Де тепер живе та з ким дружить у Верховній Раді нардеп Ірина Констанкевич

У липні 2016-го на довиборах у Верховну Раду України більшість жителів Камінь-Каширщини віддали свої голоси за Ірину Мирославівну Констанкевич. Вона перемогла у 23 виборчому окрузі, отримавши кредит довіри 44 тисяч виборців (57,42 %). 

У вересні Ірина Мирославівна прийняла присягу і розпочала роботу у парламенті.

Відтак кореспондент Район.Камінь-Каширський поцікавився, як працюється їй та які цілі і завдання вона ставить перед собою.

– Ще донедавна ви були викладачем, депутатом обласної ради і у Вас було своє бачення того, як працюють у парламенті. Але тепер ви є депутатом Верховної Ради. Чи змінилось Ваше бачення роботи у вищому законодавчому органі?

– Напевно, змінився лише ракурс бачення роботи Верховної ради. Я донедавна спостеріагала зовні, зараз – із середини. Скажу відверто,  не буду хвалити роботу нашого парламенту тому, що я сама уже є народним депутатом. У Раді багато законодавчої діяльності, руху паперів, людей, але там немає України. Є чиїсь інтереси, але, на жаль, не українського народу.

– Які завдання для себе як депутата Верховної Ради ви ставили і як Вам вдається їх виконувати?

– Завдання, які окреслені у моїй передвиборчій програмі, стосувалися життя нашої звичайної людини, не в широкому розумінні, а от конктрено – освітянина, селянина, бійця АТО, ветерана. Моя депутатська робота зорієнтована на них. Оскільки планується реформування освіти і уряд подав уже законопроект, довелося багато працювати над змінами до «Закону про освіту», зокрема подала 55 правок. Деякі законотворчі ініціативи скеровані на покращення життя селян (зменшення цін на молоко, залучення інвестицій на розвиток села). За два місяці спільно з депутатами УКРОПу вже зареєстрували 10 законопроектів, 4 депутатських звернення тощо.

– Під час цієї виборчої кампанії ви мали дуже багато зустрічей з волинянами. Тепер проводите особисті прийоми громадян. Про що люди вам говорять, з якими питаннями звертаються? Чи вспромозі ви їм чимось допомогти?

Спілкуватися з людьми, чути їх – це головне завдання, бо гріш ціна мені, якщо між нами буде відстань. Питань, проблем у людей чимало. Якщо загалом – це переважно соціально-економічні, матеріальні проблеми (індексація пенсій, виплата допомог, лікування). Шукаю шляхи, як допомагати людям. Зверталася до міністра охорони здоров’ я щодо допомоги в лікуванні онкохворих дітей з Волині, відстояла малокомплетні початкові школи та їх фінансування. Зокрема, у селі Котуш Камінь-Каширського району. Але найголовніше – це те, що подала на фінансування з держбюджету 2017 року об’єкти мого округу. Зокрема, будівництво/добудова шкіл в Осівцях, Оленино, Стобихівці, реконструкція ДНЗ в селах Качин і Великий Обзир, ремонт доріг Оленино, Качин та інші в Ківерцівському, Маневицькому, Любешівському районах.

– Багато хто із жителів району звертає увагу на те, що ви, хоч і депутат Верховної Ради, все ж з’являєтеся поміж людей без охорони, на відміну від Ігоря Єремеєва.

– Я не відчуваю загрози від людей, які підтримали мене на виборах на 57%. Навпаки, ці люди додають мені сил і впевненості, що треба працювати, працювати ще більше. Як у відомому вислові: вітру не буде, треба гребти руками.

– 25 жовтня у офіційній групі УКРОПу на Волині з’явилося повідомлення про те, що досі унікальний човен-довбанка, який знайшли у річці Стир у Маневицькому районі знаходиться на пилорамі, вже понад рік. Це ваш виборчий округ, чи долучитесь до вирішення цієї проблеми?  

– Ця знахідка дуже важлива для Маневич і загалом Волині. Це своєрідна звістка з минулого, нагадування нам, які давні ми і яким скрабом володіємо. Ще як депутат обласної ради я клопотала про виділення 40 тисяч грн на консервацію човна. Зараз підготувала листи на фінансування човна-довбанки з Маневицького району уже на рівні бюджету України. На минулому тижні спілкувалася з директором музею, місцевою владою для вироблення спільних дій щодо збереження цього унікального човна з ХIV ст.

– Чи знайомі ви із перспективним планом об’єднання територіальних громад Камінь-Каширського району? Як би охарактеризували процес децентралізації в районі?

Наскільки мені відомо, цей процес не є активний. Громади вивчають переваги, знайомляться з досвідом новостворених ОТГ.

– Що із передвиборчих обіцянок вже вдалося реалізувати на Камінь-Каширщині?

Два місяці надто короткий час, щоб казати, що уже зроблено. Звітувати буду за рік роботи. Зараз активно працюю. Відкрила громадську приймальну, де проводжу особисті прийоми в останній четвер місяця, моя помічник Сидорук Світлана Макарівна приймає щочетверга.

