Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Від колег та друзів

Некролог в День світлої пам'яті

Десятого серпня цього року виповнилась шістдесята річниця з дня народження Володимира Сільчука.  Нажаль, не судилось ювіляру зустріти цей день разом із рідними та друзями. 07 липня 2018 року душа Володимира Пилиповича перейшла у інший світ.

Кожна людина заслуговує на добре слово. Якщо не від усіх, то принаймні від своїх друзів та прихильників. Про Володимира Сільчука мають що сказати і рідні, і друзі, і просто знайомі, й ті, з ким покійний не водив дружбу. 

Сильна духом людина, таких завжди мало і на таких завжди припадають життєві випробування.  На таких, як Сільчук тримається світ. Їх можна зустріти у будь-якому куточку Землі та серед будь-якої суспільної категорії людей.

Життя Володимира Сільчука пройшло в поліському селі. Здавалось, жив як всі, але в місто за легшим і комфортнішим життям не перебрався, на керівні посади не видирався. Коли закінчилась ера колгоспів взявся створювати власне господарство. Фактично з нуля, бо, як не з «начальства», мусив самотужки робити все. Землю отримав не найкращу. Колишнє болото. Осушив, звів господарські споруди, збудував хату. Фактично, першим в районі заклав плантацію малини. Тоді про цей бізнес знали одиниці. Розвів і тримав бджіл. Список можна продовжувати і продовжувати, питання не в цьому. Сільчуку  все вдавалось, все в нього  виходило якісно і досконало. Займався різьбленням по дереву, міг з природного матеріалу сконструювати щось оригінальне і неповторне. Першим в районі змайстрував реабілітаційні хатки, в яких стомлена людина легко відновлює свої сили завдяки енергії бджіл. Знався на техніці. Міг відремонтувати все що може рухатись, а ще додати якусь технічну новацію.      

Тому і горнулись до нього люди. Пан Володимир був успішним організатором, вмів будь-кого переконати, або принаймні відвернути від недоброї справи. Завдяки цьому він очолив  щойно створену Камінь-Каширську районну асоціацію фермерів та приватних землевласників.

Але найбільший його слід – це родина Володимира Сільчука. Дружина, син, прийомні син і дочка. Мав мрію створити родинний притулок для дітей сиріт, або для таких, від яких відцурались рідні батьки. Притулок мав бути в просторому будинку серед первинної природи, в місцині яка вже своїм станом зцілює людську душу. Були плани налагодити систему психологічної допомоги ветеранам АТО. І все це б здійснилось, якби не хвороба.

Може і не довгим було життя Володимира  Сільчука, але змістовним і яскравим. Своїм життям пан Володимир довів давно відкриту істину – не місце красить людину, а людина місце. Його рідний край, його Полісся може довічно ним пишатись. В нього є чому навчатись.

За дорученням колег і друзів,

Голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Камінь-Каширського району Романович В.І.   


25 вересня
Сьогодні
Вчора
23.09.2018
22.09.2018
21.09.2018
20.09.2018
19.09.2018
18.09.2018
17.09.2018
16.09.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин