючим усіх церковних гілок не варто проявляти агресії, а діяти за принципами Божої любові.

Рішення Синоду Константинопольського патріархату безумовно, мудрі й добре продумані. Вони, фактично, створюють основу, своєрідний плацдарм для української церковної єдності. Та й сам Патріарх Філарет на брифінгу біля стін Володимирського собору зазначив, що зараз вкрай актуальним є об’єднання різних церковних структур України в єдину Церкву. А це – ще один могутній стимул для консолідації українського суспільства. Віримо, що ця щира молитва нашого народу буде почута Богом.

Дмитро РУДКІВ, «Район.in.ua»

Коментарі
12 Жовтня 2018, 20:10
Всі ми нині є свідками, а дехто і учасниками творення світової історії, що полягає у відновленні справжньої української державності, повернення на наші землі європейських цінностей, у т.ч. і справедливості щодо православної віри. Зрозуміло, що через становлення української автокефальної православної церкви у багатьох людей закономірно виникає тривога за безпеку в державі, за можливі конфлікти, за певну невизначеність та непевність. Найбільше тривоги, звісно, у малоосвічених, але безоглядно віруючих людей, котрі не можуть усвідомити - як це можна рухати церкву, віру з діда-прадіда. Звісно, що вони хочуть чути слово священника, до нього, свого батюшки, у людей похилого віку є найбільша довіра. Але я пишу здебільшого не для них, оскільки хто не був молодим, той не був революціонером, а хто не жив у поважному віці - той не був консерватором. Я хочу спільно з іншими думати над цими подіями. Зокрема, про це з "діда-прадіда". Я вже колись згадував на цьому сайті, що віра "з діда-прадіда", а точніше московська церква (РПЦ) на Волинь прийшла практично у кінці 18 століття, останні греко-католицькі церкви на цих землях були ліквідовані у 1875 році, на Волі у Камені хрест на церкві, як тут писали, так ніхто й не змінив з тих часів. Загалом, найраніше священники РПЦ розпочали правити на Волині починаючи з 1845/50 років, тобто після кількох десятиліть панування тут царської влади, котра у ті часи не дозволяла собі одразу ж як радянська влада ламати церкву і віру на другий день після "визволення". А до того на цих землях фактично з давньоруських часів і аж до Унії 1596 року існувала Київська митрополія, що, зрозуміло, належала до Константинопольського патріархату. З проголошенням Унії православні українці Києва, Волині, зберігши всю повноту віри, церковні обряди, канони та інші атрибути церковної віри повернулись у підпорядкування Риму, як це було за часів Володимира Великого. Тому московська віра дійсно була "з діда-прадіда", але не раніше. Бо люди народжені приблизно до 1870 року не були хрещені попами/батюшками, а таки своїми місцевими українськими священниками, що мали тяглість канонічності ще з часів Хрещення Київської Русі на основі святощів Херсонеса та Візантії/Константинополя. То у чому ж очікується різниця між церквами нинішньої РПЦ на чолі з Патріархом Кирилом (корінним мордвином за національністю, що нічого спільного з слов'янами, якщо за їх іде мова, не має) з Єдиною українською автокефальною помісною православною церквою, яка постане? Релігійні громади на селах - ті ж самі, церковне майно, у т.ч. і храми/церковні будівлі власниками якого вони є, також залишаться на місці. Навіть священники, котрі справді хочуть бути у лоні УПЦ, але без отого МП, також залишаться на місцях з громадою. Бог той самий, Сонце те ж саме, люди одні і ті ж, щоправда, частина грошей від пожертв зубожілого українського православного люду вже не возитимуть у Первопрестольную для РПЦ, яка є однією з 15 канонічних церков Світового православ'я. Українська Церква по праву постане рівною серед рівних, повернувшись на свої духовні обереги на берегах Дніпра з більш як тисячолітньою історією. А чому ж стільки вереску і "всьопропало"? Та тому, що Російська імперія після цього рішення Константинополя і відродження Помісної Церкви в Україні розвалиться у короткий час, адже скрєпи "русского мира" тріщать по швах, а нитки для їх зшивання у Москві давно вже гнилі та поточені кремлівською міллю. Невже ж ніхто не знає, що РПЦ як Фенікс відродилася з попелу з розпорядження Сталіна щойно у 1943 році. Не виключено, що дехто з молодих чекістів, що відроджували тоді Священний Синод РПЦ, досі отримує чималу спецпенсію за наші з вами податки. За чим жалкувати? Хіба за втраченими століттями і бездержавністю! По деяких поліських селах можна знімати фільм про похід Наполеона на Москву без жодних декорацій, бо майже нічого за 200 років не змінилось...
Коментар
26/04/2024 Четвер
25.04.2024