Існує думка, що голова Волинської облради Ігор Палиця та його соратники методично позбавляються від будь-якої політичної конкуренції в області. До прикладу, нещодавно Ігор Гузь та Ігор Палиця своїм спільним запливом ознаменували новий етап у своїх взаємовідносинах.  А як ви будуєте свої стосунки із іншими нардепами від Волині?

– Щодо першої частини питання, то я вважаю, що більш правильний вислів не «позбавляється», а об’єднує навколо себе. Я спілкуюся з тими депутатами, з якими була добре знайома ще з часів моєї роботи в університеті чи у фонді Ігоря Палиці. Це Ігор Гузь та Юрій Савчук, вони працюють і в сесійній залі, є у нас теми, дотичні до розбудови Волині.

Нещодавно у парламенті відбулося голосування за збільшення народним депутатам посадових окладів.  Усі представники Волині у Верховній раді підтримали підвищення зарплатні. Як ви це прокоментуєте?

– Ми голосували за бюджет у першому читанні, а питання зарплат виникло без попереднього обговорення, не було його й у порядку денному ані за тиждень, ані звечора. Після обіду з’явилося. Такі шулерські прийомчики, на жаль, звична практика. Щодо підвищення зарплати депутатам. Я проти. Не на часі. Є значно більше людей, які потребують елементарного. Тому найперше слід вирішити, як допомогти соціальним категоріям, котрі на межі бідності.

–​ 17-18 жовтня відбулося засідання громадсько-експертної ради з питань освіти. Скажіть, з якою метою створена ця рада і які напрацювання їй вже вдалося зробити?

– Ця рада створена для того, щоб вивчати питання освіти, аналізувати громадську думку і оперативно та незангажовано реагувати на зміни в освітньому середовищі. До ради увійшли представники усіх областей і різних рівнів освіти (дошкілля, середня, професійна, позашкілля, вища). Спільно ми напрацювали зміни до законопроету. 18 листопада відбудуться парламентські слухання щодо фінансування освіти і ми готуємо теж пропозиції щодо професійного навчання, 12-річної освіти, студенських стипендій та інші не менш важливі питання.

– Громадсько-експертна рада партії УКРОП з питань освіти подала понад 50 правок до галузевого законопроекту, які ви зареєстрували у парламенті. Пропозиції укропівців стосуються переважно фінансування за рахунок субвенції з державного бюджету шкіл та профтехосвіти, а також соціального захисту учнів, студентів, вчителів та викладачів. Проте серед суспільства це викликає неоднозначну оцінку: існує думка, що державне фінансування – це крок у минуле, що якісна освіта буде лише тоді, коли навчальні заклади удосконалюватимуться в умовах конкуренції, боротимуться за свого учня чи студента, пропонуючи йому якісніші навчальні програми та кращі умови?

– Інвестиції в освіту напряму пов’язані з інвестиціями в економіку і майбутній суспільний розвиток. Як вкладемо в освіту, так і отримаємо в майбутньому. Наша позиція категорична, держава не повинна перекладати фінансові зобов’язання на місцеві бюджети. А щодо конкуренції, то я теж за. Але не про неї зараз йдеться, а про елементарне виживання. Я добре пам’ятаю обурених працівників Нововолинського училища, яким кілька місяців не платили зарплатню і студентам стипендію. Експерименти повинні спиратися не реалії нашого життя, а ефимарні проекти. Ми наполягаємо, щоб на освіту виділялося 7% ВВП, можливо, тоді будемо говорити про якісний освітній процес.

– Над якими ще законопроектами зараз працюєте?

– Зараз працюємо над «Законом про освіту», про професійну освіту,  пенсійний вік багатодітних жінок, антимонопольне законодавство, обмеження бізнесу країни-агресора.

– З ким із нардепів дружите чи просто спілкуєтесь у Раді?

– На дружбу немає часу. Час у дефіциті. Спілкуюся з колегами-укропівцями Тарасом Батенком, братами Шевченками, Віталієм Купрієм, Валентином Дідичем, Олександром Дубініним. Зверталася до Ольги Богомолець за допомогою для дівчинки з Камінь-Каширського району, приємно спілкуватися з письменницею Марією Матіос та ще є чимало розумних людей. Але вони, на жаль, явище непоширене у парламенті.

– Що думаєте про «кнопкодавів»? Як із цим явищем можна поборотися?

– З «кнопкодавством» можна боротися громадським контролем і загальним осудом.

– Зрештою, а як сім’я ставиться до вашого нового статусу? Ви переїхали до столиці, чи, можливо, плануєте?

– Ми разом знайшли оптимальну модель для вирішення побутових питань. На вихідні я приїжджаю додому і моя жіноча робота мене чекає. У Луцьку  працюють чоловік і син, донька стала студенткою нашого Східноєвропейського університету. Мені допогають усі мої близькі. Змінювати місце проживання не збираємося.

Мирослава СМАЛЬКО.